Справа №303/9216/25
1-кп/303/715/25
04 березня 2026 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025071120000554 від 27.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 близько 23 год. 30 хв. 26.09.2025, керуючи технічно- справним автомобілем марки «Volkswagen» моделі « Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався з села Страбичово у напрямку села Горонда Мукачівського району з невстановленою досудовим розслідуванням швидкістю. Проїжджаючи по головній вулиці Центральна у с. Горонда Мукачівського району, на прямій освітленій ділянці дороги біля будинку № 103 водій, маючи можливість заздалегідь побачити потерпілого ОСОБА_4 , який рухався на велосипеді по проїжджій частині по ходу руху водія ОСОБА_6 , не вжив заходів для своєчасного екстренного гальмування свого транспортного засобу, а натомість продовжив рух на керованому ним автомобілі, і в результаті допустив порушення вимог пунктів 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, якими визначено:
п.12.3. - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
п. 13.1 - «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
Таким чином, водій ОСОБА_6 , в порушення вищезазначених вимог ПДР України, тобто з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, а саме з моменту коли мав можливість заздалегідь побачити потерпілого ОСОБА_8 на проїжджій частині дороги, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, і на своїй смузі для руху допустив наїзд на велосипедиста, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді вогнещевого забою головного мозку, ЗЧМТ, забою головного 1 ступеня з лівобічним гемісиндромом, вираженою вегето-судинною лабільністю, травматичний субдуральний кроволив справа. Вказані тілесні ушкодження на підставі п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення. Усі наявні в нього тілесні ушкодження виникли внаслідок дії твердих тупих предметів, по ударному механізму спричинення i перебувають у прямому причинному зв?язку із ДТП, що мала місце 26.09.2025.
Обвинувачений ОСОБА_6 після наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 не зупинився, продовжив рухатися по вказаній дорозі до вул. Борканюка у с. Горонда Мукачівського району, де в полі за межами населеного пункту сховав автомобіль з метою приховування вчиненого ним злочину.
У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, із технічної точки зору, водій автомобіля VOLKSWAGEN Golf (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 13.1 та 12.3 Правил дорожнього руху.
Водій автомобіля VOLKSWAGEN Golf (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_6 мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця положення велосипедиста, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування і уникнути наїзду на пішохода в момент виникнення небезпеки для його руху. Також відсутні фактори технічного характеру, які б не дозволяли водію ОСОБА_9 здійснити безпечний об?їзд (випередження) велосипедиста.
З огляду на те, що за умови виконання вимог пунктів 12,3 та 13.1 Правил дорожнього руху водій автомобіля VOLKSWAGEN Golf (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з велосипедистом, то невідповідність зазначеним вимогам у його діях, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв?язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 близько 23 год. 30 хв. 26.09.2025, після наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 керованим ним автомобілем «Volkswagen» моделі «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 в районі буд. 103 по вулиці Центральна в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області, суб'єктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває у небезпечному стані, та маючи можливість надати таку допомогу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, свідомо залишивши велосипедиста ОСОБА_4 в небезпечному для життя становищі.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, у вчиненому розкаявся, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини щодо порушення ним правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_4 та залишення в небезпеці останнього, що спричинило тяжкі наслідки.
З врахуванням вищенаведеного, оцінивши докази в їх сукупності, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження та ч.3 ст.135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів фтизіатра, психіатра та нарколога не перебуває, висновок досудової доповіді Мукачівського РВ №1 філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області про можливе виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.
Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину суд визнає за обставини, які пом'якшують покарання винного.
Обставин, що обтяжують покарання винного, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з принципу індивідуалізації та співмірності заходів примусу, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , відсутність моральних та матеріальних претензій у потерпілого ОСОБА_4 , враховуючи конкретні обставини справи, а саме вчинення обвинуваченим в сукупності необережного кримінального правопорушення та умисного, наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 , які настали в результаті вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, суд вважає, що встановлені судом в цьому кримінальному провадженні обставини, які пом'якшують покарання, істотно не знижують реального ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з огляду на рівень загрози відповідних діянь для безпеки руху та життя та здоров'я потерпілого. При цьому, на переконання суду визнання обвинуваченим своєї вини та його щире каяття не може бути вирішальним при вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе в умовах ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 КК України, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та застосуванням ч.1 ст. 70 КК України.
Вказана міра покарання, на думку суду, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
- за частиною 2 статті 286 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- за частиною 3 статті 135 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання після набрання такого законної сили.
На підставі частин п'ятої та сьомої статті 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 час його попереднього ув'язнення з 27 вересня 2025 року по 25 листопада 2025 року включно та строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 22 грудня 2025 року по 18 лютого 2026 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , на користь держави 3565,60 гривень за проведення інженерно-транспортної експертизи; 3565,60 гривень за проведення інженерно-транспортної експертизи; 4457,00 гривень за проведення інженерно-транспортної експертизи.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1