04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 450/1613/18
провадження № 61-657св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга Львівська державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Березка Ярослав Олексійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2018 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга Львівська державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсною заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визначення розміру частки у праві спільної сумісної власності подружжя.
2. Позов обґрунтований посиланням на те, що з 07 вересня 1957 року ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , були: його дружина - ОСОБА_3 , двоє синів - ОСОБА_1 і
ОСОБА_5 .
4. При спадкуванні майна, а саме 18 червня 2015 року, між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1-568, а також кожним з них подано заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину на визначене у договорі майно.
5. Згідно з умовами зазначеного договору, спадкове майно померлого ОСОБА_4 складалося з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0, 1877 га, що розташована у с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; земельної ділянки, площею
0,0400 га; садового будинку АДРЕСА_2 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; гаража № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований по вул. Любінській, буд. 196 у м. Львові .
6. Внаслідок поділу між спадкоємцями вказаного майна відповідно до умов договору від 18 червня 2015 року ОСОБА_5 у спадкування передано у цілому земельну ділянку, площею 0,0400 га, та садовий будинок АДРЕСА_2 , та гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований по вул. Любінській, буд. 196 у м. Львові .
7. Однак, оскільки будівництво садового будинку № 3 та гаража здійснювалось ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 у період шлюбу спільними силами та засобами, отже вказані об'єкти є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому частка ОСОБА_3 у зазначеному майні становила 1/2 і не підлягала спадкуванню.
8. З огляду на те, що ОСОБА_3 при укладенні договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини була особою похилого віку та мала тяжкі хронічні захворювання, вона була введена в оману з боку іншої сторони - сина ОСОБА_5 , внаслідок чого помилилася щодо обставин, які існували на момент вчинення правочину, і ці обставини мають істотне значення. Зокрема, має місце невідповідність між внутрішньою волею ОСОБА_3 , яка полягала у розподілі спадкового майна її померлого чоловіка, та її зовнішнім волевиявленням, яке через обман сина ОСОБА_5 та, як наслідок, помилкове сприйняття обставин правочину виразилось у фактичному незаконному позбавленні ОСОБА_3 будь-яких прав на частину майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя. Тобто волевиявлення ОСОБА_3 не відповідало її справжньому наміру, а зміст правочину суперечив закону, що є підставами для визнання такого правочину недійсним.
9. Нотаріус всупереч вимогам закону не видав ОСОБА_3 свідоцтво на половину спільного майна, і ця частина майна незаконно була включена до загального обсягу спадкового майна.
10. Оскільки ОСОБА_3 належала 1/2 частина садового будинку, то в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України, їй належала відповідна частина земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок.
11. Відтак, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мав права на спадкування садового будинку, земельної ділянки для садівництва та гаража у цілому.
12. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 , просив суд:
- визнати недійсним правочин - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину № 693 18 червня 2015 року, в частині відмови ОСОБА_3 від права власності на частку у спільному майні подружжя;
- визнати недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-568, в частині зміни розміру частки у спадщині та поділу спадщини: садового будинку АДРЕСА_2 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, та гаража № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові ;
- визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. на ім'я ОСОБА_5 та зареєстровані в реєстрі за: № 1-595, про право власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові ; № 1-593 про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; № 1-591 про право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, у спадковій справі № 73 за 2015 рік;
- скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу): індексний номер 22249229 від 20 червня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-593, виданого 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік; індексний номер 22247981
від 20 червня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-591, виданого 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. у спадковій справі № 73 за
2015 рік; індексний номер 22250633 від 20 червня 2015 року про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові , на підставі свідоцтва про на спадщину № 1-595, виданого 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік;
- визначити, що розмір частки померлого ОСОБА_4 (дата смерті
ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на: садовий будинок АДРЕСА_2 , становить 1/2; земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/2; гараж № НОМЕР_1 ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові , становить 1/2;
- визначити, що розмір частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності подружжя на: садовий будинок АДРЕСА_2 , становить 1/2; земельну ділянку
№ НОМЕР_3 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/2; гараж
№ НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові , становить 1/2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 28 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки внесення змін до свідоцтва про право на спадщину регулюється статтею 1300 Цивільного кодексу України та є самостійним способом захисту порушеного права. Натомість підставою для скасування свідоцтва про право на спадщину позивач вважає введення в оману ОСОБА_3 , внаслідок чого вона допустила помилку при укладенні договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини. Оскільки з моменту прийняття спадщини, оформлення всіх необхідних документів на спадкове майно та укладення з приводу нього договорів позивач жодним чином не оспорювала дії нотаріуса, суд вважав, що її внутрішня воля відповідала волевиявленню, в момент їх вчинення.
15. Посилання позивачки на введення її в оману суд вважав недоведеними. Симптоми її захворювань не є психічними розладами здоров'я, які б могли вплинути на усвідомлення особою своїх дій та можливість керувати ними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
17. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
18. Визнано недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-568, а саме у частині розміру частки у спадщині та поділу спадщини - наступного майна:
- 1/2 ідеальної частини садового будинку АДРЕСА_2 ,
- 1/2 ідеальної частини земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області,
- 1/2 ідеальної частини гаража № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів « Аерофлот », що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові .
19. Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20 червня 2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. на ім'я ОСОБА_5 та зареєстровані в реєстрі за:
- № 1-595 про право власності на 1/2 ідеальну частину гаражу № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові ;
- № 1-593 про право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області;
- № 1-591 про право власності на 1/2 ідеальну частину садового будинку АДРЕСА_2 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, у спадковій справі № 73 за 2015 рік.
20. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не урахував, що ОСОБА_3 не вчиняла будь-яких заяв щодо відмови від видачі свідоцтва про права на частку у праві спільної сумісної власності у спірному майні, яке було успадковане після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому оспорювані договір та свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_5 на весь будинок та весь гараж, підлягають визнанню недійсними у 1/2 частині.
22. Водночас, апеляційний суд вважав, що відсутні правові підстави для визнання недійсною заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину № 693 від 18 червня 2015 року, оскільки така заява стосувалася об'єкта нерухомого майна (1/3 частини квартири
АДРЕСА_1 ), що є особистою власністю померлого.
23. Позовні вимоги про визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлими, а також скасування реєстраційних дій визнані неефективним способом захисту права особи відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України. Позовна давність не пропущена.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 15 січня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Березка Я. О., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року.
25. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц, від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23, у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 633/268/17,
від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17, від 21 грудня 2021 року у справі
№ 148/2112/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що підставою для визнання заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину, як одностороннього правочину, та договору про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини, позивачем було визначено застосування до ОСОБА_3 , як особи похилого віку з наявними тяжкими захворюваннями, обману зі сторони іншого спадкоємця -
ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_3 помилилася щодо обставин, які існували на момент вчинення правочину і мали істотне значення, зокрема, незаконному позбавленні її права на частку в майні, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя. Також позивач посилався на те, що всупереч вимогам закону нотаріусом не видано ( ОСОБА_3 ) свідоцтва на 1/2 частину спільного майна і, як наслідок, ця частка незаконно була включена до об'єктів розподілу спадкового майна за оспорюваним договором. Однак, доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_5 навмисного введення своєї матері в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, зокрема, в частині визначення об'єктів спадкового майна, які підлягали поділу, стороною позивача не надано. Більше того, оспорюваний договір від 18 червня 2015 року про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщину, який посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О., було укладено на підставі спільної заяви трьох спадкоємців, тому про обставини укладення цього договору було відомо ще й іншій його стороні - ОСОБА_1 (правонаступнику ОСОБА_3 ).Акцентує увагу на тому, що поділ спадкового майна між синами подружжя ОСОБА_6 здійснений у рівних по вартості частках, а тому немає підстав для висновку про наявність у діях одного із синів (померлого ОСОБА_5 ) ознак введення матері в оману щодо укладення цього договору.
27. Заява ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину є одностороннім правочином, а тому не може бути визнана недійсною на підставі статті 230 ЦК України. Водночас, цією заявою ОСОБА_3 підтвердила, що зміст статей 60, 63 Сімейного кодексу України їй роз'яснено, на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця. Вважає, що зазначене свідчить про відсутність у ОСОБА_3 волевиявлення на отримання свідоцтва про частку в усьому спільному майні після смерті її чоловіка.
28. До того ж, оспорення позивачем договору про зміну розміру частки у спадщині та поділ спадщини лише в частині трьох об'єктів спадкового майна, які були успадковані одним із спадкоємців, порушує права такого спадкоємця - ОСОБА_5 на спадкування частки в іншому спадковому майні та є несправедливим щодо відповідача ОСОБА_2 , який був неповнолітнім на момент смерті свого батька - ОСОБА_5 .
29. Вважає, що подання зазначеного позову після звернення ОСОБА_3 із заявою до нотаріуса, у якій вона вказала про те, що зміст статей 60, 63 Сімейного кодексу України їй роз'яснено, на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує, свідчить про суперечливу поведінку ОСОБА_3 та її правонаступника ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
31. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 450/1613/18 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
32. 12 лютого 2026 року матеріали цивільної справи № 450/1613/18 надійшли до Верховного Суду.
33. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
34. 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Рісна Ю. Б., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у задоволенні скарги.
35. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції застосував релевантну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин. Судом було правильно встановлено, що матеріали спадкової справи не містять заяв як про відмову від права власності ОСОБА_3 на частку у спільному майні подружжя, так і відмову у видачі їй свідоцтва про право власності на частку у такому майні (садовий будинок та гараж). А тому договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, а також видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину прямо суперечать вимогам статті 71 Закону України «Про нотаріат», статей 368, 1226 ЦК України, статті 60 СК України в частині спадкування спірних об'єктів.
36. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не мала наміру безповоротно відмовитися від своєї частки у спірному майні, оспорюваний договір не відповідав закону та її дійсній волі, а тому безпідставними є посилання касаційної скарги на суперечливу поведінку ОСОБА_3 .
37. Крім того, зазначає, що поділ спадкового майна між синами подружжя ОСОБА_6 проведено непропорційно, у випадку спадкування за законом частки спадкоємців істотно би відрізнялись від тих, що визначені договором. Серед усіх об'єктів, які є предметом договору про розподіл спадщини, лише спірний садовий будинок та гараж є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому договір оскаржений лише в частині цих об'єктів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
39. Після його смерті державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. зареєстровано спадкову справу № 73/2018 на спадкове майно померлого, яке на день його смерті складалося з: 1/ 3 частини квартири АДРЕСА_1 ; садового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» в с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; земельної ділянки, площею
0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована у
с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; гаражу № НОМЕР_1 ряд, 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові.
40. Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 та членам його сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_4 від 1994 року, виданого Львівською міською адміністрацією.
41. Садовий будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Пустомитівською міською радою Львівської області 15 березня 2004 року, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 15 березня 2004 року за реєстраційним номером 5080917.
42. Земельна ділянка, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована у с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 10422, виданого Містківською сільською радою народних депутатів
10 квітня 1997 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 73.
АДРЕСА_4 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 050695, виданого Пустомитівською міською радою народних депутатів 24 липня 1995 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 366.
44. Гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові , належав спадкодавцю на підставі довідки № 27, виданої кооперативом індивідуальних гаражів «Аерофлот» м. Львова 19 травня 1994 року, зареєстрованої Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 27 червня 1994 року за номером запису 37 «а» в книзі 1.
45. З матеріалів спадкової справи №73/2018 до майна померлого
ОСОБА_4 вбачається, що 17 лютого 2015 року до державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
46. 18 червня 2015 року ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О. О. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
47. 18 червня 2015 року між вищевказаними спадкоємцями укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, за умовами якого спадкоємцям переходить на праві приватної власності наступне майно: ОСОБА_3 - 2/25 часток у спадщині, що становить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 - 47/100 часток у спадщині що становить земельну ділянку, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована у с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; ОСОБА_5 - 9/20 часток у спадщині, що становить садовий будинок АДРЕСА_5 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 у спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові .
48. З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 21 листопада
2017 року, виданого Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
49. Згідно з матеріалами спадкової справи № 9/2017 щодо майна померлого ОСОБА_5 , 17 листопада 2017 року до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Колодій О. Я. із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_3 , а 28 березня 2018 року - ОСОБА_7 від імені малолітнього сина ОСОБА_2 .
50. 17 листопада 2017 року ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О. Я., згідно з яким ОСОБА_3 на випадок її смерті зробила таке розпорядження: все майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що за законом матиме право, в тому числі належний їй на праві приватної власності 2/3 частки квартири
АДРЕСА_1 , заповіла своєму сину ОСОБА_1 .
51. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 .
52. З матеріалів спадкової справи № 03/2018 щодо майна померлої
ОСОБА_3 , вбачається, що 07 серпня 2018 року до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ганич Н. І. із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
53. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
54. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
55. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
56. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
57. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
58. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
59. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
60. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
61. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
62. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
63. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
64. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
65. Згідно з частиною третьою статті 1267 ЦК України спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
66. Відповідно до частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
67. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
68. У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
69. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
70. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження
№ 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
71. У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі
№ 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
72. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважував, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
73. Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
74. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов'язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
75. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження
№ 61-18376св18), з яким погодився Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі справа № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23).
76. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , просила суд визнати недійсними: заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину № 693 18 червня 2015 року, в частині відмови ОСОБА_3 від права власності на частку у спільному майні подружжя; договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в частині зміни розміру частки у спадщині та поділу спадщини: садового будинку, земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, та гаража; свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20 червня
2015 року на ім'я ОСОБА_5 щодо спадкування зазначеного вище майна.
77. З урахуванням доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, справа переглядається в касаційному порядку лише в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними: договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в частині 1/2 ідеальної частини садового будинку, земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0, 0400 га, яка надана для ведення садівництва, та гаража, а також виданих ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину за законом в частині зазначеного майна.
78. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
79. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
80. Підставою для визнання недійсними зазначених вище договору та свідоцтв, ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , зазначала введення її в оману та неурахування нотаріусом її права на 1/2 частку у спільному сумісному майні подружжя.
81. Надавши обґрунтовану правову оцінку доводам та поданим стороною позивача доказам щодо введення ОСОБА_3 в оману при укладенні тристороннього договору з її синами про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про недоведеність зазначених підстав позову. У касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не оскаржуться.
82. Водночас, задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для визнання частково недійсними оспорюваного договору та свідоцтв про право на спадщину, оскільки вони не відповідають вимогам статті 71 Закону України «Про нотаріат», статей 368, 1226 ЦК України, статті 60 СК України.
83. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спадкування майна, яке увійшло до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_4 , здійснювалося його спадкоємцями першої черги на підставі укладеного між ними договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини від 18 червня 2015 року, що відповідає положенням частини третьої статті 1267 ЦК України.
84. За умовами зазначеного договору троє спадкоємців ОСОБА_4 узгодили між собою обсяг спадкового майна а також порядок його спадкування. За погодженням між всіма спадкоємцями дружині спадкодавця - ОСОБА_3 перейшло право власності на 2/25 часток у спадщині, що становить 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , оцінка майна - 24 704,67 грн; сину ОСОБА_1 - 47/100 часток у спадщині, що становить земельну ділянку, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована у с. Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, оцінка майна - 150 649,41 грн; сину ОСОБА_5 - 9/20 часток у спадщині, що становить: земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться у садівничому товаристві «Вікторія» у с. Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області; садовий будинок АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_1 , ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на вул. Любінській, 196 у м. Львові , оцінка майна - 145 754,00 грн.
85. На виконання зазначеного договору усі троє спадкоємців звернулись до нотаріуса, кожен з окремою заявою, про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , у визначеній у договорі частині спадкового майна. ОСОБА_3 у своїй заяві зазначила, що зміст статей 60, 63 СК України їй роз'яснено нотаріусом, на видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя вона не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця.
86. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23 (провадження
№ 61-4145сво24) зазначав, що проявом доктрини заборони суперечливої поведінки є те, що якщо особа, яка має суб'єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб'єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. У випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку у праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити суб'єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
87. Встановивши, що ОСОБА_3 висловила свою волю щодо подальшої долі набутого її чоловіком у період їх шлюбу нерухомого майна, після видачі оспорюваних свідоцтв на користь одного із своїх синів та реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості за ним не оспорювала відповідних нотаріальних дій аж до моменту смерті ОСОБА_5 та заявлення відповідачем (сином ОСОБА_5 ) свого права на спадкування належного померлому майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
88. Колегія суддів зауважує, що за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та поведінки учасників спірних спадкових правовідносин зазначена спроба позивачки здійснити своє суб'єктивне право (право на частку в спільній сумісній власності подружжя) після майже трьох років з моменту підтвердження право особистої власності спадкодавця та укладення нею нотаріально посвідченого договору з іншими спадкоємцями щодо розподілу спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , суперечить її попередній поведінці та принципу добросовісності. Слід також звернути увагу, що ОСОБА_3 у договорі від 18 червня 2015 року погодилася на зміну (зменшення) розміру (вартості) своєї частки.
89. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).
90. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23), від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).
91. Суд апеляційної інстанції не урахував фактичної поведінки учасників спірних правовідносин у сукупності з наявними у матеріалах справи доказами, та безпідставно втрутився у добровільно визначений спадкоємцями ОСОБА_4 порядок спадкування нерухомого майна у нотаріально посвідченому договорі, укладеному у порядку частини третьої статті 1267 ЦК України, презумпція правомірності якого не була спростована.
92. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
93. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
94. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
95. З урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року в справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23), від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
96. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (частина перша статті 347 ЦК України).
97. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства (частина третя статті 12 ЦК України).
98. У заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 заявила, що на видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя вона не претендує, оскільки майно є особистою власністю спадкодавця ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_3 та інші спадкоємці уклали договір про договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини.
99. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
100. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
101. З огляду на те, що законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Березка Я. О., скасування постанови Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та залишення в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року.
Щодо розподілу судових витрат
102. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
103. Згідно з положеннями частин першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
104. Ураховуючи, що за наслідками касаційного перегляду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову скасовано із залишенням в силі рішення суду про відмову у задоволені позову, понесені заявником судові витрати у розмірі сплаченого судового збору (4 510,72 грн) підлягають стягненню з позивача.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Березка Ярослав Олексійович, задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року скасувати, залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2024 року.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції, судовий збір у розмірі
4 510 (чотири тисячі п'ятсот десять) грн 72 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович