Справа № 308/4482/25
Іменем України
12 лютого 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року у складі судді Бедьо В.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю,-
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.02.2006 по 22.07.2021 роки. Під час перебування у шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2021 році подружжя ОСОБА_6 переживало кризу в сімейному житті, що призвело до напруження в стосунках, частих сварок, непорозуміннях. З огляду на те, що ОСОБА_4 не бажав дослухатися до думки позивачки, періодично ігнорував покладені на нього обов'язки батька щодо виховання їх спільних дітей, ОСОБА_2 вирішила звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. 27.04.2021 року ОСОБА_2 подала позов до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. Таким чином позивачка намагалася вплинути на ОСОБА_4 та змінити його ставлення до дружини та родини зокрема. На судові засідання останній не з'являвся. В результаті рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2021 року у справі № 308/5382/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний. Разом з тим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не припиняли спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства, то сварилися, то мирилися і фактично їх шлюбні відносини як до, так і після судового рішення про розірвання шлюбу не припинялися. Подружжю вдалося зберегти сімейні стосунки, а наявність судового рішення про розірвання шлюбу вони сприймали як формальність, яка жодним чином не впливала на їх відносини. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був мобілізований. ОСОБА_2 пояснила, що весь час була на зв'язку з чоловіком, останній приїжджав у відпустки, які завжди проводив в колі сім'ї. ОСОБА_4 подбав про те, щоб його цивільна дружина ОСОБА_2 та їх діти були фінансово забезпечені. Так, він виготовив у АТ КБ «Приватбанк» дві заробітні картки, одну з яких залишив ОСОБА_2 , щоб таким чином брати участь у вирішенні побутових фінансових питань та витратах на дітей. 01.01.2025 року ОСОБА_2 отримала сповіщення № 5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Новоданилівка, Запорізької області. Разом з тим у позивачки виникла проблема з вирішенням всіх питань, що стосуються спадкування після смерті ОСОБА_4 , адже рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний. У зв'язку з цим виникла необхідність доводити в судовому порядку факт проживання однією сімєю.
За вказаних обставин позивач просила суд встановити факт проживання чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 22.07.2021 року по вересень 2024 року.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року заявлений позов задоволено.
Встановлено факт проживання чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 22.07.2021 року по вересень 2024 року.
Ухввалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20. 10.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати за подачу апеляційної скарги та за надання правничої допомоги віднести за рахунок позивачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не був належним чином повідомлені про розгляд справи судом першої інстанції. При вирішенні питання щодо встановлення факту проживання однією сім'єю з метою отримання компенсації внаслідок смерті при виконанні обов'язку під час дії правового режиму військового стану зачіпає права та інтереси відповідача. Суд задовольняючи позов здійснив оцінку доказів з порушенням норм процесуального права та правил оцінки доказів. Зокрема є помилковим висновок, що після розірвання шлюбу ОСОБА_4 продовжував проживати з позивачкою у квартирі по АДРЕСА_2 . Позивачка не навела обґрунтувань чому саме просить встановити, що проживала з ОСОБА_4 до вересня 2024 року, коли він загинув у грудні 2024 року. Відповідач вважає наведені у заяві обставини спільного проживання після розірвання шлюбу де з квітня 2022 року син перебував у складі Збройних Сил України не можуть вважатися підставою для встановлення факту, оскільки вбачає недобросовісні дії позивачки з метою незаконного збагачення. Вказує, що суд не встановив період перебування сина ОСОБА_7 в ЗСУ, а період коли він знаходився в Ужгороді і коли саме знаходився у квартирі по АДРЕСА_3 . Звертаючись до суду позивачка не зазначила з якою метою нею подається позовна заява про встановлення факту проживання як сім'я. Залучивши до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка фактично доводить своє право на отримання одноразової грошової компенсації. Отже, відповідач вважає, що розгляд такої справи підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Гумен Наталія Василівна, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_1 отримував позовну заяву з додатками. Відповідачу також надсилались повістки та ухвали, що підтверджується фіскальними чеками Укрпошти, що містяться в матеріалах справи. Згідно Трекінгу Укрпошти відстеження за № 8801500143608 судова повістка повернута з підстав відсутності одержувача за вказаною адресою, тому в силу вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції. Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позові обґрунтувань чому саме до вересня 2024 р позивачка проживала разом з померлим ОСОБА_2 , коли син ОСОБА_7 загинув у грудні 2024 р. позивач зазначає, що саме у вересні ОСОБА_4 був вдома за адресою його постійного проживання, а саме квартирі по АДРЕСА_3 у зв'язку з наданою відпусткою, а в подальшому був не на зв'язку, оскільки знаходився в зоні бойових дій і існували об'єктивні перешкоди для їх спілкування. Вказує, що відповідач дуже негативно ставився до свого рідного сина ОСОБА_4 . У 2016 році, після смерті його дружини та матері ОСОБА_4 , відповідач створив нестерпні умови для свого сина та його родини, фактично змушивши таких переїхати проживати до матері позивачки у маленьку квартиру, що знаходиться на АДРЕСА_3 . З цього часу ОСОБА_4 припинив будь-яке спілкування з батьком.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Шпуганич В.П. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гумен Н.В. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Треті особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. ОСОБА_3 надіслав суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності зазначених осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.04. 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09.04.2025 року о 13год 50 хв. Ухвалою суду від 09.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025 року на 10год.40 хв. з викликом осіб, які беруть участь у справі. У подальшому розгляд справи було призначено на17.06.2025 року, 27.06.2025 року та 17.07.2025 року та ухвалено 17.07.2025 року заочне рішення.
Згідно з частинами 2-6 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства».
Матеріали справи не містять відомостей про те, що апелянта (відповідача) ОСОБА_8 було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки про дату, час і місце судового засідання суду за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.
З огляду на допущені судом першої інстанції порушення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, а саме, що справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , який належним чином не повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, і такою підставою апелянт обґрунтовував апеляційну скаргу, відтак наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті вимог, які є предметом даного апеляційного перегляду.
В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (ст.80 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.02.2006 по 22.07.2021 роки.
Під час перебування у шлюбі в подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (згідно свідоцтв про народження серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ).
Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2021 року у справі № 308/5382/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний.
Згідно Довідки ОСББ «Лобачевського 43» №54/01 від 13.03.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з нею за вказаною адресою фактично проживав без реєстрації у період з липня 2017 року по вересень 2024 рік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно інформаційної довідки 429022195 від 28.05.2025 року квартира АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Згідно сповіщення сім'ї(близьких родичів) № 5 від 01.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Новоданилівка, Запорізької області.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається, як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що і є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно та інших прав.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22) зазначено, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначила, що у 2021 році вона з чоловіком пережили кризу в сімейному житті, що призвело до напруження в стосунках, частих сварок та складності в досягненні порозуміння у вирішенні сімейних питань у зв'язку чим позов про розірвання шлюбу подала виключно з виховною метою, намагаючись у такий спосіб змусити чоловіка задуматись над своїми помилками, змінити своє ставлення до дітей більше приділяти увагу родині. Разом з тим, вони не припиняли спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 та ведення спільного господарства.
Дані твердження позивача доведені матеріалами справи.
Зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.02.2006 по 22.07.2021 роки, від якого мали двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Довідкою ОСББ «Лобачевського 43» №54/01 від 13.03.2025 року підтверджено, що ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ., разом з нею за вказаною адресою фактично проживав без реєстрації у період з липня 2017 року по вересень 2024 рік ОСОБА_4 .
Показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , незважаючи на певні сімейні проблеми, ніколи не припиняли спільного проживання однією сім'єю. Після мобілізації ОСОБА_4 приїжджав на періоди відпустки до ОСОБА_2 та дітей, вони разом проживали.
Згідно інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Вх. 32904 від 09.07.2025 року ОСОБА_4 відкрив карткові рахунки для отримання заробітної плати:карта НОМЕР_6 від 28.04.2022 р. та карта № НОМЕР_5 від 06.11.2023 р. Виписка(рух коштів) по зазначеним рахункам з часу відкриття по день смерті ОСОБА_4 показують, що цими двома картками користувались особи з різним географічним розташуванням. Вказаними карточками позивач підтверджує, що однією з банківських карточок користувалась вона особисто, використовуючи заробітну плату чоловіка ОСОБА_4 для потреб сім'ї та господарства.
01.01.2025 року позивач ОСОБА_4 , отримала сповіщення № 5 від 01.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про загибель ОСОБА_4 , де вона зазначена, як дружина ОСОБА_4 .
Позивачу ОСОБА_4 12.04.2025 року за № 1027 командиром військової частини НОМЕР_4 видано довідку про безпосередню участь загиблого (померлого) солдата ОСОБА_4 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника України.
Згідно із ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз вищенаведених та досліджених доказів у їх сукупності і взаємозв'язку дає колегії суддів підстави для висновку про доведеність факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з 22.07.2021 року до вересня 2024 року.
Відповідачем ОСОБА_1 , його представником, відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування даних обставин. Більше того, відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ствердив, що із сином ОСОБА_4 у нього були погані відносини. До 2016 року його син разом зі своєю сім'єю проживав у його будинку, однак після сварки з дружиною позивача ОСОБА_2 , його син з дружиною виїхали з будинку та більше у ньому не проживали, із сином він не спілкувався, що також опосередковано підтверджує твердження позивача ОСОБА_2 про фактичне її проживання з чоловіком ОСОБА_4 з липня 2017 року по вересень 2024 рік за адресою її реєстрації: АДРЕСА_2 і ведення спільного господарства.
Доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними та необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги, що дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства з посиланням на те, що залучивши до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка доводить своє право на отримання одноразової грошової компенсації, оскільки на даний час у позивачки відсутній будь - який спір з приводу грошових виплат з державою, в тому числі і з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявленого позову з вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт проживання чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 22.07.2021 року по вересень 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.
Головуючий:
Судді: