02 березня 2026 р. Справа № 902/1286/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" : Калачик В.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1286/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1286/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 10.11.2025 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/1286/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі на 23.02.2026 року.
Також, 12.11.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
22.12.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 20.12.2025 року (вх. № 01-36/1680/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 31 066,60 грн у справі № 902/1286/25.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року (вх. № 01-36/1680/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1286/25 до розгляду в судовому засіданні на 02.03.26 об 11:30 год..
Крім того, ухвалою суду від 12.02.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1286/25, яке призначено на 23.02.2026 року об 11:00 год. та в усіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Також, ухвалою суду від 27.02.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Калачика В.В. у судовому засіданні, яке призначено на 02.03.2026 об 11:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1286/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату - 02.03.2026 в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явились арбітражний керуючий Белінська Н.О. та представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
При цьому, судом встановлено, що 20.02.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-904/1861 від 20.02.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1286/25.
Крім того, 25.02.2026 року до суду від представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення б/н від 25.02.2026 року у справі № 902/1286/25.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В ході розгляду справи, представник ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" просив суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Керуюча реструктуризацією вказала, що визнає заявлені вимоги частково.
Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року, Боржником 22.03.2025 р. було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 (надалі - договір) з ТОВ «Фінансова компанія «КІФ» (далі - Первісний кредитор), відповідно до якого Первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 3 000,00 гривень терміном на 90 днів під відсотки відповідно до договору, який в подальшому пролонгувався, відповідними додатковими угодами до договору до 16.08.2025 р..
В подальшому, на підставі договору факторингу № 14102025 від 14.10.2025 р. право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ «ФК Профіт», який у свою чергу передав це право вимоги до Боржника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025 р..
Разом з тим, відповідно до п. 3.1. договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пункт 3.2. договору передбачає: сума Кредиту складає - 3000 гривень. Тип Кредиту - Кредит.
Відповідно до п. 3.6. договору: денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (2646(загальні витрати) грн. / 3000 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0,98% в день.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 р. становить 7 077,00 гривень.
Крім того, Боржником 07.03.2025 р. було укладено договір кредитної лінії №00-10245712 (надалі - Договір-1) з ТОВ «Макс Кредит» (далі - Первісний кредитор-1), відповідно до якого Первісний кредитор-1 надав Боржнику кредит у розмірі 4500,00 гривень
терміном на 360 днів під відсотки відповідно Договору-1.
В подальшому на підставі договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р., право вимоги до Боржника було передано Первісним кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
Відповідно до п. 1.1. договору-1, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пункт 1.2. договору-1 передбачає: Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 4500,00 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.
Відповідно до п. 1.7.1. договору-1 : денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,00% (одна ціла) та розраховується в процентах).
Згідно наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р. становить 13144,80 гривень.
Також, у заяві повідомлено, що ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» не має заінтересованості стосовно боржника та є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.
На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника, що складаються з суми 31 066,60 грн, в тому числі: 7077,00 гривень за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 р.; 13 144,80 гривень за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025р.; судового збору у розмірі 4 844,80 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-904/1861 від 20.02.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1286/25, штраф/пеня, нараховані за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р. у сумі 1 800,00 грн - підлягають списанню згідно п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.
Крім цього, нарахування відсотків за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р. здійснені за період з 10.11.2025 по 12.11.2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ будь-які нарахування (штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника) з дати відкриття провадження, а саме 10.11.2025 року, припиняються.
В зв'язку з зазначеним: грошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» у розмірі 126,90 грн (42,30*3) - сума заборгованості за відсотками нарахованими за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р. за період з 10.11.2025 по 12.11.2025 не підлягають визнанню.
Отже, по договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р., укладеного між ТОВ «Макс Кредит» (право вимоги за яким перейшло до Кредитора від ТОВ «Макс Кредит» на підставі договору факторингу № 27112025-МК/ ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р.) та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, частково
визнаю вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в розмірі 11 217,90 грн, а саме:
- 4 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог);
- 1 430,40 грн - заборгованість по відсоткам ( 2 черга задоволення вимог);
- 5 287,50 грн - донараховані відсотки вторинним кредитором за період з 08.07.2025 р. по 12.11.2025 року (2 черга задоволення вимог), та не визнає вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в розмірі 1 926,90 грн, а саме :
- 1 800,00 грн - шрафи/пеня (3 черга задоволення вимог);
- 126,90 грн - донараховані відсотки вторинним кредитором за період з 08.07.2025 р. по 12.11.2025 року (2 черга задоволення вимог).
Водночас, стосовно договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 р. укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «КІФ» (право вимоги перейшло до Кредитора на підставі договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025 р., укладеного з ТОВ «ФК ПРОФІТ») та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, визнає вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в розмірі 7 077,00 грн в повному обсязі, а саме:
- 3 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог);
- 4 077,00 грн - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог).
Також, керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, визнає в повному обсязі вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в розмірі 6 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Разом з цим, у цьому повідомлено зазначено, що заява з грошовими вимогами ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» була створена в системі «Електронний Суд» 20.12.2025 року, в зв'язку з чим 30-денний строк пропущено.
Відповідно до додаткових пояснень представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 25.02.2026 року у справі № 902/1286/25, керуюча реструктуризацією посилається на пункт 3 частини 1 статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства та зазначає, що нарахування відсотків після 10.11.2025 року є неправомірним.
У цій частині Кредитор не заперечує проти висновку керуючої реструктуризацією.
Так, сума 126,90 грн стосується періоду з 10.11.2025 по 12.11.2025, тобто після відкриття провадження у справі.
З огляду на імперативний характер норми ст. 120 КУзПБ, Кредитор погоджується із невизнанням цієї суми.
Крім цього, керуюча реструктуризацією вважає, що штраф підлягає списанню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Такий висновок є передчасним та ґрунтується на розширеному тлумаченні норми, яке не відповідає її змісту.
Пункт 18 Перехідних положень ЦК України передбачає звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання у період дії воєнного стану.
Разом з тим, зазначена норма: не встановлює автоматичного списання будь-яких штрафів; не скасовує дію статей 546 - 549 ЦК України; не нівелює принцип свободи договору; не змінює правову природу забезпечувальних зобов'язань.
Для її застосування необхідно встановити конкретний період прострочення, момент виникнення зобов'язання зі сплати штрафу та правову природу відповідного нарахування.
У повідомленні керуючої реструктуризацією відсутній аналіз зазначених обставин.
Фактично зроблено загальний висновок про списання штрафу лише з огляду на дію воєнного стану, що не відповідає принципу правової визначеності.
Разом з цим, умовами договору кредитної лінії № 00-10245712 сторони прямо передбачили сплату штрафу у фіксованому розмірі у разі порушення позичальником зобов'язань.
Заявлений штраф має забезпечувальну правову природу та є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не компенсаційною відповідальністю у розумінні статті 625 ЦК України.
Водночас, жодного пункту договору, який би суперечив імперативним нормам законодавства, керуючою реструктуризацією не наведено.
Отже, на переконання представника Заявника, висновок щодо списання штрафу у розмірі 1 800,00 грн є необґрунтованим та штраф має забезпечувальну правову природу і підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи вказане, представник Заявник просить суд : визнати грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» з урахуванням даних пояснень; включити грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» до реєстру вимог кредиторів із визначенням черговості відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 12.11.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1286/25, надійшла до суду 22.12.2025 року за вх. № 01-36/1680/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 20.12.2025), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.03.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт), укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943, яким, передбачені, зокрема, також такі умови :
За цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 3.1.).
Сума Кредиту складає - 3000 гривень. Тип Кредиту - Кредит (п. 3.2.).
Тип процентної ставки - фіксована. За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов (п. 3.4.) :
Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка (пп. 3.4.1.). Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду. Пільговий період 30 календарних днів з 22.03.2025 по 20.04.2025. Стандартний період 60 календарних днів з 21.04.2025 по 20.06.2025 (пп. 3.4.2.).
Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (2646(загальні витрати) грн. / 3000 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0,98% в день.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 2 415,8% річних (п. 3.6.).
Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA _____, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки. Дата надання Кредиту 22.03.2025 року (п. 4.1.).
Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 20.06.2025 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів (п. 4.2.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування Кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування Кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз'яснення щодо процентів: - економічна сутність процентів - плата за користування Кредитом; - база для розрахунку процентів - сума виданого Кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 5.2. Договору» помножити на «процентну ставку, вказану в п. 3.4., яка діє у відповідний період строку кредитування, з урахуванням умов Договору» (п. 5.1.).
Нарахування процентів за Кредитом провадиться за період з дня списання суми Кредиту з поточного рахунку Товариства до дня повернення Клієнтом суми Кредиту на поточний рахунок Товариства (включно). Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за Кредитом у випадку прострочення Клієнтом повернення Кредиту (п. 5.2.).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 20.06.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов'язань за цим Договором (п. 11.1.).
Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п. 13.1.).
Цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України «Про електронну комерцію» (п. 13.2.).
Також, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів : (Додаток № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року (Графік платежів, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LL483569); Додатковий договір № 1632943200425 від 20.04.2025 року до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року (підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LL324273); Додатковий договір № 1632943180525 від 18.05.2025 року до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року (підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LL775731); Додатки № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року (Графіки платежів, підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами - LL324273, LL775731); Паспорти споживчого кредиту (підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовими ідентифікаторами - LL345558, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ).
Водночас, Додатковим договором № 1632943180525 від 18.05.2025 року до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року, передбачені, серед іншого, наступні умови :
Відповідно до п. 3.3. Договору, строк обраного Клієнтом наступного Пільгового періоду складає: 30 календарних днів з 18.05.2025 по 16.06.2025.
Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,99% за 1 один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (2686,50 (загальні витрати) грн / 3000 (сума кредиту)) грн) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0,99% в день.
Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 16.08.2025 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом
перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 16.08.2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов'язань за цим Договором.
Цей Додатковий договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України «Про електронну комерцію» (п. 2).
Крім того, судом встановлено, що 07.03.2025 р. між ТОВ "Макс Кредит" (Кредитодавець або Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 00-10245712, зокрема, на таких умовах :
Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.1.).
Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот нуль копійок) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби (п. 1.2.).
Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - "02" березня 2026р.згідно умов пункту 3.6 цього Договору (п. 1.3.).
Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 15 днів.
Позичальник зобов'язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: "22" березня 2025 р., та кожного 15 дня після цієї дати протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).
Дата повернення кредиту, Періодичні дати платежів та дата сплати Комісії (якщо умовами Договору передбачено сплату Комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
У разі, якщо Позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів та належної до оплати Комісії/частини Комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином (п. 1.4.).
Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5.). Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (пп. 1.5.1.).
Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 900,00 (дев'ятсот гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору (п. 1.6.).
Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.00% (одна ціла) та розраховується в процентах з використанням такої формули: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100% = (16128,00/4500.00)/360 * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (пп. 1.7.1.).
Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію". З метою укладання цього Договору Кредитодавець надсилає Позичальнику одноразовий(і) ідентифікатор(и) погодженим із Позичальником засобом зв'язку, зокрема в месенджер (Viber та/або Telegram), прив'язаний до фінансового номеру клієнта, та/або на електронну пошту Позичальника та/або шляхом надсилання SMS повідомлення на фінансовий номер Позичальника та/або шляхом введення останніх чотирьох цифр номера, з якого Кредитодавцем здійснюється дзвінок на фінансовий номер Позичальника. Позичальник підтверджує, що жоден з цих способів не є пріоритетним для нього. Кредитодавець має право у кожному конкретному випадку надсилати одноразовий ідентифікатор одним із погоджених Позичальником засобів зв'язку, що технічно доступні для реалізації підписання кожного документу, пов'язаного з укладанням цього Договору (п. 2.2.).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі Суми кредиту з поточного рахунку Кредитодавця до дня фактичного повного повернення Кредиту протягом Строку дії кредитної лінії (п. 3.1.).
Нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення Кредиту (крім випадку, фактичного повернення Кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення Кредиту) (п. 3.2.).
Проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок неповерненої Суми кредиту за кожен день користування Кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього Договору (п. 3.3.).
Сума Кредиту, одержана Позичальником за цим Договором, повертається ним в повному обсязі у валюті Кредиту не пізніше дня остаточного повернення Кредиту (включно), зазначеного в Графіку платежів, на поточний рахунок Кредитодавця зазначений в Розділі 9 цього Договору, шляхом ініціювання переказу коштів з платіжної картки Позичальника через РОS-термінал в Особистому кабінеті або у спосіб, передбачений пунктом 5.5. цього Договору (п. 5.1.).
У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:
- на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 225,00 грн;
- на п'ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн;
- на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 675,00 грн;
- на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн;
- на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн.
У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов'язань на підставі цього Договору не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін (п. 6.4.).
Строк дії цього Договору становить 360 календарних днів. Місцем укладення цього Договору є місцезнаходження Кредитодавця (п. 7.2.).
Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил (п. 7.11.).
Разом з цим, Заявником долучені до кредиторської заяви, копії таких документів : (Додаток № 1 до кредитного договору № 00-10245712 від 07.03.2025 року (Графік платежів, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 15430 07.03.2025 16:26:38); Паспорт споживчого кредиту (підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 69483 07.03.2025).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із змісту вказаного вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року, у розділі 14 "Адреси, реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" договір підписано електронним підписом директором Єлізар'єв С.В., а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL483569, що відповідає описаним вище нормам Закону України "Про електронну комерцію".
Також, згідно Розділу 9 "Адреса, місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року, зі сторони Кредитодавця - ТОВ "Макс Кредит" договір підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженим працівником Кредитодавця ОСОБА_2 , а зі сторони Клієнта - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 15430 (введено 07.03.2025 16:26:38), що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року та договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року, дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, судом встановлено, що ТОВ "ПрофітГід" підтвердженням (копія наявна у справі) повідомило ТОВ "Фінансова компанія "КІФ", що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Платник - ТОВ ФК КІФ, код 42359240; номер транзакції 44262-22074-61253; Дата / час здійснення переказу коштів 2025-03-22 07:43:27; сума переказу - 3 000,00 грн; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; Призначення переказу - Видача кредиту за договором 1632943.
Також, ТОВ "ПрофітГід" підтвердженням (копія наявна у справі) повідомило ТОВ "Макс Кредит", що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішні перекази грошових коштів на рахунки отримувачів. Надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року Платник: ТОВ "МАКС КРЕДИТ", код 42806643. Перелік успішних переказів грошових коштів вказаний у Додатку №1 на одному аркуші.
Так, згідно наявної у справі копії Додатку № 1 (Підтвердження успішних переказів грошових коштів від Платника ТОВ МАКС КРЕДИТ, код 42806643), 2025-03-07 о 16:26:50 здійснено переказ у сумі 4 500,00 грн на платіжну картку отримувача - НОМЕР_2 (Номер транзакції 44135-76101-40704).
Водночас, зазначені вище підтвердження ТОВ "ПрофітГід" підписані кваліфікованим електронним підписом директором ТОВ "ПрофітГід".
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цих підтвердженнях ТОВ "ПрофітГід" картка № НОМЕР_2 , вказана у п. 4.1. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року та п.2.10. договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року як платіжна картка Клієнта/Позичальника № НОМЕР_2 .
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року та від ТОВ "Макс Кредит" по договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року.
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року, а також укладення між ТОВ "Макс Кредит" (Кредитодавець або Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року та надання Товариствами кредитів згідно цих договорів Клієнту/Позивальнику у сумі 3 000,00 грн та в сумі 4 500,00 грн відповідно.
Разом з тим, судом встановлено, що 14.10.2025 р. між ТОВ "ФК Профіт" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Клієнт) укладено договір факторингу № 14102025 (копія наявна у спраі), яким передбачено, зокрема, наступне.
За цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у
відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (пп. 2.1.3.).
Загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, Ціна придбання та Одинична ціна визначаються окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах (п. 4.1.).
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов'язань (п. 10.1.).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК Профіт" було перераховано ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" грошові кошти в сумі 1 031 859,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 248 від 15.10.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 14102025 від 14.10.2025 р..
Також, 14.10.2025 р. між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" було підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 14102025 від 14.10.2025 р. (копія наявна у справі).
Водночас, згідно Реєстру прав вимог № 1 від 14.10.2025 р. до договору факторингу №14102025 від 14.10.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано між ТОВ "ФК Профіт" та ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" через сервіс "Вчасно", за порядковим № 317 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 1632943 від 22.03.2025 р., основна сума боргу - 3 000,00 грн; сума заборгованості за відсотками по пільговій відсотковій ставці - 1 215,00 грн; сума заборгованості за відсотками по стандартній відсотковій ставці - 2 862,00 грн). Загальна сума заборгованості 7 077,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що 12.11.2025 року року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "ФК Профіт" (Клієнт) укладено договір факторингу №12112025 (копія наявна у спраі), яким передбачені, зокрема, такі умови :
За цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у
відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1.).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (пп. 2.1.3.).
Загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, Ціна придбання та Одинична ціна визначаються окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах (п. 4.1.).
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов'язань (п. 10.1.).
Водночас, згідно матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "ФК Профіт" грошові кошти в сумі 892 324,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 945 від 12.11.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025 р., без ПДВ.
При цьому, 12.11.2025 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК Профіт" було підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 12112025 від 12.11.2025 р. (копія наявна у справі).
Крім того, згідно Реєстру прав вимог № 1 від 12.11.2025 р. до договору факторингу №12112025 від 12.11.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК Профіт" через сервіс "Вчасно", за порядковим № 317 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 1632943 від 22.03.2025 р., основна сума боргу - 3 000,00 грн; сума заборгованості за відсотками по пільговій відсотковій ставці - 1 215,00 грн; сума заборгованості за відсотками по стандартній відсотковій ставці - 2 862,00 грн). Загальна сума заборгованості 7 077,00 грн.
Також, судом встановлено, що 27.11.2025 року року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Макс Кредит" (Клієнт) укладено договір факторингу №27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП (копія наявна у спраі), яким передбачені, зокрема, наступні умови :
В порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов'язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги (п. 2.1.).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийомупередачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників-підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відповідно до Реєстру Боржників та є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.2.).
Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1 714 957 грн 87 коп. (один мільйон сімсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень, вісімдесят сім копійок), без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_6 , в АТ "АСВІО БАНК", МФО банка 353489, код ЄДРПОУ Клієнта 42806643 протягом тринадцяти банківських робочих днів від дати підписання договору (п. 3.1.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, та діє до 31.12.2026 р., але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов'язань Сторонами (п. 11.1.).
Разом з цим, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Макс Кредит" грошові кошти в сумі 1 714 957,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 12.12.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р., без ПДВ.
Також, 27.11.2025 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Макс Кредит" було підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р. (копія наявна у справі).
Окрім цього, згідно Реєстру Боржників від 27.11.2025 р. за кредитними договорами, укладеними між Позичальком та ТОВ "Макс Кредит" до договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "Макс Кредит" через сервіс "Вчасно", за порядковим № 1111 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 00-10245712 від 07.03.2025р., основна сума боргу - 4 500,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 1430,40 грн; штрафні санкції - 1 800,00 грн).
Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеним вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року та договору кредитної лінії №00-10245712 від 07.03.2025 р., які укладені останнім із ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" та ТОВ "Макс Кредит" відповідно.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі описаних вище договорів факторингу набуло від ТОВ "ФК Профіт" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року.
Також, згідно договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025 р. та зазначених вище документів до цього договору, ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло від ТОВ "Макс Кредит" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору кредитної лінії №00-10245712 від 07.03.2025 р..
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року (Боржник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "КІФ", станом на 14.10.2025 року заборгованість складає в загальній сумі 7 077,00 грн, з яких : 3 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 4 077,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 7 077,00 грн також вказана і в згаданих вище Реєстрах прав вимог № 1 від 14.10.2025 р. та № 1 від 12.11.2025 р..
Водночас, із цього розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості за відсотками склала 6 426,00 грн, яка нарахована за період з 22.03.2025 по 16.08.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/1286/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 10.11.2025 року у цій справі).
Також, даним розрахунком заборгованості підтверджено, що Боржник частково оплатив заборгованість за відсотками в сумі 2 349,00 грн.
Отже, у вказаному розрахунку заборгованості арифметично вірно визначено залишок несплачої заборгованості за відсотками в сумі 4 077,00 грн (6 426,00 грн - 2 349,00 грн).
Поряд з цим, згідно даного розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками нарахована в сумі 2 875,50 грн за пільговою процентною ставкою 1,35% від суми кредиту 3000,00 грн за кожний день за період з 22.03.2025 року по 17.06.2025 року, та в сумі 3 550,50 грн за стандартною процентною ставкою 1,59 % від суми кредиту 3 000,00 грн за кожний день за період з 18.06.2025 року по 16.08.2025 року, що узгоджується із умовами вказаних вище підпунктів 3.4.1., 3.4.2. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року, а також п. 2 Додаткового договору №1632943180525 від 18.05.2025 року до цього договору.
Отже, беручи до уваги викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості за договором фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості розмірі 7 077,00 грн, відповідає умовам цього договору та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Крім того, судом встановлено, що згідно наявного у справі детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р. станом на 12.11.2025 року, який оформлено ТОВ "Макс Кредит", заборгованість складає в загальній сумі 7 730,40 грн, з яких : 4 500,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 1 430,40 грн - сума заборгованості за відсотками (нараховані за період з 07.03.2025 по 07.07.2025); 1 800,00 грн - штрафні санкції).
Також, згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-10245712 від 07.03.2025 р., який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", останнім донараховані відсотки в сумі 5 414,40 грн за період з 08.07.2025 р. по 12.11.2025 року.
Водночас, із даних розрахунків заборгованості за кредитним договором №00-10245712 від 07.03.2025 р. вбачається, що заборгованість за відсотками в загальній сумі 6 844,80 грн (1430,40 грн + 5414,40 грн) нарахована за стандартною процентною ставкою 0,94 % від суми кредиту 4 500,00 грн за кожний день за період з 07.03.2025 року по 12.11.2025 року, що узгоджується із умовами вказаного вище підпункту 1.5.1. договору кредитної лінії №00-10245712 від 07.03.2025 р..
Разом з цим, як вказувалося вище, ухвалою суду від 10.11.2025 року, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/1286/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 10.11.2025 року.
Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника : пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів : зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р., який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", Заявником нараховані та заявлені до визнання 126,90 грн (42,30 грн + 42,30 грн + 42,30 грн) - заборгованість за процентами, яка нарахована за період з 10.11.2025 року по 12.11.2025 року, тобто за три дні з моменту відкриття провадження у справі № 902/1286/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.
Відтак, з огляду на викладене, а також вказані вище норми ст.ст. 120, 121 КУзПБ та умови договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р., правомірним є нарахування та заявлення до визнання процентів, за період з 07.03.2025 р. по 09.11.2025 р. (до дня відкриття провадження у справі № 902/1286/25 - 10.11.2025 р.).
Водночас, судом встановлено, що згідно згаданих вище розрахунків заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р., заборгованість за відсотками за період з 07.03.2025 р. по 09.11.2025 р. складає в сумі 6 717,90 грн (6 844,80 грн - 126,90 грн), яка відповідає умовам цього договору та обставинам цієї справи, а тому підлягає визнанню.
Поряд з цим, як зазначено вище, у додаткових поясненнях представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 25.02.2026 року у справі № 902/1286/25, Кредитор погодився з невизнанням нарахованих відсотків сумі 126,90 грн.
Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником згідно зазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р. та заявлені до визнання відсотки в розмірі 126,90 грн - за період з 10.11.2025 року по 12.11.2025 року по вказаному договору, тобто після відкриття провадження у справі № 902/1286/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником після відкриття провадження у цій справі 126,90 грн - заборгованість за відсотками, визнанню не підлягає.
Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 1 800,00 грн - штрафні санкції згідно договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р..
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.4. договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р., у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:
- на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 225,00 грн;
- на п'ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн;
- на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 675,00 грн;
- на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн;
- на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання штраф у розмірі - 450,00 грн.
Водночас, суд, перевіривши детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р. станом на 12.11.2025 року, який оформлено ТОВ "Макс Кредит" в частині штрафних санкцій на суму 1 800,00 грн, встановив, що їх нарахування є арифметично вірним та здійсненим відповідно до наведеним вище умов договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року.
При цьому, як вказано вище, керуюча реструктуризацією у своєму повідомленні №02-904/1861 від 20.02.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1286/25, не визнала нараховані за договором кредитної лінії №00-10245712 від 07.03.2025 р. штрафні санкції у сумі 1 800,00 грн, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.
Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Як вбачається із детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-10245712 від 07.03.2025 р. станом на 12.11.2025 року, який оформлено ТОВ "Макс Кредит", штрафні санкції у сумі 1 800,00 грн, нараховані за період з 07.06.2025 року по 26.06.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.
Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов'язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.
Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Суд звертає увагу на те, що умовами пп. 6.4.1. договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р., передбачно роз'яснення щодо штрафу, зокрема : економічна сутність штрафу - грошова сума, яку повинен сплатити Позичальник Кредитодавцю у випадку невиконання та/або неналежно виконаного зобов'язання за цим Договором.
При цьому, пп. 6.4.1. договору кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 р. також обумовлено, що у випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та Позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв).
Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредит за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Макс Кредит" (права вимоги останнього до Боржника по вказаному договору набутті ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому відповідно до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Макс Кредит".
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між ТОВ "Макс Кредит" та Боржником договір кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов'язку сплати на користь Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" штрафних санкцій у сумі 1 800,00 грн.
З огляду на вищевказане, викладені представником ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у додаткових поясненнях б/н від 25.02.2026 року у справі № 902/1286/25 доводи щодо необґрунтованості списання штрафу у розмірі 1 800,00 грн, судом відхиляється, як такі що полягають в довільному трактуванні відповідної пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та спростовуються викладеними вище висновками.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані та заявлені до визнання штрафні санкції у сумі 1 800,00 грн, підлягають списанню, а тому визнанню не підлягать.
Отже, з врахуванням описаних вище обставин, суд перевіривши зазначені вище розрахунки заборгованості за кредитним договором № 00-10245712 від 07.03.2025 р., дійшов висновку, що сума заборгованості за цим договором, складає в загальному розмірі 11 217,90 грн, з яких : 4 500,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 6 717,90 грн - заборгованість за відсотками, яка відповідає умовам вказаного договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в загальній сумі 18 294,90 грн (7 077,00 грн + 11 217,90 грн) не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року (вх. № 01-36/1680/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1286/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 18 294,90 грн, з яких : 7 077,00 грн - заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року; 11 217,90 грн - заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:
- ордер серії АА 1247554 від 18.11.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року;
- договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року, який укладено між адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем (адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);
- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000529 від 30.11.2018 року;
- Акт про надання правничої (правової) допомоги від 16.12.2025 року до договору №8/2025 від 18.11.2025 року, яким Сторони підтверджують, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника Бобровський Іван Васильович, справа №902/1286/25, а саме :
1) Аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн);
2) Аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн);
3) Визначення складу і розміру грошових вимог кредитора (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн);
4) Підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ (витрачений час - 2 год., вартість - 2 000,00 грн);
5) Підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС (витрачений час - 1 год., вартість - 1 000,00 грн). Загальна вартість послуг - 6 000,00 грн.
Також, у вказаному вище Акті про надання правничої (правової) допомоги Сторони підтверджують, що послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору №8/2025. Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.
При цьому, Акт про надання правничої (правової) допомоги від 16.12.2025 року до договору № 8/2025 від 18.11.2025 року підписано та скріплено печаткою ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", а також підписано електронним підписом адвокатом Калачиком В.В..
Разом з тим, пунктом 1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025 року передбачено, що адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного Акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідно акту, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.
Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 6 000,00 грн.
Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року (вх. № 01-36/1680/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1286/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Михайла Грушевського, буд. 10, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 18294,90 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів), з яких : 7 077,00 грн - заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1632943 від 22.03.2025 року; 11 217,90 грн - заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10245712 від 07.03.2025 року ; а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 6 000,00 грн - витрат на правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1286/25.
3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 20.12.2025 року (вх. № 01-36/1680/25) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 126,90 грн - заборгованість за відсотками та в розмірі 1 800,00 грн - штрафні санкції у справі № 902/1286/25.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1286/25.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокату Калачику В.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.