Справа № 595/152/25Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.
Провадження № 33/817/120/26 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
04 березня 2026 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Погрібної Т.С. на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року,
Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
16 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Погрібна Т.С. подала апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати вищевказану постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року та закрити провадження у справі.
Одночасно апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржувану постанову було ухвалено за відсутності ОСОБА_1 . При цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів її належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а також доказів отримання нею копії судового рішення чи відомостей про ухвалення відповідної постанови.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та протягом 2024-2026 років систематично проходила стаціонарне лікування як на території України, так і за кордоном. Тривалий та безперервний характер лікування об'єктивно унеможливив своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Лише у січні 2026 року, після стабілізації стану здоров'я, у ОСОБА_1 з'явилася реальна можливість звернутися за професійною правничою допомогою з метою оскарження зазначеної постанови.
Апелянт вважає, що останнім днем для подання апеляційної скарги є 23 лютого 2026 року, оскільки з повним текстом оскаржуваної постанови захисник ознайомилася 11 лютого 2026 року.
В судове засідання особа яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник Погрібна Т.С., які належним чином повідомлялися апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, не заявилися.
Захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Погрібна Т.С. направила до апеляційного суду заяву, за змістом якої просить, за узгодженої позиції із своєю підзахисною, розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За наведених обставин, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження адвокату Погрібній Т.С. слід відмовити, виходячи з наступного.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Аналогічне положення визначено статтею 289 КУпАП, відповідно до якої скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення.
Законом передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Поважними причинами пропуску строку на оскарження є ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Оскаржувана апелянтом постанова Бучацького районного суду була винесена 10 лютого 2025 року. Відповідно, останнім днем для подачі апеляційної скарги у даній справі є 20 лютого 2025 року.
Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_1 в судове засідання 10 лютого 2025 року не з'явилася з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Зокрема матеріалами відеозапису, долученими до матеріалів справи, підтверджується те, що ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи о 10 годині 10 лютого 2025 року Бучацьким районним судом Тернопільської області матеріалів відносно неї за вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім того, з наявних у матеріалах справи, зокрема квитанцій до платіжної інструкції вбачається, що ОСОБА_1 18 лютого 2025 року та 20 лютого 2025 року оплатила судовий збір та застосоване до неї адміністративне стягнення у виді штрафу, визначені рішенням суду. (а. с.14, 15)
Таким чином ОСОБА_1 , як особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, достеменно знала і не могла не знати про те, що судом у відповідний день було ухвалено рішення у справі, а також усвідомлювала зміст цього рішення, у зв'язку з чим забезпечила його виконання.
Апеляційний суд звертає увагу, що зі змісту заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вбачається, що підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження сторона захисту вважає те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, а також не отримала оскаржувану постанову та через тривалий та безперервний характер лікування була позбавлена можливості своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою, а оскаржувану постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності її захисник, адвокат Погрібна Т.С. отримала лише 11 лютого 2026 року, після звернення захисника до суду з відповідною заявою.
Разом з тим, як зазначено вище, законодавець пов'язує початок перебігу десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення з моментом її винесення, а не з днем, коли особа отримала копію постанови суду або дізналася про наявність вказаного рішення.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо), які об'єктивно унеможливлювали виконання певної процесуальної дії.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
Аналізуючи доводи, наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що будь-яких підстав, які б перешкоджали безпосередньо ОСОБА_1 ознайомитись з рішенням суду, постановленим 10.02.2025 р., а також отримати його та вирішити питання щодо апеляційного оскарження, за умови, що вона 18.02.2025 р. та 20.02.2025 р. виконала це рішення суду, сплативши визначений їй судом штраф та судовий збір, нею не наведено.
Окрім того, факт сплати ОСОБА_1 визначеного судом судового збору штрафу та штрафу 18 лютого 2025 року та 20 лютого 2025 року відповідно свідчить про її обізнаність щодо ухвалення стосовно неї судового рішення, а також про наявність об'єктивної можливості реалізувати право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 у зв'язку з тривалим лікуванням не мала можливості своєчасно оскаржити постанову суду, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи підтверджують факт сплати нею штрафу, що свідчить про її процесуальну активність та наявність реальної можливості забезпечити належний захист своїх прав, у тому числі шляхом звернення за правничою допомогою до адвоката. Одночасно, долучені до апеляційної скарги медичні документи, з огляду на те, що вже 18 лютого 2025 р. ОСОБА_1 було відомо про притягнення її до адміністративної відповідальності, не свідчать про відсутність об'єктивної можливості у ОСОБА_1 у визначений законом строк звернутися до суду з апеляційною скаргою або укласти угоду про надання правничої допомоги для подання такої скарги.
Вважаю, що в даному конкретному випадку, зважаючи також на тривалий термін пропуску строку на апеляційне оскарження (понад один рік), пропуск строку на оскарження рішення суду з наведених підстав, не є поважною причиною для його поновлення, а свідчить лише про неналежне дотримання ОСОБА_1 своїх процесуальних прав.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини. одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та враховуючи, що на даний час рішення суду набуло законної сили і виконано; враховуючи також характер процесуальної поведінки особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка не була позбавлена можливості своєчасно, в межах процесуального строку на апеляційне оскарження ознайомитись із судовим рішенням і за необхідності подати апеляційну скаргу, а натомість виконала його, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції і тому апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Відмовити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокату Погрібній Т.С. у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бучацького районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 .
Повернути захиснику особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокату Погрібній Т.С. апеляційну скаргу в зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя