Справа № 456/5426/23 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.
Провадження № 22-ц/811/1710/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
04 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Підлужного В.І.,
з участю: представника позивача - адвоката Шиян Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-
В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, та уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на 52/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку (літера А-1); літньої кухні (літера Б), сараю (літера В), вбиральні (літера Д), сараю (літера Е), навісу (літера Є), навісу (літера Ж), навісу (літера З), навісу (літера И), огорожі (№1), воріт з хвірткою (№2), огорожі (№3), огорожі №4, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про її народження. Її матері, ОСОБА_5 , на праві власності належало 52/100 частини житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.12.1973 та довідкою КП "Стрийське МБТІ" № 1963 від 26.09.2023. В цьому будинку її мати проживала до своєї смерті, доглядала та утримувала його у належному стані, користувалася господарськими спорудами. Вона часто приїжджала до неї, допомагала їй та допомагала у догляді за будинком. Інша частина будинку - 48/100 частини належить на праві власності її сестрі, і відповідачу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мама, ОСОБА_5 померла. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно - 52/100 частини будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 вона прийняла спадщину на спадкове майно, що підтверджується її заявою про прийняття спадщини за законом від 08.08.2013. Окрім неї більше ніхто не звертався та не приймав спадщину після смерті матері. Тому, враховуючи вказане, вона успадкувала 52/100 частини домоволодіння після смерті ОСОБА_5 , яким користувалася, регулярно приїжджала та періодично проживала там. Спадковим майном є частина домоволодіння, яке відповідно до довідки КП "Стрийське міжрайонне БТІ" № 1963 від 26.09.2023 станом на 26.03.2007 складається: з житлового будинку, літньої кухні, літньої кухні, сараю, вбиральні, сараю, навісу, воріт, огорожі. 19 червня 2023 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право па спадщину за законом. Нотаріус повідомила, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно надати правовстановлюючі документи на спадкове майно. Однак, після смерті матері у неї не залишилося жодних документів на спадкове домоволодіння, оформлених на ім'я ОСОБА_5 .. Де знаходиться оригінал вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.1973 р. на 52/100 частини будинковолодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2 та належало ОСОБА_5 , їй невідомо. Отримати дублікат свідоцтва чи з витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона не може, оскільки ОСОБА_5 померла. У Стрийському МБТІ вона змогла отримати тільки копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.1973р., де знаходиться оригінал свідоцтва їй невідомо. На вимогу нотаріуса необхідно було виготовити технічний паспорт на спірне будинковолодіння. Оскільки у іншій частині домоволодіння проживає відповідач, у якої з нею неприязні відносини, вона чинить перешкоди працівникам МБТІ у доступі до спірного домоволодіння для проведення обмірів, необхідних для виготовлення техпаспорта. На даний час, вона також не має доступу до спірного домоволодіння, так як ОСОБА_1 не допускає її до будинку. Так як вона не надала нотаріусу документів про право власності на спадкове домоволодіння, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на спадкове домоволодіння АДРЕСА_1 . Отже, оформити право на спадщину на спадкове майно в позасудовому порядку вона не має можливості.
Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за закономзадоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 26/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку (літера А-1); літньої кухні (літера Б), сараю (літера В), вбиральні (літера Д), сараю (літера Е), навісу (літера Є), навісу (літера Ж), навісу (літера З), навісу (літера И), огорожі (№1), воріт з хвірткою (№2), огорожі (№3), огорожі №4, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову покликаючись на те, що її мама ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадкова справа була зареєстрована нотаріусом 15.10.2013р., що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №35395258 від 15.10.2013р..
Таким чином, ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини в порушення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Звертає увагу на постанову Верховного Суду у справі №175/1404/19, в якій суд визначив правову позицію, відповідно до якої факт відкриття спадкової справи нотаріусом після закінчення строку на прийняття спадщини, не може свідчити про прийняття спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку на прийняття спадщини надані виключно суду у відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України.
В судове засідання, сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.
Від апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі(т.2 а.с.16)
Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Шиян Л.І. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, ОСОБА_2 , як непрацездатна донька спадкодавця, успадкувала обов'язкову частку у спадковому майні, успадкування якого проводилося за законом, а саме 1/4 її частки (13/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , що узгоджується з положеннями частин третьої і п'ятої статті 1268 ЦК України та зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 у строк, встановлений законом звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовлено лише з підстав відсутності правовстановлюючих документів, за нею слід визнати право власності на 13/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , тобто загалом на 26/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд враховував, що відповідач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця проживала разом з нею і також має, як особа пенсійного віку на час смерті спадкодавця, право на обов'язкову частку у спадщині, а спадкоємці за заповітом впродовж десяти років спадщину не прийняли.
У зв'язку з відсутністю іншого способу щодо визнання права власності та враховуючи, що позивач немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 слід задоволити частково та визнати за нею право власності на 26/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Колегія суддів виходить з того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, щоОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Стрийському району реєстраційної служби Стрийського МУЮ у Львівській області 24.07.2013.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме 52/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_3 ).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким заповіла все свої майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося в рівних частинах ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ..
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого за №35395258 15.10.2013, після смерті ОСОБА_5 зареєстрована спадкова справа Стрийською державною нотаріальною конторою за №55142788.
Відповідно до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину №1034 від 15.10.2013, поданої приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А., ОСОБА_2 в заяві повідомляє про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 , яка до смерті проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті матері залишилося спадкове майно, яке вона приймає.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 25.06.2014, адресованої Стрийській державній нотаріальній конторі (зареєстрована 27.06.2014 за№317/02-14), ОСОБА_2 відмовилася від спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ..
На заяву ОСОБА_2 №317/02-14 від 25.06.2014, завідувач Стрийської державної нотаріальної контори повідомила ОСОБА_2 про те, що згідно зі ст.1273 ЦК України остання не може відмовитися від прийняття спадщини, оскільки після смерті спадкодавця минуло більше шести місяців.
Згідно з відповіддю завідувача Стрийської державної нотаріальної контори №565/02-14 від 19.06.2023, адресованої ОСОБА_2 , відмовлено останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Відповідно до заяви про прийняття спадщини №620 від 19.05.2023, поданої Стрийській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_4 в заяві повідомляє про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабця ОСОБА_5 , яка до смерті проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилося спадкове майно, яке він приймає. Він є спадкоємцем за заповітом. Крім нього, іншими спадкоємцями обов'язкової частки є доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та за цим же заповітом ОСОБА_7 ..
Згідно з відповіддю завідувача Стрийської державної нотаріальної контори №450/02-14 від 19.05.2023, адресованої ОСОБА_4 , на заяву №620 від 19.05.2023 про прийняття спадщини за заповітом, повідомлено ОСОБА_4 про пропуск шестимісячного терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Відповідно до заяви про прийняття спадщини №715 від 05.06.2023, поданої Стрийській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_8 в заяві повідомляє про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабця ОСОБА_5 , яка до смерті проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилося спадкове майно, яке вона приймає. Вона є спадкоємцем за заповітом. Крім неї, іншими спадкоємцями обов'язкової частки є доньки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та за цим же заповітом ОСОБА_4 ..
Згідно з відповіддю завідувача Стрийської державної нотаріальної контори №527/02-14 від 05.06.2023, адресованої ОСОБА_8 , на заяву №527 від 05.06.2023 про прийняття спадщини за заповітом, повідомлено ОСОБА_8 про пропуск шестимісячного терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заяви про прийняття спадщини №1540 від 23.11.2023, поданої Стрийській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_7 в заяві повідомляє про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5 , яка до смерті проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилося спадкове майно - 52/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., яке вона прийняла. Вона є спадкоємцем до обов'язкової частки. Крім неї, іншими спадкоємцями обов'язкової частки є донька ОСОБА_9 , та за заповітом - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ..
Згідно з відповіддю завідувача Стрийської державної нотаріальної контори №1102/02-14 від 23.11.2023, адресованої ОСОБА_1 , на заяву №1540 від 23.11.2023 про прийняття спадщини за законом, повідомлено ОСОБА_4 про пропуск шестимісячного терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки №337 від 24.01.2014, ОСОБА_5 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з своєю донькою ОСОБА_1 ..
Згідно з довідкою №1108 від 27.11.2023, виданої секретарем ВК Моршинської міської ради, ОСОБА_1 здійснила поховання матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за власні кошти на кладовищі в м. Моршині.
Відповідно до довідки відділу обслуговування громадян №6 (сервісного центру) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №134 від 19.01.2024, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в відділі обслуговування громадян №6 (сервісний центр) і отримує пенсію за віком з 21.11.2011.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що спадкоємці першої черги - позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Позивач ОСОБА_2 у строк, встановлений законом подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_1 на час смерті матері ОСОБА_5 постійно з нею проживала, здійснила її поховання.
Онуки ОСОБА_5 - спадкоємці за заповітом ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спадщину не прийняли.
Таким чином, ОСОБА_2 , як непрацездатна донька спадкодавця, успадкувала обов'язкову частку у спадковому майні, успадкування якого проводилося за законом, а саме 1/4 її частки (13/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 ) ), що узгоджується з положеннями частин третьої і п'ятої статті 1268 ЦК України та зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 у строк, встановлений законом звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовлено лише з підстав відсутності правовстановлюючих документів, за нею слід визнати право власності на 13/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , тобто загалом на 26/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця проживала разом з нею і також має, як особа пенсійного віку на час смерті спадкодавця, право на обов'язкову частку у спадщині, а спадкоємці за заповітом впродовж десяти років спадщину не прийняли.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини в порушення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як вбачається із заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини (після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) така подана 08 серпня 2013р., про що зроблено запис в реєстрі №1701 приватним нотаріусом Угрин Л.А., тобто в межах 6 місячного строку.(т.1 а.с.17) Факт відкриття спадкової справи нотаріусом 15.10.2013р., не може свідчити про пропуск строку чи навпаки про поновлення строку для прийняття ОСОБА_2 спадщини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 березня 2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.