ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2026Справа № 910/9414/25
За позовомОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп"
провизнання недійсним повідомлення про набуття майна
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Яніцький В.В.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_4
від відповідачаМаленко О.М. , Шпак В.І.
від третьої особиОСОБА_2 , ОСОБА_4
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" про визнання недійсним повідомлення про набуття майна №26-10/24 від 26.10.2024.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним такого повідомлення як такого, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як поручителя за договором поруки SR№20-290/28-2 від 04.06.2020, право вимоги за яким передано відповідачу первісним кредитором за договором про відступлення права вимоги від 20.09.2024.
18.08.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справ №№910/9414/25, 910/10178/25, 910/10177/25, 910/10186/25 та передання цих справ на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9414/25; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" про об'єднання справ - відмовлено; підготовче засідання у справі призначено на 16.10.2025; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
04.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.
Серед іншого відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не є стороною договору про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2, додаткових договорів до кредитного договору від 15.03.2021, 25.05.2021, 20.09.2021 та 20.01.2023, договору застави №PL 22-440/28-2 від 20.01.2023, за яким передано в заставу рухоме майно, що перебуває за адресою: АДРЕСА_1, а в поданій позовній заяві позивач не зазначає, яким чином та які саме його права та інтереси були порушені та яким чином задоволення даного позову захистить та відновить його права.
Крім того, як вказує відповідач, такий спосіб захисту як визнання недійсним повідомлення про набуття майна не передбачений чинним законодавством України, оскільки таке повідомлення є частиною процесу виконання договору застави, а не окремим правочином, з якого виникають права та обов'язки, та який міг би бути оскаржений до суду шляхом визнання його недійсним, натомість правочином, в контексті даних правовідносин, є сам договір застави.
Також 04.09.2025 від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
15.10.2025 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
16.10.2025 від позивача до початку підготовчого засідання надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: рецензії на звіт про оцінку майна №001-01/2024-10.
У підготовчому засіданні 16.10.2024 позивач підтримав раніше подані клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та клопотання про долучення доказів.
Відповідач щодо вказаних клопотань заперечив.
У підготовчому засіданні 16.10.2025 суд задовольнив клопотання позивача про долучення доказів та долучив докази до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов'язано учасників справи невідкладно направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" копії усіх заяв по суті справи наданих в межах справи, докази чого надати в наступне підготовче засідання; встановлено строк для подання письмових пояснень третій особі - 5 днів з дня отримання даної ухвали; відкладено підготовче засідання у справі на 12.11.2025.
20.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" відзиву у справі.
12.11.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп" позову у справі.
12.11.2025 від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 12.11.2025 залишено без розгляду пояснення третьої особи на підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву до 03.12.2025.
13.11.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме рецензії, оцінки та постанови Північного апеляційного господарського суду по справі 910/13524/24 від 04.11.2025.
03.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме примірника постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 по справі №910/13524/24.
03.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 03.12.2025 суд задовольнив клопотання позивача про поновлення строку для подачі доказів та долучив докази до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2025.
22.12.2025 від відповідача надійшла заява про повернення на стадію підготовчого провадження.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті судом відмовлено у задоволенні зазначеної заяви відповідача з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав та оголошено перерву у судовому засіданні до 14.01.2026.
29.12.2025 від третьої особи надійшли додаткові пояснення по справі.
14.01.2026 від відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах.
Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 14.01.2026 заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні 14.01.2026 проти заявлених позовних вимог заперечили.
В судовому засіданні 14.01.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено про оголошення вступної та резолютивної частин рішення 14.01.2026 після перерви.
У судовому засіданні 14.01.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст", Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюм-холдинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасадмакс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод стель", Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен глас" (позичальники, боржники) та Акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк) був укладений договір про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 (кредитний договір) із додатковими договорами від 15.03.2021, 25.05.2021, 20.09.2021 та 20.01.2023 до нього.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Данін Центр" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп") на підставі договору застави №PL 22-440/28-2 від 20.01.2023 (договір застави) передано в заставу Акціонерному товариству "ОТП Банк" рухоме майно, що перебуває за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до розділу 4 договору застави предметом застави за договором застави можуть бути: майно (включаючи речі, цінні папери, майнові права), що є власністю заставодавця на момент укладення договору застави; майно (включаючи речі, цінні папери, майнові права), що стане власністю заставодавця після укладення договору застави. Право застави за договором застави поширюється на: невід'ємні приналежності договору застави; продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються, одержуються від використання предмета застави протягом строку дії договору застави; будь-яке майно, що заміщує початковий предмет обтяження заставою за договором застави і може бути ідентифікований як таке; право вимоги до страховика предмета застави в разі настання страхового випадку щодо предмета застави; страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмета застави та/або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем унаслідок вилучення або втрати предмета застави. Опис предмета застави наведений в пункті 27 договору застави.
В описі предмета застави до договору застави зазначено, що місцезнаходженням обладнання є: АДРЕСА_1.
Також, наведено найменування та опис предметів застави в кількості 17 штук, а саме:
1. Комбінована технологічна лінія по виробництву скла LD-A 2442 BI8J-2 №110211 (інвентарний №00807, дата виготовлення - 31.03.2011);
2. Автоматична лінія для миття скла і заповнення газом з панельним пресом IGL 2500/8-S-V4 (інвентарний №02054, дата виготовлення - 28.04.2012);
3. Гідравлічний прес екструзійний для обробки алюмінію 2200 (8 дюймовий) (інвентарний №03666, дата виготовлення - 29.02.2016);
4. Гідравлічний прес 930 американських тон (інвентарний №03555, дата виготовлення - 30.10.2015);
5. Машини та пристрої для підіймання OF 930 UST (інвентарний №03564, дата виготовлення - 06.11.2015);
6. Машини та пристрої для підіймання (транспортна система 2200 американських тон) (інвентарний №03588, дата виготовлення - 13.12.2015);
7. Лінія по зняттю кромок скла УМ1 (інвентарний №02055, дата виготовлення - 28.04.2012);
8. Лінія погрузки-різки-ломки скла FCL-6032 SL-V3 (інвентарний №02056, дата виготовлення - 28.04.2012);
9. Машина для виробництва ячеїстих підвісних стель LC-T4R-16- 200COMBI (інвентарний №00772, дата виготовлення - 13.08.2012);
10. Піч промислова неелектрична 8-дюймова (інвентарний №03705, дата виготовлення - 31.12.2016);
11. Лінія по виробництву Т-образного профіля несущого G-24-CL (інвентарний №03503, дата виготовлення - 01.10.2013);
12. Лінія по виробництву Т-образного профіля поперечного G-24-CL (інвентарний №03504, дата виготовлення - 01.10.2013);
13. Піч по розігріву алюмінієвих циліндричних злитків (інвентарний №03565, дата виготовлення - 30.10.2015);
14. Піч з інфрачервоним випромінюванням HLV-28*18*16 (інвентарний №03534, дата виготовлення - 30.09.2015);
15. Кран мостовий електричний опорний з електроталем типу Т, в/п-3,2т, проліт-22,5м (Кран-Балка) (інвентарний №07985, дата виготовлення - 21.12.2018);
16. Піч газова для вакуумної ламінації та спікання скла. Модель LDGJ4225 (інвентарний №05010, дата виготовлення - 17.10.2017);
17. Сушка скла JS-RC2500 JS-GL/IR2418 (інвентарний №03041, дата виготовлення - 14.08.2012).
Перед укладенням договору на вимогу Банку було проведено незалежну оцінку вартості технологічного обладнання в кількості 17 одиниць, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Данін Центр".
Так, відповідно до звіту станом на 02.04.2020 ринкова вартість технологічного обладнання складала 24576879,00 грн, що було еквівалентом 910000,00 доларів США.
У зв'язку з наявністю заборгованості за кредитним договором, Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до позичальників про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі №910/17064/23 провадження у справі №910/17064/23 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюм-Холдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасадмакс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Завод Стель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн-трейд юніті", Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп", ОСОБА_1 про стягнення 15802497,11 грн в частині стягнення заборгованості у розмірі 550000,00 грн закрито, позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюм-Холдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасадмакс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський Завод Стель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн-трейд юніті", Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість у розмірі 15252497,11 грн, стягнуто з кожного з відповідачів на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" судовий збір у розмірі 28598,43 грн.
В подальшому, між Акціонерним товариством "ОТП Банк", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард", як новим кредитором, укладено договір від 17.09.2024 про відступлення права вимоги за договором про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 та договір від 20.09.2024 про відступлення права вимоги за договором застави №PL 22-440/28-2 від 20.01.2023.
20.09.2024 приватним нотаріусом Мурською Н.В. замінено заставодержателя в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з Акціонерного товариства "ОТП Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард", що підтверджується витягом з реєстру від 20.09.2024.
Як стверджує позивач у позовній заяві, до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" перейшло право на стягнення заборгованості замість Акціонерного товариства "ОТП Банк" на суму, визначену рішенням суду у справі №910/17064/23 у розмірі 15252497,11 грн, у зв'язку з чим 20.09.2024 Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до боржників за кредитним договором із повідомленням про зміну кредитора.
Також, повідомлення про зміну кредитора направлені боржникам за кредитним договором із зазначенням реквізитів для виконання зобов'язань 24.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард".
Відповідно до платіжної інструкції №516 від 19.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" сплатило Акціонерному товариству "ОТП Банк" оплату за договором від 17.09.2024 про відступлення права вимоги за договором про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2 від 04.06.2020 у розмірі 15025000,00 грн, що на думку позивача свідчить про те, що розмір винагороди Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" складає різницю між розміром боргу та оплатою за договором відступлення права вимоги, а саме: 15252497,11 грн - 15025000,00 грн = 227497,11 грн.
В подальшому, як вказує позивач, у керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" виник умисел на безпідставне заволодіння грошовими коштами в порушення норм Кримінального кодексу України та цивільного законодавства, реалізуючи свій план по безпідставному вимаганню грошових коштів відповідач направив повідомлення та вимогу на суму 28563219,96 грн, що безпідставно перевищувало розмір боргового зобов'язання на суму 13310722,80 грн.
24.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" зареєструвало в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на заставне майно за договором застави №PL 22-440/28-2 від 20.01.2023 та направило заставодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Данін Центр" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп") повідомлення про порушення, в якому просило протягом 30 днів з дати реєстрації звернення стягнення здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28563219,96 грн.
Як стверджує позивач, з метою незаконного привласнення майна (обладнання) та заниження вартості майна відповідач звернувся до Фізичної особи- підприємця Лемзи Руслана Вікторовича, який оцінив обладнання станом на 25.10.2025 на суму 14370953,00 грн.
Оскільки заборгованість за кредитним договором станом на 25.10.2024 не була погашена, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" 26.10.2024 направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Данін Центр" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп") повідомлення про набуття майна №26-10/2024, а саме про набуття кредитором права власності на предмет застави за вартістю, яка визначена в звіті про незалежну оцінку, копія якого додана до цього повідомлення.
Також 26.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" направило боржникам за кредитним договором повідомлення про те, що у зв'язку з набуттям заставного майна у власність кредитор задовольнив свої вимоги в розмірі 14370953,00 грн, а вимоги в розмірі 14192266,96 грн залишаються не виконаними.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що заставодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Данін Центр" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп") предмет застави обтяжувачу не передавав, а отже банк чи його правонаступник для отримання предмета застави у власність мав обов'язково звернутися до суду.
Також, за твердженнями позивача, банк та його правонаступник - відповідач не направляли повідомлення про намір набути заставне обладнання у власність, чим порушили умови договору застави та ст.29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а отже повідомлення від 26.10.2024 про набуття майна №26-10/2024, що є предметом застави, підлягає скасуванню.
Крім того позивач зазначає про недотримання відповідачем передбаченого ст.28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" 30-ти денного строку від повідомлення про намір набути право власності на заставне майно на подання боржником або іншими обтяжувачами, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна заперечень проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження.
Також позивач вказав про те, що відповідачем не дотримано положень ст.28, ст.29 України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та не надано можливості заставодавцю та іншим поручителям на оскарження проведеної Фізичною особою-підприємцем Лемзою Русланом Вікторовичем заниженої оцінки обладнання станом на 25.10.2025 на суму 14370953,00 грн.
У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд зазначає про таке.
Згідно ст.27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом строку, що визначається згідно з частиною другою статті 28 цього Закону.
Статтею 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене, разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги та/або звернення стягнення. Таке виконання може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала зобов'язання, сплати інших сум. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження або іншого строку, встановленого за домовленістю обтяжувача та боржника, зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. У разі отримання предмета обтяження у володіння обтяжувач зобов'язаний до закінчення процедури звернення стягнення вживати заходів щодо збереження відповідного майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує вимогу обтяжувача щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Строк, визначений частиною другою цієї статті, не може бути встановлений за домовленістю обтяжувача та боржника меншим ніж 30 днів, якщо хоча б одним боржником (за забезпеченим обтяженням зобов'язанням, майновим поручителем тощо) за відповідним забезпечувальним обтяженням є фізична особа та/або забезпечене відповідним обтяженням зобов'язання не пов'язане із здійсненням хоча б одним боржником за таким зобов'язанням підприємницької діяльності, а також не може бути меншим, ніж зазначений у Державному реєстрі строк, встановлений обтяжувачем з вищим пріоритетом та боржником.
Згідно ст.29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.
Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. Таке заперечення надсилається в письмовій формі обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону. Якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, може набути право власності на предмет забезпечувального обтяження лише в разі задоволення ним забезпеченої вимоги обтяжувача, який заперечує проти цього. Якщо відповідне заперечення надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду. Якщо договором не передбачена вартість предмета забезпечувального обтяження (або порядок її визначення) для цілей звернення стягнення, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.
За змістом положень ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Положення ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вимога про визнання правочину недійсним може бути пред'явлена особами, визначеними у Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме: 1) однією зі сторін правочину або 2) заінтересованою стороною (не стороною правочину), тобто особою, чиї права та/або охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Зазначене поняття є оціночним, а тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Суди мають надати обґрунтовану оцінку доводам позивача про те, в чому саме полягає заінтересованість позивача щодо спірного правочину, які права та/або інтереси позивача (не сторони договору) порушує оспорюваний ним правочин.
Такі правові позиції викладені у постановах об'єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 02.09.2022 у справі №916/144/17.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Позивач не є стороною договору про надання банківських послуг №CR 20-252/28-2, додаткових договорів до кредитного договору від 15.03.2021, 25.05.2021, 20.09.2021 та 20.01.2023.
Крім цього, позивач також не є стороною договору застави №PL 22-440/28-2 від 20.01.2023, за яким передано в заставу рухоме майно, що перебуває за адресою: АДРЕСА_1.
У поданій на розгляд суду позовній заяві ОСОБА_1 не обґрунтовує та не доводить належними та допустимими доказами яким чином та які саме його права та/або інтереси були порушені, яке відношення має позивач (який не є стороною правочину) до відповідача та третьої особи в контексті спірних правовідносин, а також не доводить яким чином визнання недійсним відповідного повідомлення зменшить обов'язки позивача, як поручителя по кредитному договору, та яким чином задоволення даного позову захистить та/або відновить його права.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк задовго до подання позову поручителя ініціював у суді вирішення спору про стягнення заборгованості як із позичальників, заставодавця так і з поручителя. Наявність або відсутність в останнього відповідного боргу, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування саме у зазначеному спорі. У тому провадженні поручитель може ефективно захистити своє право, заперечуючи проти позову банку, наприклад, через те, що порука припинилася.
Отже, судом, при вирішення спору по суті на підставі наданих позивачем документів не встановлено наявності порушених прав та/або інтересів позивача, що відповідно є підставою для відмови у задоволення позовних вимог.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Розділ "Повідомлення про порушення" п.15 договору застави встановлює: "У разі порушення боргових зобов'язань та/або умов договору застави та намір Банку звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, Банк направляє/надсилає клієнту/заставодавцю письмове(і) повідомлення про порушення (надалі - повідомлення про порушення), суттєво за формою, що наведена в пункті 20 договору застави, окрім випадків здійснення звернення стягнення на грошові кошти та цінні папери, строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на вимогу держателя та інших випадків, що передбачені даним договором застави та чинним законодавством України. В повідомленні про порушення, зокрема, зазначається стислий зміст порушених зобов'язань/умов, загальний розмір не виконаної/них вимоги/умов, а також вимога про виконання порушених зобов'язання/умов протягом певного строку. Якщо протягом встановленого в повідомленні про порушення строку вимога про виконання порушеного/них зобов'язання/умов залишається без задоволення, Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет застави. Сторони домовились, що положення, викладені вище в цьому пункті, не є перешкодою для реалізації права Банку звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, а також не перешкоджають Банку здійснювати право щодо вимоги дострокового виконання клієнтом боргових зобов'язань, а також право звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку без попереднього повідомлення клієнта/заставодавця шляхом направлення/надіслання повідомлення про порушення."
Слід зазначити, що про порушення умов кредитного договору сторонам було достеменно відомо з 2023 року, а 06.03.2024 Господарський суд міста Києва у справі №910/17064/23 частково задовольнив позов Акціонерного товариства "ОТП Банк" про солідарне стягнення коштів за кредитним договором. При цьому зазначені у кредитному договорі юридичні особи та позивач були відповідачами по даній справі.
24.09.2024 на підставі положень п.15 договору застави, відповідачем зареєстровано звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та направлено заставодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Данін Центр" (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сансет-Карлайл Трейд Груп") повідомлення про порушення, яким надано можливість протягом 30 днів з дати реєстрації звернення стягнення здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28563219,96 грн.
Станом на 25.10.2024 сума боргу не була погашена навіть частково, при цьому погашення не відбувалось з 25.05.2023 (дата повернення кредиту).
Розділ "Передача Банку права власності на предмет застави" п.15 договору застави встановлює: "Банк може задовольнити забезпечені заставою за договором застави боргові зобов'язання шляхом набуття права власності на предмет застави. Сторони встановлюють, то положення цього пункту, разом з іншими положеннями договору застави, являють собою окремий договір (правочин) про передачу заставодавцем права власності на предмет застави Банку в рахунок виконання боргових зобов'язань. В силу зазначеного в цьому пункті, заставодавець здійснює передачу Банку під відкладальною обставиною (умовою), а Банк набуває право власності щодо предмета застави за вартістю предмета застави, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета застави суб'єктом оціночної діяльності, якщо сторони письмово не домовляться про іншу вартість. Передача заставодавцем Банку прав власності на предмет застави вважається такою, що відбулася, і Банк вважається таким, що став власником предмета застави з дати надання/направлення Банком письмового повідомлення заставодавцю про набуття Банком права власності на предмет застави (надалі - повідомлення про набуття майна), суттєво за формою, що наведена в пункті 21 договору застави. Сторони встановлюють, що договір застави є достатньою правовою підставою для здійснення будь-якої реєстрації, у випадку необхідності, прав Банку щодо предмета застави. З моменту набуття права власності Банку на предмет застави сума боргових зобов'язань зменшується на вартість предмета застави, що визначена в повідомленні про набуття. У випадку, якщо така вартість предмета застави є меншою від розміру боргових зобов'язань, Банк має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна клієнта. Заставодавець зобов'язаний виконати всі вимоги, встановленні чинним законодавством України та договором застави, вимоги, що підлягають застосуванню при здійсненні передачі права власності, а також здійснити всі інші дії, необхідні для повної реалізації Банком своїх прав за договором застави. Передача Банку прав власності на предмет застави здійснюється в силу та на підставі договору застави, і не вимагає в подальшому підтвердження будь-якою додатковою угодою сторін або будь-яким іншим чином. Сторони домовились, що здійснення Банком права позасудового врегулювання, що передбачене цим пунктом, можливе лише за обставини, що Банком було надано/направлено повідомлення про порушення, проте клієнтом/заставодавцем не було виконано/задоволено протягом 30 (тридцяти) календарних днів боргових зобов'язань в повному обсязі."
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2024, на підставі вищезазначених положень вдповідачем направлено повідомлення про набуття майна, з дати відправлення якого вважається, що майно передано боржником заставодержателю в рахунок часткового погашення заборгованості. До даного повідомлення додано звіт про незалежну оцінку предмета застави.
Отже з наведеного вище, слідує, що повідомлення про набуття майна, яке надіслано відповідачем на адреси боржників за кредитним договором, заставодавця-третьої особи та поручителя-позивача є частиною процесу виконання договору застави, а не окремим правочином, з якого виникають права та обов'язки та який міг би бути оскаржений до суду шляхом визнання його недійсним.
Таким чином, оскільки повідомлення не є правочином в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України, то воно не може бути визнано недійсними, а правочином, в контексті даних правовідносин, є договір застави.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.03.2026
Суддя Ю.М.Смирнова