Справа № 201/2761/26
Провадження 1-кс/201/732/2026
4 березня 2026 року м.Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 , на постанову слідчого від 24.02.2026 про закриття кримінального провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України,
ОСОБА_3 , звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра зі скаргою на постанову слідчого від 24.02.2026 про закриття кримінального провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України.
Вважає постанову про закриття кримінального провадження №42026040000000015 від 08.01.2026 року такою, що винесено передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального.
Заявник у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином. Надіслав заяву у якій просить скаргу розглянути без його участі.
Представник СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Матеріали кримінального провадження були надані суду
Відповідно до ч. 3ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Головуючий оголошує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу, додані до неї документи, матеріали кримінального провадження, приходить до такого висновку.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України.
Постановою слідчого від 24.02.2026 року кримінальне провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України було закрито у зв'язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Мотивуючи свою постанову слідчий зазначив, що, отримані в результаті проведення слідчих (оперативних) дій докази достовірно підтверджують, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виникли цивільно-правові відносини, які були вирішені в порядку цивільного судочинства, а тому склад кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України - об?єктивно відсутній.
Звернення заявника ОСОБА_3 до суду із позовною заявою по цивільній справі N?22ц/11819/2011 року, по якій винесено рішення від 27.10.2011 року, вимогами якої було визнання договору дарування від 09.12.2008 року про зобов?язання сплатити компенсацію частки у спільному майні, про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу, про визнання договору купівлі-продажу недійсним з метою повернення у свою власність - не може утворювати складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України, які б доводи та підстави не наводив позивач на користь своїх позовних вимог.
Також, акцент уваги робиться на тому факті, що дії органу реєстрації відбувались в межах правового поля, що зумовлюється надходженням заяви, поданої власником житла про зняття з реєстрації особи, як попереднього власника, що втратив право користування житловим приміщенням у зв?язку з його відчуженням (рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.10.2011 року по справі N?22ц-11819/2011), - тобто під час здійснення досудового розслідування встановлено відсутність об?єктивної сторони, що є підставою для закриття кримінального провадження у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Предмет звернення ОСОБА_3 , які відображені у його заяві про вчинення кримінального правопорушення, а саме: особи, заволоділи майном, яке з позиції заявника належить йому, і в подальшому останнього зняли з місця реєстрації проживання, - однак проведеними слідчим (розшуковими) діями, даний факт не знайшов свого підтвердження.
Оцінивши та проаналізувавши здобуті докази в їх сукупності, орган досудового розслідування приходить до висновку про їх достатність для прийняття остаточного процесуального рішення, а саме про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному у провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження. У відповідності до ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, ст. 284 КПК України).
Постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Крім того, згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальному процесуальному законодавстві України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі, «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграф 150).
Крім того, статтею 284 КПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, на думку слідчого судді, під час здійснення досудового розслідування слідчим фактично не було забезпечено повноти та всебічності дослідження обставин кримінального провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що прийнята постанова є передчасною і такою, що винесена без дотримання вимог ст.ст. 9,91-94,110,284 КПК України, а досудове розслідування, що проведене слідчим не було ретельним, безстороннім і сумлінним.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних дізнанням доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені заявником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених заявником.
Також слідчий суддя звертає увагу, що при відсутності ознак кримінального правопорушення за ст. 190 КК України за даним кримінальним провадженням, але при наявності ознак будь-якого іншого кримінального правопорушення, слідчий має дискрецію на зміну кваліфікації кримінального правопорушення.
Тому, вимога заявника щодо скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись п. 18 ч.1 ст. 3, ст.ст.2,7,110, 117, ,284, 303, 306, 307, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 , на постанову слідчого від 24.02.2026 про закриття кримінального провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України задовольнити частково.
Постанову слідчого від 24.02.2026 про закриття кримінального провадження № 42026040000000015 від 08.01.26 за ч.2 ст.190 КК України скасувати.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1