ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.02.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1220/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.
Секретар судового засідання Матенчук О. М.,
за участю представника позивача - Васютина Я. В.,
представника відповідача - Грицака А. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ФОП Гоцанюк Василя Михайловича, АДРЕСА_1 ,
до відповідача: ПАТ "Серін-ліс", вул. 16 липня, буд.11, смт. Делятин, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78442, про визнання недійсними умов п. 2.3 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021, в частині: "При відсутності оригіналів товарно-транспортної накладної форми 1-ТТН (ліс) та Специфікації - накладної на відпущену деревину (СН) Товар вважається таким, що не поставлений Продавцем" - як такі, що суперечать іншим умовам цих договорів, положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зобов'язання повернути якісно збережений поставлений товар у вигляді лісопродукції: пиловник буковий класу А, В, С, Д загальним обсягом - 92,438 м. куб. на загальну суму 184 876,94 грн на склад позивача, що знаходиться за адресою: вул. Гавришівська,34 с. Маркова, Солотвинської територіальної громади, Івано - Франківського району, Івано - Франківської області, що переданий відповідачу на підставі видаткових накладних та стягнення судових витрат,
встановив, що ФОП Гоцанюк Василь Михайлович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Серін-ліс" про визнання недійсними умови п. 1.1 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021, в частині: "При відсутності оригіналів товарно-транспортної накладної форми 1-ТТН (ліс) та Специфікації - накладної на відпущену деревину (СН) Товар вважається таким, що не поставлений Продавцем" - як такі, що суперечать іншим умовам цих договорів, положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зобов'язання повернути якісно збережений поставлений товар у вигляді лісопродукції: пиловник буковий класу А, В, С, Д загальним обсягом - 92,438 м. куб. на загальну суму 184 876,94 грн на склад позивача та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову підприємець вказав на те, що відповідач порушивши умови договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021, які укладені між сторонами у справі, не здійснив оплату за поставлений товар, а відтак, в силу вимог ст. 215 ЦК України, пункти 2.3 вказаних договорів підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать іншим їх умовам та не відповідають вимогам цивільного законодавства і звичаям ділового обороту, а неоплачений товар - поверненню.
В підтвердження викладеного долучив копії: квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №5103-07-020/С від 07.10.2025, доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, свідоцтва №100208327 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.09.2006, витягу з ЄДР щодо позивача, договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020, 01.02.2021, видаткових накладних №РН-25-03 від 25.03.2020, №РН-02-04 від 02.04.2020, №РН-08-04 від 08.04.2020, №РН-16-04 від 16.04.2020, №РН-29-04 від 29.04.2020, №РН-12-05 від 12.05.2020, №РН-27.05 від 27.05.2020, №РН-19-06 від 19.06.2020, №РН-20-07 від 20.07.2020, №РН-21-07 від 21.07.2020, №РН-21.08.2 від 21.08.2020, №РН-03-08-2 від 03.08.2020, №РН-25.08.2 від 25.08.2020, №РН-27-11 від 27.11.2020, №РН-16.12.2 від 16.12.2020, №РН-17.12 від 17.12.2020, №РН-02 від 12.01.2021, №РН-03 від 13.01.2021, №РН-11 від 03.02.2021, №РН-12 від 22.02.2021, №РН-0000032 від 16.03.2021, №РН-0000037 від 09.04.2021, №РН-0000042 від 23.04.2021, №РН-0000043 від 23.04.2021, №РН-0000044 від 26.04.2021, №РН-0000045 від 11.05.2021, №РН-0000047 від 12.05.2021, №РН-0000048 від 13.05.2021, №РН-0000049 від 14.05.2021, №РН-0000055 від 01.06.2021, №РН-0000063 від 03.06.2021, №РН-0000064 від 07.06.2021, №РН-0000065 від 08.06.2021, №РН-0000070 від 18.06.2021, №РН-0000071 від 24.06.2021, №РН-0000076 від 05.07.2021, №РН-0000079 від 13.07.2021, №РН-26/07 від 26.07.2021, №РН-27/16 від 22.09.2021, акту №ОУ-0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.06.2021, актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020, 31.12.2021, постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, що винесена у справі №909/226/23, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних №21-12-20 від 21.12.2020, №25-12-20 від 25.12.2020, №08-01-21 від 08.01.2021, №22-01-21 від 22.01.2021, накладних №21/12-20 від 21.12.2020, №25/12-20 від 25.12.2020, №08/01-21 від 08.01.2021, №22/01-21 від 22.01.2021, претензій №14-11/23 від 16.11.2023, №21-01/24 від 30.01.2024, №08-09/24 від 06.09.2024 з доказами направлення, ордеру на надання правничої допомоги від 10.10.2025, договору №215/2024 від 02.09.2024 про надання професійної правничої допомоги.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19.11.2025.
Відповідач, щодо позову заперечив та вказав на те, що обставини неналежності здійснення позивачем поставки лісопродукції, згідно укладених між сторонами договорів, відповідно, відсутності обов'язку щодо оплати, були предметом розгляду у судовому порядку та встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, що винесена у справі №909/226/23. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування визнання недійсними пунктів оспорюваних договорів, не мають правового значення для оцінки дійсності договорів та не утворюють складу недійсності правочину у розумінні статей 203, 215 ЦК України.
18.11.2025, представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, зокрема, просив замінити позовні вимоги в частині визнання недійсними умов п. 1.1 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021 на визнання недійсними умов п. 2.3 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021, решту - залишити без змін.
04.12.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті з урахуванням вищевказаної заяви.
У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну вимогу в частині визнання недійсними умов п. 2.3 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021, щодо вимоги про зобов'язання повернути якісно збережений поставлений товар у вигляді лісопродукції: пиловник буковий класу А, В, С, Д загальним обсягом - 92,438 м. куб. на загальну суму 184 876,94 грн - просив залишити без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є визнання недійсними умов пунктів 2.3 договорів купівлі-продажу лісопродукції від 20.03.2020 та 01.02.2021 та зобов'язання повернути поставлений товар обсягом - 92,438 м. куб. на загальну суму 184 876,94 грн.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є неодмінним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
В даному випадку, підлягали доказуванню обставини, які підтвердять недотримання вищевказаних вимог, а відповідно, обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача фактично зводяться до посилань на невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару, що, на думку позивача, зумовлює недійсність пунктів 2.3 спірних договорів. Разом з тим, невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору, не є підставою для визнання його пунктів недійсними, оскільки такі обставини стосуються стадії виконання зобов'язання, а не дотримання вимог закону при його укладенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 24.02.2025, що винесена у справі №504/3085/20. Так, у вказаній постанові ВС вказав на те, що неотримання продавцем коштів за договором купівлі-продажу, не свідчить про недійсність договору, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним.
Крім того, згідно з ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В рішенні суду (постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023), що винесено у справі №909/226/23, у якій брали участь ті самі особи, встановлено обставини безпідставності вимог ФОП Гоцанюк В. М. до ПАТ "Серін-ліс" в частині стягнення 184 876,94 грн заборгованості за договорами купівлі-продажу від 20.03.2020 та 01.02.2021, у зв'язку з невиконанням позивачем (ФОП Гоцанюк В. М.) вимог п.2.3 договорів від 20.03.2020 та 01.02.2021, а відтак, не настанням терміну оплати.
Враховуючи вищевикладене та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів недодержання сторонами правочинів загальних вимог, які є необхідними для чинності правочину, відсутності передбачених законодавством підстав для визнання їх недійсними та застосування відповідних наслідків, позов є необґрунтованим.
Щодо заяви позивача про залишення без розгляду позовної вимоги про зобов'язання повернути якісно збережений поставлений товар у вигляді лісопродукції: пиловник буковий класу А, В, С, Д загальним обсягом - 92,438 м. куб. на загальну суму 184 876,94 грн, слід вказати, що дана заява не прийнята судом до уваги, оскільки не подана в порядку передбаченому ГПК України, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що позовні вимоги змінено.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.86 ГПК України).
Судові витрати, у відповідності до ст.129 ГПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
в задоволені позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.03.2026.
Суддя І. М. Скапровська