02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 488/844/25
провадження № 61-1707ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітніх дітей,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт самостійного виховання та повного фінансового утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків щодо подання доказів надсилання копії скарги відповідачці.
У лютому 2026 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18 лютого 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 390, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Березнегуватського районного суду Миколаївської області цивільну справу № 488/844/25за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітніх дітей.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 20 березня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак