03 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/101/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 27 від 21.12.2024 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , судді у відставці Київського районного суду м. Полтави;
зобов'язати Комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , судді у відставці Київського районного суду м. Полтави щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.18 ч.1 ст.23 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і видати відповідну довідку за формою 6.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 07.01.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою від 07.01.2025 вжито заходи забезпечення позову.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є суддею у відставці і не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач вважав, що відповідач протиправно не надав йому відстрочку від призову на військову службу.
Відповідач проти позову заперечував.
08.01.2025 надав суду відзив на позов.
Не заперечуючи по суті щодо того, що суддя у відставці не підлягає мобілізації в силу вищезазначеної норми закону, відповідач зазначив, що у статті 23 ("Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації") Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вичерпно визначено фактичні та юридичні підстави, наявність яких дає можливість особі оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Абзацом 5 пункту 57 Порядку № 560 визначено, що питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Згідно абзацу 2 пункту 58 Порядку № 560, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до абзацу 9 пункту 60 Порядку № 560, відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, зазначеним в абзаці другому пункту 58 цього Порядку. У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який оформив військовозобов'язаному відстрочку, для її анулювання, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 стверджував, що позивач, всупереч вищезазначеним нормам Порядку № 560, особисто звернувся зі заявою до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 18 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до пункту 60 Порядку № 560 розглянула отримані документи позивача та відмовила йому у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (протокол від 21.12.2024 № 27) по причині порушення процедури оформлення відстрочки посадовим (службовим) особам, зазначеним у пункті 18 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та неподання документів, що передбачені Переліком (додаток № 5 до Порядку № 560). Про причини відмови позивачу повідомлено письмово за формою, визначеною у додатку № 7 до Порядку № 560.
10.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертав увагу суду, що статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Наголошував, що Закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ.
З огляду на викладене, позивач вважав за необхідне застосовувати саме норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", якою передбачено, що: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: п. 18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя.
Тобто, за цією нормою Закону передбачена єдина умова для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову - наявність правового статусу судді.
КМУ постановою №560 звузив коло умов, за яких військовозобов'язаному надається відстрочка від призову, що не передбачені Законом №3543-XII. Закон не містить застережень, що тільки судді, які перебувають на відповідній посаді, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 було звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Київського районного суду м. Полтави відраховано ОСОБА_1 зі штату Київського районного суду м. Полтави 21.02.2023 у зв'язку зі звільненням з посади у відставку.
Позивач звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 зі заявою від 04.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він є суддею Київського районного суду міста Полтави у відставці.
До заяви позивач додав нотаріально завірені документи, а саме:
Копію рішення Вищої Ради Правосуддя від 21.02.2023 року;
Копію наказу Київського районного суду м. Полтави від 21.02.2023 року;
Копію посвідчення судді у відставці;
Копія паспорту;
Копію картки платника податків;
Копію військового квитка.
Позивачем було отримано повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.12.2024 №8154 /а.с. 21, зворотній бік/, в якому вказано, що протоколом від 21.12.2024 №27, комісією було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із зазначенням причини відмови:
- порушення процедури оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації посадовими (службовими) особами, зазначеними у пункті 18 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" , передбаченої абзацом 5 п. 57, абзацом 2, п, 58, абзацом 9 п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024;
- неподання документів, що передбачені переліком документів, що подаються військовозобов'язаним для отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме довідки про займану посаду та витягу із наказу про призначення на посаду.
Позивач не погодився з відмовою у наданні відстрочки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ(Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІвизначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації наведений у ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя (п. 18).
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Абзацами 1-3 п. 57 Порядку №560 встановлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
В той же час за абзацом 5 пункту 57 Порядку №560 питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Висновки щодо правозастосування
В обставинах цієї справи відповідач не ставив під сумнів тлумачення норми ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як таке у частині поширення заборони "не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані (пункт 18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя" - на суддю в правовому статусі "суддя у відставці".
Однак у позові позивач наводив цей аргумент та тому суду слід його оцінити.
Суд має вказати вказати, що погоджується з таким тлумаченням п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки загальне поняття "судді" включає в себе й категорію "судді у відставці".
На підтвердження цього суд вказує на ч. 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не встановлює жодних винятків з цього правила.
Тому, приймаючи рішення у цій справі, суд беззаперечно виходить з того, що заборона мобілізації судді, встановлена пунктом 18 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поширюється і на суддів у відставці.
У обставинах цієї справи спір виник у зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач) не вчинив належних дій, про які просив позивач, спрямованих на реалізацію права позивача отримати юридично закріплений статус особи, що користується правом не бути мобілізованим зі закріпленням відповідних відомостей у інформаційних базах даних Міністерства оборони України.
При цьому відповідач обґрунтовував свої дії недотриманням позивачем передбаченої Порядком № 560 процедури оформлення такого права (права на відстрочку за назвою статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
А саме, позивач не надав повного переліку документів, що передбачені Порядком № 560, зокрема, довідки про займану посаду та витягу із наказу про призначення на посаду.
Позивач не спростовував того, що згадані документи не були ним надані та матеріали справи підтверджують, що ці документи не були позивачем надані ІНФОРМАЦІЯ_5 з відповідною заявою.
Однак позивач вказував на колізію між статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" й нормами Порядку № 560, стверджуючи, що Кабінет Міністрів України у Порядку № 560 штучно й незаконно, як на його думку, звузив умови застосування статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на що він не має права.
Оцінюючи аргументи сторін, суд вказує на таке.
З аналізу вищенаведених положень Порядку №560 слідує, що ним не врегульовано питання оформлення відстрочки осіб, належних до категорії суддя у відставці відповідно до пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В даному випадку, суд погоджується з тим, що наявна колізія у порядку застосування пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З урахуванням викладених вище міркувань щодо поширення дії вказаної норми закону й на суддів у відставці, норми Порядку № 560 вимагають подання документів і таких, з-поміж іншого, які за визначенням не можуть бути надані суддею у відставці, а можуть бути надані тільки суддею, який продовжує працювати на посаді.
Колізія у законодавстві - це суперечність або розбіжність між нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж або суміжні правовідносини, а також між компетенцією органів влади. Іншими словами, це ситуація, коли два або більше законів, або інші нормативні акти суперечать один одному в певних аспектах, що може призвести до невизначеності у застосуванні права.
При вирішенні питання колізії, суд виходить з наступного.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У разі колізій у законодавстві, тобто коли різні норми права суперечать одна одній, вони повинні тлумачитися на користь особи. Це правило закріплено, наприклад, у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Щокін проти України", де зазначено, що вирішення колізій у законодавстві завжди має тлумачитися на користь особи. Це означає, що якщо є невизначеність або суперечність у законодавстві, то потрібно застосовувати ту норму, яка є більш сприятливою для особи, на яку поширюється дія цього законодавства.
Таким чином, тлумачення колізій на користь особи є важливим принципом, що забезпечує захист прав та інтересів громадян.
Виходячи з наведеного, суд визнає, що відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_6 , керуючись нормами Порядку № 560, допустив порушення прямої норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Тому суд не може вважати рішення відповідача таким, що відповідає зазначеному закону, а тому суд визнає протиправним і скасовує рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого протоколом 21.11.2024 №27, в частині відмови ОСОБА_1 , судді у відставці Київського районного суду міста Полтави, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо зобов'язальних вимог позивача, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Суд звертає увагу на те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи№320/4182/20.
Верховний Суд наголосив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 "…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".
Аналогічна правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, у тому числі й в постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі (від 11.09.2019 у справі №819/570/18, від 31.10.2019 у справі № 802/1224/16-а, від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18).
Таким чином, за встановлених обставин і виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, найбільш ефективним способом юридичного захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 за його заявою від 04.12.2024 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 18 частини першої статті 23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на час дії воєнного стану в Україні з внесенням відповідних даних в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Крім того, позивачем сплачено 908,40 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2119,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом 21.11.2024 №27, в частині відмови ОСОБА_1 , судді у відставці Київського районного суду міста Полтави, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 18 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 за його заявою від 04.12.2024 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 18 частини першої статті 23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на час дії воєнного стану в Україні з внесенням відповідних даних в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2119,60 грн (дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков