Справа № 420/3211/26
03 березня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник Матієнко Володимир Іванович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДКС України в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
визнати бездіяльність відповідача протиправною;
зобов'язати відповідача виконати рішення суду в терміни, вказані у Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
зобов'язати відповідача розглянути питання щодо розстрочення виплати боргу.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 13.02.2026 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Слід зазначити, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13.02.2026 чітко зазначені недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, а саме: «З огляду на викладене позовна заява відповідно до частини 1 статті 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України позовну заяву з уточненими позовними вимогами, із врахуванням формулювань, вказаних у ст. 5, 160 КАС України».
На виконання ухвали від 13.02.2026 позивач надав уточнену позовну заяву, у якій просить:
визнати бездіяльність відповідача протиправною;
зобов'язати відповідача виконати рішення суду: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму доплати пенсії з 01.04.2019 по 31.01.2023 у розмірі 457666 грн 38 коп.
Дослідивши заяву про усунення недоліків позову та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом частин першої 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суддя зауважує, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко, зрозуміло та містити визначений спосіб судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16.02.2022 у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/380/21 вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 725/3871/24).
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 990/81/22).
Як у первісно поданій, так і у наданій на виконання вимог ухвали суду від 13.02.2026 позовній заяві представник позивача стверджує про протиправність бездіяльності, проте так і не зазначає, в чому саме полягає бездіяльність відповідача (чи то в невиконанні рішення суду, то чи в наданні неналежної відповіді за результатами розгляду заяви від 12.12.2025).
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що зазначена вище позовна вимога містить лише загальні поняття, без необхідного ступеня конкретизації порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, що не відповідає вимогам статті 160 КАС України.
Отже, недоліки позовної заяви усунуті частково.
Враховуючи вищевказане, та принцип диспозитивності, згідно якого кожна особа розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд (ст. 9 КАС України) суд не може замість позивача формулювати позовні вимоги в тому випадку коли формулювання позивача є занадто загальними. При цьому суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Водночас це не позбавляє позивача обов'язку сформулювати свої позовні вимоги із достатнім ступенем конкретності.
Слід повторити, що суд позбавлений процесуальним законом повноважень самостійно, замість позивача, визначати, які права позивача порушені, у який спосіб та якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.
Отже, позивачу, звертаючись до суду з даним позовом, слід сформувати позовні вимоги у відповідності до вищевказаних способів захисту порушених прав.
Частиною 2 статті 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на викладене та з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду, убачаються підстави для продовження строку на усунення недоліків позову, для чого позивачу слід подати до суду оформлену у відповідності до вимог статті 160 КАС України позовну заяву з уточненими позовними вимогами, зокрема, в частині того, яку саме бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області позивач просить визнати протиправною та в чому ця бездіяльність полягає.
Керуючись ст. 121, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Продовжити установлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання даної ухвали.
Надати позивачу строк для усунення її недоліків десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/3211/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний