03 березня 2026 року Київ справа №320/18495/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку виплаченої індексації з 01.03.2018 року по 01.03.2025 відповідно абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
3. Зобов'язати військову частину здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025. На переконання позивача, оскільки підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав в цей період позивач, відбулось з 01.03.2018, то при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025, базовим місяцем для нарахування їй індексації повинен бути березень 2018 року.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 діяла виключно в межах та у спосіб, визначених законодавством, зокрема відповідно до Конституція України, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України №1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Індексація грошового забезпечення здійснюється лише за умови перевищення індексу споживчих цін порогу індексації (103%) та в межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів. У березні 2018 року, у зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України №704, відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, що визначило цей місяць базовим для обчислення індексу. Розмір підвищення грошового забезпечення перевищив суму можливої індексації, тому індексація у березні 2018 року не нараховувалась, а підстави для виплати так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 відсутні. Крім того, чинне законодавство не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за минулі періоди поза межами встановленого порядку, а проведення індексації здійснюється в межах бюджетних призначень.
Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів, то відповідно до Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Постанова Кабінету Міністрів України №159 така компенсація підлягає виплаті лише у разі порушення строків виплати нарахованих доходів. Оскільки індексація у спірний період не підлягала нарахуванню, відсутній сам факт простроченої заборгованості, а отже і правові підстави для компенсації. Таким чином, відповідач вважає, що порушення прав позивача не допущено, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ).
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16.05.2024 у справі № 320/3010/22 зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідачем здійснено розрахунок з позивачем, за рішенням суду. Проте не погодуючись з здійсненням розрахунку індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 та не виплаті компенсації втратити частину доходів, позивач звернулась із запитом до військової частини НОМЕР_1 .
Листом від 25.03.2025 відповідач повідомив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/3010/22 здійснив виплату належних сум індексації грошового забезпечення, інших зобов'язань на Військову частину НОМЕР_1 покладено не було, від так відповідач зазначає, що виплата належних сум позивачу здійснена повністю.
Відповідно до довідки про заробітну плату, виданої відповідачем, розмір виплаченого грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 7 906,40 грн, а за березень 2018 становив 8 279,04 грн.
Отже відповідний розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 становив 372,64 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Щодо строку звернення.
У відзиві на позовну заяву ,відповідач зазначає, що під час звернення до суду з вказаним позовом, позивачем пропущено встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) строк звернення до суду. Для спорів, пов'язаних із проходженням публічної служби, встановлено спеціальний місячний строк звернення. Позивач не довела поважності причин пропуску такого строку та не надала належних доказів неможливості своєчасного звернення до суду.
Суд зазначає, що ч 1, 2 ст. 122 КАС передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Матеріали справи не містять жодних відомостей та доказів щодо звільнення позивача з публічної служби, зокрема відсутні дані про видання наказу про звільнення, вручення його копії позивачу чи проведення остаточного розрахунку при звільненні. Відтак спір не пов'язаний із питаннями звільнення або виплати сум, належних при звільненні, у розумінні ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.
За таких обставин підстав для застосування спеціального місячного строку звернення до суду, передбаченого для спорів щодо звільнення, немає. Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення під час проходження служби, а тому підлягають оцінці з урахуванням загальних правил обчислення строків звернення до суду, визначених законодавством.
Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду у цьому випадку позивачем не пропущений.
Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1762,00 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.
Оскільки суд встановив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить - 372,64 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., то сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.
Розмір індексації-різниці грошового забезпечення в розрахунку на місяць становить 4 090,51 грн (4463,15 грн - 372,64 грн).
Зважаючи на викладене, відповідач протиправно не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025.
Відхиляючи заперечення відповідача суд відзначає, що нарахування та виплата позивачу поточної індексації, передбаченої пунктом 1-1 Порядку № 1078 не є підставою для ненарахування та невиплати відповідачем індексації-різниці, передбаченої пунктом 5 Порядку № 1078.
Таке твердження узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 560/752/24.
Щодо вимоги компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.03.2018 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗакономУкраїни «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2001, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13.01.2020 в справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.09.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05 07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23 та інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону № 2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
У постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У постановах від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 та від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд вказав, що компенсація, передбачена Законом № 2050-III і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виснував, що визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Наведене вище спростовує доводи відповідача про передчасність вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.
У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд вказав, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Враховуючи те, що відповідач з 01.03.2018 не нарахував та не виплатив позивачу суми індексації грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі, з урахуванням грошового забезпечення, до якого не було включено індексацію за відповідний місяць у визначеному законодавством розмірі, позивач набув право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.03.2018 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 в частині нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.03.2025.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 01.03.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4 090,51 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , відповідно до Закону України № 2050-III від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.03.2018 по дату фактичної виплати заборгованості.
5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 : АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .
Суддя Сас Є.В.