19 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1116/24(914/2626/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
представники учасників справи:
представник ОСОБА_1 - Юрчак В. В.,
представник ОСОБА_2 - Марець Ю. І.,
представник ТОВ "Львівморепродукти" - Пелих С. З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025
у складі колегії суддів: Желіка М. Б. - головуючого, Галушко Н. А., Орищин Г. В.
та на рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025
у складі судді Трускавецького В. П.
у справі № 914/1116/24 (914/2626/23)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти"
до відповідача 1: ОСОБА_2
відповідача 2: ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти-Львів"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор"
про витребування майна,
у межах справи № 914/1116/24
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти"
На розгляд суду постало питання щодо витребування у кінцевих набувачів майна, набутого ними в результаті отримання права вимоги до позивача за кредитним та іпотечним договорами, з тих підстав, що такі права вимоги не могли бути відступлені з огляду на припинення відповідних зобов'язань.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 20.05.2024 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/1116/24 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти" (далі - ТОВ "Львівморепродукти"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Львівморепродукти"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Зубачика В. Р.; призначено попереднє засідання.
2. Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
3. 11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "Львівморепродукти" укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.2.4.0/11577 із подальшим укладенням в її рамках:
- кредитного договору від 11.11.2011 № 012/6.2.1.4.0/11578 на суму 4 500 000,00 грн. на строк до 10.11.2016 зі сплатою 16 % річних, та додаткових угод до нього;
- кредитного договору від 11.11.2011 № 011/6.2.1.4.0/11579 на суму 3 000 000,00 грн. на строк до 09.11.2012 та сплатою 16 % річних, та додаткових угод до нього;
- кредитного договору від 11.11.2011 договором № 011/6.2.1.4.0/11580 на суму 2 500 000,00 грн. на строк до 09.11.2012 та сплатою 18 % річних, та додаткових угод до нього.
4. На забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "Львівморепродукти" 11.11.2011 укладено договір іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1, предметом якого були будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Опришківська, 5, нежитлові приміщення, загальною площею 494,1 кв. м та загальною площею 297,5 кв. м відповідно, що розташовані за цією самою адресою. 11.09.2012 та 13.06.2013 сторонами укладено договори про внесення змін № 1 та № 2 до іпотечного договору шляхом викладення розділу 1 "Предмет договору" в новій редакції.
5. ПАТ "Ерсте Банк" змінено назву на ПАТ "Фідокомбанк". В подальшому, ПАТ "Фідокомбанк" реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ "Фідобанк".
6. ПАТ "Фідобанк" у повідомленні № Исх9-1-5/4838 від 20.08.2014 повідомило ТОВ "Львівморепродукти" про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор" (далі -ТОВ "ФК "Вендор").
7. 02.06.2014 ТОВ "ФК "Вендор" повідомило ТОВ "Львівморепродукти" про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп" (далі - ТОВ "Фінанс Траст Груп").
8. ТОВ "Фінанс Траст Груп" у листі № 718 від 26.04.2016 повідомило ТОВ "Львівморепродукти" про можливість врегулювання зобов'язань за кредитними договорами у разі внесення:
- за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 у строк до 29.04.2016 включно грошових коштів у розмірі 2 000 000 грн. з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- за договором № 011/6.2.1.4.0/11579 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн. за графіком: 550 000 грн у строк до 30.09.2016 включно і 550 000 грн у строк до 31.10.2016 включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України;
- за договором № 012/6.2.1.4.0/11578 грошових коштів у розмірі 1 100 000 грн за графіком: 550 000 грн у строк до 30.11.2016 включно і 550 000 грн у строк до 30.12.2016 включно з наступним прощенням залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України.
9. 27.04.2016 між ТОВ "Фінанс Траст Груп" та ТОВ "Львівморепродукти" укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011, відповідно до якого зобов'язання позичальника за кредитним договором при умові сплати 2 000 000 грн припиняються відповідно до ст. 605 ЦК України. Згідно п. 3.3 цього договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань за цим договором, встановлених п. 2.2.2, всі домовленості /сторін втрачають силу і діють умови кредитного договору.
10. Згідно з платіжною інструкцією від 28.04.2016 позивачем внесена грошова сума у розмірі 2 000 000 грн в рахунок погашення заборгованості за договором № 011/6.2.1.4.0/11580.
11. Відповідно до довідки ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 732 від 28.04.2016, виданої ТОВ "Львівморепродукти", зобов'язання ТОВ "Львівморепродукти" перед ТОВ "Фінанс Траст Груп" за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 припинені, ТОВ "Фінанс Траст Груп" жодних претензій до ТОВ "Львівморепродукти" немає.
12. Згідно з виписками по рахунку ТОВ "Львівморепродукти", на погашення заборгованості за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 кошти внесено: 30.09.2016 у розмірі 550 000 грн, 28.10.2016 у розмірі 275 000 грн та 30.11.2016 у розмірі 275 000 грн. (а.с. 145 т. 2).
13. Відповідно до довідки ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 40 від 17.01.2017, виданої ТОВ "Львівморепродукти", зобов'язання ТОВ "Львівморепродукти" перед ТОВ "Фінанс Траст Груп" за договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 припинені, ТОВ "Фінанс Траст Груп" жодних претензій до ТОВ "Львівморепродукти" немає.
14. Із виписок по рахунку ТОВ "Львівморепродукти" вбачається, що на погашення заборгованості за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011 кошти внесено: 30.11.2016 у розмірі 275 000,00 грн., 29.12.2016 у розмірі 550 000 грн, 31.01.2017 у загальному розмірі 275 000 грн.
15. Відповідно до довідки ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 148 від 02.02.2017, виданої ТОВ "Львівморепродукти", зобов'язання ТОВ "Львівморепродукти" перед ТОВ "Фінанс Траст Груп" за договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011 припинені, ТОВ "Фінанс Траст Груп" жодних претензій до ТОВ "Львівморепродукти" немає.
16. 14.02.2017 ТОВ "Львівморепродукти" звернулось до ТОВ "Фінанс Траст Груп" з листом вих. № 01-468/868, у якому просило у зв'язку з повним виконанням зобов'язань перед ТОВ "Фінанс Траст Груп" вилучити з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно записів про іпотеку та записів про обтяження іпотечного майна, а саме: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв.м, нежитлового приміщення, загальною площею 494,1 кв.м та нежитлового приміщення, загальною площею 297,5 кв.м, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Опришківська, будинок 5, та які знаходяться в іпотеці у Товариства згідно Іпотечного договору № 010/6.2.1.4.0/11577/1, 11.11.2011.
17. ТОВ "Фінанс Траст Груп" у відповідь на лист позивача у листі № 691 від 17.03.2017 повідомило, що за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578 та № 011/6.2.1.4.0/11579, укладеними 11.11.2011, графік внесення коштів не був дотриманий, відповідно з ТОВ "Львівморепродукти" не були укладені договори про врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами з прощенням залишку боргу, а тому в повному обсязі відсутні юридичні підстави вважати, що зобов'язання перед товариством виконані. Так, станом на дату складання цього листа, залишок боргу становить: за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011 - 3 381 212,93 грн.; за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 - 2 271 179,39 грн.
18. ТОВ "Фінанс Траст Груп" просило довідки №40 від 17.01.2017 та № 148 від 02.02.2017 щодо припинення зобов'язань за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578 та № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 вважати недійсними.
19. 25.04.2017 ТОВ "Фінанс Траст Груп" повідомило ТОВ "Львівморепродукти" про відступлення своїх вимог за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор" (далі - ТОВ "Опримум Фактор").
20. 25.04.2017 Договором про відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ "Оптимум Фактор" і ОСОБА_3 , товариство відступило ОСОБА_3 право вимоги за кредитними договорами від 11.11.2011 № 012/6.2.1.4.0/1578 та № 011.6.2.1.4.0/11579.
21. У договорі визначено зобов'язання ОСОБА_3 сплатити на користь ТОВ "Оптимум фактор" 17 000 грн як ціну за відступлене на його користь права вимоги, зафіксовано заборгованість за кредитними договорами, що існувала у боржника на момент відступлення права вимоги, та за умовами договору відступлення права вимоги становила 5 652 392,32 грн.
22. Актом приймання-передачі документації та прав до договору про відступлення права вимоги від 25.04.2017 № 25/04/2017 підтверджується факт отримання ОСОБА_3 оригіналів документів, пов'язаних із відступленням йому права вимоги до боржника.
23. Окрім цього, 25.04.2017 між ТОВ "Оптимум Фактор" і ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
24. На підставі вказаних договорів приватний нотаріус Барбуляк Х. М. здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 .
25. В подальшому ОСОБА_1 передав спірні приміщення у статутний капітал ТОВ "Львівморепродукти-Львів", а згодом на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про вихід із складу учасників (засновників) ТОВ "Львівморепродукти-Львів" та висловлення їх бажання отримати вартість частки в статутному капіталі товариства в натуральній формі - шляхом отримання у власність частки кожного з об'єктів нерухомого майна належного товариству, рішення товариства №18/09/23 від 18.09.2023 та актів приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2023. Спірні об'єкти перейшли у власність відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
26. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 397317447 від 01.10.2024 відповідно до якої будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м., нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м. та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Подання позову
27. ТОВ "Львівморепродукти" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ТОВ "Фінанс Траст Груп", ТОВ "Львівморепродукти-Львів", ТОВ "Оптимум Фактор" про витребування майна, а саме будівель і споруд майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв.м., нежитлових приміщень загальною площею 494,1 кв.м., та нежитлового приміщення загальною площею 297,5 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1 з врахуванням заяви про зміну підстав позову (вх.№ 4082/24 від 06.11.2024).
28. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що права вимоги за трьома кредитними договорами та договорами іпотеки на їх забезпечення, укладеними між позивачем та ПАТ "Ерсте Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") неодноразово відступались, востаннє на користь ТОВ "Фінанс Траст Груп", яке запропонувало позивачеві врегулювати заборгованість за кредитними договорами. Позивач виконав запропоновані умови, а ТОВ "Фінанс Траст Груп" прийняло виконання як належне, підтвердивши своє волевиявлення довідками, якими засвідчило відсутність претензій до позивача, а тому зобов'язання за кредитними та забезпечувальними договорами припилися. Дії ТОВ "Фінанс Траст Груп" щодо надіслання ТОВ "Львівморепродукти" повідомлення з проханням вважати довідки недійсними, у зв'язку з недотриманням позивачем графіку внесення коштів, позивач вважає недобросовісною поведінкою ТОВ "Фінанс Траст Груп".
29. Разом з тим, 20.04.2017 ТОВ "Фінанс Траст Груп", не маючи прав вимоги, оскільки зобов'язання були припинені, відступило права вимоги за усіма вказаними вище договорами на користь ТОВ "Оптимум фактор", яке в подальшому 25.04.2017 відступило їх на користь ОСОБА_1 .
30. За доводом позивача, договори відступлення прав вимоги між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_1 є неукладеними, оскільки ОСОБА_1 придбав неіснуюче боргове зобов'язання. Також позивач вказує, що договори відступлення прав вимоги від 25.04.2017 за своєю природою є договорами факторингу. Внаслідок відступлення ТОВ "Оптимум Фактор" права вимоги за кредитними договорами на користь фізичної особи ОСОБА_1 відбулося порушення ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки відступлення прав за іпотечними договором могло бути вчинено лише за умови одночасного здійснення відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням, то підстав для державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно не було.
31. Відповідачі та третя особа-2, заперечуючи проти позовних вимог, доводили, що вимоги позивача є безпідставними, а доводи позивача зводяться до переоцінки обставин, яким вже була надана оцінка судами під час розгляду інших справ. Законність набуття права власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі встановлено судовими рішеннями у справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19 та мають преюдиційне значення для справи № 914/2626/23. Підставам позову у цій справі - припинення іпотечного договору у зв'язку з виконанням кредитних зобов'язань надавалась оцінка судовими рішенням у вказаних справах.
32. Як вказав суд першої інстанції, відповідачі та ТОВ "Львівморепродукти-Львів" зокрема посилалися на таке:
32.1. Щодо обставин, встановлених судом у справі № 463/3577/17 - ТОВ "Львівморепродукти" зверталося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до, зокрема ОСОБА_3 , де просило:
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення, загальною площею 297,5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019778);
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення № № 36-40, 40а, 41-50 загальною площею 494,1 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019573);
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3705,8 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 21019171).
У такій справі суди встановили, що:
- передумовами для спрощення (анулювання) боргу позивача ТОВ "Фінанс Траст Груп" у листі № 718 від 26 квітня 2016 року визначило дві умови: 1) внесення боржником коштів у визначеному кредитором розмірі та 2) вчинення цих дій у встановлений кредитором строк;
- кошти за кредитним договором № 11580 сплачені позивачем у повному обсязі та у визначений кредитором строк, у зв'язку з чим сторони уклали договір про врегулювання заборгованості;
- кошти за кредитними договорами № № 11578, 11579 внесені позивачем з порушенням визначених кредитором строків, у зв'язку з чим договори про врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами сторони не уклали;
- розмір заборгованості за кредитними договорами № № 11578, 11579 станом на 17 березня 2017 року становив 5 652 392,32 грн;
- іпотекою за договором № 010/6.2.1.4.0/11577/1 забезпечено всі зобов'язання, що виникають з генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/11577 від 11 листопада 2011 року;
- за наявності невиконаних зобов'язань боржника за генеральною кредитною угодою на суму 5 652 392,32 грн та невиконання ним вимоги про усунення порушень зобов'язання, ОСОБА_1 як новий кредитор та іпотекодержатель з дотриманням вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Судом акцентовано на тому, що ТОВ "Львівморепродукти" сплатило кредитору не всю суму заборгованості за основним зобов'язанням, а визначену кредитором її частину, що у випадку її сплати з дотриманням установленого в пропозиції кредитора графіку могло б бути підставою для анулювання (прощення) іншої частини заборгованості в розмірі 5 652 392,32 грн.
Законом не визначені форма та момент відмови від прийняття виконання кредитором, і прийняття простроченого виконання є правом, а не обов'язком кредитора, останній може реалізувати своє право будь-яким чином, не забороненим законом.
Сама по собі видача кредитором довідок про відсутність претензій до боржника за встановлених судами обставин неповного виконання боржником умов оферти кредитора щодо прощення боргу, зокрема, в частині строків внесення необхідних платежів, не може бути підставою для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими.
Враховуючи викладене, судами відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Львівморепродукти у справі № 463/3577/17.
32.2. Щодо обставин, встановлених судом у справі № 463/1204/19.
У лютому 2019 року ТОВ "Львівморепродукти" звернулося до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ "Оптимум Фактор", в якому просило суд:
- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 25 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Оптимум Фактор";
- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 11 листопада 2011 року № 010/6.2.1.4.0/11577/1, який укладено 25 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Оптимум Фактор";
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, загальною площею 297,5 кв. м; на нежитлові приміщення за номерами: 36-40, 40-а, 41-50, загальною площею 494,1 кв. м, на будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв. м, що знаходяться за адресою: які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
При перегляді Верховним Судом рішень у вказаній справі особливу увагу приділено розмежуванню правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
При перегляді судових рішень у такій справі Верховним Судом зроблено висновок про те, що договори відступлення права вимоги, які оспорюються є договорами цесії, а не факторингу як стверджує позивач. Відповідно до ст. 512-518 ЦК України, учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа. Отже, ОСОБА_1 , мав право на укладення договору від 25.04.2017 про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 010/6.2.1.4.0/11577/1 від 11.11.2011.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
33. 07.07.2025 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1116/24 (914/2626/23) позов задоволено повністю.
Витребувано у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Львівморепродукти" нерухоме майно: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Львівморепродукти" 78 944,96 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Львівморепродукти" 78 944,96 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
34. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
- обставини, встановлені у справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19 є преюдиційними щодо справи № 914/1116/24(914/2626/23), однак правова оцінка таких обставин судами, в тому числі висновки про те, що довідки не можуть бути підставами для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими, а також про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_1 є договором цесії, а учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа, отже, ОСОБА_1 , мав право на укладення такого договору, в силу положень ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковою для врахування при розгляді даної справи;
- між ТОВ "Львівморепродукти" та ТОВ "Фінанс Траст Груп" у спрощений спосіб було укладено договір про врегулювання заборгованості з наступним прощенням боргу в порядку ст. 605 Цивільного кодексу України на умовах визначених у листі № 718;
- видача довідок ТОВ "Фінанс Траст Груп" свідчить про прийняття виконання зобов'язань ТОВ "Львівморепродукти" та підтвердження зі сторони кредитора факту припинення таких зобов'язань;
- датою прощення боргу є дата видачі ТОВ "Фінанс Траст Груп" довідок позивачу про припинення зобов'язань, а саме: 28.04.2016 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011; 17.01.2017 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011; 02.02.2017 за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011.
- дії ТОВ "Фінанс Траст Груп", яке прийняло як належне виконання ТОВ "Львівморепродукти" умов пропозиції щодо прощення боргу, видало довідки про припинення зобов'язань за кредитними договорами, а пізніше повністю заперечило припинення таких зобов'язань, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.
- зобов'язання по кредитних договорах № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/1157 та № 011/6.2.1.4.0/11580 припинені;
- оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, зважаючи, що зобов'язання за кредитними договорами, виконання яких забезпечено іпотечним договором - припинено, іпотечний договір також припинив свою дію;
- враховуючи те, що зобов'язання за кредитними та іпотечним договорами були припинені, право вимоги за такими договорами не могли бути переданими. Також, особа, що набула права вимоги за недійсними правочинами, у даному випадку ОСОБА_1 не міг розпоряджатись таким правом вимоги, в т.ч. задовольняти свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки;
- належне ТОВ "Львівморепродукти" майно вибуло з його володіння неправомірно;
35. Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Львівморепродукти" є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
36. Щодо строку позовної давності суд, з посиланням на приписи п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дійшов висновку, що такий не пропущено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
37. 26.11.2025 постановою Західного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 08.12.2025) рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі № 914/1116/24 (914/2626/23) - залишено без змін.
38. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, що лист 26.04.2016 № 718 відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК є офертою, яка містить істотні умови договору про врегулювання заборгованості із наступним прощенням боргу, за виконання яких відбудеться прощення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010/6.2Л.4.0/11577 від 11.11.2011 та припинення зобов'язань сторін за такою (сторони; предмет правочину, ціну правочину; строк виконання оплат; сума прощення; строк, з якого зобов'язання вважається припиненим). Відтак, здійснивши перші платежі (які внесені в строк передбачений листом) по кожному із вказаних договорів, ТОВ "Львівморепродукти" засвідчило свою волю щодо прийняття оферти ТОВ "Фінанс Траст Груп" на укладення договору про врегулювання заборгованості із наступним прощенням боргу.
39. Позивачем допущено прострочення графіків внесення платежів, однак видача ТОВ "Фінанс Траст Груп" довідок позивачу про припинення зобов'язань свідчить про беззастережне прийняття виконання зобов'язання, а відповідно врегулювання заборгованості з наступним прощенням боргу в порядку ст. 605 Цивільного кодексу України на умовах визначених у листі № 718.
40. Суд виснував, що зобов'язання по кредитних договорах № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/1157 та № 011/6.2.1.4.0/11580 припинені.
41. Щодо відступлення прав вимоги до ТОВ "Львівморепродукти" за кредитними та іпотечним на користь ТОВ "Оптимум Фактор" та, в подальшому, на користь ОСОБА_1 , враховуючи те, що зобов'язання за кредитними та іпотечним договорами були припинені, право вимоги за такими договорами не могли бути переданими. Також, особа, що набула права вимоги за недійсними правочинами, у даному випадку ОСОБА_1 не міг розпоряджатись таким правом вимоги, в т.ч. задовольняти свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
42. Окрім того, судова колегія зазначила із посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20, що оскільки відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ "Оптимум Фактор" не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_1 .
43. Суд вказав, що враховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням (кредитним договором), а таке відступлення на користь ОСОБА_1 було неможливим, тому й відступати право за договорами іпотеки ТОВ "Оптимум Фактор" ОСОБА_1 також не мало права.
44. З огляду на викладене, укладені між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_1 , на думку суду, договори не породжують жодних правових наслідків, а відтак до фізичної особи ОСОБА_1 не могло перейти право вимоги до позивача за вищевказаними кредитними договорами, а також договором іпотеки, укладеними в забезпечення кредитних договорів.
45. Апеляційний господарський суд також зазначив, що дії ТОВ "Фінанс Траст Груп", яке прийняло як належне виконання ТОВ "Львівморепродукти" умов пропозиції щодо прощення боргу, видало довідки про припинення зобов'язань за кредитними договорами, а пізніше повністю заперечило припинення таких зобов'язань, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісними.
46. Суд ураховуючи висновки у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 щодо того, що суд зобов'язаний навіть за наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, самостійно оцінити докази та обставини справи (факти), які є предметом судового розгляду - не взяв до уваги аргументи скаржників про неврахування місцевим господарським судом встановлених судовими рішеннями у справах №914/777/17, №463/3577/17 та №463/1204/19 обставин щодо законності набуття права власності ОСОБА_1 права власності на об'єкти нерухомого майна, які є предметом розгляду у цій справі та щодо того, що довідки не можуть бути підставами для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими, а також про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_1 є договором цесії, а учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа, отже, ОСОБА_1 , мав право на укладення такого договору, що вірно висновано місцевим господарським судом
47. Строк звернення позивача з позовом до відповідачів, як зазначив суд апеляційної інстанції, не пропущено.
А. Доводи касаційних скарг
48. 05.12.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24 (914/2626/23) в частині витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухомого майна: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Львівморепродукти" до ОСОБА_1 .
49. 16.12.2025 ОСОБА_1 подано доповнення до касаційної скарги.
50. 30.12.2025 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі №914/1116/24(914/2626/23) в частині витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухомого майна: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 31173546101), нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37606646101) та нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 44069546101), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Львівморепродукти" до ОСОБА_2 .
51. Аргументи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є аналогічними та полягають у наступному.
52. Підставами касаційного оскарження скаржники зазначають п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доводять, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- положення ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30.07.2025 у справі № 757/55832/21-ц в частині того, що встановлення наявності або відсутності факту наявності чи припинення зобов'язання не може вважатися правовою оцінкою суду, а таке повинно розглядатися як встановлення обставин, які підлягають врахуванню судами під час вирішення інших справ, а також висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18, від 19.12.2019 по справі №916/1041/17 в частині загальних підходів до застосування судами преюдиції;
- судом першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях положень ст. 214, ст. 605, ч. 2 ст. 642 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 463/3577/17 та від 17.12.2018 в справі № 912/1883/17, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 в справі № 338/180/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 в справі № 182/7775/15-ц в частині того, що сама по собі видача кредитором довідок про відсутність претензій до боржника за встановлених судами обставин неповного виконання боржником умов оферти кредитора щодо прощення боргу, зокрема, в частині строків внесення необхідних платежів, не може бути підставою для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими, а також висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 303/2983/19 в частині того, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом;
- положень ст. 269 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 940/296/24, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 08.12.2025 у справі № 922/856/23 (756/11612/23), від 27.11.2025 у справі № 906/581/24, від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 24.09.2025 у справі № 916/3243/24, від 01.06.2021 у справі N 916/2368/18, від 28.10.2021 у справі № 910/13604/20, від 25.03.2024 у справі № 336/6023/20, від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц, від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22 в частині того, яким чином суд апеляційної інстанції повинен застосовувати межі апеляційного розгляду справи у випадку, коли сторона на користь якої ухвалено судове рішення погодилася із його змістом та не зверталася із апеляційною скаргою на мотивувальну частину такого рішення;
- положень статей 512- 518, 1077 ЦК України та положень ч. ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 463/1204/19 в частині того, що договір про відступлення права вимоги вже був предметом оцінки судів, які встановили, що між сторонами було укладено договір цесії, а не факторингу.
53. Скаржники доводять, що законність набуття права власності ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна, які є предметом спору у цій справі встановлено судовими рішеннями по справах №№ 914/777/17, 463/3577/17, 463/1204/19 та мали преюдиціальне значення при розгляді цієї справи. За доводом скаржників питання неприпинення (а звідси - існування) залишку грошового зобов'язання за кредитними договорами ТОВ "Львівморепродукти" перед ТОВ "Фінанс Траст Груп", як і питання встановлення факту припинення зобов'язання є саме фактами (обставинами), які для сторін у цій справі були встановлені рішеннями судів у справі № 463/3577/17. Такі обставини були, є і будуть преюдиційними для вирішення цього чи іншого спорів між цими ж сторонами, а тому їх відхилення судами попередніх інстанції є порушенням норм процесуального права.
54. На думку скаржників, суди попередніх інстанцій знівелювали принцип res judicata та своїми рішеннями поставили під сумнів судові рішення, які набрали законної сили, що є проявом судового свавілля та не відповідає критеріям правової визначеності.
55. Доводять, що питання припинення зобов'язань ТОВ "Львівморепродукти" перед ТОВ "Фінанс Траст Груп" внаслідок видачі довідок вже було предметом дослідження судами зокрема у справі № 463/3577/17, які одностайно вирішили, що такі зобов'язання не припинялися, оскільки ТОВ "Львівморепродукти" не було дотримано графіку платежів, який викладено в листі ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 718 від 26.04.2016.
56. Скаржники вказують, що за кредитними договорами № № 11578, 11579 як на підставу для прощення боргу суди попередніх інстанцій взяли до уваги виключно довідки № 40 від 17.01.2017 та № 148 від 02.02.2017, які за своєю правовою природою і юридичними наслідками не можуть заміняти одностороннього правочину про прощення боргу і на думку скаржників правомірно відкликані листом від 17.03.2017 № 691 з підстав недодержання графіку внесення платежів, що повністю узгоджується із висновками щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 303/2983/19. Однак суди не застосували закон, який підлягав застосуванню - ст. 214 ЦК України та неправильно застосовано положення ст. 605, ч. 2 ст. 642 ЦК України.
57. На думку скаржників, якби суди правильно застосували вказані положення з урахуванням висновків Верховного Суду, то б дійшли висновку, що сама по собі видача кредитором довідок про відсутність претензій до боржника за встановлених судами обставин неповного виконання боржником умов оферти кредитора щодо прощення боргу, зокрема, в частині строків внесення необхідних платежів, не може бути підставою для визнання основного та забезпечувального зобов'язань припиненими. Такі висновки б відповідали висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 463/3577/17, яка стосувалася тих самих обставин та фактів.
58. Скаржники також вважають, що судами невірно застосовано до спірних правовідносин доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки не враховано, що особа, яка діяла недобросовісно (своєчасно не сплатила борг) не може посилатися на недобросовісність іншої сторони, яка згодом не прийняла це виконання і відкликала довідки (згоду) на прийняття такого виконання.
59. Щодо порушення судом апеляційної інстанції меж апеляційного перегляду скаржники вказують, що обставини того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, а тому ТОВ "Оптимум фактор" не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_1 не були предметом оцінки в суді першої інстанції і позивач в цій частині рішення не оскаржував.
60. Скаржники звертають увагу, що питання можливості набуття фізичною особою права вимоги за договором в цих правовідносинах вже було предметом оцінки судами під час вирішення справи № 463/1204/19 і, на думку скаржників, судами встановлено обставину (а не правову оцінку) того факту, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Оптимум Фактор" було укладено договір цесії, а не факторингу, що не виключало можливість набуття права вимоги фізичною особою.
61. Водночас, як вказують скаржники, у цій справі остаточне судове рішення у справі № 463/1204/19 фактично переглянуто судами нижчих інстанцій і апеляційним судом зроблено протилежний висновок щодо правової природи відповідного договору, а дії апеляційного суду, який поставив під сумнів юридичні результати вирішення спору у справі № 463/1204/19, становлять порушення принципу res judicata.
62. 03.02.2026 ОСОБА_2 подано письмові пояснення, в яких скаржник просить на підставі ч. 4 ст. 300 ГПК України врахувати висновки щодо застосування норм права, що викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №910/10365/15.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
63. 28.01.2026 позивачем подано відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких наведено прохання залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
64. ТОВ "Львівморепродукти" доводить дотримання господарськими судами принципів законності та обґрунтованості судових рішень, а також про правильність висновків судів обох інстанцій.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
65. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
66. У цій справі позивач звернувся з позовом про витребування у відповідачів нерухомого майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що зобов'язання за кредитним договором, виконання якого було забезпечено іпотекою нерухомого майна боржника, були припинені у зв'язку з чим ТОВ "Фінанс Траст Груп" як правонаступник Банку видало позивачу відповідні довідки. Відтак, на користь ТОВ "Оптимум Фактор" та, в подальшому, на користь ОСОБА_1 було передано неіснуюче право вимоги, а тому останній безпідставно набув право власності на предмет іпотеки. Також зазначалося, що договір відступлення прав вимоги, укладений між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_1 є за своєю правовою природою договором факторингу, а тому укладений з порушенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України.
67. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі доводили, що законність набуття права власності ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 на спірні у цій справі об'єкти нерухомого майна вже було встановлено судовими рішеннями у справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
68. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставини, встановлені у справах № 914/777/17, № 463/3577/17, № 463/1204/19 є преюдиційними щодо справи № 914/1116/24(914/2626/23), однак правова оцінка таких обставин судами не є обов'язковою для врахування при розгляді цієї справи та, здійснивши власний аналіз обставин справи, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про витребування у відповідачів майна.
69. Скаржники в касаційних скаргах наполягають на тому, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов у цій справі, знівелювали принцип res judicata та своїми рішеннями поставили під сумнів судові рішення у спорах, де оцінювалися ті ж самі кредитні та іпотечні правовідносини та щодо подальшого відступлення прав вимог за ними, а також правомірність наслідків відступлення, пов'язаних із задоволенням вимог іпотекодержателя.
70. Колегія суддів Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.
71. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
72. У постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 (яка ухвалена після подання касаційної скарги ОСОБА_1 ) Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)).
73. Разом з тим, об'єднана палата вказала, що: "Висновки судів в інших справах, зокрема щодо дійсності та правомірності односторонніх правочинів, визнання припиненими зобов'язань, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", не є життєвими обставинами (діями, подіями). Тому суди попередніх інстанцій не мали підстав для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України.
Водночас Об'єднана палата звертає увагу, що наведеними вище судовими рішеннями в інших справах остаточно вирішений спір між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фросбі-М" щодо стягнення з останнього заборгованості за кредитними договорами: встановлено, що така заборгованість відсутня, у зв'язку з чим у вимогах щодо її стягнення відмовлено.
Висновки судових рішень в інших справах, зокрема про відмову в позові у зв'язку з відсутністю боргу, не є обставинами справи, встановленими судами, є правовою оцінкою обставин, встановлених судами, і не мають преюдиціального значення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21, пункт 93)). Водночас зазначені судові рішення усунули стан правової невизначеності і забезпечили, що всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 59)). Тому особи, які брали участь у зазначених справах, не можуть ставити під сумнів відсутність боргу ТОВ "Фросбі-М". Це стосується і позивача у цій справі як правонаступника ПАТ "Златобанк" у спірних правовідносинах."
74. Верховний Суд звертає увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
75. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий розгляд судом має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, § 40; "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) від 24 липня 2003 року, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення "суттєвих недоліків" або "судової помилки" ("Сутяжник проти Росії" (Sutyazhnik v. Russia) від 23 липня 2009 року, заява № 8269/02, § 35).
76. У постанові від 08.09.2020 у справі № 2-1606/07 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.
77. Верховний Суд виходить з того, що преюдиція (ч. 4 ст. 75 ГПК України) і правова визначеність (res judicata) є взаємопов'язаними гарантіями, але діють через конкретні процесуальні наслідки: преюдиція звільняє від доказування обставин, встановлених остаточним рішенням суду в іншій справі, за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлено (ч. 4 ст. 75 ГПК України); в свою чергу принцип правової визначеності забороняє "маскований" повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту.
78. У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття "res judicata" поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. Навіть у таких випадках, на думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд має виходити із принципу правової визначеності (рішення від 25.11.2021 (заява № 2836/10) у справі "Центр "Украса" проти України", де ЄСПЛ зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та / або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (пункт 44).
79. У рішенні ЄСПЛ від 25 вересня 2025 року у справі "Д.Б. проти України" (заява № 36484/16) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що національні суди у подальшому провадженні повторно розглянули питання, яке вже було вирішено остаточним судовим рішенням, без наведення підстав, які б демонстрували наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, що виправдовували повторний розгляд; такі дії національних судів ЄСПЛ оцінив як несумісні з принципом юридичної визначеності.
80. Задля дотримання принципу правової визначеності та уникнення його порушення судам належало з'ясувати чи не є заявлений позивачем віндикаційний позов процесуальним способом фактичного перегляду (ревізії) остаточних судових рішень у попередніх спорах.
81. Вибуття майна поза волею власника (позивача) і відсутність правової підстави переходу права власності у ланцюгу набувачів обґрунтовується позивачем у цій справі твердженням про припинення кредитного зобов'язання та іпотеки до відступлення права вимоги/іпотеки та до звернення стягнення ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна. Отже, питання припинилася чи не припинилася іпотека (та забезпечене зобов'язання) є визначальним для правової кваліфікації підстави вибуття майна у цій справі.
82. Якщо у попередніх справах, що набрали законної сили, вже встановлено (як обставини, що входили до предмета доказування, а не лише як узагальнений висновок) факт неприпинення забезпеченого зобов'язання/іпотеки на релевантний час або факт правомірності (у межах предмета того спору) наслідків відступлення права вимоги/іпотеки та звернення стягнення/реєстрації, то ігнорування такого остаточного встановлення створює ризик підриву правової визначеності (res judicata).
83. У цій справі, відхиляючи посилання відповідачів на попередні судові рішення, якими як стверджують скаржники вже вирішено спір щодо неприпинення забезпеченого зобов'язання та правомірності набуття ОСОБА_1 прав вимоги, відтак і набуття права власності на майно, суди попередніх інстанцій керувалися лише загальним відмежуванням фактів, встановлених у вказаних вище справах від їх правової оцінки.
84. Натомість, вирішуючи спір у цій справі, судам належало:
- визначити, які саме обставини з попередніх справ, що розглядалися між сторонами, є такими, що встановлені остаточними судовими рішеннями і підпадають під дію частини четвертої статті 75 ГПК України;
- встановити, чи стосуються ці обставини підстав нинішнього спору;
- з'ясувати чи є розгляд позову у цій справі спробою ревізії остаточних судових рішень в інших справах, на які посилалися відповідачі,
- та у разі необхідності - окремо з'ясувати чи змінився предмет доказування внаслідок нових подій або обставин, які не могли бути предметом розгляду у попередніх справах, і чи саме ці нові події (а не повторна оцінка раніше встановлених фактів) є підставою для іншого висновку у цій справі. Тобто мотивовано вказати, які саме нові факти або інші обставини суттєвого та переконливого характеру виправдовують інший результат, аби уникнути підриву принципу юридичної визначеності (res judicata) у розумінні статті 6 Конвенції.
85. Однак, оскільки наведені суттєві для правильного вирішення спору питання судами не були досліджені та не відображені в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити, чи дотримано у цій справі одночасно вимоги статті 75 ГПК України (в частині встановлення обсягу преюдиційних обставин), і засади правової визначеності та обов'язковості судового рішення (в частині недопущення ревізії остаточних рішень у попередніх спорах), без виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції та без переоцінки доказів у справі.
86. Наведені недоліки мотивування судових рішень у цій праві мають істотний характер, оскільки стосуються фундаментального аспекту верховенства права - чи не є заявлений віндикаційний позов у цій справі способом замаскованої ревізії остаточно вирішеного судом спору щодо стану основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою та правових наслідків відступлення права вимоги/іпотеки, що суперечило б основоположному принципу правової визначеності (res judicata).
87. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого судам слід усунути зазначені недоліки.
88. Отже під час нового розгляду справи, суд першої інстанції має дослідити судові рішення, на які посилалися скаржники та з'ясувати чи є вони такими, що встановлюють преюдиційні обставини у розумінні статті 75 ГПК України; встановити обсяг преюдиційних фактів: які саме обставини у цих рішеннях встановлені як факти, що входили до предмета доказування, безпосередньо досліджувались судом і відображені у мотивувальній частині; окремо відмежувати їх від правових міркувань та оцінок, які не утворюють преюдиції. Судам слід також надати відповідь, чи становлять встановлені у попередніх рішеннях обставини підстави для заявленої віндикаційної вимоги у цій справі (з огляду на те, що позов обґрунтований твердженням про припинення іпотеки/зобов'язання та відсутність правової підстави вибуття майна), і чи не призводить вирішення спору у цій справі до ревізії остаточно вирішеного судом питання, з урахуванням стандартів правової визначеності (res judicata), сформульованих ЄСПЛ, зокрема у справі "Д.Б. проти України" (№ 36484/16, 25.09.2025).
89. У випадку, якщо суд дійде висновку, що преюдиційні обставини не перешкоджають розгляд спору у нинішній справі (зокрема через наявність нових фактів, які не були і не могли бути предметом попередніх справ), - суд має чітко встановити та мотивувати: які саме це нові факти; чому саме вони змінюють предмет доказування у цій справі; чому результат не є підривом правової визначеності, і які саме обставини суттєвого та переконливого характеру виправдовують інший висновок.
90. Лише після цього суд має перейти до повної перевірки наявності підстав для застосування ст. 387, 388 ЦК України, зокрема, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею у розумінні статті 388 ЦК України; чи є відповідачі добросовісними/недобросовісними набувачами; чи дотримано критерій пропорційності втручання у право набувача у випадку добросовісного набуття; чи не є заявлений спосіб захисту таким, що обходить остаточність попередніх рішень.
91. Колегія суддів також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц нагадала, що у спорі з декількома належними відповідачами, у яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 139) та від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66). Зокрема, висновок про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити щодо кожної позовної вимоги окремо.
92. У випадку наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суду слід з'ясувати питання заявлення належною стороною у спорі про застосування позовної давності, враховуючи, що у цій справі первісного відповідача - ТОВ "Львівморепродукти-Львів" було замінено належними відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дослідити питання пропуску/не пропуску такого строку.
93. Отже під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
94. Відповідно до п. 2 с. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 308, ст. 309 ГПК України, касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В. Розподіл судових витрат
95. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.07.2025 у справі № 914/1116/24 (914/2626/23) скасувати.
3. Справу № 914/1116/24 (914/2626/23) передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере