Справа № 420/31580/25
04 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 01.08.2025 №47/в, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ішемічної кардіоміопатії та гострої серцево-судинної недостатності під час прямування до посту для несення вартової служби, та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 та акту службового розслідування, смерть військовослужбовця офіційно визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Звертає увагу на, відсутність причинно-наслідкового зв'язку між станом алкогольного сп'яніння та смертю. Медичними документами та матеріалами службового розслідування чітко встановлено, що безпосередньою причиною смерті є захворювання. Звертає увагу, що в акті про нещасний випадок зафіксовано відсутність стану сп'яніння на момент події, а висновок штатної ВЛК від 12.02.2025 підтвердив, що захворювання, яке призвело до смерті, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідач подав відзив, в якому зазначив, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало рішення комісії Міноборони від 01.08.2025, що оформлене протоколом № 47/в, згідно з яким смерть солдата ОСОБА_3 настала внаслідок дій, вчинених у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до результатів судово-медичної експертизи, у крові померлого виявлено етиловий спирт, а безпосередньою причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність. Оскільки ОСОБА_3 перебував у нетверезому стані під час виконання обов'язків на території полігону, його дії підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2022, за результатами надання реанімаційні заходів 12.11.2022 констатовано смерть солдата ОСОБА_3 , із внаслідок нещасного випадку - гостра серцево-судинна недостатність.
Лікарським свідоцтвом №3936 від 14.11.2022, встановлено настання смерті ОСОБА_3 внаслідок ішемічної кардіоміопатії та гострої серцево-судинної недостатності.
Згідно з наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 №199 від 22.11.2022 настання смерті ОСОБА_3 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Протоколом №341 від 12.02.2025 військово-лікарською комісією підтверджено, захворювання ОСОБА_3 , що призвело до смерті, пов'язане із захистом Батьківщини.
Рішенням від 01.08.2025 комісією Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 47/в), відмовлено у виплаті допомоги дружині та сину померлого, та кваліфіковано дії ОСОБА_3 , як адміністративне правопорушення передбачене ст. 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами ст. 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: системний аналіз положень Закону № 2011-XII, Порядку № 975, ст. 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть, а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.
Згідно з пунктом першим ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту другого ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (пп. 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (пп. 2).
Згідно зі ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у пп. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з підпунктом «а» пункту першого ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп. 1 п. 2 ст. 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп. 2 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону.
Згідно з пунктами першим, шостим та восьмим ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений п. 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених пп. 1 п. 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених пп. 2 і 3 п. 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції, щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції, щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15 та 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що для застосування п. «б» ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 19 Порядку № 975, відповідачу слід встановити безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між діями військовослужбовця, вчиненими у стані алкогольного сп'яніння, та настанням його смерті. Сама по собі наявність етилового спирту в крові без доведення того, що саме вчинення певних активних дій у такому стані призвело до летального наслідку, не може бути безумовною підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом смерті солдата ОСОБА_3 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , проведено службове розслідування. Згідно з актом розслідування та витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.11.2022 № 199, смерть військовослужбовця настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та ішемічної кардіоміопатії, що визнано захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини. При цьому в акті про нещасний випадок офіційно зазначено про відсутність перебування потерпілого у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час виконання обов'язків служби.
З акту службового розслідування від 22.11.2022, зокрема, вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що 12.11.2022 факт його смерті солдат ОСОБА_3 , та згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 3936 від 14.11.2022, причиною смерті стала ішемічна кардіоміопатія.
Зазначене вище знайшло своє підтвердження у висновках Комісії з проведення службового розслідування, за результатами якого встановлено, що смерть солдата ОСОБА_3 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 4 та пункту 9 акту про нещасний випадок, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , причиною нещасного випадку та діагнозом померлого є гостра серцево-судинна недостатність. В діях військовослужбовця не встановлено ознак дисциплінарних, адміністративних або кримінальних правопорушень.
Судом також встановлено, що згідно з витягом із протоколу засідання штатної ВЛК 18 Регіональної ВЛК № 341 від 12.02.2025, захворювання солдата ОСОБА_3 : «Гостра серцево-судинна недостатність. Ішемічна кардіоміопатія», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Суд враховує, що відповідно до п. 21.25 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Наказ № 402) для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):
довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (за наявності);
медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;
довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш, як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення, щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Таким чином, 18 Регіональна військово-лікарська комісія, як орган, уповноважений встановлювати причинний зв'язок захворювань, що призвели до смерті військовослужбовця, у своєму протоколі № 341 від 12.02.2025 встановила, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та ішемічної кардіоміопатії. Вказане захворювання, яке призвело до смерті, та сама причина смерті визнані такими, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Крім того, суд зазначає, що відповідач згідно протоколу засідання дослідження комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол № 47/в) від 01.08.2025, відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, та посилається на лист Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.02.2023 № 69-10.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.01.2023 отримано інформацію про результати дослідження крові трупа ОСОБА_3 , згідно з цією відповіддю: при газохроматографічному дослідженні, проведеному 22.11.2022, у крові виявлено етиловий спирт у концентрації 0,6%, проте, на відміну від ситуації з прямим отруєнням, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 офіційно визнано ішемічну кардіоміопатію та гостру серцево-судинну недостатність, а не алкогольну інтоксикацію.
При цьому слід врахувати, що засідання 18 Регіональної ВЛК проводилось 12.02.2025, тобто значно пізніше за судово-токсикологічне дослідження, а отже, комісія ВЛК мала у своєму розпорядженні всі медичні дані при встановленні причинного зв'язку смерті із захистом Батьківщини.
Суд звертає увагу, що матеріалами справи, зокрема актом службового розслідування та актом про нещасний випадок, спростовується факт перебування військовослужбовця у стані сп'яніння під час виконання обов'язків. Таким чином, не підтверджується, що причина настання смерті - серцево-судинна недостатність - перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненням померлим будь-яких дій у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас пункт «б» частини першої ст. 16-4 Закон № 2232-XII передбачає, як підставу для відмови у виплаті одноразової допомоги, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, суд зазначає, що сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаною нормою права, як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт наявності у крові солдата ОСОБА_3 етилового спирту в концентрації 0,6%, при наявності витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 12.02.2025 № 341, де констатовано, що смерть військовослужбовця настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та ішемічної кардіоміопатії (захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини), є необґрунтованою підставою для відмови у призначенні та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
У відповідності до вимог частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення. Відповідачем не встановлено прямого причинно-наслідкового зв'язку між станом військовослужбовця та настанням його смерті від хронічного серцевого захворювання. А тому рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 № 47/в про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачам у зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись ст. 72 - 74, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 01.08.2025 №47 про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2423 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.03.2026.
Суддя Олександр ХУРСА