Справа № 466/3455/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/4022/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
04 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
позивача ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 - представниці Шевченківської районної
адміністрації Львівської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року,
У квітні 2025 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа - Департаменту природних ресурсів будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, у якому просив стягнути із згаданого відповідача на користь позивача майнову шкоду завдану ДТП у розмірі 109 320 грн. 19 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач на праві власності має автомобіль марки Mazda СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 03.08.2024 року був припаркований на вул. Окуневського, 1 у місті Львові і на нього за відсутності несприятливих погодних умов впала гілка дерева та спричинила його пошкодження. Наведений факт був зафіксований працівниками поліції і згодом відділом поліції № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області позивачу про це було видано відповідну довідку. Позивачем було проведено оцінку вартості матеріального збитку, за результатами якої було встановлено, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 109 320 грн. 19 коп. На усі запити позивача було отримано відповіді про те, що зазначене дерево не перебуває на балансі: ЛКП Рясне-402, Варшавське-407, Балатон-409, ЛКП «Зелений Львів» та відповідача. Водночас відповідно до Акту обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на вул. Окуневського, 1 у м. Львів № 6 від 23.01.2025 року, саме відповідачем проводилося обстеження зелених насаджень з метою уникнення аварійних та надзвичайних ситуацій, що загрожують життю та здоров'ю громадян, фізичних чи юридичних осіб. На третій сторінці зазначеного акту зазначено, що: «Зелені насадження, що залишаються на місці, перебувають на збереженні Шевченківської районної адміністрації». З огляду на зазначене, саме відповідач - балансоутримувач зелених насаджень по АДРЕСА_1 . Крім цього, на сайті «Відкриті дані Львова» в категорії: «Дані про зелені насадження, що підлягають видаленню, відповідно до виданих актів обстеження зелених насаджень на території Львівської МТГ» наявна інформація про здійснення обстеження зелених насаджень відповідачем у 2023 році. За проведеними обстеженнями було виявлено насадження, які перебувають в аварійному стані та потребують зрізання. Зазначалося, що саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку, покладено обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 1-7).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 107-114).
Дане рішення оскаржив позивач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права.
Вважає необґрунтованими висновки суду про наявність 03 серпня 2024 року форс-мажорних обставин, які ґрунтуються на листі Львівського регіонального центру з гідрометеорології № 1.9-17975-29 від 16.06.2025 року, у якому зазначено, що погода на Львівщині 03 серпня 2024 року обумовлювалась проходженням атмосферних фронтів від циклону над західними областями України, що спричинило активну грозову діяльність, оскільки штормове попередження І (жовтого) рівня небезпечності із поривами вітру 15-20 м/с не підтверджує настання стихійного лиха, оскільки жовтий рівень є найнижчим та лише попереджає про потенційну небезпеку. Більше того, долучений відеозапис події свідчить про фактичну відсутність вітру в момент падіння гілки, що спростовує доводи про шквал, а фотофіксація підтверджує наявність у дерева ознак старіння та численних попередніх пошкоджень, що вказує на його аварійний стан. Також, мешканці будинку через ОСББ неодноразово зверталися до адміністрації з вимогою зрізати небезпечну вербу, однак належних заходів вжито не було.
Вважає, що суд не надав належної оцінки згаданим вище доказам, не встановив фактичних параметрів погодних умов саме за місцем події та не з'ясував, яким саме чином і через які засоби масової інформації було здійснено оповіщення населення. З огляду на зазначене, вважає, що падіння гілки відбулося не внаслідок непереборної сили, а через бездіяльність відповідача щодо належного догляду за зеленими насадженнями, що й спричинило завдання позивачу збитків.
Звертає увагу на те, що попри твердження представника Шевченківської районної адміністрації про те, що дерево не перебуває на їх балансі, саме адміністрація організувала його обрізку із залученням спеціалізованої техніки та працівників, а в самому акті зазначено, що зелені насадження на цій території перебувають на її збереженні.
Зазначає, що норми Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень, рішень Львівської міської ради та виконавчого комітету прямо покладають на районні адміністрації повноваження і обов'язки щодо контролю, утримання та видалення аварійних дерев на прибудинкових територіях, а також передбачають фінансування таких заходів з міського бюджету. Будинок на вул. Окуневського, 1 розташований у межах Шевченківського району м. Львова, а доказів передачі спірної території іншому балансоутримувачу відповідач не надав. Представник Департаменту природних ресурсів Львівської міської ради у письмових поясненнях підтвердив, що саме Шевченківська районна адміністрація є належним відповідачем у справі (а.с. 118-124).
Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради надіслала до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с. 167-173).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що:
-«позивачем не спростовані докази, надані відповідачем про те, що падіння гілки дерева відбулось внаслідок атмосферного фронту від циклону, що спричинило активну грозову діяльність, дощі зливного характеру і не пов'язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою»;
-«відповідно до Акту обстежень зелених насаджень, що підлягають видаленню на вул. Окуневського, 1 у м. Львові від 23.01.2025 не виявлено дерева верба, що підлягає видаленню, … а відтак, суду не надано жодних доказів, що майнова шкода, яку зазнав позивач у зв'язку з падінням гілки дерева на автомобіль, завдана внаслідок протиправних дій або бездіяльності відповідача та наявність причинного зв'язку між шкодою і неправомірними діями відповідача та підстав покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності»;
-«падіння гілки дерева 03 серпня 2024 року на вул. Окуневського, 1 у м. Львові на автомобіль «Mazda CX-7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якого було пошкоджено належний позивачу автомобіль не є результатом бездіяльності відповідача, оскільки дерево знаходилося в задовільному стані, проте внаслідок негоди зламалася гілка дерева, тобто є результатом дії обставин непереборної сили небезпечних стихійних явищ таких як грози, вітер, значний дощ, які і стали причиною завдання шкоди».
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (а, відтак, доказуванню не підлягає) те, що позивач зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 та є власником автомобіля марки Mazda СХ-7, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 03.08.2024 року був припаркований на АДРЕСА_1 і на нього впала гілка дерева, яке росло на прибудинковій території цього будинку, та спричинила його пошкодження.
Як зазначає сам відповідач (Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради) у поданому ним Відзиві на позовну заяву, відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові, затвердженому рішенням Львівського міськвиконкому від 14.03.2014 року № 195 «Про контроль за охороною зелених насаджень у м. Львові» (в подальшому «Порядок»), у місті Львові контроль за дотриманням Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року № 105 (в подальшому «Правила»), зокрема - за станом експлуатації і утримання вуличних насаджень та на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територіях, здійснюють районні адміністрації.
В суді апеляційної інстанції представниця відповідача визнала, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради є належним відповідачем у даній справі.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1), і що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835 св 18.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як доказ того, що шкоди позивачу було завдано не з вини відповідача (в результаті його бездіяльності), а «внаслідок атмосферного фронту від циклону, що спричинило активну грозову діяльність, дощі зливного характеру», а також «внаслідок негоди …, тобто є результатом дії обставин непереборної сили небезпечних стихійних явищ таких як грози, вітер, значний дощ», відповідачем до Відзиву на позовну заяву було долучено лист Оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.08.2024 року, згідно якого 03 серпня 2024 року по місту Львову передбачається «гроза, вночі та вранці значний дощ, вдень шквали 15-20 м/с, град. (1 рівень небезпечності, жовтий)» (а.с. 24).
Згідно листа Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 16.06.2025 року, 03 серпня 2024 року на Львівщині була «активна грозова діяльність, дощі зливового характеру», грози та дощі з «кількістю опадів 41,8 мм, що становить 58 % місячної норми серпня; посилення вітру вночі до 6 м/с, вдень до 10 м/с» (а.с. 61).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні події, які роблять об'єктивно неможливим виконання зобов'язань за (зокрема) законом (наприклад: війна, стихійні лиха, епідемії, заборонні дії держави).
Ключовими ознаками форс-мажору є:
-надзвичайність: події не є типовими для звичайних обставин (наприклад, землетрус або війна);
-невідворотність: неможливо уникнути наслідків, навіть якщо докласти найбільших зусиль;
-причинно-наслідковий зв'язок: саме ця подія стала причиною заподіяння шкоди.
Прикладами форс-мажорних обставин є:
-військові дії: війна, збройний конфлікт, ворожі атаки, блокада, загальна військова мобілізація;
-стихійні лиха: землетруси, повені, шторми, пожежі;
-дії держави: комендантська година, карантин, ембарго, заборона експорту/імпорту.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання своїх зобов'язань, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку: в даному випадку - заподіяння шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17.
На переконання колегії суддів, «активну грозову діяльність, дощі зливового характеру», «посилення вітру вночі до 6 м/с, вдень до 10 м/с» станом на початок серпня у Західній Україні (і у Львові зокрема) аж ніяк не можна назвати «надзвичайною подією» та/або «стихійним лихом», а тому доводи про це відповідача не можуть прийматися до уваги.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність на території міста Львова в ніч з 02 на 03 серпня 2024 року природніх явищ, які можна було б охарактеризувати, як «надзвичайну подію» та/або «стихійне лихо», а тому приходить до висновку про те, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини (як наслідок бездіяльності з виконання обов'язків по контроль за станом експлуатації і утримання зелених насаджень на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ), що є юридичною підставою для висновку про наявність вини відповідача у заподіянні майнової шкоди позивачу внаслідок падіння гілки дерева на належний останньому на праві власності автомобіль.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків (доводів тощо), які б спростовували розмір позовних вимог, заявлений до відшкодування позивачем.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено 1 211 грн. 20 коп. судового збору (а.с. 8), а за подачу апеляційної скарги - 1 817 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 125), а всього - 3 028 грн. 20 коп., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.
Стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 109 320 (сто дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 19 коп. завданої майнової шкоди.
Стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 20 коп. судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 04 березня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.