вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3067/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл»
про стягнення 8 454, 60 грн
Без виклику учасників справи;
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл» про стягнення 8 454, 60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 в частині своєчасної поставки товару. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 8 454, 60 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3067/25 від 06.10.2025 позовну заяву АТ «Українська залізниця» залишено без руху.
09.10.2025 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2025 відкрито провадження у справі № 911/3067/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.10.2025 була доставлена ТОВ «Ельвіл» до його електронного кабінету 20.10.2025 о 17:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 21.10.2025.
30.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважав вимоги позовної заяви несправедливими з огляду на наступне. Як зазначив відповідач, відповідно до умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025, позивач надавав заявки на поставку конкретної партії товарів, однак, на думку відповідача, такі заявки були підписані особами, які не включені до числа уповноважених осіб відповідно до умов п. 4.3 договору. Також, за ствердженням відповідача, у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочались внаслідок військової агресії рф проти України, процес опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнився та зайняв значно більше часу. Відповідач додатково посилався на обставину того, що у відповідь на звернення ТОВ «Ельвіл» до виробника ламп, що поставлялись за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025, отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомило, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво, а також зазначено, що на терміни виготовлення продукції впливають перебої з електропостачанням. Отже, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що затримка поставки товару відбулась з об'єктивних причин за відсутності вини відповідача. Враховуючи наведене вище, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Ельвіл» про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 в сумі 8 454, 60 грн
31.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому наголошено на тому, що з листа-рознарядки № НГ-3/619 від 23.07.2025 вбачається, що остання підписана головним інженером регіональної філії «Придніпровська залізниця» та заступником директора з інфраструктури регіональної філії «Придніпровська залізниця», повноваження яких підтверджуються нотаріальними довіреностями, копії яких позивач долучив до відповіді на відзив. У зв'язку із зазначеним, позивач стверджував про те, що лист-рознарядка № НГ-3/619 від 23.07.2025 підписана особами, перелік посад яких включений до п. 4.3 договору, а тому заперечення відповідача з цього питання є безпідставними та необґрунтованими. Стосовно посилань відповідача на обставини, які зумовили затримку поставки товару за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025, позивач наголосив на тому, що відповідач, всупереч п. 10.2 договору, не повідомив позивача про неможливість виконувати свої зобов'язання унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини, а відтак позивач вважає, що відповідач не надав належних доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Оскільки, як зазначив позивач, постачальник без поважних причин не повідомив покупця у строки, визначені п. 10.2 договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та не надав підтверджуючі ці обставини документи, в силу п. 10.3 договору, він не має права вимагати звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Враховуючи те, що відповідь на відзив подана до суду із дотриманням процесуального строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 20.10.2025, суд прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 15.11.2025 до 27.02.2026 включно перебувала на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
18.06.2025 між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельвіл» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів ПР/НХ-25333/НЮ (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору, найменування товару: лампи в асортименті. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до «Інкотермс» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
За умовами п. 4.2 договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: смт Іларіонове (Яворницьке) Дніпропетровська обл. або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару
Пунктом 4.3 договору передбачено, що зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії.
Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору.
У пункті 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів (на розсуд покупця): - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки у форматі PDF, або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.7 договору, акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього договору, підписуються особами, відповідальними за приймання товару.
За змістом п. 6.1 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
У пункті 6.3 договору сторони узгодили, що загальна ціна договору становить 464 376,00 грн з ПДВ. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, утому числі - на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару.
Згідно з п. 7.7 договору, у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару.
За змістом п. 8.1 договору, покупець зобов'язаний, серед іншого: - своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору (підп. 8.1.1.); - приймати товар згідно з умовами цього договору (підп. 8.1.2).
Відповідно до підп. 8.2.3 п. 8.2 договору, покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це останнього за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання договору.
За змістом підп. 8.3.1 п. 8.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Відповідно до п. 9.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.
У пункті 9.3 договору передбачено, що постачальник за цим договором несе таку відповідальність, зокрема при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець. (підп. 9.3.1).
Відповідно до п. 16.1 договору, строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025 (на період дії воєнного стану строк дії договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі) на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах визначених цим договором (п. 16.2 договору).
Згідно з п. 18.1 договору, невід'ємною частиною цього договору є додаток 1 - специфікація № 1.
У специфікації № 1 (додаток 1 до договору) сторонами узгоджено найменування (асортимент) товару, рік виготовлення, виробника та країну виробництва, технічні, якісні характеристики товару, гарантійний строк експлуатації, документи, що підтверджують якість та відповідність товару, одиниці виміру, кількість, ціну та вартість товару, що поставляється за договором.
Відповідно до змісту специфікації № 1, постачальник поставляє за договором наступний товар:
1. ПЖ 110-500 з цоколем Е (еквівалент Лампа прожекторна ПЖ 110-500 Е27); рік виготовлення не раніше 01.01.2025; країна виробництва: Україна; виробник: ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»; в кількості 448 шт.; ціна за одиницю 326,40 грн з ПДВ; сума 121 856, 00 грн без ПДВ;
1. ПЖ 110-500 з цоколем Е (еквівалент Лампа прожекторна ПЖ 110-500 Е27); рік виготовлення не раніше: 01.01.2025; країна виробництва: Україна; виробник: ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»; в кількості 448 шт.; ціна за одиницю 326,40 грн з ПДВ; сума 121 856, 00 грн без ПДВ;
2. ПЖ 50-500 з цоколем P40s/41 (еквівалент Лампа прожекторна ПЖ 110-500 Е27); рік виготовлення: не раніше 01.01.2025; країна виробництва: Україна; виробник: ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»; в кількості 706 шт.; ціна за одиницю 370, 80 грн з ПДВ; сума 218 154, 00 грн без ПДВ;
3. Лампа кварцова лінійна вольфрамово-галогенна КГ 230-5000 К27S/96-1 (еквівалент Лампа галогенна 5000 Вт, L 520 mm, тип цоколя К27s/96-1); рік виготовлення: не раніше 01.01.2025; країна виробництва: Україна; виробник: ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»; в кількості 77 шт.; ціна за одиницю 732, 00 грн з ПДВ; сума 46 970, 00 грн без ПДВ.
За змістом специфікації № 1, загальна вартість товару, що поставляється за договором, складає 464 376, 00 грн з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2025 позивач, на виконання умов та відповідно до п. 4.5 договору, направив на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) рознарядку № НГ-3/619 від 23.07.2025 на поставку лампи кварцової лінійної вольфрамово-галогенної КГ 230-5000 К27s/96-1 (еквівалент Лампа галогенна 5000 Вт, L 520 mm, тип цоколя К27s/96-1) в кількості 77 шт. на загальну суму 56 364, 00 грн з ПДВ. У рознарядці вказано місце постачання товару.
На підтвердження направлення вказаної рознарядки позивач долучив до матеріалів справи роздруківку з поштового програмного забезпечення покупця.
Відповідач отримання вказаної вище рознарядки не заперечив, однак посилався на те, що остання підписана особами, які не включені до числа уповноважених осіб відповідно до умов п. 4.3 договору, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище та передбачено в 4.3 договору, зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії.
Суд встановив, що рознарядка № НГ-3/619 від 23.07.2025 підписана головним інженером Регіональної філії «Придніпровська залізниця» О. Щепетковим та заступником директора з інфраструктури Регіональної філії «Придніпровська залізниця» О. Самковим.
Повноваження головного інженера Регіональної філії «Придніпровська залізниця» О. Щепеткова та заступника директора з інфраструктури Регіональної філії «Придніпровська залізниця» О. Самкова підтверджуються долученими позивачем до відповіді на відзив копіями нотаріально посвідчених довіреностей від 30.04.2025, що зареєстровані в реєстрі за № 474 та 475 відповідно.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що лист-рознарядка № НГ-3/619 від 23.07.2025 підписана особами, перелік посад яких включений до п. 4.3 договору, а тому заперечення відповідача в цій частині відхиляється судом як безпідставні та необґрунтовані.
Однак, як зазначив позивач, у визначений договором строк (до 17.08.2025) товар за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 так і не був поставлений, через що покупець скористався правом, передбаченим п. 8.2.3 договору, та достроково в односторонньому порядку його розірвав, повідомивши про це постачальника за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання.
Суд встановив, що 19.08.2025 позивач направив на електронну адресу відповідача претензію № НХ-02/320 від 19.08.2025, в якій вказав, що товар за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 не поставлений, у зв'язку із чим станом на 18.08.2025 за відсутність поставки товару відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в сумі 8 454, 60 грн. Претензією позивач просив відповідача в термін до 21.08.2025 вжити заходів щодо належного виконання зобов'язань та поставки згідно наданої рознарядки № НГ-3/619 від 23.07.2025 на суму 56 364, 00 грн. На підтвердження направлення претензії позивач долучив до матеріалів справи роздруківку з поштового програмного забезпечення покупця.
21.08.2025 позивач направив відповідачу лист № НХ-02/324 від 21.08.2025, в якому вказав, що станом на дату складення листа товар за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 не було поставлено, що свідчить про неналежне виконання з боку відповідача умов договору. Позивач листом на підставі п. 8.2.3 договору повідомив про намір достроково в односторонньому порядку розірвати договір № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 з причини неналежного виконання зобов'язань постачальником. У зв'язку із цим, позивач листом повідомив відповідача, що договір № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 вважається розірваним з 29.08.2025.
На підтвердження направлення вказаного листа позивач долучив до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист та поштову накладну № 4900300177684 від 21.08.2025, а також роздруківку з поштового програмного забезпечення покупця.
ТОВ «Ельвіл» листом № 01/228 від 22.08.2025 повідомило АТ «Українська залізниця», що у зв'язку з воєнним станом в Україні, регулярними повітряними тривогами та пов'язаними перебоями у роботі логістичних ланцюгів, а також затримками постачання окремих імпортних компонентів, виникла об'єктивна необхідність перенесення строків виконання зобов'язань за договором. Відповідач посилався на те, що зазначені обставини мають форс-мажорний характер і не залежать від волі нашого підприємства. У листі відповідач також вказав, що очікуваний строк поставки товару не пізніше 30.09.2025.
Проте, як зазначив позивач, постачальник, у встановленні п. 10.2 договору строки не повідомив покупця про неможливість виконувати свої зобов'язання унаслідок дії обставин непереборної сили та не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини, а відтак постачальник не надав належних доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Оскільки, за доводами позивача, постачальник без поважних причин не повідомив покупця у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та не надав підтверджуючі ці обставини документи, в силу пункту 10.3 договору він не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
Отже, за ствердженням позивача, документально встановлено, що з боку ТОВ «Ельвіл» мало місце порушення строку поставки товару, за що пунктом 9.3.1 договору передбачений штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару.
Враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання за договором в частині поставки за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару на суму 56 364, 00 грн у визначений договором строк, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 8 454, 60 грн штрафу, нарахованого на підставі підп. 9.3.1 п. 9.3 договору.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
За змістом ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було встановлено судом вище та передбачено у п. 4.2 договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: смт Іларіонове (Яворницьке) Дніпропетровська обл. або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару
Пунктом 4.3 договору передбачено, що зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: директор (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії. Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору.
У пункті 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів (на розсуд покупця): - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки у форматі PDF, або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.7 договору, акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього договору, підписуються особами, відповідальними за приймання товару.
За змістом п. 8.1 договору, покупець зобов'язаний, серед іншого приймати товар згідно з умовами цього договору (підп. 8.1.2).
За змістом підп. 8.3.1 п. 8.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2025 позивач, на виконання умов та відповідно до п. 4.5 договору, направив на електронну адресу відповідача рознарядку № НГ-3/619 від 23.07.2025 на поставку лампи кварцової лінійної вольфрамово-галогенної КГ 230-5000 К27s/96-1 (еквівалент Лампа галогенна 5000 Вт, L 520 mm, тип цоколя К27s/96-1) в кількості 77 шт. на загальну суму 56 364,00 грн з ПДВ. У рознарядці вказано місце постачання товару. На підтвердження направлення вказаної рознарядки позивач долучив до матеріалів справи роздруківку з поштового програмного забезпечення покупця.
Суд встановив вище, що лист-рознарядка № НГ-3/619 від 23.07.2025 підписана уповноваженими на те особами, перелік посад яких включений до п. 4.3 договору. Відповідач отримання вказаної вище рознарядки не заперечив та не спростував.
Згідно з ст. 251 ГК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 3 ст. 254 ЦК України унормовано, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
При цьому, визначаючи кінцевий строк поставки товару, необхідно враховувати приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, умови п. 4.2 договору та дату направлення постачальнику рознарядки, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар, передбачений рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025, протягом періоду з 24.07.2025 до 18.08.2025 включно (оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто з наступного дня після направлення письмової рознарядки, а 25-й календарний день з дати надання письмової рознарядки покупцем припадав на вихідний 17.08.2025 (неділю), тому останнім строком поставки товару за рознарядкою є перший за ним робочий день, тобто 18.08.2025).
Отже, строк здійснення відповідачем поставки обумовленого в рознарядці № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару є таким, що настав 18.08.2025.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду доказів, відповідач зобов'язання за договором в частині поставки обумовленого в рознарядці № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару на суму 56 364, 00 грн не виконав належним чином та не поставив позивачу обумовлений в рознарядці товар у погоджений сторонами строк. Протилежного матеріали справи не містять.
Суд встановив, що 19.08.2025 позивач направив на електронну адресу відповідача претензію № НХ-02/320 від 19.08.2025, в якій вказав, що товар за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 не поставлений, у зв'язку із чим станом на 18.08.2025 за відсутність поставки товару відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в сумі 8 454, 60 грн. Претензією позивач просив відповідача в термін до 21.08.2025 вжити заходів щодо належного виконання зобов'язань та поставки згідно наданої рознарядки № НГ-3/619 від 23.07.2025 на суму 56 364, 00 грн. На підтвердження направлення претензії позивач долучив до матеріалів справи роздруківку з поштового програмного забезпечення покупця.
Однак, відповідач у строк, визначений в претензії № НХ-02/320 від 19.08.2025, товар за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 на суму 56 364, 00 грн не поставив, відповідь на претензію не направив.
Отже, матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем порушення зобов'язання за договором в частині поставки товару за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 у визначений договором строк.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.
У пункті 9.3 договору передбачено, що постачальник за цим договором несе таку відповідальність, зокрема при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (підп. 9.3.1).
Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині поставки за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару на суму 56 364, 00 грн у погоджений сторонами строк, позивач на підставі підп. 9.3.1 п. 9.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 8 454, 60 грн штрафу в розмірі у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з поставки позивачу обумовленого в рознарядці № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару у погоджений сторонами строк, позивачем обґрунтовано застосовано до відповідача відповідальність у вигляді штрафу, передбачену підп. 9.3.1 п. 9.3 договору.
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, з урахуванням умов договору та додатків до нього, прострочення відповідачем обов'язку з поставки обумовленого в рознарядці № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару у погоджений сторонами строк, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 454, 60 грн штрафу в розмірі у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару є такими, що підлягають задоволенню повністю (56 364, 00 грн*15%).
Відповідач протягом розгляду даної справи не заперечував факт прострочення поставки обумовленого за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 товару, проте зазначав, що затримка поставки товару відбулась з об'єктивних причин за відсутності вини відповідача, а саме: - у зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочались внаслідок військової агресії рф, процес опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнився та зайняв значно більше часу. - у відповідь на звернення ТОВ «Ельвіл» до виробника ламп, що поставлялись за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025, отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво, а також зазначено, що на терміни виготовлення продукції впливають перебої з електропостачанням.
З приводу зазначених тверджень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Тобто, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.
Проте, матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025.
Суд також зазначає, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів звернення до виробника ламп, що поставлялись за зазначеним вище договором, як і доказів отримання листа ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», в якому останній повідомив відповідача, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво.
При цьому, суд враховує приписи ст. 617 ЦК України, які передбачають, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на наведене, недодержання своїх обов'язків контрагентом відповідача (ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра») за договором не може бути тією обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд також враховує приписи ст. 42 ГК України, відповідно до умов якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем договір на відповідних умовах, зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Так, відповідно до п. 10.2 договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати, зокрема, звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором (п. 10.5 договору).
Проте, відповідачем не було дотримано порядку, встановленого п. 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин з подальшим підтвердженням таких обставини відповідними документами (сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами), у зв'язку з чим ТОВ «Ельвіл» згідно з п. 10.5 договору втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Долучений позивачем до позовної заяви лист відповідача № 01/228 від 22.08.2025 не є доказом належного повідомлення позивача в порядку, визначеному п. 10.2 договору, оскільки з його змісту не вбачається та судом не встановлено настання для відповідача форс-мажорних обставин по договору № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 в частині поставки товару за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 у погоджений сторонами строк. Вказаний лист взагалі не містить посилань на жодний договір або рознарядку.
Суд наголошує на тому, що договір про закупівлю укладений між сторонами 18.06.2025, тобто після введення на території України воєнного стану, а тому під час укладення даного договору, погодження строків, порядку поставки та ціни товару, відповідач усвідомлював та мав враховувати ситуацію, яка склалась на території України у зв'язку із введенням правового режиму військового стану через військову агресію рф.
З огляду на наведе, відповідач, приймаючи участь у процедурі публічної закупівлі UА-2025-04-29-006125-а та укладаючи з позивачем договір про закупівлю № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 після введення в Україні воєнного стану (коли повномасштабне вторгнення на території України вже тривало більше трьох з половиною років, були оголошені численні повітряні тривоги, вживались заходи з мобілізаційної підготовки та мобілізації, здійснювались відключення світла тощо), мав можливість оцінити всі ризики та можливі негативні наслідки, пов'язані із вказаними обставинами.
Проте, відповідач, не зважаючи на існування вказаних вище обставин станом на дату проведення публічних закупівель та укладення договору, будучи ознайомлений із змістом вимог тендерної документації та істотними умовами договору, у тому числі щодо строків поставки товару, без будь-яких зауважень та заперечень прийняв такі умови шляхом підписання договору, у зв'язку із чим суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором внаслідок настання вказаних вище обставин.
Суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія російської федерації проти України та усі пов'язані з нею наслідки) повинен бути у безпосередньому причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що обставина введення на всій території України правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та усі пов'язані з нею негативні наслідки та неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку.
Суд наголошує також на тому, що військова агресія російської федерації проти України та усі пов'язані з нею негативні наслідки є тими об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу у справі, так і позивачу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому виконати належним чином зобов'язання за договором № ПР/НХ-25333/НЮ від 18.06.2025 в частині поставки товару за рознарядкою № НГ-3/619 від 23.07.2025 у погоджений сторонами строк.
З викладеного вище суд вважає, що наведені відповідачем у відзиві на позовну обставини, за конкретних обставин справи не свідчать про відсутність вини останнього за неналежне виконання зобов'язань.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки узгодженого в рознарядці № НГ-3/619 від 23.07.202 товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8 454, 60 грн штрафу за прострочення строку поставки товару нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельвіл» (місцезнаходження: вул. Вишнева, буд. 17, приміщ. 193, с. Крюківщина, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08136; код ЄДРПОУ 40819205) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) 8 454, 60 грн штрафу та 2 422, 40 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 04.03.2026.
Суддя Л.В. Сокуренко