Рішення від 04.03.2026 по справі 920/1061/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2026м. СумиСправа № 920/1061/23(920/1677/25)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/1061/23(920/1677/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда,1, м. Шостька, Сумська область, 41100; код 34113412)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 )

про стягнення 13797 грн 32 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 13797,32 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2025 та 2422,40 грн судового збору.

Ухвалою від 08.01.2026 суд ухвалив: прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/1061/23 банкрутство ТОВ “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» та відкрити провадження у справі; справа № 920/1061/23(920/1677/25) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

23.01.2026 до суду надійшов відзив першого відповідача, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів в обгрунтування правових підстав для стягнення заборгованості, щодо фактичного надання послуг з постачання теплової енергії відповідачам та виникнення у відповідачів заборгованості перед позивачем.

02.02.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, оскільки вважає аргументи відповідача необгрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З 15.10.2006 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІ.

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2025 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» від 19.11.2025 у квартирі АДРЕСА_3 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 75,7 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того вказана обставина підтверджується інформаційними довідками про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що в період з листопада 2021 року по жовтень 2025 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідачі є індивідуальними споживачами в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч.7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному вебсайті ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному вебсайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ( п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Квартира № 1 у будинку № 12А по вул. Робоча в м. Шостка відключена від системи централізованого опалення будинку.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тотожні положення щодо обов'язку індивідуального споживача приймати участь в розподілі обсягів теплової енергії визначені також і в договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 12А по вул. Робоча в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідачів не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по жовтень 2025 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 13797,32 грн.

Відповідачами в свою чергу не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачами грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору визначено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

На підставі п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачами вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 13797,32 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Ураховуючи, що відповідачами заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до суду.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі не розрахувалися за послуги, чим порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд відхиляє аргументи відповідача в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 між сторонами є укладеним через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Разом з тим, в силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від споживача не вимагається вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, адже, як вже зазначено, відповідно до вимог цього Закону такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Оскільки квартира, власником якої є відповідач, є частиною житлового будинку за адресою: вул. Робоча, 12А у м. Шостка, відповідно, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, відтак типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

Доводи відповідача про те, що квартира має автономне опалення з відключенням квартирної системи опалення від будинкового теплопостачання не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика розподілу).

Відповідно до підп. 13 п. 45 Правил індивідуальний споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абз. 2 п. 3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

За п. 2 розділу 1 Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином, витрати на опалення місць загального користування, до яких належать - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо) є однією із складових загальнобудинкових потреб на опалення. При цьому ще існують витрати на опалення допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) та витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відключення квартири відповідача, що розташована в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ними площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку -приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно зі ст. 382 ЦК України та статтями 4, 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

На підставі до п. 24 Правил, визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

Згідно актів ТОВ “ШП “Харківенергоремонт» за опалювальні сезони 2021-2024 приймання теплоносія на опалювальний об'єкт та перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія по вул. Робоча, буд. 12А в м.Шостка встановлено, що теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вводі будівлі по вул. Робоча, буд. 12А в м.Шостка.

Теплова енергія подається в житловий будинок № 12А по вул. Робоча в м. Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Таким чином, волевиявлення споживача щодо користування/не користування спільним майном багатоквартирного будинку не впливає на його обов'язок з відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Долучена відповідачем довідка ТОВ «Жилкомсервіс» про відсутність опалювальних приладів у під'їзді № 1 житлового будинку № 12А по вул. Робоча не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях всього будинку.

Відсутність окремих елементів системи опалення в окремому під'їзді не свідчить про те, що теплова енергія на загальнобудинкові потреби на опалення не споживається, оскільки відповідно до п. 2 розділу 1 Методики розподілу загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень; функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та обсяг теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Таким чином, витрати на опалення місць загального користування, до яких належать загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо) є однією із складових загальнобудинкових потреби на опалення. При цьому ще існують витрати на опалення допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) та витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відсутність опалювальних приладів в окремих місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п. 24 Правил та п. 11 розділу IV Методики розподілу).

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Послуга з постачання теплової енергії відповідачам надається на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, тобто без обслуговування внутрішньобудинкових систем, що є публічним договором приєднання.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 6 Правил, п. 8 договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Оскільки житло відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, вони зобов'язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а тому підстав для визнання дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування незаконними відсутні (постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 357/4664/16-ц).

У постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18 Верховний суд виснував, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Наведені обставини відповідачі не спростували, при цьому, власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.

У зв'язку з відсутністю проекту на будівлю/будинок №12А по вул. Робоча в м.Шостка та результатів енергоаудиту відповідно до п.7 розділу IV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначається розрахунково за формулою: Q оп.проектз.б.п. = Q оп.буд * S мзк та доп.пр./Сума S оп.буд.без підв. + Q опал. функ.в.б.с, Гкал (24), в якій однією з складових формули є: Sмзк та доп.пр - загальна площа МЗК та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ.

Проте через відсутність у позивача достовірних даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень, також даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби в буд. 12А по вул. Робоча в м.Шостка, визначався з використанням формул № 25 та № 26 Методики № 315, спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/ будинку: для 1-5 поверхового будинку - 25% та додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку ( п.8, 9 розділу ІV Методики № 315).

Розділ IV Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення Методики № 315 не прив'язує розрахунок обсягу теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, до наявності приладів опалення у місцях загального користування - обсяги визначаються за формулою або частково від загального обсягу.

Наведені обставини відповідачі не спростували, при цьому, власники приміщень з індивідуальним опаленням не звільняються від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку.

У даному разі матеріалами справи підтверджено та відповідачами не спростовано, що позивач виконав свої обов'язки відповідно до договору, а саме: надав відповідачам послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.10.2025.

Доводи першого відповідача про відсутність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язку сплачувати виниклу заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, оскільки вони фактично не проживають у вказаному помешканні тривалий час, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов'язані особи, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку.

Відповідно до інформаційних довідок Сектору реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи ШМР про реєстрацію місця проживання від 18.12.2025 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .

Будь-яких доказів на спростування зазначеного зі сторони відповідачів до суду не надходило.

Відтак, навіть проживання в іншому місці не звільняє третього та четвертого відповідачів від обов'язку оплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а отже вони є користувачами наданих послуг.

Таким чином, сам по собі факт непроживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у квартирі, не звільняє їх від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані позивачем.

Також відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На переконання відповідача, перебіг трирічної позовної давності до позовних вимог сплив.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що на момент ухвалення судового рішення в цій справі, триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»: пункт 19 викладено в такій редакції: « 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Таким чином, строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України (загальна позовна давність) з моменту введення воєнного стану (з 24.02.2022) продовжені на строк його дії.

Отже, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за пред'явленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 по 30.10.2025 не сплив.

Ураховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачами зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 31.10.2025, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 13797,32 грн заборгованості.

Щодо стягнення судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктами 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_1 подав до суду копію посвідчення № 040159 де вказано, що він є інвалідом ІІ групи.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 924/163/23 звернув увагу на те, що відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи звільнено від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 605,60 грн має бути компенсовано за рахунок держави та відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1816,80 грн слід покласти на відповідачів у рівнозначних сумах, а саме: по 605,60 грн з кожного.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 13797 грн 32 коп. (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 32 копійки) заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2025.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда,1, м. Шостка, Сумська область, код 34113412) у порядку компенсації за рахунок держави 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шосткинське підприємство “Харківенергоремонт» (вул. Каденюка Леоніда, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 34113412) 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено 04.03.2026.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко