03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 684/266/24
провадження № 61-1821ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прус Олександр Олександрович, на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 січня
2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - Старосинявська селищна рада, про усунення перешкод у здійсненні права власності та витребування майна,
12 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прус О. О., через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року, повний текст якої складено 12 січня 2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження,
з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Хмельницьким апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову
05 січня 2026 року, повний текст постанови складено 12 січня
2026 року, тобто останнім днем касаційного оскарження є 11 лютого
2026 року.
Представник заявника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 12 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого
статтею 390 ЦПК України.
Зазначаючи в касаційній скарзі про отримання повної постанови апеляційного суду 13 січня 2026 року представник заявника не порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, водночас можливість поновлення строку на касаційне оскарження за відсутності клопотання, за власною ініціативою суду, процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, заявник має право звернутися до суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги фізичною особою на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше
5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявник оскаржує судові рішення в частині вирішення судами попередніх інстанцій двох вимог немайнового характеру та вимоги майнового характеру.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, за оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині вирішення вимог немайнового характеру судовий збір становить
3 875,84грн (3 028х0,4 х 2 х 200% х 0,8%).
Зазначений розмір судового збору заявником сплачено.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).
Представником заявника не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна (частини земельної ділянки), також не повідомлено цінупозову,а відповідно до матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішеньнеможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому необхідно надати докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.
Отже, за подання касаційної скарги судовий збір в частині вирішення вимоги майнового характеру підлягає сплаті за наступною формулою
(А ? 1% ? 200% ? 0,8%), де А - це вартість спірного майна, при цьому судовий збір у відповідній частині не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день подання касаційної скарги.
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону
України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору в частині вирішення вимогимайнового характеру необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Проте до касаційної скарги не долучено доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів відповідачу ОСОБА_2 .
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Так, однією з підстав касаційного оскарження заявник визначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте у скарзі не конкретизовано щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також відсутнє обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України).
У касаційній скарзі представник заявника заявляє клопотання про скасування рішення Старосинявського районного суду Хмельницької областівід 05 вересня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Таке клопотання потребує уточнення, оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 12 вересня 2025 року.
Отже, заявнику необхідно подати до суду нову редакцію касаційної скарги, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій уточнити зміст викладеного в касаційній скарзі клопотання з урахуванням
статті 409 ЦПК України та повноважень суду касаційної інстанції, обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також надати докази надсилання скарги з доданими до неї матеріалами іншим учасникам справи.
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прус Олександр Олександрович, на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимоги цієї ухвали в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження, суд як підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження не врахує.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко