ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2026 р. справа № 300/8559/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №023060 від 04.11.2025,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №023060 від 04.11.2025.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що відповідачем було винесено постанову №023060, якою було накладено штраф у розмірі 17000 грн. Зазначена постанова було прийнята на підставі акту від 18.09.2025 ОАР №074410 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В зазначеному акті зафіксовано порушення аб. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні перевезення вантажу не забезпечено водія роздруківкою з цифрового тахографа про режим роботи водія з 31.08.2025 по 01.09.2025, з 07.09.2025 по 09.09.2025 або бланку підтвердження діяльності. На думку позивача вказана постанова є протиправною, оскільки на місці зупинки водій пред'явив всі передбачені законом документи обліку режиму праці для цифрового тахографа, а саме протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, індивідуальну картку водія, а також надав можливість працівникам Укртрансбезпеки сформувати автоматично з цифрового тахографа роздруківку даних роботи тахографа, що є альтернативою пред'явлення роздруківки. Позивач зауважує, що жоден нормативно правовий акт не передбачає пред'явлення водієм автомобіля з цифровим тахографом бланк підтвердження діяльності за останні 28 днів. Натомість водій транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом повинен мати один із передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа. Крім того, вважає, що тимчасово виконуючий обов'язки начальника Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, який за посадою є рядовим працівником управління, не був уповноважений на винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та діяв з перевищенням своїх службових повноважень.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На адресу суду 29.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що 18.09.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №002821 від 15.09.2025 на а/д Н-10 «Стрий-мамалига», 215 км-880, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 . Під час проведення перевірки було встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку водія ОСОБА_2 за період з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00, відсутній бланк підтвердження діяльності за вищевказаний період. П.6.1 Положення, затвердженого наказом №340 від 07.06.10, п.3.3 Інструкції затвердженої наказом №385 МТЗУ від 24.06.10, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку за період з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00.
Представник відповідача стверджує, що у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, при цьому він повинен її використовувати у відповідному слоті тахографа кожного дня протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних тахографа. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Вказує, що водій автомобільного перевізника повинен мати під час перевірки в разі відсутності роздруківок на паперовому носії даних роботи з цифрового тахографа щодо режиму праці та відпочинку за період визначений законодавством бланк підтвердження діяльності водія (в разі якщо він не здійснював перевезення вантажів або виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом). У спірних правовідносинах було здійснено перевірку даних з цифрового тахографа за період з 28.08.2025 по 18.09.2025, та встановлено відсутність використання картки водія за період вказаний в п. 6.1 Положення №340. Так за результатами зчитування було встановлено відсутність особистої картки водія протягом періоду з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00.
Крім того представник відповідача зауважує, що Волченко Михайло як в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області-начальника відділу державного контролю на наземному транспорті мав повноваження розглядати справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосовувати адміністративно-господарський штраф щодо позивача.
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 09.01.2026. Позивач стверджує, що водій автомобіля з цифровим тахографом повинен пред'явити протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, індивідуальну картку водія, сформовану автоматично роздруківку даних роботи тахографа за день поїздки. Разом з тим, виключно водій з аналоговим тахографом зобов'язаний надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, або бланк підтвердження діяльності. Вважає, що у даній справі водій автомобіля з цифровим тахографом, пред'явив повністю всі передбачені законом документи обліку режиму праці для цифрового тахографа. Позивач зауважує, що визнання відповідачем пред'явлення роздруківки виключає склад правопорушення за аб. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник зазначає, що роздруківка є документом похідним від картки водія, адже процес її створення неможливий без використання картки в тахографі, а надання роздруківки можливе тільки у разі використання картки водія у тахографі. Крім того, представник наголошує на тому, що відповідач додав до відзиву не роздруківку, а виписку зроблену інспектором під час рейдової перевірки з програми TachoScan, призначеної для зчитування даних з цифрового тахографа. За результатами зчитування було встановлено відсутність особистої картки водія протягом періоду з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00.
Відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказує, що у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.
18.09.2025 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно до направлення на рейдову перевірку №002821 від 15.09.2025 (а.с.89) на А/Д Н10 Стрий-Мамалига, проведено рейдову перевірку на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт за № 07410 від 18.09.2025 о 15 год 50 хв, у якому зафіксовано порушення позивачем ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку водія ОСОБА_2 за період з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00. Відсутній бланк підтвердження діяльності за вищевказаний період. Крім цього перевізник не зберіг документ щодо режиму праці та відпочинку, а саме в період з 04.09.25 18:40 по 06.09.25 08:42, деякий час керування на 04:04 год, 15.09.25 режим відпочинку менше за 03:22- п.6.1 Положення, затвердженого наказом №340 від 07.06.10, п.3.3 Інструкції затвердженої наказом №385 МТЗУ від 24.06.10, чим порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами аб.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки з цифрового тахографа на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку за період з 31.08.2025 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.2025 01:00 по 09.09.2025 01:00, аб.8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме порушення режиму праці та відпочинку водієм транспортного засобу 04.09.2025 18:40 год - 09.06.25 08:42, 15.09.2025 (а.с.90).
24.10.2024 позивачу рекомендованою кореспонденцією направлено повідомлення, в якому пропонувалося ОСОБА_1 04.11.2025 з 9 до 11 год прибути до Управління держаного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області для розгляду справи порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.91-92).
04.11.2025 в.о. начальником Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі акту перевірки №074410 прийнято постанову № 023060, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно -господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.93).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 02360 від 04.11.2025 направлена позивачу супровідним листом від 06.11.2025 за № 95861/30.2/24-25 та отримана позивачем 11.11.2025 (а.с.93-95).
Не погоджуючись із вказаною постановою від 04.11.2025 № 02360, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ, Закон України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За змістом статті 1 Закону №2344-ІII рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 вказаного Положення).
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
За змістом п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктами 2, 12 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ та п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ст.48 Закону №2344).
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст.18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Пунктом 1.3 Положення №340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п.1.1. Інструкції №385 її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «Про дорожній рух".
Згідно з п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Згідно з п.6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
11.10.2005 набув чинності Закон України №2819-IV від 07.09.2005 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".
20.12.2010 набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Згідно з вимогами статті 12-34 Розділу III Використання обладнання Додатку 32 Контрольний пристрій Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів водії:
- забезпечують відповідність зазначеного на реєстраційному аркуші часу офіційному часу країни реєстрації транспортного засобу,
- приводять у дію комутаційні механізми, що дозволяють окремо та чітко реєструвати такі періоди часу:
а) під знаком О або 35: тривалість керування;
b) під знаком Х або 36 всі інші періоди роботи;
c) під знаком 37:
інші періоди перебування на робочому місці, а саме:
- час очікування, тобто. період, протягом якого водії не зобов'язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або до виконання іншої роботи,
- час, проведений поряд з водієм у процесі руху транспортного засобу,
- час, проведений на спальне місце в процесі руху транспортного засобу,
d) під знаком 38: перерви в управлінні та періоди щоденного відпочинку.
Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додатку 1B, то він має бути готовий пред'явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуючи посадова особа:
i) картку водія, власником якої він є;
ii) будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківку, зроблену протягом поточного тижня та попередніх 28 календарних днів, як це вимагається відповідно до цієї Угоди.
Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як реєстраційний листок та роздруківка.
Суд зазначає, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для такого приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на рейдову перевірку від 15.09.2025 №002821 посадовими особами Укртансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ФОП ОСОБА_1 .
Вказаний транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, що сторонами не заперечується.
За наслідками вказаної перевірки виявлено порушення, а саме: відсутня роздруківка з цифрового тахографа на паперовому носії інформації про режим роботи та відпочинку водія за період з 31.08.25 01:00 по 01.09.2025 01:00 та 07.09.25 01:00 по 09.09.25 01:00.
Суд звертає увагу, що в даному випадку транспортний засіб обладнано повіреним цифровим тахографом, а тому відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій повинен використовувати картку водія кожного дня, коли керує транспортним засобом, і надавати посадовим особам контролюючого органу інформацією про час роботи та відпочинку - щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія або бланків підтвердження діяльності.
До того ж за змістом п.6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених законодавством документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Проаналізувавши викладені вище положення законодавства у їх системному взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позивач повинен виконувати вимоги пункту 6.1. Положення №340 та статті 34 Закону №2344-ІІІ, а водій повинен дотримуватись вимог п.3.3 Розділу III Інструкції №385, в тому числі зобов'язаний мати та використовувати особисту картку водія до цифрового тахографа чи мати роздруківку даних роботи тахографа і надавати їх для перевірки.
Ці документи фактично підпадають під перелік інших документів, передбачених законодавством, які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред'являти їх особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Долучення позивачем до позовної заяви картки водія, на думку суду, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, адже позивач не надав належного доказу, який би вказував на те, що на момент проведення перевірки його водієм використовувалася особиста картка водія до цифрового тахографа.
При цьому, суд враховує, що пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено, що у разі використання цифрового тахографа водій транспортного засобу повинен не тільки мати, але й використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Тому суд вважає, що за умови однієї лише наявності особистої картки водія, яку останній не використовує протягом керування транспортного засобу, водій не зможе отримати роздруківку даних роботи цифрового тахографа, а без вказаних документів, особа, яка здійснює перевірку, не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водія та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом, наявність яких є обов'язковою.
Отже, позивачем, як автомобільним перевізником, допущено порушення ст.48 Закону №2344-ІІІ.
Що стосується доводів позивача з приводу відсутності у постанові складу правопорушення, то такі аргументи позивача суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
До переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених ст.48 Закону №2344-ІІІ, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбаченого Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010.
Отже, передбачений у ст.48 Закону №2344-ІІІ перелік документів не є вичерпним.
Роздруківка даних роботи тахографа належить до категорії інші документи, передбачені законодавством посилання на що містить ст.48 Закону №2344-ІІІ. Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На переконання суду оскаржена постанова містить усі необхідні дані, які визначено як обов'язкові реквізити для такого виду документів, - відомості про посадову особу, яка розглядає справу, відомості щодо порушника, інформацію про норму, яку порушено, та відсилання до норми, на підставі якої накладається стягнення, вид такого стягнення та його розмір. Закон не вимагає дублювання у постанові детального опису обставин правопорушення, які викладені в акті перевірки.
Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Суд звертає увагу, що форма та зміст оскарженої постанови відповідають наведеним у додатку 5 до Порядку №1567.
Щодо доводів позивача про прийняття оскарженої постанови неуповноваженою особою.
Пунктом 12 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, визначено, що голова Укртрансбезпеки приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Укртрансбезпеки; утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління; вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників апарату Укртрансбезпеки, керівників територіальних органів Укртрансбезпеки, присвоює їм ранги державних службовців (якщо інше не передбачено законом).
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.10.2025 №177-ВД на Волченка Михайла покладено виконання обов'язків заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - начальника Відділу державного контролю на наземному транспорті з метою забезпечення безперебійної та стабільної роботи Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області.
Враховуючи вищевикладені обставини суд зазначає, що головою Державної служби України з безпеки на транспорті в межах повноважень та у спосіб визначені Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, здійснено призначення працівника територіального органу Волченка Михайла тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - начальника Відділу державного контролю на наземному транспорті, а отже, останній станом на дату підписання ним оскарженої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу був у законний спосіб наділений відповідними повноваженнями.
Суд при вирішенні справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо призначення та проведення рейдової перевірки, правильної кваліфікації виявлених порушень та правомірності винесення постанови від 04.11.2025 №023060 про застосування адміністративно-господарського штрафу за допущені порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №023060 від 04.11.2025 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.