Справа №2а-684-1/10
1 листопада 2010 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Морозов М.О., вивчивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій відповідача протиправними, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту, визнаного незаконним, та визнання бездіяльності щодо щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва про визнання дій такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни; зобов'язання перераховувати та виплатити йому у повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.2006 р. по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат; зобов'язання усунути порушення, а саме призначити йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому, посилається на те, що він народився в ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і є дитиною війни відповідно до Закону України від 18.11.2004 р. «Про соціальний захист дітей війни», згідно з ст.6 якого йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але у 2006-2007 р. р. йому така допомога не виплачувалась, у 2008-2010 р. р. виплачувалась частково. Він звернувся до відповідача по справі з проханням здійснити нарахування доплати до пенсії в розмірі, визначеному законодавством України, та здійснити перерахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період, починаючи з 1.01.2006 р. На його звернення він отримав листа з відмовою з посиланням на постанову КМ України від 28.05.2008 р. №530. Таку відмову та дії відповідача по справі вважає незаконними. Конституційний Суд України своїми рішеннями від 9.07.2007 р. №6-рп/2007 по справі №1-29/2007, від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008, керуючись ст.ст. 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними: положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195-1V від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни»; положення пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено дію статей 5, 6 Закону України №2195-1V від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України в цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 350 гривень, з 1 квітня 359 гривень, з 1 жовтня 366 гривень. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 380 гривень, з 1 квітня 406 гривень, з 1 жовтня 411 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 481 грн., з 1 квітня 580 грн., з 1 жовтня 2008 р. 640 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 498 грн., з 1 листопада 573 грн. Згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2010 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 2010 р. 695 грн., з 1 квітня 2010 р. 706 грн., з 1 жовтня 2010 р. 723 грн., з 1 грудня 2010 р. 734 грн. Сума ненарахованого та невиплаченого підвищення до пенсії для дитини війни за період з 1.01.2006 р. по 1.11.2010 р. становить: за 2006 рік 1290, 60 грн., за 2007 р. 1442, 70 грн., за 2008 рік 1158, 60 грн., за 2009 рік 1225, 20 грн., за 2010 р. 1410, 60 грн., а всього 6527, 70 грн.
Суддя, вивчивши позов, матеріали справи, заперечення на позов відповідача по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва про Києва про визнання дій такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 1.01.2006 р. по 12.08.2007 р.; зобов'язання перераховувати та виплатити йому у повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.2006 р. по 12.08.2007 р. підлягають залишенню без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки позов у цій частині вимог поданий після закінчення строків, установлених законом по даній категорії справ.
Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ст. 102 КАС України попущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом,-продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
При цьому, суд враховує, що звернення позивача по справі 12.08.2010 р. до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного ЦПК України, яка не була розглянута судом, бо позивачу надавався строк на усунення недоліків, після чого Конституційним Судом України було прийнято рішення від 9.09.2010 р. №19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Святошинського райсуду м. Києва 12.08.2010 р., просить вважати непропущеним процесуальний строк звернення з позовом до суду в порядку ЦПК України до 9.09.2010 р. Тому, законних підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду за період з 1.01.2006 р. по 12.08.2007 р. не вбачається, ніщо не заважало позивачу по справі звернутися з позовом до суду, починаючи з 2006 р. по 12.08.2007 р., коли був введений в дію Закон України «Про соціальний захист дітей війни», отже поважних причин пропуску процесуальних строків звернення з позовом до суду за вказаний період не вбачається і незнання чи неознайомлення позивачем по справі з діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини, не може бути підставою для поновлення процесуальних строків звернення з позовом до суду.
Суддя враховує також позицію відповідача по справі, який в запереченнях на позов від 27.10.2010 р. посилається на застосування до спірних правовідносин ст.ст. 99, 100 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100 КАС України, суддя
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському р-ні м. Києва про Києва про визнання дій такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни; зобов'язання перераховувати та виплатити їй у повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 1.01.2006 р. по 12.08.2007 р. залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя