04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 341/658/13-ц
провадження № 61-609св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Шиповича В. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Старомартинівської сільської ради Галицького району
про визнання права власності на спадкове майно,
особа, яка подавала апеляційну скаргу,- ОСОБА_2 ,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Томиним Сергієм Володимировичем, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
Короткий зміст вимог позовної заяви
1. У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Старомартинівської сільської ради Галицького району про визнання права власності на спадкове майно.
2. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 , яка проживала в с. Старий Мартинів Галицького району. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 . Із заповіту, який оформила ОСОБА_3 , від 16 грудня 1992 року все своє майно, що належало їй на день смерті, вона заповіла йому. Стверджує, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , інших спадкоємців на спадкове майно немає. Проте він не може оформити свої спадкові права через відсутність необхідних документів.
3. Враховуючи викладене, просив визнати за ним право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок та господарські споруди, інвентаризаційною вартістю 144 714 грн, що знаходяться на АДРЕСА_1 , яке на день смерті належало ОСОБА_3 .
Короткий зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень
4. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове нерухоме майно: житловий будинок та господарські споруди, інвентаризаційною вартістю 144 714 грн, що знаходяться на АДРЕСА_1 , яке на день смерті належало ОСОБА_3 .
5. Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю вимог ОСОБА_1 .
6. 27 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд», особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2013 року.
7. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права та інтереси.
8. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
9. Ухвала суду обґрунтована тим, що ОСОБА_2 необхідно надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду (довідки суду про направлення/ненаправлення, про отримання/неотримання копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити спосіб направлення/вручення судового рішення стороні тощо), або навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і надати докази про це.
10. 02 грудня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
11. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
12. Суд вказав, що судові рішення, ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України, у редакції, чинній на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - 09 квітня 2013 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ОСОБА_2 вказав, що про наявність судового рішення та його зміст він дізнався лише 06 листопада 2025 року під час ознайомлення з матеріалами цієї справи, що підтверджується наданими доказами, тому останній день строку на його апеляційне оскарження з урахуванням вихідного дня припадає на 17 листопада 2025 року. Проте апеляційну скаргу подано лише 27 листопада 2025 року тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
13. 05 грудня 2025 року ОСОБА_2 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій вказав, що правовідносини, які виникли у зв'язку із подачею апеляційної скарги, є аналогічними за своїм змістом із правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 2-7/1993 (провадження № 61-15728св24), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21), що повинно бути враховано Івано-Франківським апеляційним судом під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалення рішення про відкриття апеляційного провадження.
14. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, що вказані ОСОБА_2 у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги. Надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
15. Визнаючи неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, суд виходив із того, що судові рішення, ухвалені до 15 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, які були встановлені процесуальним законом у відповідній редакції, чинній на час виникнення в особи права на оскарження, проте розгляд таких скарг у разі їх подання після 15 грудня 2017 року має здійснюватися за правилами, встановленими ЦПК України у відповідній редакції, що діє після 15 грудня 2017 року. Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 та Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
Отже, доводи апелянта про подання апеляційної скарги відповідно до встановлених строків на апеляційне оскарження судового рішення свого підтвердження не знайшли, а скаржнику необхідно зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою із наданням відповідних доказів.
16. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
17. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що отримавши ухвалу апеляційного суду від 09 грудня 2025 року про визнання неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що вказані ОСОБА_2 у заяві про усунення недоліків, у відведений судом строк апелянт не виконав вимоги цієї ухвали, не подав заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку з наданням належних доказів.
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. 14 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 , у інтересах якого діє адвокат Томин С. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
19. Заявник зазначав, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо застосування редакції процесуального закону, чинної на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
20. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
21. Ухвалою від 03 лютого 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали з суду першої інстанції.
22. 18 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
24. 09 квітня 2013 року ухвалено рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області.
25. 27 листопада 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2013 року.
26. Суд апеляційної інстанції ухвалами про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги від 05 грудня 2025 року, про визнання неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження від 09 грудня 2025 року, і, зрештою, відмовляючи ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що рішення суду, яке було ухвалено до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, набрало законної сили та могло бути оскаржено в апеляційному порядку протягом строку, який був встановлений процесуальним законом у відповідній редакції, чинній на час виникнення в особи права на оскарження, у цьому випадку протягом десяти днів з дня отримання апелянтом копії цього рішення.
Суд апеляційної інстанції вказав, що про наявність судового рішення та його зміст ОСОБА_2 дізнався лише 06 листопада 2025 року під час ознайомлення з матеріалами цієї справи, що підтверджується наданими доказами, тому останній день строку на його апеляційне оскарження з урахуванням вихідного припадає на 17 листопада 2025 року, проте апеляційну скаргу подано лише 27 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, з дати отримання рішення суду.
27. Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Межі та підстави касаційного перегляду
28. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема,ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги(пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).
29. Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Згідно з частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
31. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги
32. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
33. Забезпечення права на апеляційне оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
34. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава -учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
35. Так, ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.
36. Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
37. У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
38. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
39. Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
40. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема у постанові від 09 листопада 2021 року у справі №214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), застосування правил, передбачених пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, щодо строків оскарження судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до 15 грудня 2017 року.
41. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) погодилася з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, про те, що процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення.
42. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 01 грудня 2025 року вказав: «Відповідно до положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду… ОСОБА_2 необхідно надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду(довідки суду про направлення/ненаправлення, про отримання/неотримання копії оскаржуваного рішення або копії матеріалів справи, з яких можливо встановити спосіб направлення/вручення судового рішення стороні тощо), або навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і надати докази про це».
43. Проте після подання ОСОБА_2 заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з обґрунтуванням про дотримання строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, вказав: «Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України чинною на час ухвалення судом першої інстанції рішення 09 квітня 2013 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. ОСОБА_2 зазначає, що про наявність судового рішення та його зміст він дізнався лише 06 листопада 2025 року під час ознайомлення з матеріалами цієї справи, що підтверджується наданими доказами, тому останній день строку на його апеляційне оскарження з урахуванням вихідного припадає на 17 листопада 2025 року. Разом з тим, апеляційну скаргу представником апелянта було подано лише 27 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, з дати отримання рішення суду».
44. Тобто, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження змінив правову позицію та вказав, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
45. Верховний Суд вкотре наголошує, що судові рішення, ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
46. Частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
47. Згідно із частиною четвертою статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
48. Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
49. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», № 19164/04, § 47).
50. Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
51. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
52. Таким чином, суд апеляційної інстанції, зобов'язавши заявника надати докази поважності причин пропуску тридцятиденного строку на апеляційне оскарження за чинним Кодексом, фактично визнав застосування саме такого строку. Водночас надалі, зазначивши, що строк на апеляційне оскарження у цій справі становить десять днів з дня отримання копії оскаржуваного рішення, суд змінив правову позицію. Така непослідовність у визначенні процесуального строку створила стан правової невизначеності для заявника, хоча від суду вимагається чіткості й передбачуваності у застосуванні процесуальних правил.
53. Очевидно, що у цій справі апеляційну скаргу подано ОСОБА_2 з пропуском строку на апеляційне оскарження. Проте, оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не приймала участі у справі, тому у цьому випадку підлягає дослідженню питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з урахуванням часу, коли така особи дізналася або повинна була дізнатись про оскаржуване рішення, оскільки право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 755/4205/14ц).
54. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
55. Втім, з огляду на положення частини першої статті 354 ЦПК України 2017 року, з часу, коли ОСОБА_2 дізнався про справу № 341/658/13-ц та отримав копію рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2013 року (06 листопада 2025 року) та до дня подання апеляційної скарги (27 листопада 2025 року), пройшло менше тридцяти днів.
56. Отже, доводи касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження.
57. Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Щодо судових витрат
58. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
59. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
60. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
62. Оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до обмеження права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Томиним Сергієм Володимировичем, задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович