Дата документу 04.03.2026 Справа № 333/6898/13-ц
Єдиний унікальний № 333/6898/13
Провадження №22-ц/807/840/26
Головуючий в 1-й інстанції - Стоматов Е.Г.
04 березня 2026 р. м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,
суддів: Онищенка Е.А., Подліянової Г.С.
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку ст. 453? ЦПК України,
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку ст. 453? ЦПК України, задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 13.02.2026 року представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Роман Романович, через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв'язку з наступним.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК Україні).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга згідно із п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції.
Законодавством України передбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Колегія суддів наголошує, що винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на зазначене рішення (ухвалу суду першої інстанції), процесуальне законодавство не передбачає.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що "право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення".
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 522/1654/18 (провадження 61-15599св19).
Крім того, доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).
Відповідно до ч. 6 ст. 453-2 ЦПК України ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року підлягає поверненню особі, що її подала.
Колегія суддів, звертає увагу, що клопотання які містяться в апеляційній скарзі щодо зупинення дії (виконання) ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 298 січня 2026 року у справі 333/6898/13-ц до закінчення апеляційного перегляду вирішуються суддєю-доповідачем у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду відповідно до п.6 ч.1 ст.365 ЦПК України у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та згідно ч.6 ст.10 ЦПК України після ухвалення рішення у справі.
Оскільки апеляційна скарга представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року у цій справі підлягає поверненню особі, що її подала, колегією суддів вищевказане клопотання не вирішується.
Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Романа Романовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2026 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку ст. 453? ЦПК України - повернути особі, що її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному ч.8 ст.357 ЦПК України.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: Е.А. Онищенко
Г.С. Подліянова