25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 754/12856/24
провадження № 61-13003св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Міністерство закордонних справ України,
особа, яка не брала участі у справі, - Громадська організація «Громадянський рух «Всі разом!»,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Громадянський рух «Всі разом!» на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Короткий зміст заяви
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивував заяву тим, що з 2013 року проживав разом з ОСОБА_2 однією сім'єю. Після чотирьох років спільного життя провели церемонію одруження. У подальшому 14 травня 2021 року уклали шлюб (онлайн) у м. Прово, округ Юта, штат Юта, Сполучені штати Америки. 10 червня 2024 року ОСОБА_2 призначено на посаду першого секретаря Посольства України у державі Ізраїль, куди він в подальшому був відряджений. В зв'язку з цим ОСОБА_1 клопотав про його направлення разом з ОСОБА_2 як членом його сім'ї, однак отримав від Міністерства закордонних справ України відмову у зв'язку з тим, що національним законодавством поняттям сім'ї визначено союз виключно чоловіка та жінки.
3. З огляду на зазначене, з метою отримання такого дозволу ОСОБА_1 просив суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
4. Рішенням від 10 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва заяву задовольнив. Встановив факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 .
5. Не погодившись з рішенням суду, Громадська організація «Громадянський рух «Всі разом!» (далі - ГО «Громадянський рух «Всі разом!», Громадська організація) оскаржила його в апеляційному порядку.
6. Ухвалою від 10 вересня 2025 року Київський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року на підставі частини третьої статті 362 ЦПК України.
7. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року не впливає не обсяг прав, обов'язків, свобод та інтересів Громадської організації, що є підставою для закриття апеляційного провадження відповідно до частини третьої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
8. 20 жовтня 2025 року ГО «Громадянський рух «Всі разом!» за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року.
9. Мотивує тим, що суд апеляційної інстанції фактично самоусунувшись від перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яке заявник вважає таким, що суперечить Конституції України та національному законодавству, протиправно закрив апеляційне провадження у справі, оскільки неврахував, що рішення щодо встановлення факту проживання двох чоловіків однією сім'єю фактично є легалізацією одностатевих шлюбів, а протидія легалізації одностатевих шлюбів, популяризація традиційних сімейних цінностей є предметом діяльності Громадської організації, а отже прямо стосується кола її прав та обов'язків. В зв'язку з цим заявник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження у справі.
Доводи інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що касаційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, а дії Громадської організації являються зловживанням процесуальними правами.
Провадження у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою від 04 листопада 2025 року Верховний Суд поновив Громадській організації строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
12. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Ухвалою від 09 лютого 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
14. 14 травня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб в м. Прово, округ Юта, штат Юта, Сполучені Штати Америки, що підтверджується Дозволом на одруження № НОМЕР_1 та Свідоцтвом про шлюб, що видано Окружним секретарем Штату Юта.
15. 05 вересня 2022 року наказом Міністерства закордонних справ України № 1595/ос ОСОБА_2 призначено на посаду другого секретаря відділу Ради Європи, прав людини та координації гендерних питань Департаменту міжнародних організацій строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу 12 місяців з дня призначення чи скасування воєнного стану.
16. 01 січня 2023 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарі) та ОСОБА_3 (орендодавцем) було укладено Договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
17. 10 січня 2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та власником приміщення ОСОБА_4 було укладено Договір безоплатного користування приміщення, відповідно до якого власник передає, а користувачі приймають у безоплатне користування житлове приміщення (квартиру), яка належить власнику приміщення на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
18. 23 травня 2024 року ОСОБА_2 звертався із заявою до Державного секретаря МЗС України, в якому просив направити його у довготермінове відрядження на посаду Першого секретаря Посольства України в Державі Ізраїль разом із членом його сім'ї (іншим з подружжя) громадянином України ОСОБА_1 .
19. 29 травня 2024 року ОСОБА_2 від Міністерства закордонних справ України, на свій запит від 23 травня 2024 року отримав відповідь, що МЗС не може визнати та реалізувати в сфері публічно-правових відносин одностатевий шлюб, як такий, що суперечить закріпленому на сьогодні у вітчизняному законодавстві поняття шлюбу.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови
20. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, керуючись такими міркуваннями.
21. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується законності закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції особи, яка не була учасником справи, на підставі частини третьої статті 362 ЦПК України.
22. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
23. Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
24. Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.
25. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
26. У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
27. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 указано, що частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
28. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
29. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою закрито касаційне провадження, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відтак, передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
30. Отже, зазначене дає підстави для висновку про те, що за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї особи.
31. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи особа, яка не була залучена до участі у справі, повинна довести свій правовий зв'язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов'язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв'язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним, та опосередкований іншими правовідносинами.
32. Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов'язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
33. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 360/1938/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц, від 05 лютого 2020 року № 521/12093/19, від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03, від 11 листопада 2022 року у справі № 2-905/1991, від 17 грудня 2025 року у справі № 127/29963/24, від 29 грудня 2025 року у справі № 607/13042/21 тощо. Тобто правозастосовна практика є усталеною.
34. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
35. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що установлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення оскаржуваним судовим рішенням її прав, інтересів та (або) обов'язків ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов'язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.
36. У свою чергу, засада обов'язковості судових рішень буде нівелюватися, якщо судове рішення могло б переглядатися за ініціативою особи, яка не брала участі у справі та не має безпосереднього правового зв'язку з оскаржуваним судовим рішенням, яке не впливає на її права та обов'язки. У такому випадку процедура апеляційного перегляду та скасування остаточного судового рішення несумісна з принципом визначеності правовідносин та верховенством права.
37. Колегія суддів зазначає, що згідно з запропонованою законодавцем концепцією рішення судів у справах про встановлення факту, що має юридичне значення, покликані породжувати юридичні наслідки.
38. У цій справі суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване судове рішення про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосується кола прав та обов'язків зазначених двох фізичних осіб, оскільки покликане породити юридичний наслідок, а саме стати ключовою підставою для вирішення Міністерством закордонних справ України питання про направлення ОСОБА_1 до Держави Ізраїль як члена сім'ї ОСОБА_2 , який направлений у довготермінове відрядження на посаду Першого секретаря Посольства України у Державі Ізраїль.
39. Згідно з пунктом 2.1 Статуту ГО «Громадянський рух «Всі разом!» метою діяльності Руху є задоволення суспільних, моральних, духовних, економічних, соціальних, культурних інтересів його учасників та інших осіб, які звертаються до Руху з питань, що стосуються реалізації завдань Рухом у таких напрямках, як безпечне суспільство, релігійна свобода, суспільне лідерство, державне управління, медіа і комунікація, захист шлюбу як союзу чоловіка та жінки, підтримка сім'ї, недопущення легалізації в Україні одностатевих «шлюбів» та партнерств, захист життя від зачаття до природної смерті, сприяння благодійності тощо.
40. Отже, претензії Громадської організації, які стали підставою для оскарження рішення суду першої інстанції про проживання однією сім'єю двох осіб однієї статі, пов'язані з недопущенням легалізації (тобто визнання на законодавчому рівні) одностатевих шлюбів, що є одним з напрямків діяльності Громадської організації, в зв'язку з чим заявник вважав, що рішенням суду першої інстанції порушені його права.
41. Колегія суддів наголошує на тому, що процесуальний закон, наділяючи суди повноваженнями встановлювати факти, які мають юридичне значення, покликані породжувати юридичні наслідки, не встановлює обмеження за статевою ознакою. Тобто, суд уповноважений законодавством констатувати факт спільного проживання однією сім'єю, який породжує юридичний наслідок, наприклад, для набуття права на спадкування після смерті іншого члена цієї сім'ї тощо.
42. Натомість відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
43. Тобто, твердження заявника про протидію легалізації одностатевих шлюбів має на меті недопущення створення законодавцем відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого особи однієї статі можуть вступати в сімейний союз, такий союз має бути посвідчений державою через органи державної реєстрації актів цивільного стану і така реєстрація має стати підставою для набуття особами однієї статі прав та обов'язків подружжя.
44. Натомість встановлення судом юридичного факту проживання однією сім'єю осіб незалежно від їх статі, покликаного на виникнення юридичних наслідків, пов'язаних з виникненням, зміною чи припиненням прав, визначених чинним законодавством, не є законотворчою діяльністю, яка полягає в наданні законності сімейним союзам осіб однієї статі, що свідчить про помилковість та безпідставність доводів Громадської організації щодо порушення її прав рішенням суду першої інстанції про встановлення факту проживання однією сім'єю осіб однієї статі.
45. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
46. Тобто у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
47. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції не збільшило або не звузило коло прав, обов'язків, свобод та інтересів Громадської організації, оскільки результат розгляду заяви не є узаконенням тих цінностей, боротьба з запровадженням яких є одним з напрямків її діяльності, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 362 ЦПК України.
48. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб'єктивного тлумачення норм Конституції України стосовно делегування судовій системі функцій, які є виключною компетенцію законодавчого органу влади, та норм процесуального законодавства щодо надання обмежень у вирішенні процесуальних питань, які не були встановлені законодавцем.
49. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду апеляційної інстанції не спростували.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Громадської організації «Громадянський рух «Всі разом!» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров