Справа № 420/38847/25
03 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Натальченко Олексій Миколайович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов'язаних громадянина ОСОБА_1 відповідно до інформації, яка міститься у військово-обліковому документі - військовому квитку (радянського зразка) серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.1994;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних громадянина ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, які міститься у військово-обліковому документі - військовому квитку (радянського зразку) серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.1994;
визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оголошення у розшук громадянина ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку протиправним;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти з розшуку громадянина ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних даних до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та направити цю інформацію до відповідного відділу поліції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по досягненню 40-річного віку, враховуючи вимоги ч.2 ст.28, ч.4 ст. 28 та п.4 ч.6 ст.37 Закону України № 2232-ХІІ (в редакції від 13.06.2012), рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.07.2012 позивач виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі. 05.05.2025, 27.05.2025 на реалізацію своїх прав, передбачених п.4 Постанови КМУ № 559, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням приведення у відповідність відомостей стосовно його статусу та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Однак, незважаючи на встановлений п.4 Постанови КМУ № 559 п'ятиденний строк для внесення змін в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 дані не змінено та відповіді на вищезазначені звернення з мотивуванням чи обґрунтуванням своєї бездіяльності не надано. 13.09.2025 позивач з відомостей застосунку «Резерв+» дізнався про те, що він безпідставно перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 за непроходження (відмову у проходженні) військово-лікарняної комісії. Згідно отриманої відповіді від відповідача № ГА-19694 від 15.10.2025 на адвокатський запит, представники ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили про те, що «військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на військовому обліку їх територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за ОСОБА_1 з 11.09.2025 обліковується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження медичного огляду. Оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП останній в порядку ст. 259 КУпАП підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення». При цьому, ОСОБА_1 запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з документами, які свідчать про виключення з військового обліку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 24.11.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Позивач ухвалу суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою від 01.12.2025 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.01.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що з набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-ХІІ позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду. Таким чином, у зв'язку із продовженням граничного віку перебування в запасі ОСОБА_1 було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних. За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за ОСОБА_1 рахується порушення правил військового обліку, а саме: не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослубовців та поліцейських на соціальний захист»).
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Також відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування свого клопотання зазначає, що з огляду на збройну агресію російської федерації на території України постійні бомбардування міста Одеса, зокрема й повітряні атаки ворога направлені на знищення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по всій України, розосередження особового складу по різним локаціям на території м. Одеси та велике навантаження документообігу пов'язане із воєнним станом та загальною мобілізацією, суттєво ускладнює військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 дотримання процесуальних строків.
Особливості процесуальних строків врегульовано главою 6 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.
Процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (частина 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України).
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 2 ст. 118 КАС України).
Відповідно до частин 2-4 та 6 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Метою поновлення процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність поновлення процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке поновлення буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників правових відносин, спір між якими вирішується.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд вважає, що зазначені відповідачем обставини є тими обставинами, які перешкоджали йому своєчасно виконати вимоги процесуального закону та які виникли не з його вини.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк встановлений ухвалою від 01.12.2025 для подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до військового квитка (радянського зразка) серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.1994, ОСОБА_1 з 26.10.1994 Іллічівським військовим комісаром зарахований в запас.
16.01.2001 ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 та 02.02.2001 поставлений на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
04.07.2012 ОСОБА_1 знятий з військового обліку.
10.01.2012 ОСОБА_1 виключений з військового обліку по досягненню граничного віку перебування в запасі (ст. 33 військового квитка).
05.05.2025 та 27.05.2025 позивач звертався до відповідача із заявами, у яких просив провести дані реєстру «Оберіг» у відповідність до даних військового квитка.
Відповідь за результатами даних заяв у матеріалах справи відсутня.
У роздруківці (витязі) військово-облікового документу з «Резерв+», сформованому станом на 13.09.2025, наявні відомості відносно ОСОБА_1 «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку», причина розшуку «Не проходження (відмова проходження) ВЛК, дата початку розшуку: 11.09.2025».
На запит від 07.10.2025 відповідач листом від 15.10.2025 № ГА/19694 повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебуває на облiку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за ним від 11.09.2025 обліковується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження медичного огляду. ОСОБА_1 , вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП та підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ст. 259 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст.1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Статтею 37 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача з військового обліку, було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Запас військовозобов'язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла станом на 10.01.2012, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 22 липня 2014 року № 1604-VII - до 60 років.
В свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII позивач, як громадянин України, підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З часу внесення змін до Закону №2232-XII він розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі, тобто 60 років.
Позивач підпадає під дію Закону №2232-XII із внесеними до нього змінами.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17, висновки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025р. в справі 280/6524/24 щодо застосування вказаних правових норм.
Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами сьомим і дев'ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо правові підстави, за якими він був виключений, відпали.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно поновлено позивача на обліку військовозобов'язаних.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача про виключення його з військового обліку та про виключення відомостей про здійснення його розшуку відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому й такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний