вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" березня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1273/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради
до відповідача 1) Виконавчого комітету Корецької міської ради
до відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 171 145,19 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від прокуратури Немкович І.І.
від відповідача ТОВ "РОЕК" Гуз О.С.
Суть спору:
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Виконавчого комітету Корецької міської ради та відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" , у якому просить суд:
- Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 22.07.2024 до Договору №8071-ВЦ про постачання електричної енергії від 11.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 15.08.2024 до Договору №8071-ВЦ про постачання електричної енергії від 11.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Корецької міської ради Рівненської області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 171 145,19 грн.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві, у відповіді на відзив поданий ТОВ "РОЕК".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№3-4 призвело до збільшення вартості електроенергії на 44,26%.
Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№3-4 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену у травні - листопаді 2024 року електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному додатковій угоді №1 від 13.02.2024 до Договору на постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 171 145,19 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладені без відповідного коливання ціни на ринку.
Зазначає, що у даному випадку, уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері, пов'язаній із використанням коштів місцевого бюджету за результатами проведеної Виконавчим комітетом Корецької міської ради публічної закупівлі, є Корецька міська рада.
Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві.
У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Тобто, на переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).
За переконанням ТОВ "РОЕК", Законом про закупівлі прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%. Крім того, враховуючи специфіку ринку електричної енергії та його особливості, Закон не встановлює обмеження щодо строків зміни ціни не частіше ніж один раз на 90 днів. Тобто підвищення цін на електроенергію може здійснюватися пропорційно збільшенню ціни на ринку, так часто, як це потрібно, але не більше ніж до 10% щоразу.
У спірних правовідносинах, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод.
При цьому, жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, що підтверджуються наведеними фактами та документальними доказами поданими у відзиві на позовну заяву.
Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов'язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 171 145,19 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зазначає, що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.п.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару.
Також, як вважає відповідач, складання, погодження і підписання обома сторонами відповідних актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за спірними Договорами. А саме по собі твердження про невиконання договірного обов'язку поставки певного обсягу електричної енергії з боку відповідача, з урахуванням наявності підписаних Актів, свідчить про порушення принципу естопель.
Звертаючись з позовними вимогами до суду “про визнання додаткових угод недійсними» прокурор обрав неналежний спосіб захисту, так як прокуратурою не надано доказів на підтвердження своїх вимог: в чому саме відбулось порушення умов договору та чинного законодавства в сфері електроенергетики.
Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Корецької міської ради є безпідставним.
Процесуальні дії у справі
31.12.2025 позовна заява керівника Здолбунівської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 07.01.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2025.
02.02.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позов.
09.02.2026 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 04.02.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2026.
У судовому засіданні 03.03.2026 представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача позов не визнав.
Судом досліджені докази по справі.
Представники прокуратури і відповідача виступили у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Управлінням освіти Рівненського міськвиконкому проведено закупівлю UA-2023-11-22-016722-a за предметом: "Електрична енергія".
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ "РОЕК", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023 (далі Договір). (арк.с. 13-22).
Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1 Договору).
Згідно з п.п.5.1., 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни. (п.5.3 Договору).
Пуктом 5.4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповдний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 1 282 896,00 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 177 000 кВт*год.
Згідно Додатку №2 (комерційної пропозиції ) до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 6,04 грн без ПДВ.
Однак, в подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 44,26%, а саме (арк.с. 23-26):
- додаткова угода №1 від 07.02.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,29622 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.01.2024);
- додаткова угода №2 від 12.06.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,71274 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.05.2024);
- додаткова угода №3 від 22.07.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 8,06710 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.06.2024);
- додаткова угода №4 від 15.08.2024, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 8,71332 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.07.2024).
На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 217 866 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 857 557,71 грн, що підтверджується актами приймання-передавання (арк.с. 36-46):
- згідно акту №480001637/1/1 за січень 2024 року - 28407 та 7723 кВт*год на суму 214 628,06 грн з ПДВ та 58 350,86 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№19, 35 та 43 від 12.02.2024;
- згідно акту №480001637/2/1 за лютий 2024 року - 32511 та 27105 кВт*год на суму 245 635,69 грн з ПДВ та 204 790,86 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№93, 94 та 102 від 11.03.2024;
- згідно акту №480001637/3/1 за березень 2024 року - 19243 та 8709 кВт*год на суму 145 389,79 грн з ПДВ та 65 800,56 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№159, 160 та 197 від 11.04.2024;
- згідно акту №480001637/4/1 за квітень 2024 року - 2220 та 11252 кВт*год на суму 16 773,12 грн з ПДВ та 85 014,08 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№55, 211, 212 та 304 від 13.05.2024;
- згідно акту №480001637/5/1 за травень 2024 року - 1680 та 5602 кВт*год на суму 13 532,88 грн з ПДВ та 45 125,74 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№75, 282, 283 та 401 від 17.06.2024;
- згідно акту №480001637/6/1 за червень 2024 року - 1816 та 4760 кВт*год на суму 17 579,82 грн з ПДВ та 46 079,24 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№95, 345, 346 та 496 від 15.07.2024;
- згідно акту №480000637/7/1 за липень 2024 року - 1670 та 3979 кВт*год на суму 17 461,49 грн з ПДВ та 41 604,37 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№107, 411, 412 та 575 від 20.08.2024;
- згідно акту №480001637/8/1 за серпень 2024 року - 1542 та 4205 кВт*год на суму 16 123,13 грн з ПДВ та 43 967,41 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№119, 462, 463 та 663 від 16.09.2024;
- згідно акту №480001637/9/1 за вересень 2024 року - 1649 та 2880 кВт*год на суму 17 241,91 грн з ПДВ та 30 113,24 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№505, 506 та 745 від 10.10.2024;
- згідно акту №480001637/10/1 за жовтень 2024 року - 3829 та 9651 кВт*год на суму 40 035,96 грн з ПДВ та 100 910,70 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№148, 576, 577 та 847 від 11.11.2024;
- згідно акту №480001637/11/1 за листопад 2024 року - 21938 та 15495 кВт*год на суму 229 383,37 грн з ПДВ та 162 015,48 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№163, 644, 645 та 942 від 10.12.2024.
Платіжні інструкції містяться на аркушах справи 47-66.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-11-22-016722-а, на веб-порталі “Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№3-4 до Договору та збільшуючи ціну товару на 44,26% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Управління.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Корецьку міську раду.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 8 ст. 51 цього ж Закону виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Виконавчий комітет Корецької міської ради є виконавчим органом міської ради. Проведення вищезазначеної закупівлі здійснювалось за кошти місцевого бюджету Корецької об'єднаної територіальної громади.
Таким чином, з огляду на норми ч.8 ст. 51 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 26 Бюджетного кодексу України відносини, які виникли між Корецькою міською радою як органом місцевого самоврядування та Виконавчим комітетом Корецької міської ради будуються на засадах підконтрольності та підзвітності в частині одержання і витрачання бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (у даному випадку функції контролю за діяльністю підконтрольного виконавчого комітету щодо розпорядження ним коштами місцевого бюджету).
Тому, у даному випадку, уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у бюджетній сфері, пов'язаній із використанням коштів місцевого бюджету за результатами проведеної Виконавчим комітетом Корецької міської ради публічної закупівлі, є Корецька міська рада.
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "РОЕК" поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
За таких обставин керівник Здолбунівської окружної прокуратури правомірно визначив Корецьку міську раду позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Здолбунівською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Корецької міської ради відповідний лист № 54/1-870вих-25 від 19.11.2025, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні Виконавчим комітетом Корецької міської ради додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
Згідно відповіді Корецької міської ради від 28.11.2025 № 03-01-16/2722 вбачається, що міська рада до суду з позовною заявою з підстав виявленого порушення не зверталась. Також міська рада не заперечує щодо здійснення окружною прокуратурою представництва в суді інтересів держави/органу місцевого самоврядування.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Здолбунівській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №8071-ВЦ від 11.12.2023, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.
Отже, у зв'язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2023-11-22-016722-a за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.
Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №824/753/16-а висловила наступну правову позицію: "Західний офіс Держаудитслужби не має права на звернення до адміністративного суду з позовом до непідконтрольної установи - Підприємства про стягнення збитків, завданих загальному фонду міського бюджету внаслідок споживання комунальних послуг понад затверджені ліміти, оскільки чинним законодавством такого права у контролюючого органу не передбачено, а відповідач не був підконтрольною установою стосовно позивача при проведенні позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти Чернівецької міської ради.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023, Виконавчий комітет Корецької міської ради (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 6,04 грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну (відностно ціни, встановленої у Договорі - 6,04) до 8,71332 грн без ПДВ (на 44,26%).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №8071-ВЦ від 11.12.2023 не міг перевищувати 6,644 грн без ПДВ (6,04+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами №№3-4 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (6,04 грн без ПДВ):
- додатковою угодою №3 від 22.07.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,69085 грн без ПДВ (на 33,56%);
- додатковою угодою №4 від 15.08.2024 збільшено ціну за 1 кВт*год до 8,71332 грн без ПДВ (на 44,26%).
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
З огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№3-4, укладені відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
У розрізі питання щодо неможливості порушення 10% бар'єру для збільшення вартості товару у процедурі публічних закупівель, суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Так, щодо застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", Велика Палата підтвердила та розвинула свій попередній правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, зазначивши, що збільшення ціни за одиницю товару понад 10% НЕ допускається незалежно від кількості додаткових угод, у тому числі, для електричної енергії, газу, бензину та дизельного пального, при цьому, виняток в останньому реченні п.2 ч.5 ст. 41 Закон №922-VIII, з урахуванням змін, внесених Законом №1530-IX, стосується лише строків (90 днів) та не скасовує граничний ліміт у 10% від ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Щодо змін, внесених Законом №1530-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 констатувала, що Закон №1530-IX не змінив максимальний поріг 10%, а лише уточнив, з якого моменту обчислюється 90-денний строк (з дати договору або попередньої зміни).
При цьому, у пунктах 156-157 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 щодо застосування пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель [постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178"Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - постанова КМУ №1178 у редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року; №1067, далі - постанова КМУ №1067), Велика Палата ВС наголосила на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, Суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 п.19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто, на переконання ВП ВС положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року №1067), на відміну від норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре, на думку ВП ВС, додатково підтверджує, що приписи ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
За результатами розгляду касаційної скарги у справі №920/19/24, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 касаційну скаргу ТОВ "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі залишені без змін.
Отже, у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду фактично підтвердила свою попередню правову позицію щодо питання застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладену у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, остаточно закріпивши імперативне тлумачення 10% збільшення ціни одиниці товару на ринку у процедурі публічних закупівель, як сукупного ліміту можливості збільшення ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "РОЕК" коштів у розмірі 171 145,19 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період червень-листопад 2024 року (період дії оскаржуваних додаткових угод), ТОВ "РОЕК" поставлено 73 414 кВт*год, тоді як Виконавчим комітетом Корецької міської ради оплачено 762 516,10 грн.
Враховуючи, що Додаткові угоди №№3-4 до Договору на постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Так, у червні-листопаді 2024 року тариф на електроенергію встановлено додатковою угодою №2 від 12.06.2024 до Договору на рівні 6,71274 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 591 370,91 грн, що на 171 145,19 грн менше фактично сплаченого (762 516,10 грн).
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 171 145,19 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «РОЕК» (підстава їх набуття відпала), то останнє зобов'язане повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 по справі №920/19/24.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№3-4 до Договору на постачання електричної енергії №8071-ВЦ від 11.12.2023 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення коштів 171 145,19 грн з ТОВ "РОЕК" на користь Корецької міської ради.
Розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витратити у вигляді судового збору за позовними вимогами немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну - по 2 422,40 грн, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на ТОВ "РОЕК" (2 422,40 грн), оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред'явлена до товариства.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 22.07.2024 до Договору №8071-ВЦ про постачання електричної енергії від 11.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 15.08.2024 до Договору №8071-ВЦ про постачання електричної енергії від 11.12.2023, укладеного між Виконавчим комітетом Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Корецької міської ради Рівненської області (пл. Київська, 5, м. Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 26452099) в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 171 145 (сто сімдесят одну тисячу сто сорок п'ять) грн 19 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
6. Стягнути з Виконавчого комітету Корецької міської ради (пл. Київська, 5, м. Корець, Рівненської області, 34700, ЄДРПОУ 05390939) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.