24 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/1612/25
за позовом Приватного підприємства "Торговий дім Поляков"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег -2007"
про стягнення 62534,21 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Лисенко О.С.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 29.12.2025 Приватне підприємство "Торговий дім Поляков" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег -2007".
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 38272,08 грн боргу, 4697,50 грн 40% річних, 615,23 грн інфляційних втрат, 3640,57 грн пені; 15308,83 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що належно виконав своє зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар. Відповідач не виконав зобов'язання з оплати за поставлений товар у строк встановлений договором. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляційних втрат, 40 % річних, пені та штрафу.
1.4. 31.12.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 09:40 11.02.2026.
1.5. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, яку 31.12.2025 доставлено до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а. с. 37), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернутий поштою на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. (а.с. 38-41)
1.6. 10.02.2026 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. (а.с. 43)
1.7. 11.02.2026 у судове засідання представники сторін не з'явилися.
1.8. 11.02.2026 суд ухвалив відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 09:30 24.02.2026.
1.9. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.10. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.11. Днем вручення ухвал суду від 31.12.2025 та від 11.02.2026 відповідачу є 19.01.2026 та 17.02.2026 - дні проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. (а.с. 38, 49)
1.12. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.13. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.14. 22.01.2026 суд з метою забезпечення прав відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег -2007" бути проінформованим про розгляд справи за його участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет. (а.с. 42)
1.15. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.16. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.17. 24.02.2026 у судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.18. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.19. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.20. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення судового періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.21. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.22. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.23. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.24. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.25. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.26. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами справи.
1.27. 24.02.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.28. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 24.02.2026 суд підписав рішення суду (вступну та резолютивну частину) у справі №925/1612/25 без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога стягнути борг, 40% річних, інфляційні втрати, пеню, штраф.
2.2. Підставами позову є обставини, яким позивач обґрунтовує не виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки; виконання позивачем свого обов'язку у зобов'язанні та поставки відповідачу товару; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару; строк виконання грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; підстави та порядок нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 40% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 01.05.2025 Приватне підприємство "Торговий дім ПОЛЯКОВ" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег -2007" (покупець) уклали договір поставки №8990/25-4, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних. (а. с. 10-11)
У договорі сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2 - сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни договору;
п. 3.5 - при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особо на підписання накладних з відповідними повноваженнями які передбачені діючим законодавством, з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється;
п. 4.1 - ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні;
п. 4.2- покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару;
п. 5.2 - при порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 40% річних від суми боргу за весь час прострочення;
п. 5.3 - при порушенні покупцем умов пункту 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 40% від простроченої суми заборгованості;
п. 5.7 - у разі порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.2 договору штрафні санкції покладені на покупця за пунктами 5.2, 5.3, та 5.6 договору являються погодженими і додаткового узгодження не потребують.
3.1.2. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі 5 (п'яти) видаткових накладних вартістю 38272,08 грн: №ТД-0008149 від 25.07.2025 на суму 7218,72 грн, №ТД-0008150 від 25.07.2025 на суму 19971,60 грн, №ТД-0008223 від 26.07.2025 на суму 519,84 грн, №ТД-0009506 від 22.08.2025 на суму 10302,00 грн, №ТД-0009532 від 22.08.2025 на суму 259,92 грн (а.с. 21, 22 на звороті, 24, 25 на звороті, 27) та товарно-транспортних накладних від 25.07.2025 №8149 та №8150, від 26.07.2025 №8223, від 22.08.2025 №9506 та №9532 (а.с. 21 на звороті - 22, 23, 25, а.с. 24 на звороті - 25, 26, 27 на звороті - 28)
3.1.3. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 38272,08 грн. (а.с. 1 на звороті).
3.1.4. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 615,23 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 30.11.2025. (а.с. 3)
3.1.5. За розрахунком позивача розмір 40% річних на підставі пункту 5.2 договору становить 4697,50 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025. (а.с. 2 на звороті )
3.1.6. За розрахунком позивача розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 5.2 договору становить 3640,57 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025. (а.с. 3)
3.1.7. За розрахунком позивача розмір штрафу у розмірі 40% від простроченої суми заборгованості на підставі пункту 5.3 договору становить 15308,83 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання. (а.с. 3)
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору поставки;
4.5.2. позивач виконав своє зобов'язання та 25.07.2025, 26.07.2027 та 22.08.2025 поставив відповідачу товар вартістю 38272,08 грн на підставі 5 (п'яти) видаткових накладних;
4.5.3. відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконав;
4.5.4. строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений товар закінчився 05.09.2025;
4.5.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 38272,08 грн;
4.5.6. прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару розпочалося 06.09.2025.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
5.3. Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.4. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
5.5. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.7. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
5.8. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
5.9. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.10. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.11. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
5.12. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.13. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.14. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.15. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.16. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.17. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.
