Дата документу 04.03.2026 Справа № 317/6152/25
Єдиний унікальний № 317/6152/25 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.
Провадження № 22-ц/807/637/26 Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
04 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей сільської ради Запорізького району Запорізької області - як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У грудня 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей сільської ради Запорізького району Запорізької області - як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 18.12.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу було запропоновано надати оновлену позовну заяву, в якій зазначити відомості, визначені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, щодо відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: адреси місця проживання відповідачів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
26.12.2025 від адвоката Воропаєва В.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , на виконання ухвали про залишення позову без руху, надійшла оновлена позовна заява в якій так само не було вказано відомостей визначених п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: місцезнаходження відповідачів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2025 року позовну заяву визнано не поданою та повернуто заявнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в обох редакціях позлвної заяви представник позиваки зазначав, що окрім прізвища, імя та по батькові і дати народження відповідачів, інформація невідома.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
В силу вимог ст.367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не виконав вимог ухвали від 18.12.2025 у встановлений строк, відтак на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України необхідно повернути позовну заяву позивачу.
Проте, такий висновок зроблено передчасно, всупереч нормам процесуального права та матеріалам справи.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі "Bellet у. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява (ч. 2 ст. 174 ЦПК України)
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява, серед іншого повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України)
Відповідно до вказаної норми, у позовній заяві обов'язково має бути вказано місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, учасників справи.
В ухвалі від 18 грудня 2025 року про залишення без руху позовної заяви судом першої інстанції роз'яснено позивачу, що у позовній заяві не зазначено зареєстровані адреси місця проживання відповідачів, не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача.
Однак, судом першої інстанції не взято до уваги та не роз'яснено позивачу, що відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), тобто в позовній заяві можливе зазначення не тільки зареєстровані адреси місця проживання відповідачів, а також останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Не звернувши уваги на зазначене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав, визначених ч. 3 ст. 185 ЦПКУкраїни, для повернення позовної заяви.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу позивача та його представника, що в матеріалах справи міститься лист Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 08 жовтня 2025 року №01.01.-18/5925 з зазначенням адреси, за якою здійснено вихід з метою обстеження умов проживання ОСОБА_6 (а.с.22).
Колегія суддів вважає необхідним також звернути увагу суду першої інстнції, що відповідно до частини 10 статті 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 259, 353, 367-369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 29 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 04 березня 2026 року.
Головуючий
Судді: