04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 522/1513/24
провадження № 61-989св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Одеська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія В'ячеславівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шавров Ігор Ігорович, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., від 04 листопада 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова М. В., про встановлення факту проживання однією сім'єю.
2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що спадкодавець ОСОБА_2 є його рідним батьком, що підтверджується заповітом, в якому померлий визнає факт свого батьківства і заповідає усе майно його матері ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті його матері він був вимушений переїхати в Одесу до ОСОБА_2 . Зазначав, що з часом стан здоров'я ОСОБА_2 погіршувався та 10 листопада 2009 року він (позивач) уклав договір медичного обслуговування для ОСОБА_2 , у зв'язку з тим що він потребував постійного медичного спостереження. Сам же ОСОБА_2 вже потребував сторонньої участі у побутових питаннях та певної допомоги.
3. Позивач зазначав, що він був єдиним працездатним чоловіком у родині, не міг залишити свого батька у безпорадному стані. Вказував, що оселився у свого батька у зв'язку з погіршенням його стану та занепокоєнням за його безпеку. Він здійснював поточний ремонт квартири ОСОБА_2 , повністю матеріально його утримував, оскільки у ОСОБА_2 не вистачало трудового стажу для призначення пенсії.
4. Стверджував, що вони із спадкодавцем мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом і мали спільні права та обов'язки. Крім того, усі витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_2 , позивач також взяв на себе. За весь час до моменту смерті ОСОБА_2 позивач надавав матеріальну і фізичну допомогу, сплачував всі комунальні послуги, забезпечував його продуктами, ліками, у них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство. У подальшому він продовжував проживати у квартирі батька, сплачуючи комунальні платежі. Будучі некоректно поінформованим житлово-експлуатаційною організацією будинку, що проживання на момент смерті виключає строк прийняття спадщину, він лише у січні 2024 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому було рекомендовано надати документи, що підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем або звернутися до суду із заявою про встановлення відповідних фактів.
5. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на день смерті.
6. У березні 2024 року Одеська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Приморської ДНК у м. Одесі
Маслова М. В., про визнання спадщини відумерлою.
7. Свої вимоги Одеська міська рада мотивувала тим, що ОСОБА_1 не має права на спадкування майна, оскільки у матеріалах справи відсутні докази проживання та ведення спільного господарства зі спадкодавцем.
8. З урахуванням викладеного, Одеська міська рада просила суд визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
10. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 з 2007 року по день смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
11. Зустрічний позов Одеської міської ради залишено без задоволення.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надано належні докази проживання не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_2 однією сім'єю, ведення спільного господарство, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов'язків, що підтверджується матеріалами справи, а також показами свідків. Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, враховуючи доведеність первісних позовних вимог.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково.
14. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
15. Зустрічний позов Одеської міської ради задоволено. Визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м. Встановлено порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м.
16. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини, викладені ОСОБА_1 , про те, що він оселився у ОСОБА_2 , який вважав його сином,
у 2007 році, утримував його за свій рахунок, в тому числі оплачуючи комунальні послуги, здійснюючи ремонт у квартирі, придбання меблів та ліків для ОСОБА_2 , не узгоджуються з встановленими у справі обставинами, за яких вбачається, що ОСОБА_1 з 2007 року мав зареєстроване місце проживання за іншими адресами, не зареєстрував свого місця, як він стверджує фактичного, проживання в особи, яку він вважав своїм батьком, а ОСОБА_2 у вказаний період був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 один. Наявність у позивача копії лікарського свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті ОСОБА_2 , копії публічного договору на надання платних медичних послуг не є беззаперечним і достатнім доказом спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю не менше 5 років, що передували відкриттю спадщини. Надані ОСОБА_1 докази не підтверджують його проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем не менше 5 років до часу відкриття спадщини.
18. Ураховуючи відсутність після смерті ОСОБА_2 спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановлений законом шести місячний строк, недоведеність ОСОБА_1 факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом не менше п'яти років, які передували відкриттю спадщини, вимоги Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, що складається з квартири, є законними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 21 січня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шавров І. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року.
20. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 208/9501/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове судове рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог Одеської міської ради, не дослідив наявність інших спадкоємців, не навів підстав задоволення зустрічного позову. Зазначає, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття (стаття 335 ЦПК України). Проте апеляційний суд не дослідив матеріали справи у цьому контексті та не надав відповідні висновки стосовно відсутності або наявності спадкоємців.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/1513/24.
23. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У поданому відзиві на касаційну скаргу Одеська міська рада посилається на те, що враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та, відповідно, наявність підстав для визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою. У матеріалах справи відсутні докази систематичного ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства, прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування після смерті ОСОБА_2 у порядку статті 1268 ЦК України. Доводи позивача за первісним позовом про наявність спільного бюджету із спадкодавцем, ведення спільного господарства не знайшли свого підтвердження.
25. Одеська міська рада зазначала, що враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і законом, спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , підлягає визнанню відумерлою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25 липня 2022 року.
27. Після смерті відкрилась спадщина, яка складається з двокімнатної квартири, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
28. Відповдіно до матеріалів спадкової справи № 29б/2024р, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, хто звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
29. Постановою від 02 серпня 2024 року за № 796/02-14 нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Одеського міського нотаріального округу Маслової М. В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю в спадковому реєстрі наявного у позивача заповіту.
30. Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_2 . З позивачем мали спільний інтерес, обидва колишні моряки. Фактично знає, що ОСОБА_1 переїхав до батька, коли той став хворіти, зробив ремонт, найняв медичну сестру, яка на дому здійснювала медичний догляд за ОСОБА_2 , дізнався, що позивач і померлий за документами не рідні, коли ОСОБА_1 попросив прийти свідком до суду, не знав, бо в житті вони називали один одного батько та син. ОСОБА_1 повністю утримував усю родину за власні кошти, оскільки ОСОБА_2 навіть не мав пенсії, іноді жалівся на державу, що так вийшло. Знає, що позивач сплачував і сплачує постійно комунальні послуги, купував їжу та ліки, надавав кошти. Після смерті
ОСОБА_2 вони разом були на похованні і поминальному обіді.
31. Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що є сусідом ОСОБА_2 , а наразі ОСОБА_1 . Свідок часто спілкувався з ОСОБА_2 , вони разом святкували свята, грали в доміно. Померлий ОСОБА_2 розповідав йому, що у Криму у нього є син, що він хоче щоб син знайшовся, і коли в квартирі з'явився ОСОБА_1 , померлий усім сусідам представляв його як сина. ОСОБА_1 став відразу робити ремонт, з'явились більш якісні харчі у ОСОБА_2 , але з часом він почав хворіти, рідше виходити на вулицю, до нього ходила медична сестра, а потім коли ОСОБА_2 помер, то він дізнався, що ОСОБА_2 не встиг навіть написати заповіт, і що його син може залишитись на вулиці, тому і прийшов до суду підтвердити опіку сина за батьком.
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Частинами першою та другою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
37. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
38. Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
39. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу
40. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).
41. Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
42. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
43. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
44. Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
46. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю. Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
47. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі
№ 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 466/11802/21 (провадження № 61-2260св25).
48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
49. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
50. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
51. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонам доказам, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_1 не довів належними, достатніми та допустимими доказами факт їх спільного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю та ведення з ним спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов'язків більше п'яти років до моменту смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
53. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не був зареєстрований за адресою проживання спадкодавця: квартира АДРЕСА_1 . З 2007 року він мав зареєстроване місце проживання за іншими адресами, а з 20 вересня 2018 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
54. Апеляційним судом надано належну оцінку офіційним доходам позивача, а також відсутності доказів отримання доходу у період з 2006 по 2012 рік, наявності боргу за прострочення сплати комунальних послуг у квартирі спадкодавця станом на 01 лютого 2010 року у розмірі 4 700 грн. Враховано, що за 2013 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмір 16 грн, відомості про будь-який дохід та пенсійний стаж ОСОБА_1 протягом 2015-2016 років відсутні. За 2017 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 у загальному розмір 27 821 грн, відомості про будь-який дохід та пенсійний стаж ОСОБА_1 протягом 2018-2020 років відсутні. За 2021 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ТОВ «Метро КЕШ Енд Кері Україна» у загальному розмірі 151 594,96 грн, за 2022 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ТОВ «Метро КЕШ Енд Кері Україна» у загальному розмірі 240 933,30 грн.
55. Апеляційним судом належним чином оцінено спроможність позивача за первісним позовом нести тягар утримання спадкодавця на постійній основі, відсутність достовірних доказів ведення спільного господарства із спадкодавцем, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов'язків протягом п'яти років до моменту відкриття спадщини.
56. Також апеляційним судом критично оцінено надані позивачем за первісним позовом довідки КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» про фактичне проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 .
57. Наявність заповіту від 23 квітня 1983 року, складеного ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_8 щодо грошового вкладу, в якому також зазначено про заповідання іншого майна на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як його сина, не доводить факту спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 однією сім'єю протягом не менше п'яти років, які передували смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
58. Варто зазначити, що при встановлені факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю та визнання особи спадкоємцем четвертої черги спадкування доказуванню підлягає наявність спільного побуту та ведення спільного господарства в п'ятирічний строк, який повинен сплинути саме на момент відкриття спадщини. Позивач за первісним позовом просив встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 у період з 2007 року по 21 липня 2022 року, однак достовірних та належних доказів, які могли б підтвердити зазначений період проживання позивача зі спадкодавцем, матеріали справи не містять.
59. Слід зазначити, що суд касаційної скарги в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження
60. Постановою державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Маслової М. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 серпня 2024 року № 796/02-14 встановлено, що станом на 05 серпня 2024 року відсутня інформація про реєстрацію заповіту, посвідченого Першою белогорською державною конторою від 23 квітня 1983 року.
61. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_2 є його батьком, що підтверджується заповітом, достовірність якого викликає сумніви у зв'язку з відсутністю інформації щодо його реєстрації.
62. Позивачем не надано свідоцтва про народження, інших доказів які б підтверджували родинні зв'язки із спадкодавцем.
63. Частинами першою-третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
64. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
65. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
66. Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
67. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
68. Частиною першою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
69. Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури (постанови Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21, від 25 липня 2023 року у справі № 204/3252/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 205/5655/21, від 17 липня 2024 року у справі № 522/1364/20, від 10 липня 2024 року у справі № 521/15714/22).
70. Установивши, що спадщина, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_2 і складається з квартири АДРЕСА_1 , ніким не прийнята, із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звертався лише ОСОБА_1 , однак постановою від 02 серпня 2024 року за № 796/02-14 нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Одеського міського нотаріального округу Маслової М. В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю в спадковому реєстрі наявного у позивача заповіту, недоведеність ОСОБА_1 факту постійного проживання із спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років до моменту смерті спадкодавця, відсутність відомостей про наявність інших спадкоємців, суд апеляційної інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою.
71. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду висловлених у постановах від 01 листопада 2023 року у справі № 522/18290/16-ц (провадження № 61-11545св23), від 01 грудня 2021 року у справі
№ 523/17895/16-ц (провадження № 61-6355св20).
72. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування правильної по суті постанови суду апеляційної інстанції.
73. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
74. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного суду.
75. Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками апеляційного суду. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог.
76. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
77. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
78. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Шавров Ігор Ігорович, залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович