ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2026Справа № 910/12864/25
За позовом Українського державного університету науки і технологій
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста»
про стягнення 191 816,72 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Український державний університет науки і технологій (далі - позивач, УДУНТ) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (далі - відповідач, ТОВ «Маджоріста») про стягнення 191 816,72 грн, з яких: 155 863,80 грн основного боргу, 23 208,76 грн пені, 9 413,37 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 330,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № 59 про закупівлю товарів за державні кошти від 06.08.2024 в частин повної та якісної поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить повернути сплачені за такий товар грошові кошти.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/12864/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 22.10.2025 по справі № 910/12864/25 була доставлена відповідачу через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 23.10.2025 о 12:32, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 22.10.2025 вважається врученою відповідачу 23.10.2025.
Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.10.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
Згідно Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2024-07-17-004929-a від 06.08.2024, УДУНТ ініційовано процедуру закупівлю бензину А-92 ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти у кількості 3 000 л та бензину А-95 ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти у кількості 3 000 л зі строком поставки до 31.12.2024, а також дизельного палива ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти у кількості 3 000 л зі строком поставки до 31.12.2024, переможцем якої було визначено ТОВ «Синергія Систем».
06.08.2024 між УДУНТ (далі - Замовник) та ТОВ «Синергія Систем» (перейменовано на ТОВ «Маджоріста») (далі - Постачальник), керуючись, зокрема, вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», а також Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № l178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Особливості), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», було укладено Договір № 59 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність бензин марки А-95, А-92 та дизельне паливо (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) далі - товар, а Замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар за КЕКВ 2210: Бензин А-95 у кількості 3 000 л з ціною за літр 55,98 грн, всього 167 940,00 грн з ПДВ; Бензин А-92 у кількості 3 000 л з ціною за літр 54,72 грн, всього 164160,00 грн з ПДВ та Дизельне паливо у кількості 3 000 л з ціною за літр 51,30 грн, всього 153900,00 грн з ПДВ, усього 486 000,00 грн з ПДВ.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони, скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Замовником по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов Договору. Якість товару повинна відповідати дійснім на дату отримання товару ДСТУ (п. 2.2. Договору).
Умовами п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить: 486 000,00 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 81 000,00 грн. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару Замовнику у розмірі 100% вартості товару.
Оплата товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки (п. 4.2. Договору).
Пунктом 5.1. Договору, строк поставки товарів - до 31 грудня 2024 року.
Згідно з п. 5.2. Договору, місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1. Передача Замовнику товару за цім Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скретч-карт.
5.2.2. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Згідно з п. 5.3. Договору, умови постачання товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу який зазначений на довірчому документі. Зобов'язання Постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Постачальник не несе ніякої відповідальності у разі неотримання Замовником товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі протягом строку дії Договору (п. 5.4. Договору).
Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари (пп. 6.1.1.); приймати поставлені товари згідно накладної на товар (пп. 6.1.2.).
Відповідно до п. 6.3. Договору, Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пп. 6.3.1.); забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (пп. 6.3.2.).
Пунктом 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник має право сплатити Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти.
Згідно з п. 7.3. Договору, види порушень та санкції за них, установлені Договором: у разі порушення умов зобов'язання щодо якості товарів за наявності експертного висновку Постачальник несе відповідальність передбачену законодавством України (пп. 7.3.1.); у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору сторонами була підписана видаткова накладна № 1991 від 08.08.2024 на Бензин А-95 у кількості 3 000 л з ціною за літр 55,98 грн, всього на суму 167 940,00 грн з ПДВ, на Бензин А-92 у кількості 3 000 л з ціною за літр 54,72 грн, всього на суму 164 160,00 грн з ПДВ та на Дизельне паливо у кількості 3 000 л з ціною за літр 51,30 грн, всього на суму 153 900,00 грн з ПДВ, разом на суму 486 000,00 грн з ПДВ, копія якої надана в матеріали справи.
Як зазначає позивач, станом на липень 2025 року ним було використано талонів (скретч-карток) на Бензин А-92 у кількості 1 160 л., на Бензин А-95 у кількості 2 500 л. та на Дизельне паливо у кількості 2 470 л.
Вищевказані талони (скретч-картки) у означеній кількості Бензину А-92, Бензину А-95 та Дизельного палива не були використані, оскільки при неодноразових спробах отримати паливо на визначених АЗС, останні відмовляються брати у витрату придбані позивачем за Договором талони (скретч-картки), так як дані талони (скретч-картки) на пальне від ТОВ «ТД «Авіас», яке перебуває в стані припинення та знаходиться в процедурі банкрутства, що підтверджується повідомленням у відкритому доступі про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо ТОВ «ТД «Авіас» (номер публікації: 73140, дата публікації на сайті ВГСУ: 06.05.2024 15:56), яке було викладене на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/6005/23, копія якої додана позивачем до позовної заяви.
15.08.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.08.2025 № 01-26-368, в якій вимагав повернути грошові кошти за частину неотриманого товару у розмірі 155 863,80 грн, яка була направлена на електронну адресу, зазначену у розділі 13 Договору: sinergiyasistem@gmail.com, на підтвердження чого надано скріншот сторінки електронної пошти.
Вказана претензія позивача, як свідчать матеріали справи, залишена відповідачем без відповіді та реагування, сплачені позивачем грошові кошти за товар відповідач не повернув, доказів поставки товару у оплаченій позивачем кількості Бензину А-92, Бензину А-95 та Дизельного палива в матеріалах справи відсутні, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладені сторонами Договори є договорами поставки.
Частиною першою ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач передав позивачу талони (скретч-карти) на відпуск пального встановленої форми відповідного номіналу на загальну суму 486 000,00 грн з ПДВ, з яких: на Бензин А-95 у кількості 3 000 л з ціною за літр 55,98 грн, всього на суму 167 940,00 грн з ПДВ, на Бензин А-92 у кількості 3 000 л з ціною за літр 54,72 грн, всього на суму 164 160,00 грн з ПДВ та на Дизельне паливо у кількості 3 000 л з ціною за літр 51,30 грн, всього на суму 153 900,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1991 від 08.08.2024.
Зазначені обставини відповідачем не заперечені і не спростовані.
Заперечень щодо факту оплати позивачем вказаного у зазначеній видатковій накладній товару відповідачем в матеріали справи також надано не було.
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп. 10.3.3.1 п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (пп. 10.3.3.2 п. 10.3.3 Інструкції).
З наведеного вбачається, що талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. У той же час, фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.
Отже в даному випадку талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а підписана сторонами видаткова накладна № 1991 від 08.08.2024 є підтвердженням отримання позивачем від відповідача талонів на Бензин А-92, Бензин А-95 та Дизельне паливо, проте, лише після отоварювання талону на АЗС замовник вважається таким, що отримав фактично товар.
Відповідно до п. 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (далі - АЗС).
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору, передача Замовнику товару за цім Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скретч-карт.
Слід зазначити, що судом враховано встановлений п. 10.1. Договору строк його діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Разом з тим, відповідно до частини першої ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Приписи ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України (у редакції, яинінй на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.
Відповідно до пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору, скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Згідно з п. 5.3. Договору, умови постачання товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу який зазначений на довірчому документі.
Як свідчать матеріали справи, на скретч-картках (талонах), копії яких надані позивачем, відсутній термін дії таких карток. Доказів встановлення терміну дії талонів (скетч-карток) відповідачем суду не надано.
Слід зазначити, що на офіційному сайті «Авіас» за посиланням https://avias.ua/palivni-proekti/skretch-karta/ міститься роз'яснення, що паливна скретч-картка «Авіас» - безстрокова і дійсна до моменту отримання палива на АЗС.
За загальним правилом для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу) на АЗС водій пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск пального (фактичну передачу (видачу) товару) відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів/карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах/ картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 903/666/22.
Частиною першою ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів частини першої ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як зазначає позивач, станом на липень 2025 року, позивачем було використано талонів (скретч-карток) на загальну суму 330 136,20 грн з ПДВ, з яких: на Бензин А-92 у кількості 1 160 л на суму 63 475,20 грн (1 160 х 54,72), на Бензин А-95 у кількості 2 500 л на суму 139 950,00 грн (2 500 х 55,98) та на Дизельне паливо у кількості 2 470 л на суму 126 711,00 грн (2 470 х 51,30).
Залишок невикористаних талонів становить: на Бензин A-92 у кількості 1 840 л. на суму 100 684,80 грн (1840 x 54,72), на Бензин А-95 у кількості 500 л на суму 27 990,00 грн (500 х 55,98) та на Дизельне паливо у кількості 530 л на суму 27 189,00 грн (530 х 51,30), всього на суму 155 863,80 грн, на підтвердження чого надані копії відповідних талонів (скретч-карток).
Проте, з наданих позивачем талонів/карток вбачається, що позивачем не було використано (отоварено) талонів/карток:
- Дизельного палива всього на 540 л у розмірі 27 702,00 грн (540 л х 51,30 грн), однак позивач заявляє про повернення суми оплати за невикористані літри Дизельного палива у кількості 530 л у розмірі 27 189,00 грн (530 х 51,30 грн), що є правом позивача самостійно визначити розмір позовним вимог, які останній просить стягнути з відповідача, у зв'язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в цій частині заборгованості розглядаються судом у заявленому розмірі 27 189,00 грн;
- Бензину А-92 всього на 1800 л у розмірі 98 496,00 грн (1800 л х 54,72 грн), однак позивач заявляє про повернення суми оплати за невикористані літри Бензину А-92 у кількості 1840 л у розмірі 100 684,80 грн (1 840 x 54,72), що є помилковим, оскільки при розрахунку залишків невикористаних талонів/карток, позивачем помилково 40 л бензину за талонами/картками 1. № 303526004004 (0523365) - 10 л., 2. № 303526004005 (0523366) - 10 л, 3. № 303526004006 (0523367) - 10 л, 4. № 303526004007 (0523368) - 10 л враховано як Бензин А-92, тоді як вказані картки видані на отримання Бензину А-95, у зв'язку з чим позивачем не було використано (отоварено) згідно наданих ним копій талонів/карток Бензину А-92 у загальній кількості 1800 л. на загальну суму 98 496,00 грн;
- Бензину А-95 всього на 540 л у розмірі 30 229,20 грн (540 х 55,98), однак позивач заявляє про повернення суми оплати за невикористані літри Бензину А-95 у кількості 500 л. у розмірі 27 990,00 грн (500 х 55,98), що є помилковим, оскільки, як зазначалось, 40 л Бензину А-95 за талонами/картками 1. № 303526004004 (0523365) - 10 л, 2. № 303526004005 (0523366) - 10 л, 3. № 303526004006 (0523367) - 10 л, 4. № 303526004007 (0523368) - 10 л позивачем помилково враховано як Бензин А-92, у зв'язку з чим позивачем не було використано (отоварено) згідно наданих ним копій талонів/карток Бензину А-95 у загальній кількості 540 л на загальну суму 30 229,20 грн, проте, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги в цій частині заборгованості розглядаються судом у заявленому розмірі 27 990,00 грн.
Таким чином, відповідач не передав позивачу товар - палива на загальну суму 156 427,20 грн (98 496,00 грн + 30 229,20 грн + 27 702,00 грн), з яких: Бензину A-92 у кількості 1800 л на суму 98 496,00 грн (1800 x 54,72), Бензину А-95 у кількості 540 л на суму 30 229,20 грн (540 х 55,98) та Дизельного палива у кількості 540 л на суму 27 702,00 грн (540 х 51,30), оскільки, як зазначає позивач, при неодноразових спробах отримати паливо на визначених АЗС, не отримано, оскільки АЗС відмовляються брати у витрату придбані позивачем за Договором талони (скретч-картки), так як дані талони (скретч-картки) на пальне, видані ТОВ «ТД «Авіас», яке перебуває в стані припинення та знаходиться в процедурі банкрутства, що підтверджується повідомленням у відкритому доступі про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо ТОВ «ТД «Авіас» (номер публікації: 73140, дата публікації на сайті ВГСУ: 06.05.2024 15:56), яке було викладене на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі № 904/6005/23, копія якої додана позивачем до позовної заяви.
З вказаного наданого повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури щодо ТОВ «ТД «Авіас» від 06.05.2024 вбачається, що на момент оприлюднення повідомлення в процедурі закупівлі про намір укласти договір від 30.07.2024 та укладення муж сторонами Договору від 06.08.2024, ТОВ «ТД «Авіас» вже перебувало в процедурі банкрутства.
Отже, позивач був позбавлений можливості отримати оплачений ним товар на загальну суму 156 427,20 грн, адже йому було відмовлено у видачі цього товару на АЗС відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями невикористаних талонів.
Проте, приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, а також заявлені позовні вимоги, відповідач не передав позивачу товар - палива на загальну суму 153 675,00 грн (98 496,00 грн + 27 990,00 грн + 27 189,00 грн), з яких: Бензину A-92 у кількості 1800 л. на суму 98 496,00 грн (1800 x 54,72), Бензину А-95 у кількості 500 л. на суму 27 990,00 грн (500 х 55,98) та Дизельного палива у кількості 530 л. на суму 27 189,00 грн (530 х 51,30).
Крім того, умовами пп. 5.2.2. п. 5.2. Договору передбачено, що скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Водночас, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов Договору та передачу позивачу товару на вказану суму 153 675,00 грн або повернення позивачу відповідної суми грошових коштів.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не отримав оплачений товар на суму 153 675,00 грн.
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період позивач був позбавлений можливості здійснити заправку транспорту на АЗС «Авіас», або докази отоварення позивачем спірних талонів/карток.
Відповідно до частини першої ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
При цьому, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 153 675,00 грн, щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Отже, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Отже, до моменту пред'явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.
Слід зазначити, що відсутність дій відповідача щодо фактичного передання товару на АЗС постачальника та/або його партнерських АЗС на території України у визначений договором строк, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»). Аналогійний висновок викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі № 910/11322/24.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано ст. 693 ЦК України.
Згідно з частиною другою ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої ст. 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга ст. 530 ЦК України).
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
Разом з тим, пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
Як зазначалось, 15.08.2025 позивач направив на електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 13 Договору: sinergiyasistem@gmail.com, претензію щодо повернення грошових коштів за Договором № 59 від 06.08.2024, на підтвердження чого надано скріншот сторінки електронної пошти.
Заперечень щодо не одержання відповідачем претензії позивача на електронну адресу, зазначену самим відповідачем у розділі 13 Договору, останнім надано не було.
Відтак, в силу приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, з урахуванням положень пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідач зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 22.08.2025 включно (15.08.2025 день пред'явлення вимоги + 7 днів).
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного виконання. Доказів постачання позивачу пального у оплаченій, але не отриманій кількості, або повернення позивачу суми сплаченої ним попередньої оплати у розмірі 153 675,00 грн матеріали справи не містять. Доводи позивача та надані на їх підтвердження докази відповідачем не спростовані.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем талонів/карток, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації.
За таких обставин, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, а також заявлений розмір позовних вимог, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відпуску товару у повному обсязі або повернення грошових коштів на відповідну суму, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за оплачений та неотриманий товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 153 675,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 23 208,76 грн пені за період з 01.01.2025 по 17.09.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
З положень п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 частини другої ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ст. 547 та п. 1 частини другої ст. 551 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник має право сплатити Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному відповідно до п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього Договору, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти.
Згідно з п. 7.3. Договору, види порушень та санкції за них, установлені Договором: у разі порушення умов зобов'язання щодо якості товарів за наявності експертного висновку Постачальник несе відповідальність передбачену законодавством України (пп. 7.3.1.); у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем помилково розраховано перший день прострочення зобов'язання 01.01.2025, оскільки умовами Договору сторонами не встановлений строк повернення коштів за неотриманий позивачем товар, у зв'язку з чим, як зазначалось вище, в силу приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 22.08.2025 включно (15.08.2025 день пред'явлення вимоги + 7 днів).
Приймаючи до уваги викладене, судом здійснено власний розрахунок пені за період з 23.08.2025 по 17.09.2025 на суму 153 675,00 грн, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 393,48 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9 413,37 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 330,79 грн за період з 01.01.2025 по 17.09.2025, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково розраховано перший день прострочення зобов'язання 01.01.2025, оскільки умовами Договору сторонами не встановлений строк повернення коштів за неотриманий позивачем товар, у зв'язку з чим, як зазначалось вище, в силу приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, з урахуванням положень пп. 1.7. п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідач зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 22.08.2025 включно (15.08.2025 день пред'явлення вимоги + 7 днів).
Приймаючи до уваги викладене, судом здійснені власні розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.08.2025 по 17.09.2025 на суму 153 675,00 грн, згідно з якими позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 461,02 грн інфляційних втрат та у розмірі 328,40 грн 3% річних.
Відповідачем заперечень щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат подано не було. Контррозрахунки заявлених сум в матеріалах справи також відсутні.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 згідно частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній розрахунок судових витрат, який позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справ складається з 2 422,40 грн судового збору, сплаченого відповідно до частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маджоріста» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 44876120) на користь Українського державного університету науки і технологій (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2; ідентифікаційний код 44165850) 157 857 (сто п'ятдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн 90 коп., з яких: 153 675 (сто п'ятдесят три тисячі шістдесят сімдесят п'ять) грн 00 коп. основного боргу, 3 393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн 48 коп. пені, 461 (чотириста шістдесят одна) грн 02 коп. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн 40 коп., а також судовий збір у розмірі 1 993 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три) грн 54 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова