03.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/400/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І.
при секретарі судового засідання Солодовій І.М.
Представники сторін:
від скаржника: АТАМАНЮК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - самопредставництво, довіреність № 54 від 30.12.2025
інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25 (суддя Красота О.І.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ
до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "РЕГІОН-ЛІДЕР" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго", Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "РЕГІОН-ЛІДЕР" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "АРР "РЕГІОН-ЛІДЕР" ДОР", Відповідач), у якому просило суд стягнути основний борг за поставлену електричну енергію у розмірі 15 696 222,22 грн., 15% річних у розмірі 3 352 486,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 440 759,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року. Позивач зазначав, що Відповідач був приєднаний до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з початку фактичного постачання електричної енергії, спожив електричну енергію загальним обсягом 3 057 219,00 кВт*год на загальну суму 17 845 320,65 грн., частково оплатив 2 149 098,43 грн., а решта заборгованості у розмірі 15 696 222,22 грн. залишилась несплаченою. Нарахування 15% річних та інфляційних втрат здійснено відповідно до пункту 7.4 розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 та статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "РЕГІОН-ЛІДЕР" Дніпропетровської обласної ради" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36163109) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19480600) основний борг за поставлену електричну енергію у розмірі 15 696 222,22 грн., 15% річних у розмірі 670 497,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 440 759,58 грн., судовий збір у розмірі 307 342,02 грн. В решті позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт постачання електричної енергії Відповідачу за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року підтверджений матеріалами справи, зокрема даними Оператора системи розподілу - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", актами та корегувальними актами купівлі-продажу електроенергії, рахунками на оплату. Суд встановив, що Відповідач розрахувався за вересень та жовтень 2022 року повністю, частково за листопад 2022 року, а за решту періоду оплату не здійснив, внаслідок чого заборгованість склала 15 696 222,22 грн. Суд визнав розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, наданий Позивачем, арифметично вірним. Водночас, розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру відсотків річних, суд, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, дійшов висновку про зменшення процентної ставки річних з 15% до 3%, зазначивши, що заявлена до стягнення сума 15% річних є надмірною, становить надмірний тягар та не відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості. Суд також зазначив, що Позивач не подав будь-яких заперечень щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру відсотків річних.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ, в якій просить скасувати Рішення від 29.05.2025 Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/400/25 в частині задоволення судом до стягнення з КП «АРР «РЕГІОН-ЛІДЕР» ДОР» 670497,30 грн. - 3 % річних. Ухвали нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» в частині стягнення 15% річних в повному обсязі та стягнути Комунального підприємства "Агентство регіонального розвитку "РЕГІОНЛІДЕР" Дніпропетровської обласної ради" (49000, м. Дніпро, вул. Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2025 16 Старокозацька, 56, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36163109) на користь ДПЗД Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість в розмірі в розмірі 3 352 486,54 грн. - 15% річних, на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 75 430,93 грн. покласти на Відповідача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи та матеріалам справи.
Апелянт зазначає, що правовідносини сторін чітко визначені законодавством і не потребують додаткового доказування щодо строків, порядку розрахунків, ціни, неустойки та інших нарахувань за прострочення грошового зобов'язання, оскільки договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання, встановленим законом, і є незмінним для сторін. Відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 633, 634 Цивільного кодексу України умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Апелянт наголошує, що відповідно до пункту 7.4 розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, яка є додатком до Договору, встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, що слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі передбачили 15% річних, саме цей розмір підлягає застосуванню.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про зменшення розміру 15% річних до 3% річних послався виключно на практику Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) та загальні міркування про збалансованість інтересів сторін. При цьому суд не навів жодних конкретних доказів або обставин, які б обґрунтовували саме таке зменшення у цьому конкретному випадку - зокрема, не було встановлено, що 15% річних є дійсно надмірним тягарем для Відповідача чи створює загрозу виконанню ним інших зобов'язань. Відсутність індивідуального підходу до оцінки обставин справи та зведення обґрунтування лише до правових позицій без доказової бази свідчить про неповноту судового розгляду та порушення принципу змагальності та обґрунтованості судового рішення.
Апелянт звертає увагу, що Відповідачем не було надано належних та допустимих пояснень та доказів, які б спростовували доводи та докази Позивача у цій справі, а суд проігнорував докази апелянта, надані у відповіді на відзив.
Апелянт також посилається на особливий статус ДПЗД «Укрінтеренерго» як єдиного в Україні постачальника електричної енергії, на якого покладені спеціальні обов'язки з виконання функцій постачальника «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р. Підприємство виконує соціально важливу функцію на ринку електричної енергії, забезпечуючи гарантоване постачання електроенергії споживачам, які втратили постачальника, включаючи військові частини, підрозділи Збройних Сил України та інші складові сил оборони. Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами підприємство втратило платоспроможність, набуло статусу «Дефолтний», а з 06.08.2019 всі кошти, що надходять від споживачів, спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за небаланси електричної енергії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 363 штрафні санкції, стягнуті із споживачів, мають спрямовуватись на погашення заборгованості з заробітної плати працівників підприємства, а після її погашення - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії, тобто мають цільовий характер використання.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 13.07.2023 у справі № 904/221/22, згідно з якою визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду, проте суд, реалізуючи ці повноваження, має забезпечити баланс інтересів сторін та визначити конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін тощо), а також не допускати фактичного звільнення від сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20). Апелянт також посилається на постанови Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 та від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21 щодо виконання публічних договорів приєднання з постачальником «останньої надії».
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дійшов хибних висновків, що не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для зміни рішення відповідно до статті 277 ГПК України.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Комунальне підприємство "Агентство регіонального розвитку "РЕГІОН-ЛІДЕР" Дніпропетровської обласної ради" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Акціонерне Товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" не скористалося правом подати пояснення щодо апеляційної скарги, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/400/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25 (суддя Красота О.І.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
27.06.2025р. матеріали справи № 904/400/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25 (суддя Красота О.І.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.03.2026 об 10:30 годин.
26.02.2026р. до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27.02.2026р. до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2026 заяву представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 166/26 від 02.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 справу № 904/400/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Кучеренко О.І.
Оскільки явка представників сторін судом не визнавалася обов'язковою, а 27.02.2026 р. від представника Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» Тищенко Тетяни Анатоліївни надійшло клопотання про проведення судового засідання за її відсутності, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за такої явки сторін.
03.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі № 904/400/25 в частині зменшення судом розміру процентів річних з 15% до 3% та відмови у стягненні різниці у розмірі 2 681 989,24 грн. (3 352 486,54 грн. - 670 497,30 грн.).
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при зменшенні розміру процентів річних не встановив конкретних обставин, які б обґрунтовували таке зменшення, не дослідив доказів надмірності тягаря для Відповідача, не врахував особливий статус Позивача як постачальника «останньої надії» та цільовий характер використання стягнутих штрафних санкцій, а також не надав оцінки доводам Позивача, викладеним у відповіді на відзив.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між Позивачем та Відповідачем існують правовідносини з постачання електричної енергії на підставі Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладеного на умовах публічного договору приєднання відповідно до статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 633, 634 Цивільного кодексу України. Відповідач перебував на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" у період з вересня 2022 року по листопад 2023 року. Позивач визначений постачальником "останньої надії" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (зі змінами) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року. Функції Оператора системи розподілу виконує АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". Позивач отримав від Оператора системи розподілу дані (звіти) про фактичне споживання Відповідачем електричної енергії з вересня 2022 року по листопад 2023 року у загальній кількості 3 057 219,00 кВт*год на загальну суму 17 845 320,65 грн. Відповідач частково оплатив поставлену електричну енергію у розмірі 2 149 098,43 грн. Заборгованість, яка залишилась несплаченою, складає 15 696 222,22 грн. Розрахунок 15% річних у розмірі 3 352 486,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 440 759,58 грн. за загальний період з 20.10.2022 по 24.10.2024 визнаний судом першої інстанції арифметично вірним. Пунктом 7.4 розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 передбачено п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання, що є іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
За текстом відзиву на позовну заяву, відповідач у суді першої інстанції зазначав про наступне: « …Крім того, відповідач вважає за необхідне просити суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір процентів річних, які позивач просить суд стягнути з відповідача.
Посилаючись на положення статті 625 ЦК України та умови Комерційної пропозиції № 5, яка додається до позовної заяви, позивач вказує на погоджений сторонами розмір відсотків, який складає 15 % замість передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України 3 %.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (п. 8.38).
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав".
Постановою Верховного Суду від 14.12.2023 року по справі № 916/2550/22 сформовано висновок, за яким застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (п. 59).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань (п. 62).
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (п. 63).
Вирішуючи питання про зменшення розміру відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення їх розміру перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру таких відсотків річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін також мають значення для вирішення такого питання.
Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи можливість зменшення розміру процентів річних, відповідач просить суд врахувати, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Також відповідач просить суд врахувати, що відсутність оплати спожитими побутовими абонентами електричної енергії зумовлена, зокрема, введенням на території України правового режиму воєнного стану, зупинення фінансування витрат відповідача як комунального підприємства на розміщення внутрішньо переміщених осіб.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необгрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, а в разі їх задоволення - зменшити розмір відсотків річних до 1 %, що становить 223 499,10 гривень, адже відшкодування втрат позивача від інфляції заявлено окремо, а інших збитків позивачу у даних правовідносинах не спричинено…».
Колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні заяви по суті, в розумінні частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, в яких би позивач висловлював свої заперечення проти клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення річних.
В судовому засіданні, уповноважний представник апелянта визнав цю обставину, як таку що не потребує доказування на протокол.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Однак, суд при ухваленні рішення про зменшення розміру 15% річних до 3% річних послався виключно на практику Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) та загальні міркування про збалансованість інтересів сторін. При цьому суд не навів жодних конкретних доказів або обставин, які б обґрунтовували саме таке зменшення у цьому конкретному випадку - зокрема, не було встановлено, що 15% річних є дійсно надмірним тягарем для відповідача чи створює загрозу виконанню ним інших зобов'язань.
Відсутність індивідуального підходу до оцінки обставин справи та зведення обґрунтування лише до правових позицій без доказової бази свідчить про неповноту судового розгляду та може бути розцінене як порушення принципу змагальності та обґрунтованості судового рішення. Це, у свою чергу, є належною підставою для подання апеляційної скарги та перегляду рішення в апеляційному порядку.
ДПЗД «Укрінтеренерго» з судовим Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 р. у справі № 916/5602/24 частково НЕ погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому, Апелянт вважає що суд першої інстанції безпідставно визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи та матеріалам справи, з таких підстав: Між Позивачем і Відповідачем, укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 (із змінами, далі - ПРРЕЕ).
Положенням ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (положення пункту 3.4.4 ПРРЕЕ).
Згідно з ст.633 ЦК України…
Відповідно до ст.634 ЦК України…
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України)…
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору «Комерційна пропозиція № 3», Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Отже, в цій справі правовідносини Сторін чітко визначені законодавством та не потрібують додаткових доказувань щодо строків, порядку розрахунків, ціни, неустойки та інших нарахувань за прострочення грошового зобов'язання, так як договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання, встановлений законом та є не змінним для сторін,..
… ДПЗД «Укрінтеренерго» вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено вищезазначені обставини, оскільки відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно- правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України …
Частиною 1 статті 626 ЦК України …
Частина 1 статті 202 ЦК України …
При цьому, за правилами статті 14 ЦК України…
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України…
Відповідно до статті 509 ЦК України…
Так, публічний договір постачання є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України …
Відповідно до ст. 526 ЦК України …
За змістом частини 1 статті 625 ЦК України… відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, положеннями комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021, встановлено, а саме:
- п.4.2. - що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
- п.4.3. - рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальникоом відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Відповідно до п.6.1. «Комерційної пропозиції № 5» від 08.10.2021 р., яка є додатком № 1 до Договору, за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
Згідно з вимогами п.п. 2 та п.п. 6 п. 6.2 Договору про постачання електричної енергії з Постачальником «останньої надії» Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та /або Договором.
Разом з тим, відповідно до положень п.п. 6 п. 7.1. Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Згідно зі статтею 625 ЦК України …
Приписи ст. 625 ЦК України …
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Відповідно до п.7.4 розділу 7. «Додаткові зобов'язання Споживача» «Комерційної пропозиції № 5» від 08.10.2021 р., яка є додатком № 1 до Договору, встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України…
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Звертаємо увагу, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох (15%) процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19)
Відповідно до статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України…
На виконання умов договору ПОН та Комерційної пропозиції до договору ПОН, Позивачем нараховано Відповідачу, за невчасне виконання договору 15% річних, на загальну суму 1 047 773,06 грн.
Враховуючи зазначене, ДПЗД «Укрінтеренерго» має право на нарахування штрафних санкції та інших нарахувань за прострочення грошового зобов'язання споживачів за спожиту електричну енергію, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у частині стягнення 3 352 486,54 грн. - 15% річних.
ДПЗД «Укрінтеренерго» обґрунтовує свою позицію щодо помилкового, на їхню думку, висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні частини 15% річних, передбачених договором. Компанія акцентує на тому, що суд не врахував загальні засади цивільного законодавства - добросовісність, розумність і справедливість - які лежать в основі договірних зобов'язань між сторонами. Також наголошується, що цивільно-правова відповідальність має компенсаторний характер і спрямована не на покарання, а на відновлення майнових прав потерпілої сторони.
Укрінтеренерго підкреслює, що згідно з умовами договору та комерційної пропозиції №5, затримка з оплатою електроенергії передбачає нарахування 15% річних як плати за користування грошовими коштами, що є допустимим згідно зі статтею 625 ЦК України. Суд, на думку компанії, неправомірно не визнав ці нарахування, хоча вказані положення прямо передбачають таку відповідальність за прострочення.
Отже, компанія вважає, що її вимоги про нарахування штрафних санкцій є правомірними, договірними та законодавчо обґрунтованими, а відмова суду першої інстанції у стягненні 3 352 486,54 грн як 15% річних суперечить чинному законодавству й укладеним сторонами умовам.
Положеннями статті 17 Конституції України…
Звертаємо увагу суду, що енергетична галузь України - економічна запорука державного суверенітету, елемент належного врядування, надійний базис сталого розвитку конкурентної економіки та невід'ємна частина європейського енергетичного простору.
01 липня 2019 року відбувся перехід до нової моделі ринку електроенергії, яка запроваджена Законом України «Про ринок електричної енергії», основною вимогою якого є забезпечення надійного та безперебійного постачання електричної енергії споживачам в умовах реформування ринку електричної енергії.
Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема забезпечення енергетичної безпеки України, забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів та створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики.
Так, відповідно до положень статті 62 Закону до загальносуспільних інтересів, які можуть забезпечуватися Кабінетом Міністрів України шляхом покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку, належить, зокрема, національна безпека, а також безпека постачання електричної енергії, стабільність, належна якість та доступність електричної енергії, у тому числі для вразливих споживачів.
При цьому, нормами цієї ж статті Закону встановлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов'язки.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії належать, зокрема, виконання функцій постачальника «останньої надії».
На підставі положень статті 62 Закону, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» (із змінами), на ДПЗД «Укрінтеренерго» були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 1 січня 2021 року на всій території України.
Разом з тим, Законом України від 21.07.2020 року № 810-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» було продовжено виконання функції постачальника «останньої надії» до 31 грудня 2021 року без проведення конкурсу. Внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р, щодо продовження терміну виконання функцій постачальника «останньої надії» до 31.12.2021, було погоджено 02.12.2020 Кабінетом Міністрів України на засіданні Уряду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 року
№ 1692-р строк виконання Державним підприємством зовнішньоекономічної
діяльності «Укрінтеренерго» функцій постачальника «останньої надії» продовжено до 31 грудня 2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2022 №1061-р строк виконання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» функцій Постачальника «останньої надії» продовжено до 31 грудня 2023 року.
Отже, починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії».
Суть діяльності постачальника «останньої надії» полягає в гарантованому постачанні електроенергії будь-яким споживачам всієї України, які втратили постачальника електричної енергії (міністерства, державні установи та підприємства, підприємства оборонно-промислового комплексу, комунальні підприємства, підприємства критичної інфраструктури, суб'єкти господарювання, фізичні особи- підприємці тощо).
Постачальник «останньої надії» - ключовий учасник ринку електричної енергії України, без якого неможливе нормальне функціонування ринку електричної енергії, та який виконує соціально важливу функцію на ринку електричної енергії та несе велике соціальне навантаження.
Положеннями статті 1 Закону визначено, що постачальник «останньої надії» - це електропостачальник, який за обставин, встановлених Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (90 календарних днів).
Отже, постачання електричної енергії споживачу, який з будь-яких причин не уклав договір на постачання електричної енергії з електропостачальником, є обов'язком, а не правом постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електроенергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Постачальник «останньої надії» виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. Від сталого функціонування постачальника «останньої надії» залежить діяльність всього енергоринку України.
Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час.
Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», перебуває більше 3 000 непобутових споживачів, з яких велика кількість споживачів бере участь в обороні України: військові частини, підрозділи Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи України та інші складові сил оборони.
Заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» призвела до неможливості виконання постачальником «останньої надії» зобов'язань перед оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії. Станом на 1 липня 2023 року заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» з оплати вартості небалансів електричної енергії становить 2 975 млн. грн.
У зв'язку з недосконалістю законодавства споживачі-боржники неодноразово переводяться операторами системи на постачання до постачальника «останньої надії», що призводить до збільшення їх заборгованості перед ДПЗД «Укрінтеренерго», яка, в свою чергу, призводить до заборгованості Підприємства перед іншими учасниками ринку електричної енергії.
Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.
У зв'язку із заборгованістю з оплати вартості небалансів електричної енергії, відповідно до положень частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1246 «Про алгоритм розподілу коштів», враховуючи одержання Підприємством статусу «Дефолтний», з 05.08.2019 року всі кошти, які надходять від споживачів постачальника «останньої надії», спрямовуються оператору системи передачі в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Так, статус «Дефолтний» підтверджується списком учасників ринку, що набули статусу «дефолтний», який розміщений на веб-сайті ПрАТ «НЕК Укренерго» за посиланням: https://ua.energy/perelik-uchasnykiv-rynku-yakym-nadano- status-pereddefoltnyj.
На виконання частини 5 статті 75 Закону оператор системи передачі, функції якого виконує НЕК «Укренерго», надає до уповноваженого банку (АТ «Ощадбанк») довідку про наявність у ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованості з оплати вартості небалансів електричної енергії.
АТ «Ощадбанк», на виконання частини 5 статті 75 Закону та постанови НКРЕКП від 18.06.2019 № 1041 «Про затвердження Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників та внесення зміни до постанови НКРЕКП від 18 січня 2019 року № 26», кожного банківського дня о 12:00 та 16:00, а в останній банківський день місяця о 12:00 та 17:30, здійснює перерахування всіх коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальника «останньої надії» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.
Таким чином, оператор системи передачі з 06.08.2019 року фактично «розпоряджається» банківським рахунком із спеціальним режимом використання та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника «останньої надії».
Отже, з 06.08.2019 року ДПЗД «Укрінтеренерго» було позбавлене будь-яких джерел отримання доходу для здійснення витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов'язків постачальника «останньої надії», та проведення розрахунків на ринку електричної енергії.
На даний час єдиним видом діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» залишається постачання електричної енергії в якості постачальника «останньої надії». Інших видів діяльності підприємство не здійснює.
Постачальник «останньої надії», виконуючи покладений на нього Кабінетом Міністрів України, спеціальний обов'язок на ринку електричної енергії України, не має права відмовити споживачу у постачанні йому електричної енергії на визначений строк. Таким чином, постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію будь - якому споживачу, у тому числі неплатоспроможному.
З метою стабілізації фінансового стану ДПЗД «Укрінтеренерго» Кабінетом Міністрів України 21 квітня 2023 року прийнята постанова № 363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483», якою на ДПЗД «Укрінтеренерго» з 1 квітня до 31 грудня 2023 року покладені спеціальні обов'язки із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії». Послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» надає оператору системи передачі.
Кошти отримані від надання згаданих послуг є джерелом фінансування поточної діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» лише за період з квітня по грудень 2023 року.
Положеннями підпункту 2 пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 року № 363 встановлено, що штрафні санкції, стягнуті ДПЗД «Укрінтеренерго» із споживачів мають спрямовуватись на погашення заборгованості з заробітної плати працівників ДПЗД «Укрінтеренерго», а після погашення заборгованості з оплати праці надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Таким чином, кошти, які отримує ДПЗД «Укрінтеренерго» як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії», та стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника «останньої надії» мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи все вищенаведене, просимо суд звернути увагу, що стабільне функціонування постачальника «останньої надії» безпосередньо впливає на всіх учасників ринку електричної енергії та на його нормальне функціонування, особливо в умовах воєнного стану.
При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2023 року у справі № 904/221/22 зазначено, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Так, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі N 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі N 922/1716/20).
Разом з тим, ДПЗД «Укрінтеренерго» звертає увагу суду, що Відповідачем не було надано належних та допустимих пояснень та доказів, які б спростовували доводи та докази Позивача у цій справі.
Враховуючи все вищезазначене, Позивач вважає що судом було проігноровано докази Апелянта, які він надавав у відповіді на відзив, та докази які це підтверджують (копії наявні в матеріалах справи), а тому вважає що оскаржуване рішення, а саме в частині часткового задоволення вимог ДПЗД «Укрінтеренерго», свідчить про формальний характер розгляду цих обставин справи та ігнорування суддею обгрунтованих доводів Позивача.
Разом з тим, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2021 року у справі № 910/8958/20 надано висновки щодо виконання публічних договорів приєднання до типової угоди щодо постачання електроенергії та відповідно стягнення постачальником «останньої надії» заборгованості за спожиту електроенергію без акцепту.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі № 905/1791/21 надано висновки щодо укладення договорів зі споживачами, які мають заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію за попередніми договорами з постачальником «останньої надії». Тобто, чи є безакцептне поновлення договірних відносин або є укладання інших (нових договорів) на новий строк.
Отже, роз'яснення, надані Верховним Судом у справах № 910/8958/20 та № 905/1791/21 є загальними та свідчать безпосередньо про релевантність застосування вказаних висновків Верховного Суду під час вирішення справ.
Таким чином, у зв'язку із неповним встановленням всіх обставин справи, суд дійшов хибних висновків, чим допустив порушення прав Позивача та прийняв частково необґрунтоване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго»…» відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов'язку апелянта нести негативні наслідки пов'язані з самоусуненням від права подати відповідь на відзив, або будь-яке інше заперечення проти заявленного клопотання про зменшення річних і, відповідно, є такими, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції з вини позивача.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зауважує, що застосована судом першої інстанції постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 є релевантної в контексті спірних правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 75 430, 93 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 у справі №904/400/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у суммі 75 430,93 грн. покласти на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 04.03.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.І. Кучеренко
Суддя О.В. Чус