03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 187/1921/25
провадження № 51-753 впс 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про направлення матеріалів кримінального провадження (справа № 187/1921/25) щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло вказане клопотання, яке мотивоване тим, що обвинувачений ОСОБА_5 був екстрадований з Федеративної Республіки Німеччина до України, яка в листі до Федерального відомства юстиції ФРН надала гарантії забезпечення прав екстрадованої особи - зокрема, права на особисту участь у судовому розгляді.
Після екстрадиції обвинувачений був поміщений до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9» в Закарпатській області.
16 лютого 2026 року ОСОБА_5 направив на адресу Петриківського районного суду Дніпропетровської області заяву, у якій, зокрема, зазначив, що відмовляється від участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки внаслідок неякісного зв'язку він нічого не чує та не розуміє, що відбувається під час судового розгляду, підтвердивши це і в судовому засіданні 23 лютого 2026 року. Також у заяві ОСОБА_5 зазначив, що виходячи з умов екстрадиції, відмовляється від етапування, водночас, бажає бути присутнім особисто на усіх судових засіданнях.
Наразі ОСОБА_5 фактично перебуває на території Закарпатської області (м. Ужгород) - тобто за межами юрисдикції Петриківського районного суду Дніпропетровської області і через воєнний стан та безпекові ризики відповідний суд об'єктивно, на думку захисника, не може здійснити правосуддя у цій справі з дотриманням вимог закону, адже не здатен забезпечити явку обвинуваченого до суду. Захисник вказує, що з метою виконання умов міжнародних договорів, та з метою забезпечення оперативності та ефективності судового розгляду провадження слід передати на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
На обґрунтування доводів поданого клопотання, захисник посилається на ухвали Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 січня 2026 року (справи № 757/53188/25-к та № 743/1561/25).
Учасникам провадження було повідомлено про час та місце розгляду клопотання, проте вони в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає його розгляду. Клопотань про відкладення розгляду не надходило.
Перевіривши наведені у клопотанні доводи та матеріали провадження, Суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню.
Частиною 3 ст. 34 КПК передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Відповідно до інформації, наданої Петриківським районним судом Дніпропетровської області, на розгляді у цьому суді перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Звертаючись з клопотанням, захисник, серед іншого, зазначив, що Держава Україна при виконанні умов екстрадиції (видачі) ОСОБА_5 надала гарантії Федеральному відомству юстиції ФРН, відповідно до яких:
- у разі видачі ОСОБА_5 в Україну та застосування до нього слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його буде поміщено до державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», що в західній частині України, та максимально віддалена від зони ведення активних бойових дій, розпочатих 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України;
- судовий розгляд справи стосовно особи здійснюватиметься судом у режимі відеоконференції у випадку, якщо проти цього не заперечуватиме обвинувачений. У разі якщо обвинувачений заперечуватиме проти здійснення дистанційного судового провадження, суд не матиме права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції. У випадку виникнення такої обставини, яка фактично унеможливлюватиме розгляд кримінального провадження стосовно запитуваної особи, українською стороною вирішуватиметься питання про направлення кримінального провадження до суду, територіально наближеного до установи попереднього ув'язнення, у якій утримуватиметься особа. Таке рішення може бути ухвалене Верховним Судом за результатами розгляду клопотання сторони кримінального провадження або за поданням місцевого суду.
Із заяви обвинуваченого ОСОБА_5 , долученої до клопотання захисника, видно, що останній відмовився від здійснення кримінального провадження в режимі відеоконференції в порядку ст. 336 КПК.
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 8 КПК принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язує українські суди при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з ст. 34 КПК, до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду.
Захисник у своєму клопотанні, зокрема зазначив і про те, що фізична присутність обвинуваченого в залі суду міста Петриківка Дніпропетровської області наразі неможлива, оскільки він перебуває в місці несвободи на території іншої області, а його етапування до цього населеного пункту ускладнено дією воєнного стану та пов'язаними з цим безпековими обмеженнями, однак останній наполягає на реалізації свого права бути фізично присутнім у суді, і його позиція, на думку захисника, узгоджується з наданими Україною міжнародними зобов'язаннями під час екстрадиції - гарантіями особистої участі у процесі.
Для створення належних умов утримання екструдованих осіб, а також переданих в Україну для відбування покарання у відповідності із Законом України від 21 листопада 2023 року № 3480-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення дотримання прав і свобод засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також осіб, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку» визначено місця утримання, віддалені від зони бойових дій, які переважно знаходяться в західній частині України.
Так, відповідно до наказу Міністерства юстиції України для засуджених, переданих в Україну для відбування покарання, а також осіб, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну до кримінальної відповідальності або виконання вироку, визначено місця утримання, віддалені від зони бойових дій у 19 установах виконання покарань, обладнаних укриттями.
Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань № 9» включена до переліку таких установ.
Разом із тим у згаданому переліку відсутні установи попереднього ув'язнення на території Дніпропетровської області. У зв'язку з цим, поміщення ОСОБА_5 в установу попереднього ув'язнення, яка не обладнана укриттям, порушить гарантії його достатнього захисту від російських атак, надані німецькій стороні.
Ураховуючи зазначене та керуючись статтями 1, 8 КПК, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією «Про захист прав та основоположних свобод», а також Європейською конвенцією «Про видачу правопорушників», з метою виконання умов міжнародних договорів та з метою забезпечення оперативності й ефективності судового розгляду, Суд убачає підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 та направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_5 з Петриківського районного суду Дніпропетровської області до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Керуючись ст. 34 КПК, Суд
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Кримінальне провадження (справа № 187/1921/25) щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК, направити з Петриківського районного суду Дніпропетровської області до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3