02 березня 2026 р. Справа № 902/1238/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
представники сторін:
ТОВ "Мілоан": Калачик В.В.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1238/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1238/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Н.О.
29.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В подальшому, ухвалою суду від 11.12.2025 року, зокрема, задоволено частково заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. (вх. № 01-36/1630/25 від 09.12.2025 року) про затвердження плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 станом на 03.12.2025 року. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О., як керуючого реструктуризацією боргів боржника Фізичної особи ОСОБА_1 у справі №902/1238/25. Обов'язок щодо ведення реєстру вимог кредиторів та надання кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника.
18.12.2025 року до суду від ТОВ "Мілоан" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 35 055,17 грн у справі № 902/1238/25.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року призначено заяву ТОВ "Мілоан" б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1238/25 до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2026 року об 11:00 год.
Ухвалою від 26.02.2026 року задоволено заяву представника ТОВ "Мілоан" адвоката Калачика В.В. б/н від 25.02.2026 року про участь в судових засіданнях у справі № 902/1238/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Мілоан" адвоката Калачика В.В. у судовому засіданні, яке призначено на 02.03.2026 року об 11:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1238/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату в судове засідання з'явився представник заявника.
Боржник та інші учасники провадження у даній справі в судове засідання не з'явились, будь-яких заяв, клопотань чи пояснень щодо причин неявки до суду не подали.
Про дату, час та місце розгляду справи боржник та кредитори повідомлені належним чином, ухвалою суду від 23.12.2025 року, копія якої була надіслана учасникам справи до електронних кабінетів.
Судом також встановлено, що боржником не надано повідомлення щодо розгляду заявлених кредиторських вимог.
В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.
Щодо укладення договору про споживчий кредит №5860183 від 10.07.2025 року.
10.07.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5860183 (далі - Кредитний договір 1), що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" та на виконання п. 6.1. цього договору, де зазначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
За умовами Кредитного договору 1, Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а
Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1).
Сума Кредиту складає - 2000.00 гривень.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору 1, кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 10.07.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 05.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4. Кредитного договору 1).
Згідно з п. 1.5. Кредитного договору 1, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 6964.00 грн. Денна процентна ставка складає: (6964.00 грн. / 2000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418.52 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 8964.00 грн.
Комісія за надання кредиту: 540.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1).
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 6424.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2.).
Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п. 2.1).
У разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1).
Отже, за умовами Кредитного договору 1, Кредитор свої зобов'язання виконав та перерахував Боржнику грошові кошти кредиту у розмірі 2000.00 грн. на платіжну картку Боржника, що була зазначена ним при укладенні Кредитного договору як позичальником, згідно з п. 1.2. Кредитного договору 1, а саме: НОМЕР_2 .
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає копію квитанції про здійснення платіжної операції за Кредитним договором 1 на номер картки Боржника та копію платіжного доручення № 157493591 від 10.07.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку Боржника.
Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов'язання за Кредитним договором 1 не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається до цієї заяви) кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 8 000,00 грн., з яких:
2000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
1 460,00 грн. - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту,
540,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту,
4 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами (п. 4.1. договору).
Щодо укладення Договору про споживчий кредит №7849384 від 10.07.2025 року.
10.07.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7849384 (далі - Кредитний договір 2), що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію та на виконання п. 6.1. цього договору, де зазначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
За умовами Кредитного договору 2, Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1).
Сума Кредиту складає - 2000.00 гривень.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору 2, кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 10.07.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 05.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4. Кредитного договору 2).
Згідно з п. 1.5. Кредитного договору 2, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 6964.00 грн. Денна процентна ставка складає: (6964.00 грн. / 2000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418.52 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 8964.00 грн.
Комісія за надання кредиту: 540.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1).
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 6424.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2.).
Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 (п. 2.1).
У разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1).
Отже, за умовами Кредитного договору 2, Кредитор свої зобов'язання виконав та перерахував Боржнику грошові кошти кредиту у розмірі 2000.00 грн. на платіжну картку Боржника, що була зазначена ним при укладенні Кредитного договору як позичальником, згідно з п. 1.2. Кредитного договору 2, а саме: НОМЕР_3 .
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає копію квитанції про здійснення платіжної операції за Кредитним договором 2 на номер картки Боржника та копію платіжного доручення № 157493494 від 10.07.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку Боржника.
Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов'язання за Кредитним договором 2 не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається до цієї заяви) кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 8 000,00 грн., з яких:
2000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
1 460,00 грн. - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту,
540,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту,
4 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами (п. 4.1. договору).
Щодо укладення Договору про споживчий кредит №101914298 від 18.06.2025р.
18.06.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101914298 (далі - Кредитний договір 3), що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію та на виконання п. 6.1. цього договору, де зазначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
За умовами Кредитного договору 3, Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1).
Сума Кредиту складає - 6000.00 гривень.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору 3, кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 18.06.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 13.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4. Кредитного договору 3).
Згідно з п. 1.5. Кредитного договору 2, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 21223.50 грн. Денна процентна ставка складає: (21223.50 грн. / 6000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.98%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2662.72 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 27223.50 грн.
Комісія за надання кредиту: 1350.00 грн., яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 22.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1).
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9768.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2).
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3).
Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 10105.50 грн. (п. 1.5.4).
Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п. 2.1).
У разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (п. 4.1).
Отже, за умовами Кредитного договору 3, Кредитор свої зобов'язання виконав та перерахував Боржнику грошові кошти кредиту у розмірі 6000.00 грн. на платіжну картку Боржника, що була зазначена ним при укладенні Кредитного договору як позичальником, згідно з п. 1.2. Кредитного договору 3, а саме: НОМЕР_2 .
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає копію квитанції про здійснення платіжної операції за Кредитним договором 3 на номер картки Боржника та копію платіжного доручення № 105416894 від 18.06.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку Боржника.
Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов'язання за Кредитним договором 3 не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається до цієї заяви) кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 19 055,17 грн., з яких:
6 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
3 041,17 грн. - сума заборгованості за процентами,
2 664,00 грн. - сума заборгованості за комісією щодо обслуговування кредиту,
6 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами,
1 350,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту.
На підставі викладеного, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в загальному розмірі 35 055,17 грн та в розмірі 4844,80 грн сплаченого судового збору; включити грошові вимоги Кредитора - ТОВ "ФК "Процент" до реєстру вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 29.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Мілоан" б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 35 055,17 грн у справі № 902/1238/25, надійшла до суду 18.12.2025 року (сформована в системі "Електронний суд" - 17.12.2025), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи:
10.07.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5860183, що підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", на виконання умов якого кредитором перераховано боржнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на платіжну картку боржника, що була зазначена ним при укладенні кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 157493591 від 10.07.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку боржника.
Боржник свої грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 8 000,00 грн., з яких:
2000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
1 460,00 грн. - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту,
540,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту,
4 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами (п. 4.1. договору).
При цьому, суд зауважує, що нарахування (комісія, штраф по п. 4.1 договору) здійснено по 09.10.2025 року (дата відкриття провадження у справі - 24.09.2025 року).
10.07.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7849384, що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", на виконання умов якого кредитором перераховано боржнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на платіжну картку боржника, що була зазначена ним при укладенні кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 157493494 від 10.07.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку боржника.
Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 8 000,00 грн., з яких:
2000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
1 460,00 грн. - сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту,
540,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту,
4 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами (п. 4.1. договору).
При цьому, суд зауважує, що нарахування (комісія, штраф по п. 4.1 договору) здійснено по 09.10.2025 року (дата відкриття провадження у справі - 24.09.2025 року).
18.06.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101914298, що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", на виконання умов якого кредитором перераховано Боржнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. на платіжну картку Боржника, що була зазначена ним при укладенні кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 105416894 від 18.06.2025 року щодо переказу кредитних грошових коштів у сумі кредиту на картку Боржника.
Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 19 055,17 грн., з яких:
6 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом,
3 041,17 грн. - сума заборгованості за процентами,
2 664,00 грн. - сума заборгованості за комісією щодо обслуговування кредиту,
6 000,00 грн. - сума заборгованості за штрафами,
1 350,00 грн. - сума заборгованості по комісії за надання кредиту.
При цьому, суд зауважує, що нарахування (комісія, штраф по п. 4.1 договору та відсотки по п. 1.5.4 договору) здійснено по 14.10.2025 року (дата відкриття провадження у справі - 24.09.2025 року).
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Мілоан" за згаданими кредитними договорами, до суду не надано.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згадані вище розрахунки заборгованості боржника перед ТОВ "Мілоан", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника за договорами №5860183 від 10.07.2025 року, № 7849384 від 10.07.2025 року, №101914298 від 18.06.2025 року, в частині вимог щодо заборгованості за тілом кредиту, комісії та відсотків, нарахованих кредитором до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (дата відкриття провадження у справі - 24.09.2025 року), є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині, а саме в загальному розмірі - 18 824,69 грн..
Стосовно заявлених вимог до боржника в частині комісії та відсотків, нарахованих кредитором після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (дата відкриття провадження у справі - 24.09.2025 року), суд зауважує наступне.
Так, як зазначено раніше, за договором №5860183 від 10.07.2025 року, нарахування, зокрема, комісії здійснено по 09.10.2025 року (включно).
За договором №7849384 від 10.07.2025 року, нарахування, зокрема, комісії здійснено по 09.10.2025 року (включно).
За договором №101914298 від 18.06.2025 року, нарахування, зокрема, комісії та відсотків здійснено по 14.10.2025 року (включно).
Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1238/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначених вище розрахунків заборгованості, заявником нараховані та заявлені до визнання:
за договором №5860183 від 10.07.2025 року - 584,00 грн. сума комісії, яка нарахована за період з 24.09.2025 року по 09.10.2025 року (включно);
за договором №7849384 від 10.07.2025 року - 584,00 грн. сума комісії, яка нарахована за період з 24.09.2025 року по 09.10.2025 року (включно);
за договором №101914298 від 18.06.2025 року - 618,48 грн сума відсотків, які нараховано за період з 24.09.2025 року по 14.10.2025 року (включно), 444,00 грн. - сума комісії, яка нарахована за 02.10.2025 року, тобто вже після відкриття провадження у справі № 902/1238/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (після 24.09.2025 року).
Всього, нараховано після відкриття провадження у справі № 902/1238/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , 2 230,48 грн.
Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.
Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані заявником згідно зазначених розрахунків заборгованості та заявлені до визнання комісії та відсотки за період з 24.09.2025 року по 14.10.2025 року, тобто після відкриття провадження у справі № 902/1238/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що нараховані заявником після відкриття провадження у цій справі 2 230,48 грн. - сума заборгованості за комісією та відсотками, визнанню не підлягають.
Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі 14 000,00 грн - штрафу, суд зауважує наступне.
Судом встановлено, що згідно п. 4.1 договорів, сторони обумовили, що у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Водночас, суд, перевіривши розрахунки заборгованості в частині штрафу на загальну суму 14 000,00 грн, встановив, що його нарахування є арифметично вірним та здійсненим відповідно до наведених вище умов договорів №5860183 від 10.07.2025 року, № 7849384 від 10.07.2025 року, №101914298 від 18.06.2025 року.
При цьому, суд зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Як вбачається із розрахунків заборгованості за договорами №5860183 від 10.07.2025 року, № 7849384 від 10.07.2025 року, №101914298 від 18.06.2025 року, заявником нараховано 14 000,00 грн штрафу у період дії воєнного стану в Україні.
Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов'язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.
Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Суд звертає увагу на те, що умовами п. 4.1 договору, передбачено обов'язок позичальника сплатити штраф у визначеному розмірі у випадку невиконання умов договору, в т.р. щодо неповернення суми позики, сплати відсотків або комісій, тобто у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором.
Крім цього, Позичальник, який отримав кредитні кошти за згаданими вище договорами, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Мілоан", а тому відповідно до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення боржника як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Мілоан".
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені між ТОВ "Мілаон" та Боржником договори №5860183 від 10.07.2025 року, № 7849384 від 10.07.2025 року, №101914298 від 18.06.2025 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитора штрафу у загальному розмірі 14 000,00 грн.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані заявником та заявлені до визнання 14 000,00 грн - штрафу, підлягають списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягають.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Мілоан" б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1238/25, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 18 824,69 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
В решті вимог, в розмірі 16 230,48 грн. (14 000,00 грн - штрафу, 618,48 грн. відсотків, 1 612,00 грн. - комісії), вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Мілоан" б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1238/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (код ЄДРПОУ 40484607; вул. Багговутівська, 17-21, м. Київ, 04107) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) в розмірі 18 824,69 грн. заборгованості (друга задоволення вимог кредиторів); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1238/25.
3. В решті вимог заяви ТОВ "Мілоан" б/н від 17.12.2025 року (вх. № 01-36/1672/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1238/25, в розмірі 16 230,48 грн., відмовити.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, та на електронні адреси: Боржнику - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , представнику ТОВ "Мілоан" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи