Справа №: 302/253/26 3/302/105/26
04.03.2026 селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.204-1 ч.2 КУпАП, за протоколом серії ЗхРУ № 356793 від 14.02.2026 року, який складений інспектором прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 , стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр.України, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил прикордонного режиму не притягався, номер телефону: НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
Згідно з зазначеним протоколом 14 лютого 2026 року близько 10:35 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» у межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Міжгір'я (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено групу осіб у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які спільно намагалися здійснити спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктом пропуску через державний кордон, чим порушили вимоги статей 9 і 12 Закону України «Про державний кордон України».
Ці дії ОСОБА_2 працівник прикордонної служби кваліфікував за ст.204-1 ч.2 КУпАП.
ОСОБА_2 у судове засідання на розгляд справи не з'явився, будучи належно повідомленим про таке, проте подав суду заяву, де пояснив таке. Він разом з колегою ОСОБА_3 були в с.Пилипець Закарпатської області, де мали орендований будинок. 14.02.2026 року вони їхали в сторону озера Синевир, при собі не мали нічого, окрім термоса, ні речей, ні документів (тільки в Дії). Вони мали викуплені квитки на поїзд 15.02.2026 для повернення в м.Київ. Також він мав направлення на стаціонарне лікування на 16.02.2026. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зупинені прикордонною службою на блокпосту в с.Сойми і звинувачені в спробі «здійснення незаконного перетину кордону». Усі дії представниками прикордонної служби були неправомірним та протизаконними. Жодна інформація не була перевірена, всі документи були фальсифікатом, а підписи на таких недійсні. Місцезнаходження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було в 60-ти кілометрах від кордону і відповідних намірів вони не мали. Наразі ОСОБА_2 проживає в м.Хуст та несе службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його колега працює в Києві в державній структурі.
Оцінивши зміст протоколу і подані в справу матеріали, доводи сторони захисту, суддя дійшов такого висновку.
Стаття 204-1 ч.2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за таке : перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, якщо ці дії вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищенаведених порушень.
Постановою КМУ № 1194 від 03.08.1998 із змінами і доповненнями передбачено, що Хустський район Закарпатської області є контрольованим прикордонним районом.
Згідно з Положенням про прикордонний режим, затв. пост. КМУ № 1147 від 27.07.1998 (із змін. і доп.) передбачено порядок в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга це ділянка місцевості завширшки 5 км.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Працівниками прикордонної служби надані такі докази у справу як:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 356793 від 14.02.2026 року, згідно якого ОСОБА_2 14.02.2026 року ознайомлений зі змістом протоколу, підписав його без зауважень та доповнень, примірник протоколу отримав 14.02.2026 року та надав особисті пояснення, згідно яких він їхав з товаришем до озера Синевир та наміру перетинати держаний кордон не мав;
- рапорт працівника прикордонної служби Б. Стан начальнику відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 15.02.2026 року, який за змістом відповідає змісту протоколу з додатковою вказівкою, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали намір перетнути державний кордон з України в Румунію поза пунктом пропуску з метою пошуку роботи та кращих умов життя;
- довідку про результати виявлення 2-х громадян України на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка складена старшим офіцером ПОРВ (з м.д. н.п. Яблунівка) ГОРВ М. Наточій, яка погоджена старшим офіцером ПОРВ (з м.д. н.п. Яблунівка) ОСОБА_5 , згідно якої 14.02.2026 о 10.35 п/н «Кр» спільно з оф. ПОРВ на ок. н.п. Міжгір'я на напр. 207 п/зн, 72 км до ДК, виявлено 2х гр. України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У ході опитування ОСОБА_2 встановлено, що у зв'язку із скрутним становищем, а також військовою агресією рф проти України, вирішив шукати варіанти незаконного перетину державного кордону України з метою працевлаштування (не організовано, хотів потрапити в Нідерланди). Для цього декілька днів назад, переглядаючи мобільний додаток «Ґуґл Мапс», вирішив прокласти собі маршрут руху з с-ща Вишково до Республіки Румунія. Після планування своїх дій запропонував разом незаконно перетнути державний кордон України своєму товаришу ОСОБА_3 , на що останній погодився. Так, 13.02.2026 року гр. ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 вирушили потягом сполученням «Одеса-Львів». Прибувши в м.Львів, 14.02.2026 винайняли автомобіль в оренду та вирушили до м.Хуст. Рухаючись вищевказаним маршрутом, останні придумали легенду свого перебування в прикордонному населеному пункті Вишково, а саме їдуть з метою відпочинку та лікування. Прибувши на КрП «Торунь» до останніх підійшли співробітники прикордонної служби з метою перевірки документів. У ході бесіди із прикордонним нарядом гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помітно нервували та постійно змінювали мету перебування в прикордонній смузі. Після чого вищевказаних осіб було запрошено для проведення бесіди та огляду особистих речей. У подальшому під час бесіди з представниками ПОРВ (з м.д. н.п. Яблунівка), останні зізнались, що мали намір незаконно перетнути державний кордон України самостійно із застосуванням мобільного додатку «Ґуґл Мапс». Надалі відносно громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Із змісту матеріалів справи видно, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не доведені жодним належним та допустимим доказами, адже посадовою особою не додано до матеріалів справи ні письмові пояснення свідків, ні відео-, аудіозаписи обставин вчинення правопорушення.
У такому випадку суд хотів би навести ситуацію, яка була на розгляді в Європейському Суді з прав людини у справі «Старков та Тищенко проти Росії» (рішення від 17 грудня 2019 року). Зокрема в пункті 26 Страсбурзький суд звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Він вважає, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду.
Суд бере до уваги, що довідка надана працівниками прикордонної служби містить неточності, зокрема щодо місця виявлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працівниками прикордонної служби, адже в ній зазначено як ок.н.п.Міжгір'я, так і н.п.Торунь. Також у довідці зазначено, що відносно громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП. Однак адмінматеріали стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.185-10 КУпАП до суду не надходили. При цьому ОСОБА_2 одразу заперечив намір перетину державного кордону, зазначив мету перебування на території Закарпатської області, у тому числі н.п.Міжгір'я (для проїзду до озера Синевир).
Сам факт виявлення ОСОБА_2 у н.п.Міжгір'я, не вказує безсумнівно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. Більш того, в межах населеного пункту Міжгір'я Хустського району Закарпатської області відсутній пункт пропуску через державний кордон України. Цей населений пункт не розташований на межі кордонів України з іншими країнами і прибуття громадян до цього населеного пункту, не дають однозначних підстав стверджувати про намір особи незаконно перетнути державний кордон України.
Посадовою особою не зазначено у протоколі, які саме положення законодавства, яке регулює прикордонний режим порушив ОСОБА_2 .
Крім цього, згідно з постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.03.2026 року (суддя Готра В.Ю.) у справі №302/252/26 провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адмінвідповідальності за ст.204-1 ч.2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Отже, суд не встановив обставин реального здійснення порушення правил прикордонного режиму. Адже фіксації ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, не здійснено в установленому законом порядку. У справу не подано належних, достовірних і допустимих доказів для ствердження вини особи за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 204-1 ч.2 КУпАП, відповідно до положень статті 251 КУпАП. Ця норма передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Окрім цього, суд констатує, що ок.н.п. Міжгір'я знаходиться на відстані приблизно 100 км від кордону України з Румунією і на території Міжгірської селищної громади та колишнього Міжгірського району Закарпатської області не має пропускних пунктів прикордонного режиму.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»).
Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 п.1 КУпАП, тобто закрити провадження в справі.
Керуючись статтями 280, 283-285, 247 п.1 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 204-1 ч.2 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову судді може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня винесення постанови в порядку, передбаченому КУпАП.
Постанова набирає законної сили згідно з ст.294 КУпАП після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова складена 04.03.2026.
Суддя: В. П. Кривка