Справа № 456/5410/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю.В.
Провадження № 33/811/138/26 Доповідач: Партика І. В.
26 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Роюк Людмили Іванівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцяти тисяч гривень нуль копійок) грн.
Передане на зберігання ОСОБА_1 пальне, а саме: 5 750 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) літрів дизельного пального та 4 370 (чотири тисячі триста сімдесят) літрів бензину, конфісковано на користь Збройних сил України, передано військовій частині НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2025 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на АСЗ здійснив роздрібну торгівлю дизельного палива в кількості 30 л без державної реєстрації суб'єктом господарювання та без ліцензії на торгівлю пальним, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути на його користь судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року, оскільки повний текст постанови він отримав 30 грудня 2025 року.
В мотивах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, судом не повно з'ясовано всі обставини справи.
Наголошує, що він не є власником пального, не здійснював підприємницьку діяльність із його реалізації, не виступав суб'єктом господарювання.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він є безробітнім, а матеріали справи не містять доказів, що він здійснював господарську діяльність, не доведено обставин викладених у протоколі.
Зазначає, що судом першої інстанції конфісковано пальне без залучення представника власника пального Споживчого Кооператива «Гурток», такі дії порушать право власності гарантоване Конституцією України.
Наголошує, що адреса офіційного місця знаходження кооперативу може не збігатися із адресою за якою здійснюється зберігання та відпуск пального учасникам кооперативу.
5 лютого 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Роюк Л.І., в яких вона зазначає, що ОСОБА_1 , не є суб'єктом господарювання, повідомляв працівників поліції, що він є найманим працівником, не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 161-1 КУпАП.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яку саме спеціальну норму порушив ОСОБА_1 , не вказано, що він систематично здійснював продаж пального.
Наголошує, що до матеріалів справи, не долучено доказів, що торгівля пальним здійснювалася без дозвільних документів, окрім того судом не встановлено, що пальне належить ОСОБА_1
26 лютого 2026 року ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, адвокат Рою Л.І. просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, думки адвоката Роюк Л.І., яка просила проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ознайомився з постановою суду першої інстанції лише 30 грудня 2025 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши виступ адвоката Роюк Л.І. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 161- 1 КУпАП. передбачено відповідальність за оптову або роздрібну торгівля пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом.
Таким чином, для притягнення до відповідальності за вказаною статтею, необхідне встановлення: факту оптової чи роздрібної реалізації пального; факту здійснення такої реалізації без реєстрації суб'єктом господарювання (тобто, фактично фізичною особою яке не має статусу фізичної особи підприємця) та/або за відсутності документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Таким чином, суб'єктом вчинення вказаного правопорушення може бути фізична особа, яка здійснює таку діяльність без відповідної реєстрації як суб'єкт господарювання та, відповідно і без ліцензії, а також посадова особа юридичної особи, яка здійснює таку діяльність хоч і з реєстрацією, як суб'єкт господарювання, проте без відповідної ліцензії.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 478391 від 26 вересня 2025 року (а.с. 2-3), відповідно до якого ОСОБА_1 о 16:40 год. за адресою АДРЕСА_1 , на АЗС здійснив роздрібну торгівлю дизельного палива в кількості 30 л без державної реєстрації суб'єктом господарювання та без ліцензії на торгівлю пальним;
- поясненнями свідка ОСОБА_2 від 26 вересня 2026 року (а.с. 6) , в яких останній зазначав, що на автошляху М-06 в напрямку м. Стрия, не доїжджаючи до міста Стрия, він заїхав на АЗС без назви та вирішили заправитись. Його друг ОСОБА_3 передав працівнику заправки 1500,00 грн., розрахувавшись за 30 літрів пального, яке заправник залив в автомобіль у кількості 20 літрів, та 10 літрів залив в каністру;
- поясненнями свідка ОСОБА_4 від 26 вересня 2026 року (а.с. 5), з яких вбачається. що він на власному автомобілі на автошляху М-06 в напрямку м. Стрия, заїхав на АЗС без назви та вирішили заправитись. Він під'їхав до заправки де до нього підійшов чоловік та запитав чи буде він заправлятись. Водій відповів, що потрібно дизельне паливо на 1500,00 грн. ОСОБА_5 взяв кошти та включив насос для заливу пального. 20 літрів залив в авто, 10 - в каністру;
- рапортом про надходження повідомлення про виявлення АЗС, яке здійснює діяльність без ліцензії (а.с. 4), з якого встановлено, що було виявлена АЗС, яке здійснює продаж пального без дозвільних документів;
- розпискою ОСОБА_1 (а.с. 7) відповідно до якої йому передано на відповідальне зберігання бензин та дизельне паливо, що знаходилось на АЗС згідно з протоколом серії ВАД № 478391 від 26 вересня 2025 року, до вирішення питання щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КУпАП.
- відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи, на якому зафіксовано факт продажу пального, проведення опитування ОСОБА_1 , який не надав працівникам БЕБ документів, що підтверджують його реєстрацію як суб'єкта господарювання, а також дозвільних документів на право здійснення роздрібної торгівлі паливом; зафіксовано опитування водія, який повідомив, що ОСОБА_1 заправив у його автомобіль дизельне пальне на суму 1500 грн. Крім того, на відеозаписі відображено факт ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не здійснював підприємницької діяльності з реалізації пального, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано безпосередній відпуск дизельного пального водієві транспортного засобу «Mercedes-Benz» д.н.з НОМЕР_2 , опитування водія даного автомобіля, який повідомив, що сплатив грошові кошти у сумі 1500 грн. (30 літрів дизельного), який було заправлено у його транспортний засіб 20 літрів та 10 літрів у каністру, що свідчить про фактичне здійснення роздрібної торгівлі пальним. При цьому під час опитування ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції та БЕБ, що в нього відсутні відповідні дозвільні документи.
Доводи апелянта, що в матеріалах справи не містяться доказів того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та є суб'єктом господарювання (є фізичною особою-підприємцем або керівником господарської організації), тому не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 161-1 КУпАП, не заслуговують на увагу апеляційного суду, з огляду на те, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП настає саме для фізичних осіб не суб'єктів господарювання, які незаконно здійснюють роздрібну чи оптову торгівлю підакцизним товаром (паливом).
Відповідальність за незаконну торгівлю паливом суб'єктом господарювання передбачено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення він зазначений як безробітний, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки встановлені фактичні обставини свідчать про здійснення ОСОБА_1 продажу пального без відповідних дозвільних документів.
Щодо протоколу № 2 загальних зборів споживчого кооперативу «Гурток» від 20 травня 2025 року та доданих до нього документів, а саме порядку денного, додатку № 2 до протоколу від 20 травня 2025 року, заяви ОСОБА_1 від 2 травня 2025 року, договору № 1/П від 1 вересня 2025 року, які були долучені адвокатом Роюк Л.Л.І. до матеріалів справи, апеляційний суд зазначає, що дані документи не можуть бути покладені в основу судового рішення та не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки подані у вигляді копій, що не посвідчені належним чином (не містять відміток про їх відповідність оригіналам, не засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою (у разі її використання), а також не посвідчені в установленому законом порядку).
Окрім того, апелянтом не надано оригіналів зазначених документів для огляду судом, що унеможливлює перевірку їх достовірності, належності та допустимості як доказів у справі.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції конфіскував пальне без залучення представника власника майна, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували право власності іншої особи на вилучене пальне.
Аргументи апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано спеціальну норму, яку саме порушено ОСОБА_1 апеляційний суд відхиляє, оскільки у протоколі наведено правову кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП та викладено фактичні обставини правопорушення - здійснення роздрібної торгівлі пальним без належних дозвільних документів.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції положень ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року
Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 161-1 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.