Справа № 209/944/26
Провадження № 3/209/247/26
Іменем України
03 березня 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Юрченко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, що надійшов з Відділення поліції № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957126 від 31.01.2026 року, 16.01.2026 року о 16.50 годин ОСОБА_1 , знаходячись біля ринку «Дніпро» по пр. Нескорених, 67 Б, вчинила злісну непокору законному розпорядженню поліцейського, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкриміновано, заперечила в повному обсязі, вказавши на те, що в її діях склад правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відсутній. Пояснила, що працівники поліції неправомірно застосували до неї сльозогінний газ.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
Відповідно до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 957126 від 31.01.2026 року ОСОБА_1 інкримінується те, що остання вчинила злісну непокору законному розпорядженню поліцейського.
Проте, яке само законне розпорядження поліцейського не виконала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, фабула пред'явленого останній обвинувачення не містить.
Враховуючи, що склад адміністративного правопорушення, який інкримінований особі, полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, матеріали справи щодо ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів вищенаведеного.
Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, в наявності 3 рапорти від 16.01.2026 року щодо звернення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на лінію «102» з повідомленням про неправомірні дії невідомих їй поліцейських, які біля АТБ № 46 забризкали її з перцевого балончика з метою написання заяви; копія протоколу про прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.01.2026 року; копія її письмових пояснень щодо обставин застосування до неї поліцейськими перцевого балончику без дати; довідка за матеріалами ЄО №№ 1059, 1066, 1071 від 31.01.2026 року, відповідно до змісту якого, в тому числі, зазначено, що в ході розгляду матеріалу та опитуванні громадян інформація, викладена в заяві ОСОБА_1 , знайшла своє об'єктивне підтвердження, у зв'язку з чим вирішено останню притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП; копія письмових пояснень від 17.01.2026 року ОСОБА_2 , далі ім'я та по батькові не є читабельними, тобто особу встановити неможливо внаслідок відсутності документу, що посвідчує її особу, яка пояснила, в тому числі, що одна з перехожих жінок з дитиною 3-4 років підійшла до поліцейських та штовхнула одного з них, в результаті чого поліцейський застосував відносно неї сльозогінний газ.
Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а лише, в даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис події, що відбулась 16.01.2026 року за участю ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення уповноваженою особою не доданий.
Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
Зважаю також рішення ЄСПЛ, відповідно до якої у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) (справи «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, з огляду на відсутність інших достатніх, допустимих та належних доказів, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому приходжу до висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Кам'янського протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим або її може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП.
Суддя Я.О.Юрченко