Справа № 211/134/26
Провадження № 2-а/211/96/26
04 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.
секретаря судового засідання - Зоріної С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Кривий Ріг адміністративну справу за позовом адвоката Соколова Володимира Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Соколов В.В., звернувся до суду з позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.12.2025 року начальником ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно нього було винесено постанову №926 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Він притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що відмовився від проходження медичного огляду для встановлення придатності для проходження військової служби за станом здоров'я, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Ознайомившись із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного. Вказує, що 11.02.2016 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 (нині другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за наявною у ОСОБА_1 хворобою нервової системи - епілепсія за наявності частих епілептичних нападів або виражених психічних розладів, останнього було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 22а графи II Розкладу хвороб "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, про що відповідні відомості було внесено до його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданого 06.06.2003 року, що засвідчено підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 та скріплено печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також, вказує, що постанова винесена без належного сповіщення позивача про те, що розгляд справи фактично призначено на 26.12.2025 року, відповідач розглянув 26.12.2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення за відсутності позивача, якого не було сповіщено про зміну/призначення дати розгляду справи. Позивач просить скасувати постанову № 926 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.01.2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого, представник відповідача просить розгляд справи здійснювати без представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Вказує, що при складанні матеріалів було помилково у протоколі № 926 зазначено дату розгляду справи 10.11.2025 року, але в протоколі № 925 чітко зазначена дата розгляду справи 26.12.2025 року , тобто позивач був повідомлений про час розгляду справи і мав змогу бути присутнім при розгляді що одного що іншого протоколу. Вказує, що позивачем при складанні протоколу і під час розгляду справи не було надано жодного клопотання, заперечень, доказів виключення або наявності групи інвалідності, що могло бути підставою для скасування притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
29.01.2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву згідно якого, представник відповідача вказала, що уповноваженою особою ТЦК та СП правомірно складено протокол № 926 від 17.12.2025 року про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з підстав не проходження ВЛК та винесено постанову № 926 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Вказує, що призову не підлягають лише ті громадяни, хто визнані непридатними за результатами медичного огляду. Тобто, попередній висновок ВЛК 2016 року не є остаточним і не звільняє позивача від повторного огляду для уточнення даних під час мобілізації. Факт відмови позивача зафіксований в протоколі № 926 від 17.12.2025 року. Позивач не спростовував ці докази, а лише посилається на висновок 2016 року, який не є актуальним в умовах воєнного стану. Дата розгляду справи вказана в протоколі № 926 від 17.12.2025 року - 10.11.2025 року (яка передує даті складання протоколу) є технічною помилкою в датуванні, яка не впливає на законність. Позивач був фактично повідомлений про розгляд справи під час складання протоколу 17.12.2025 року, підписав його та не заперечував проти розгляду. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності до ст. 229 ч.4 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, відповідно ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби
Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, і встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, в тому числі на теперішній час.
Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально- якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі за текстом - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Так, ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру.
Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстр. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Отже, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-ХІІ.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається.
До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (ч.6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ).
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності .
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, 11.02.2016 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 22а графи наказу № 402 від 14.08.2008, що засвідчено підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 та скріплено печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 "Знятий з військового обліку" ІНФОРМАЦІЯ_6 12.04.2016 року міститься в його тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , виданий 06.06.2003 року.
Отже, позивач ОСОБА_1 був виключений з військового обліку та після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу.
Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку.
Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно.
Заяву на взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.
Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, особа, виключена з військового обліку, не зобов'язана проходити ВЛК, оскільки втрачає статус військовозобов'язаного. Виключення з військового обліку відбувається за висновком ВЛК про непридатність до військової служби, досягнення граничного віку перебування в запасі або втратою громадянства. Виключення з військового обліку означає, що особа більше не має військових зобов'язань перед державою.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виключений з військового обліку, а тому постанова відносно нього винесена неправомірно. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не доведена.
В п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
А тому суд відповідно ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1КУпАП.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Керуючисьст.ст 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд -
Позов адвоката Соколова Володимира Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову № 926 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , винесену 26.12.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_7 у виді штрафу в розмірі 17000 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.03.2026 року.
Суддя: Н. О. Сарат