ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2026Справа № 910/12971/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ" (79042, м. Львів, вул. Тараса Шевченка, 120; ідентифікаційний код 39582142)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Україна, 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 0010227)
про стягнення 10 401 356,61 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Журкевич М.В.
Від відповідача: Курдюмов М.М.
Від третьої особи : не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 13284/01 від 31.03.2017 у розмірі 10 401 356,61 грн, з яких: 8 113 395,49 грн основного боргу, 1 693 394,92 грн інфляційних втрат та 594 566,20 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/12971/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/12971/25 призначено на 26.11.2025.
13.11.2025 засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
14.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.
26.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.
Також 26.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Вказане клопотання мотивоване тим, що станом на 06.12.2024 заборгованість НЕК "Укренерго" перед Гарантованим покупцем становить 11 314 209 312,19 грн. На час розгляду справи вказана заборгованість у повному обсязі не погашена, оскільки НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло.
Крім того, відповідач зазначив, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 № 910/4439/23 вказала, що джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує Гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. При цьому гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом поетапно, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго").
У засіданні суду 26.11.2025 представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", просив задовольнити дане клопотання.
Представник позивача заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", з огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 відкладено підготовче засідання на 03.12.2025.
26.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками та відповіді на відзив на адресу третьої особи. Дані документи залучено до матеріалів справи.
У засіданні суду 03.12.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Третя особа участь свого представника у засідання суду 03.12.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 відкладено судове засідання на 18.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 відкладено судове засідання на 04.03.2026.
04.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ» (далі - позивач), що діє на підставі ліцензії №154 від 02.02.2017 року з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП, регулятор або відповідач) веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 163 від 07.02.2017 установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.
31.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ» та Державним підприємством «Енергоринок» було укладено договір № 13284/01, відповідно до мов якого позивач зобов'язався продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» купувати електричну енергію, вироблену позивачем.
Додатковою угодою № 95/01 від 30.06.2019 до договору № 13284/01 від 31.03.2017 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та викласти статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що вартість електричної енергії, купленої в відповідачем у позивача за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Відповідно до пункту 3.3. договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.1. договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у Позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
Відповідно до пунктів 10.2 - 10.3 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі- продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що він у жовтні 2021 року, та за період часу лютий - серпень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 13 354 597, 52 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 319 747, 31 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 808 892, 54 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 865 840, 75 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1 627 278, 97 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 695 086, 65 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 731 264, 80 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 256 119, 17 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 2 022 010, 45 грн.
та підписаним сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 28.10.2022 на суму 36, 02 грн;
- за лютий 2022 року від 16.02.2023 на суму 200, 82 грн;
- за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 14 829, 41 грн;
- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 13 290, 63 грн.
За твердженнями позивача, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).
Отже, позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був провести з нимостаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно).
Водночас позивач вказує, що відповідач оплатив поставлену електричну енергію за «зеленим тарифом» за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року тільки частково (на суму 6 174 186, 83 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що прострочена заборгованість за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 7 180 410, 69 грн, зокрема, за актами купівлі- продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 81 944, 96 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 99 939, 26 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 725 259, 07 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 823 964, 35 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 419 864, 99 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 323 001, 43 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 581 633, 82 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 124 802, 81 грн.
Крім того, позивач зазначає, що останній за період часу вересень 2022 року - грудень 2022 року включно поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 4 150 865, 99 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1 508 321, 82 грн;
- за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 1 640 728, 22 грн;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 460 692, 91 грн;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 531 208, 88 грн;
та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 9 914, 16 грн.
За доводами позивача, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 року (включно). Таким чином, з 18.05.2024 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.
Разом з тим, відповідач оплатив поставлену позивачем за період часу вересень - грудень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» тільки частково (на суму 3 217 881, 19 грн.), що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.
Таким чином, позивач стверджує, заборгованість відповідача за поставлену позивачем за період часу з вересня 2022 року до грудня 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 932 984, 80 грн, зокрема, за актами купівлі- продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 у розмірі 540 741, 18 грн.;
- за жовтень 2022 року від 31.10.2022 у розмірі 303 757, 47 грн.;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 у розмірі 20 580, 25 грн.;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 у розмірі 67 905, 90 грн.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 113 395,49 грн заборгованості за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року та за вересень 2022 року - грудень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» по договору № 13284/01 від 31.03.2017.
Крім того, з огляду на те, що відповідачем допущено прострочення оплати поставленої у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року - грудень 2022 року електричної енергії за «зеленим тарифом», позивач нарахував три проценти річних у розмірі 594 566,20 грн та інфляційні втрати за прострочення виконання грошових зобов'язань за весь час прострочення у розмірі 1 693 394,92 грн (з 21.03.2023 по 17.10.2025 та з 24.05.2024 по 17.10.2025).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ" поставило ДП «Гарантований покупець» електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 13 354 597, 52 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 319 747, 31 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 808 892, 54 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 865 840, 75 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1 627 278, 97 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 695 086, 65 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 731 264, 80 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 256 119, 17 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 2 022 010, 45 грн.
та підписаним сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 28.10.2022 на суму 36, 02 грн;
- за лютий 2022 року від 16.02.2023 на суму 200, 82 грн;
- за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 14 829, 41 грн;
- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 13 290, 63 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, судом встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).
Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії (з врахуванням коригувань): за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року до 20.03.2023 включно.
Водночас, судом встановлено, що відповідач оплатив поставлену електричну енергію за «зеленим тарифом» за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий
2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року тільки частково (на суму 6 174 186, 83 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.
Отже, прострочена заборгованість за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 7 180 410, 69 грн, зокрема, за актами купівлі- продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 81 944, 96 грн;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 99 939, 26 грн;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 725 259, 07 грн;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 823 964, 35 грн;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 419 864, 99 грн;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 323 001, 43 грн;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 581 633, 82 грн;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 124 802, 81 грн.
Крім того, судом встановлено, що позивач за період часу вересень 2022 року - грудень 2022 року включно поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 4 150 865, 99 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1 508 321, 82 грн;
- за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 1 640 728, 22 грн;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 460 692, 91 грн;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 531 208, 88 грн;
та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 9 914, 16 грн.
Згідно з пунктом 11.4. Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 08.05.2024 № 896 (оприлюднено 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
-у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ);
-у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ);
-у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ);
-у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ);
-у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ);
-у листопаді 2023 року - 624 475 530,23 грн (без ПДВ);
-у грудні 2023 року - 442 985 759,92 грн (без ПДВ).
Таким чином, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 року (включно).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 15.05.2024 № 946 (оприлюднено 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
- у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ);
- у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ);
- у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ);
- у жовтні 2023 року - 1 620 295 826,61 грн (без ПДВ).
Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні - листопаді 2022 року - у строк до 23.05.2024 року (включно).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач оплатив поставлену позивачем за період часу вересень - грудень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» тільки частково (на суму 3 217 881, 19 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача.
Отже, судом встановлено, що прострочена заборгованість відповідача за поставлену позивачем за період часу вересень 2022 року - грудень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 932 984, 80 грн, зокрема, за актами купівлі-продажу електроенергії:
- за вересень 2022 року від 30.09.2022 у розмірі 540 741, 18 грн;
- за жовтень 2022 року від 31.10.2022 у розмірі 303 757, 47 грн;
- за листопад 2022 року від 30.11.2022 у розмірі 20 580, 25 грн;
- за грудень 2022 року від 31.12.2022 у розмірі 67 905, 90 грн.
Суд зазначає, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором належним чином доведений, підтверджений матеріалами справи.
Враховуючи викладене, та те, що відповідачем не було проведено повну оплату за поставлену позивачем електричну енергію за жовтень 2021, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022 у розмірі 7 180 410,69 грн та за період часу з вересня 2022 по грудня 2022 року у розмірі 932 984, 80 грн загальна сума боргу становить 8 113 395,49 грн (7 180 410,69 грн + 932 984, 80 грн).
За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної суми боргу нормативно та документально доведена, а тому підлягає задоволенню в розмірі 8 113 395,49 грн.
Щодо доводів відповідача про те, що у нього зобов'язання перед позивачем не виникали у зв'язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості за 2019 рік) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Вказані пункти Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.
За таких обставин, факт наявності боргу НЕК «Укренерго» перед відповідачем не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 3 015 187, 69 грн та за послуги з відшкодування вартості відхилення в сумі 7, 19 грн.
У зв'язку з чим, відповідач у відзиві зазначає, що він має право зменшити розрахунки з позивачем на зазначену суму.
Разом з тим, позивач заперечує проти даного твердження відповідача та наголошує на тому, що відсутні підстави для зменшення розрахунків на зазначені суми.
Суд, дослідивши дані заперечення та твердження відповідача, вважає за необхідне зазначити таке.
Так, судом встановлено, що відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суми заборгованості за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 3 015 187, 69 грн та за послуги з відшкодування вартості відхилення в сумі 7, 19 грн.
Позиція відповідача за своєю суттю зводиться до того, що відповідач бажає здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на зазначену вище суму грошових коштів. Проте, відповідачем не було зроблено заяву про зарахування зустрічних вимог та не було дотримано вимог, які ставлять для здійснення такого зарахування.
Так, Верховний Суд у справах № 910/11212/24, № 910/9950/24 вказав на те, що для реалізації Гарантованим покупцем передбаченого абзацом третім підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 права зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення необхідно, щоб Гарантований покупець:
1) звернувся до продавця за «зеленим» тарифом з відповідною заявою про зменшення рівня розрахунків;
2) підтвердив наявності у продавця за «зеленим» тарифом боргу за частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
3) документально підтвердив фактичну реалізацію права на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, в тому числі шляхом надання документів бухгалтерського обліку, акту звірки, тощо.
Натомість відповідач у даній справі обмежився посиланням на «наявність права» та твердження про заборгованість позивача за часткою відшкодування вартості врегулювання небалансу, не надавши жодних доказів звернення до позивача із відповідною заявою, не підтвердивши коригування у своєму обліку й не подавши актів звірки із відображенням такого зменшення.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі №904/5610/19.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Зазначена умова передбачена у пункті 6.3. укладеного сторонами договору.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
Надане відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов'язання саме між сторонами даної справи.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач надсилав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, в тому числі за період часу виникнення непогашеної заборгованості.
Таким чином, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також 1 693 394,92 грн інфляційних втрат та 594 566,20 грн 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають у порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Враховуючи встановлений факт порушення договірних строків оплати за надані послуги, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованою.
Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування 3 % річних є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Отже, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню є вимоги товариства про стягнення з підприємства 1 693 394,92 грн інфляційних втрат та 594 566,20 грн 3% річних.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТІ ЕНЕРДЖІ" (79042, м. Львів, вул. Тараса Шевченка, 120; ідентифікаційний код 39582142) заборгованість у розмірі 8 113 395 (вісім мільйонів сто тринадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 49 коп., 3% річних у розмірі 594 566 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн 20 коп., втрати від інфляції у розмірі 1 693 394 (один мільйон шістсот дев'яносто три тисячі триста дев'яносто чотири) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 124 816 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн 28 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.03.2026
Суддя І.О. Андреїшина