Справа № 454/129/25 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 33/811/167/26 Доповідач: Партика І. В.
02 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Когута Ігоря Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Когута Ігоря Володимировича на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 07 січня 2025 року 01.05 год. в м. Великі Мости по вул. Львівська Шептицького району Львівської області в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'янінні відмовився, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Когут І.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року, оскільки така була опублікована 2 січня 2026 року.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає матеріалам та обставинам справи.
Наголошує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані сп'яніння.
Звертає увагу, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки здійснений за допомогою особистого мобільного телефону, а працівники поліції не були позбавлені можливості здійснювати відео фіксацію на нагрудні бодікамери, він не є безперервними, на ньому зафіксовано, що патрульні просили пройти огляд на стан сп'яніння пасажира транспортного засобу, а не водія.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано клопотання про відкладення розгляду справи та проігноровано клопотання про виклик свідків.
17 лютого 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Когута І.В., подане в інтересах ОСОБА_2 , в якому він просив викликати та допитати працівників поліції сержанта ОСОБА_3 та лейтенанта ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ..
Подане клопотання аргументує тим, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом, працівники поліції не мали законних підстав вимагати в нього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Наголошує, що пояснення зазначених в клопотанні свідків мають важливе значення для встановлення істини у справ, оскільки можуть підтвердити, що ОСОБА_1 не керував автомобілем.
Окрім того, 26 лютого 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Когута І.В., в яких він просить оскаржувану постанову скасувати, матері ріали справи направити на новий судовий розгляд, оскільки місцевим судом не було враховано його клопотання про допит свідків, не досліджено належним чином докази, долучені до матеріалів справи.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник участі в розгляді справи не приймали, про результат розгляду справи дізналися 2 січня 2026 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідків, заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку клопотання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 7 січня 2025 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими, послідовним та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначених вище свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №214549 від 7 січня 2025 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 07 січня 2025 року 01.05 год. в м. Великі Мости по вул. Львівська Шептицького району Львівської області, керував автомобілем марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'янінні відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння він відмовився;
- інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакція (а.с. 3), згідно із яким у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі він відмовився;
- рапортом старшого сержанта поліції В. Белея (а.с 4), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , під час дії комендантської години, після зупинки транспортного засобу водій помінявся місцями із пасажиром, під час опитування у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова), у зв'язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, від якого він відмовився;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні, на якому зафіксовано, що 7 січня 2025 року о 1 год. 4 хв., автомобіль «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 покидає заправку, о 1 год. 5 хв. даний транспортний засіб було зупинено працівниками поліції, у зв'язку із порушенням комендантської години. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував на місці призначеному для пасажира. Під час опитування, яке розпочали працівники поліції о 1 год. 08 хв. 7 січня 2025 року, було встановлено, що ОСОБА_1 виконував функції водія та пересів на пасажирське сидіння після зупинки транспортного засобу, під час опитування в нього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого він відмовився. Окрім того, ОСОБА_1 не заперечував, що виконував функції водія 7 січня 2025 року на території АЗС, також він зазначав, що вживав алкоголь. Працівники поліції повідомили водію, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено його від керування транспортним засобом, автомобіль передано тверезому водію, також ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами та обов'язками.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення від 7 січня 2025 року, а саме рух та зупинку транспортного засобу, опитування водія ОСОБА_1 та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Аргументи апелянта, що він не виконував функції водія, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 виконував функції водія 7 січня 2025 року о 1 год. 4 хв., а після зупинки транспортного засобу працівниками поліції, за одну хвилину до початку опитування пересів на переднє пасажирське сидіння.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Когута І.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Когуту Ігорю Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року.
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 31 січня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Когута Ігоря Володимировича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.