номер провадження справи 6/153/25
26.02.2026 Справа № 908/2762/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Драковцевій В.В. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25
за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» (69118, м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, буд. 61)
про стягнення грошових коштів,
за участі представників сторін:
від позивача: Савченко І.Г. (в залі суду) - посвідчення № 1600 від 20.05.2024, Витяг з ЄДР самопредставництво;
від відповідача (заявника): не з'явився;
10.02.2026 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» надійшла заява про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026, враховуючи перебування судді Федько О.А. у відпустці, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 13.02.2026 прийнято вказану заяву до розгляду, судове засідання призначено на 26.02.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явка представників сторін визнана необов'язковою.
23.02.2026 від Запорізької міської ради через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС надійшли письмові пояснення на заяву ТОВ “.АМГ.» про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 26.02.2026 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС.
Представник боржника (заявника) у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2026 до електронного кабінету підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС.
Як вбачається із заяви про розстрочення виконання рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» посилається на те, що сума, яка підлягає виконанню є значною, у зв'язку із чим без розстрочення виконання судового рішення Товариство не зможе виконати його у добровільному порядку, адже це призведе до надмірних фінансових втрат та порушення сталої діяльності товариства. Так, зокрема вищенаведене підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства за 2025 рік, згідно з яким загальний баланс Товариства на кінець 2025 року становив 57 тисяч гривень, що є значно меншим суми боргу. І стягнення одразу усієї балансової суми неодмінно паралізує роботу підприємства та унеможливить в подальшому його виконання. Крім того, у підприємства наявна поточна дебіторська заборгованість у розмірі 27,6 тисяч грн.., а загальна вартість доходів становила всього 635,7 тисяч грн. за 2025 рік. При цьому видно, що у попередньому році дохідність була 217,3 тисячі грн. Таким чином, для того щоб не паралізувати роботу підприємства та сприяти виконанню судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» просить суд заборгованість у розмірі 799 196,15 грн. розстрочити рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом на 12 (дванадцять) місяців.
Представник позивача підтримав письмові пояснення від 23.02.2026 та просить суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «.АМГ.» про розстрочення виконання судового рішення від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25 розглянути на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.
У судовому засіданні 26.02.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення позивача, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «.АМГ.» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 18.08.2017 по 31.07.2024 в розмірі 799 196,15 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 9 590,35 грн.
На виконання вищевказаного рішення 02.02.2026 господарським судом Запорізької області видані відповідні накази № 908/2762/25.
В обґрунтування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення у справі № 908/2762/25, боржник у своїй заяві посилаються на звітність малого підприємства за 2025 рік, згідно з яким загальний баланс Товариства на кінець 2025 року становив 57 тисяч гривень, що є значно меншим суми боргу. І стягнення одразу усіє балансової суми неодмінно паралізує роботу підприємства та унеможливить в подальшому його виконання. Крім того, у підприємства наявна поточна дебіторська заборгованість у розмірі 27,6 тисяч грн., а загальна вартість доходів становила всього 635,7 тисяч грн. за 2025 рік. При цьому, у попередньому році дохідність була 217,3 тисячі грн. Отже, у випадку примусового виконання діяльність Товариства може бути паралізовано, у зв'язку із чим мале фінансове підприємство буде нести надмірний тягар, і не зможе продовжувати господарську діяльність, що істотно ускладнить чи взагалі, зробить неможливим виконання судового рішення через зупинку господарської діяльності Товариства. На підставі викладеного, заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі № 908/2762/25 рівними частинами, щомісячно, періодом з дня постановлення відповідної ухвали судом на дванадцять місяців.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2).
У ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Із змісту ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення цієї заяви частково, з урахуванням наступного.
Як вбачається з фінансової звітності малого підприємства за 2025 рік, загальний баланс ТОВ «.АМН.» на кінець 2025 року становив 57 тисяч грн. та наявна поточна дебіторська заборгованість у розмірі 27,6 тисяч грн., а загальна вартість доходів становила 635,7 тисяч грн. за 2025 рік.
Проте суд приймає до уваги той факт, що рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 № 908/2762/25 стягнуто з відповідача на користь позивача дохід за фактичне користування ТОВ “.АМГ.» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:042:0001, площею 0,1107 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Володимира Українця, 61, без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчує право оренди (користування) за період з 18.08.2017 по 31.07.2024 у розмірі 799 196,15 грн., зокрема:
- за період з 18.08.2017 по 31.12.2017 - 39 912,32 грн.;
- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 107 589,69 грн.;
- за період 01.01.2019 по 31.12.2019 - 107 589,69 грн.;
- за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 98 623,88 грн.;
- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 107 589,69 грн.;
- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 118 348,66 грн.;
- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 136 100,96 грн.;
- за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 - 83 441,26 грн.
Таким чином, у період з 18.08.2017 по 31.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» не сплачувало Запорізькій міській раді дохід у вигляді орендної плати.
При цьому, на переконання суду, відповідачем не в достатній мірі доведена винятковість обставин для надання розстрочення виконання судового рішення у цій справі саме на 12 місяців.
Оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи фінансовий стан та баланс інтересів сторін, зважаючи на те, що надходження коштів до бюджету територіальної громади міста Запоріжжя є критично важливим для забезпечення фінансової стабільності та розвитку громади, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення у даній справі про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 799 196,15 грн. на шість місяців не порушить баланс інтересів сторін. Одночасно розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання та не вплине на фінансовий стан позивача.
Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами щомісячно періодом з дня постановлення відповідної ухвали суду суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання щодо строку розстрочення виконання рішення, слід враховувати нормативні приписи частини 5 статті 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Суд зазначає, що визначений ч. 5 ст. 331 ГПК України строк для розстрочки або відстрочення виконання судового рішення є присічним, та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.
Отже, розстрочення або відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення та однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати прийняття відповідної ухвали про розстрочення виконання рішення суду.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до статті 330 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду та подати її на затвердження до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» задовольнити частково та розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 у справі № 908/2762/25 в частині стягнення з відповідача 799 196,15 грн. строком на шість місяців з дня прийняття рішення, шляхом сплати відповідачем коштів рівними частинами за наступним графіком: до 29.01.2026 - 133 199,36 грн., до 28.02.2026 - 133 199,36 грн., до 29.03.2026 - 133 199,36 грн., до 29.04.2026 - 133 199,36 грн., до 29.05.2026 - 133 199,36 грн., до 29.06.2026 - 133 199,35 грн.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “.АМГ.» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25 - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 по справі № 908/2762/25 в сумі 799 196,15 грн. терміном на 6 (шість) місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами, а саме:
- до 29.01.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.;
- до 28.02.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.;
- до 29.03.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.;
- до 29.04.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.;
- до 29.05.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп.;
- до 29.06.2026 - 133 199 (сто тридцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 35 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС учасників справи.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано: 03.03.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.