Справа № 209/7907/25
Провадження № 2/209/349/26
Іменем України
11 лютого 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Шендрика К.Л.,
за участі секретаря Драгунцевої С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 17 жовтня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026694237, на підставі якого банк надав останній споживчий кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і інші платежі, визначені кредитним договором. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за ним не виконав. 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року в розмірі 23280,19 грн., з яких 13600 грн. - заборгованість по тілу кредита, 9680,19 грн. - заборгованість по відсотках.
14 жовтня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
27 січня 2026 року представник відповідача - адвокат Кудрявцев Д.В. подав заяву про застосування строків позовної давності, на обгрунтування якої зазначив, що 17 жовтня 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026694237. Відповідно до зазначеного договору датою остаточного повернення кредиту є 17 жовтня 2021 року. Зазначене підтверджується і графіком погашення заборгованості. Позивач з позовом звернувся до суду лише 13 жовтня 2025 року, тобто через 4 роки з моменту остаточної дати повернення кредиту. Таким чином, з моменту дати остаточного повернення кредиту до дати подання позову минуло 4 роки, тобто з пропущенням строків позовної давності. Водночас, позивач не надав суду докази на підтвердження погодження між сторонами інших умов користування кредитом, матеріали справи не містять доказів продовження строку користування кредитом, кредитний договір N° 2026694237 від 17 жовтня 2019 року не містить умов щодо продовження строку кредитування або збільшення кредитного ліміту. Також позивач у позовній заяві посилається на те, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТВЕМЕНТ» було укладено договір факторингу N° 24/03/23, згідно якого первісний кредитор - АТ «ОТП БАНК» відступив на користь позивача право вимоги за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року, тобто на продукт, укладений між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього. Зазначений договір було укладено вже після спливу строків звернення до суду. Окрім того, звертає увагу суду, що договір факторингу на який посилається позивач було укладено всупереч ст. 1082 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Жодного повідомлення про укладення договору факторингу відповідач не отримував, а отже зазначений договір є недійсним. У зв'язку із викладеним, просить у задоволені позову відмовити.
06 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що позивач не може погодитись із твердженнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ набрав чинності 02 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року. В той же час, з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набув чинності 17 березня 2022 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається. Щодо повідомлення про відступлення права вимоги і досудового врегулювання зазначила, що керуючись ст.ст. 512-514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, відповідно до п. 6.7. договору факторингу АТ «ОТП БАНК», повідомив відповідача про відступлення позивачу права вимоги та про передачу персональних даних відповідача, а також інформацію про позивача, відповідно до вимог ЗУ "Про споживче кредитування" за допомогою відправлення СМС-повідомлень. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі». Окрім цього, позивачем було направлено вимогу про погашення кредитної заборгованості за адресою проживання, вказаною при оформленні договору. Просить позовні вимоги ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» задовольнити в повному обсязі.
На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року АТ «ОТП Банк» та відповідач уклали кредитний договір № 2026694237, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» надало відповідачу кредит на придбання товару у ТОВ "Комфі Трейд" в розмірі 12596 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних та 390 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме послуги "СМС+Довідка", що підтверджується копією кредитного договору з додатками, паспортом споживчого кредиту та анкетою-заявою на отримання кредиту (а.с. 17-19).
АТ "ОТП Банк" виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року та перерахувало ТОВ "Комфі Трейд" грошові кошти в розмірі 12596 грн. за рахунком-фактурою № СФDNZ-0000118739 (а.с. 21) в рахунок сплати за товар, придбаний відповідачем, що підтверджується специфікацією до кредитного договору, видатковою накладною та копією чека (а.с. 21 оберт - 23).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року виконувала неналежним чином, останній платіж був ним здійснений 12 травня 2021 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 23280,19 грн., яка складається з: 13600 грн. - заборгованість по тілу кредита, 9680,19 грн. - заборгованість по відсотках, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 30-44) та випискою з рахунка (а.с. 11-15).
Вищезазначені обставини також визнаються відповідачем.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 634 ч.1 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ст. 625 та ст. 1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір факторингу № 24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем, в розмірі 23280,19 грн з яких: 13600 грн. - заборгованість по тілу кредита, 9680,19 грн. - заборгованість по відсотках, що підтверджується копією договору факторингу (а.с. 24-28), актом приймання передачі реєстру боржників (а.с. 10), витягом з додатку № 1 до договору факторигу (а.с. 16) та платіжною інструкцією про сплату коштів за договором факторингу (а.с. 29 оберт).
Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, утворилась загальна заборгованість у розмірі 23280,19 грн., право вимоги до якої отримав позивач згідно договору факторингу.
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Суд критично ставиться до пояснень викладених представником відповідача щодо того, що позивач не набув права грошової вимоги до відповідача, оскільки позивачем доведено належними та достатніми доказами право переходу від первісного кредитора - АТ «ОТП Банк» - до позивача права грошової вимоги за кредитним договором № 2026694237.
Крім того, суд не приймає посилання представника відповідача щодо пропуску позивачем строків для звернення до суду, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Пунктом 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року датою остаточного повернення кредиту є 17 жовтня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до позивача на підставі договору факторингу 24 березня 2023 року, позовну заяву було подано до суду 13 жовтня 2025 року, тобто, з урахуванням п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, строк позовної давності позивачем не пропущений, тож суд вважає, що заява представника відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, згідно вивчених судом матеріалів справи, з'ясованих обставин справи, які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем належним чином не виконувались умови кредитного договору, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування заявлених позовних вимог, у судовому порядку кредитний договір № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року не визнаний не дійсним, свого контррозрахунку на спростування нарахування заборгованості відповідач не надав. Тому є підстави для стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитним договором з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Щодо заявленого клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вивчивши матеріали цивільної справи, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження за адресою: 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" заборгованість за кредитним договором № 2026694237 від 17 жовтня 2019 року у розмірі 23280 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 19 копійок, з яких 13600 грн. - заборгованість по тілу кредита, 9680,19 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Л.Шендрик