5.19. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.20. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.21. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.22. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар з урахуванням інфляційних втрат, 40% річних, штрафу та пені.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
6.5. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.6. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
6.7. 01.05.2025 сторони уклали договір поставки, у якому узгодили ціну, порядок розрахунків, строк поставки товару.
6.8. Відповідно до пункту 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни договору.
6.9. При прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому договорі погодили, що особа, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особо на підписання накладних з відповідними повноваженнями які передбачені діючим законодавством, з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється (пункт 3.5 договору).
6.10. На виконання умов договору 25.07.2025, 26.07.2025 та 22.08.2025 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі 5 (п'яти) видаткових накладних вартістю 38272,08 грн.
6.11. У пункті 4.2 договору сторони домовились, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.
6.12. Відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконав.
6.13. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.14. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.15. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 38272,08 грн.
6.16. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.17. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.18. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.19. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.20. Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі вимагати оплати за поставлений товар. Невиконання відповідачем обов'язку з оплати за товар порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.
6.21. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 38272,08 грн боргу за поставлений товар суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.22. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.23. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.24. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.26. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
6.27. Відповідно до пункту 5.2 договору при порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, крім цього, збитки від інфляції та 40% річних від суми боргу за весь час прострочення.
6.28. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 06.09.2025.
6.29. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 615,23 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 30.11.2025 (38272,08 (сума боргу) x 1.01607511 - 38272,08). (а.с. 3)
6.30. За розрахунком позивача розмір 40% річних на підставі пункту 5.2 договору становить 4697,50 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025 за 112 днів (38272,08 (сума боргу) x 40 % x 112 днів прострочення : 365 : 100 (а.с. 2 на звороті )
6.31. Перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та 40 % річних, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.32. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 615,23 грн інфляційних втрат за період з 06.09.2025 до 30.11.2025 та 4697,50 грн 40% річних за період з 06.09.2025 до 26.12.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.33. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.34. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
6.35. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.36. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
6.37. При порушенні покупцем пункту 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 (пункт 5.2 договору).
6.38. За розрахунком позивача розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 5.2 договору становить 3640,57 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025 за 112 днів (38272,08 (сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 112 днів (прострочення) : 100). (а.с. 3)
6.39. Відповідно до пункту 5.3 договору при порушенні покупцем умов пункту 4.2 договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 40% від простроченої суми заборгованості.
6.40. За розрахунком позивача розмір штрафу у розмірі 40% від простроченої суми заборгованості на підставі пункту 5.3 договору становить 15308,83 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання (38272,08 (сума боргу) х 40%). (а.с. 3)
6.41. Відповідно до пункту 5.7 договору у разі порушення строків оплати, передбачених пунктом 4.2 договору штрафні санкції покладені на покупця за пунктами 5.2, 5.3, та 5.6 договору являються погодженими і додаткового узгодження не потребують.
6.42. Перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу, здійснені позивачем на підставі пунктів 5.2 та 5.3 договору, суд дійшов висновку відповідності їх періоду нарахування та сумі боргу.
6.43. Прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені та штрафу за порушення строків оплати товару за весь час прострочення.
6.44. Заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач суду не подав.
6.45. Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
6.46. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 3640,57 грн у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пункту 5.2 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.09.2025 до 26.12.2025 та 15308,83 грн штрафу у розмірі 40% від простроченої суми заборгованості на підставі пункту 5.3 договору суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які за розрахунком позивача у зв'язку із розглядом справи складають 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі платіжної інструкції від 26.12.2025 №5711. (а. с. 6)
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судовий збір у розмірі 3028,00 грн, сплачений позивачем за подання позову, суд покладає на відповідача у повному обсязі.
7.6. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 3 на звороті, 5).
7.7. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач додав договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 08.01.2024 (а.с. 13), додаткову угоду №18 від 23.12.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 08.01.2024 (а.с. 14), акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №18 від 26.12.2025 до додаткової угоди №18 від 23.12.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 08.01.2024 (а.с. 15), рахунок-фактуру від 26.12.2025 на суму 10000,00 грн (а.с. 16), ордер від 09.02.2026 про надання правничої допомоги ПП "Торговий дім Поляков" адвокатом Осадьком О.О. (а.с. 9, 45), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Осадьком О.О. (а.с. 8, 44)
7.8. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 08.01.2024 ПП "Торговий дім Поляков" (клієнт) та адвокат Осадько Олександр Олексійович уклали договір про надання правової (правничої) допомоги, згідно з пунктом 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надати усіма законними методами та способами правничу (правову) допомогу Клієнту у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, зобов'язується оплатити надану правничу (правову) допомогу в порядку та на умовах, передбачених договором та/або додатковими угодами до даного Договору. (а.с. 13)
7.9. Відповідно до пункту 1.3 договору види, характер, обсяг, порядок надання і строки правничої (правової) допомоги визначаються сторонами в умовах цього договору чи додаткових угодах до даного договору.
7.10. Формою винагороди адвоката за надання правничої (правової) допомоги клієнту - є гонорар (пункт 3.1 договору).
7.11. 23.12.2025 ПП "Торговий дім Поляков" (клієнт) та адвокат Осадько Олександр Олексійович уклали додаткову угоду №18 від 23.12.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 08.01.2024, згідно якої сторони погодили, що адвокат надає за дорученням клієнта професійну правничу (правову) допомогу у справі щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007" (ідентифікаційний код 34609049) заборгованості за договором поставки №8990/25-4 від 01.05.2025, а саме: 1) консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку у судах всіх інстанцій, у тому числі: проведення двох зустрічей з клієнтом перед підготовкою заяви, добірка та аналіз норм чинного законодавства, вивчення сформованої судової практики та практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав клієнта у судовому порядку та виконання судового рішення у кількості витраченого часу 2 години вартістю 4000,00 грн, 2) складання позову (подається до Господарського суду Черкаської області (надалі за текстом - суд), позивач - клієнт, відповідач - ТОВ "Берег-2007" (ІКЮО: 34609049) про стягнення заборгованості (надалі за текстом - позов) у кількості витраченого часу 2 години вартістю 4000,00 грн, 3) підготовка до подачі позову до суду, у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, відправка пошти у кількості витраченого часу 1 година вартістю 2000,00 грн (а.с. 14)
7.12. 26.12.2025 ПП "Торговий дім Поляков" (клієнт) та адвокат Осадько Олександр Олексійович склали та підписали акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №18 від 26.12.2025 до додаткової угоди №18 від 23.12.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 08.01.2024 (а.с. 15). У пункті 3 акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги сторони визначили, що загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 (десять тисяч) грн. Строк внесення клієнтом оплати за надані послуги - протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту виконання рішення суду по справі (пункт 5 акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги).
7.13. Адвокат Осадько О.О. виставив ПП "Торговий дім Поляков" рахунок-фактуру на оплату від 26.12.2025 на суму 10000,00 грн. (а.с. 16)
7.14. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
7.15. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
7.16. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
7.17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
7.18. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
7.19. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.20. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
7.21. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
7.22. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.23. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс у зв'язку з розглядом справи у розмірі 10000,00 грн та надав докази понесення цих витрат.
7.24. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
7.25. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
7.26. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.27. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
7.28. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
7.29. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
7.30. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
7.31. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
7.32. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 10000,00 грн.
7.33. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.34. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.35. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.36. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
7.37. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.38. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.39. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
7.40. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.41. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.42. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.
7.43. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
7.44. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
7.45. Враховуючи умови укладеного позивачем та адвокатом Осадьком О.О. договору про надання правової допомоги, подані докази щодо обсягу та вартості правничої допомоги, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000,00 грн суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
7.46. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.47. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.48. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег -2007" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег-2007" (ідентифікаційний код 34609049, адреса місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Ольгерда князя, буд. 3/1) на користь Приватного підприємства "Торговий дім Поляков" (ідентифікаційний код 32268131, адреса місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41) 38272,08 грн (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят дві гривні 08 копійок) боргу, 4697,50 грн (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім гривень 50 копійок) 40% річних, 615,23 грн (шістсот п'ятнадцять гривень 23 копійок) інфляційних втрат, 3640,57 грн (три тисячі шістсот сорок гривень 57 копійок) пені; 15308,83 грн (п'ятнадцять тисяч триста вісім гривень 83 копійок) штрафу, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судових витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 04.03.2026.
Суддя А.І. Гладун