Додаткова постанова
04.03.2026 м. Дніпро Справа № 904/1783/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду без повідомлення (виклику) учасників провадження у справі заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу по справі № 904/1783/24
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», м. Дніпро
до фізичної особи-підприємця Кобченка Руслана Олександровича, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ФОП Кобченка Руслана Олександровича на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» суму основного боргу 135 643,82 грн, пеню у сумі 7 727,09 грн, 3% річних у сумі 773,15 грн, інфляційні втрати у сумі 903,30 грн та 3028,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 апеляційну скаргу ФОП Кобченка Руслана Олександровича - залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 у справі № 904/1783/24 - залишено без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на ФОП Кобченка Руслана Олександровича.
18.08.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в системі «Електронний суд» сформувало та подало до суду заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу по справі № 904/1783/24.
За змістом прохальної частини вказаної заяви АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» просить судову колегію:
- долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на правову допомогу згідно з переліком доданих до клопотання документів;
- ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ФОП Кобченка Руслана Олександровича на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, які понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи № 904/1783/24.
У зв'язку з тим, що питання про розподіл судових витрат не було вирішено, заявник просить долучити подані докази до матеріалів справи та ухвалити додаткове рішення про стягнення з ФОП Кобченка Р.О. на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач зазначає, що між ним та адвокатським об'єднанням АО «Перший радник» підписано договір про надання правничої допомоги № 5986-ДнЕМ від 04.10.2024, яким передбачено можливість визначення гонорару як у погодинній формі, так і у фіксованому розмірі.
На підтвердження наданих послуг з правничої допомоги та їх обсягу, заявником надано до суду: свідоцтво від 05.08.2016 серії ДП № 3127 про право на зайняття адвокатською діяльністю та витяг з ЄРАУ адвоката; Довіреність, видану керівником АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» Терещуком А.І. у порядку передоручення, якою уповноважено Мельник К.О. представляти інтереси позивача в судах України; Довіреність № 174/2025 від 14.04.2025 на представництво інтересів позивача в усіх органах судової системи; договір № 5986-ДнЕМ про надання правничої допомоги від 04.10.2024; акт наданих послуг № 22/904/1783/24-ДнЕМ від 15.08.2025 з доказами підписання (за період з 21.03.2025 по 15.08.2025), відповідно до якого загальна сума витрат на правничу допомогу становить 7 000 грн з ПДВ; додаток 1 до Акту наданих послуг, згідно якого, адвокат надав клієнту наступні послуги: підготував та подав до суду відзив на апеляційну скаргу у справі № 904/1783/24; брав участь у судовому засіданні 14.08.2025.
Про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а також намір стягнути ці витрати було заявлено представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а докази подані у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
Заявник посилається на норми ст. 126, 129, 123, 244 ГПК України та правові висновки Верховного Суду, зокрема на постанову Касаційного господарського суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та постанову від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, а також на правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019, в яких роз'яснено, що гонорар може бути встановлений у фіксованому розмірі, а тому детальний опис витраченого часу не є обов'язковим. Для розподілу судових витрат достатньо підтвердження обсягу наданих послуг і їх вартості, незалежно від фактичної сплати на момент розгляду питання.
Позивач - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що ним понесено та документально підтверджено витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні, які є співмірними, обґрунтованими та такими, що підлягають компенсації відповідно до ст. 126 та 244 ГПК України, у зв'язку з чим заявник просить стягнути зазначену суму з ФОП Кобченка Р.О. на свою користь.
ФОП Кобченко Р.О. заяви із запереченнями проти заявленої представником позивача до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подавав, у зв'язку з чим відсутні доводи щодо їх необґрунтованості чи неспівмірності, а отже критерії обґрунтованості та розумності розміру таких витрат не спростовані й підстав для їх зменшення судом не вбачається.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 та п. 1 чч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта, зокрема в господарському процесі перед фізичними та юридичними особами.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Колегія суддів враховує, що справа № 904/1783/24 стосується спору про стягнення заборгованості за договором реструктуризації, пов'язаного з виконанням грошових зобов'язань у сфері господарської діяльності, потребувала підготовки процесуальних документів, аналізу умов договору та доводів апеляційної скарги, а відтак обсяг наданої правничої допомоги та заявлений розмір витрат є співмірними зі складністю справи та характером виконаних представником робіт.
При цьому, важливим критерієм розумності витрат є результат, досягнутий адвокатом. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, це свідчить про досягнення представником позивача поставленої процесуальної мети та враховується судом при оцінці співмірності витрат.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши заяву представника позивача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як складність, обґрунтованість та співмірність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 7 000,00 грн, що є сумою цілком співмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1783/24 - задовольнити.
Стягнути з Кобченка Руслана Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) 7 000,00 грн (Сім тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідного наказу на виконання даної додаткової постанови.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов