02 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/3654/24 (922/3906/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» (вх. №162 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі №922/3654/24 (922/3906/25)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ", м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА», м.Київ,
про стягнення коштів
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ", м.Київ,
Представники сторін:
від заявника: Щербак С.В. (в режимі відеоконференції) - адвокат, на підставі ордеру;
від позивача: не з'явився.
Господарський суд Харківської області постановою від 17.03.2025 визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Суд ухвалою від 01.09.2025 призначив ліквідатором у справі №922/3654/24 про банкрутство ТОВ «ЗІТА-ТКФ» арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну.
31.10.2025 від ТОВ «ЗІТА-ТКФ» в особі ліквідатора подано до суду позовну заяву (вх. №3906/25) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» грошових коштів у розмірі 1 350 000,00 грн за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 03.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №922/3654/24 (922/3906/25); постановив здійснювати розгляд справи в межах справи про банкрутство ТОВ "ЗІТА-ТКФ" в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами наданими сторонами.
Відповідачем подано до суду клопотання (вх. №26467) про закриття провадження у справі, у зв'язку з погашенням суми боргу за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023 в розмірі 1 350 000 грн, згідно платіжної інструкції №3377 від 13.11.2025.
Також позивач звернувся до суду з заявою (вх. №26757) про збільшення позовних вимог. В своїй заяві позивач просив суд стягнути з ТОВ «ТК ФУРНІТУРА» на користь ТОВ «ЗІТА-ТКФ» грошові кошти у розмірі 795 489,46 грн, які складаються з 55 534,33 грн 3% річних, 206 028,06 грн інфляційних та 533 927,07 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023.
Суд ухвалою від 19.11.2025: прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову; постановив подальший розгляд справи №922/3654/24 (922/3906/25) здійснювати з урахуванням змінених позовних вимог, а саме про стягнення 795 489,46 грн, які складаються з 55 534,33 грн 3% річних, 206 028,06 грн інфляційних та 533 927,07 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023; у задоволенні клопотання ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА» про закриття провадження у справі №922/3654/24 (922/3906/25) відмовив.
Господарський суд Харківської області (суддя Прохоров С.А.) рішенням від 08.01.2026 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» 55 534,33 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення з 30.06.2024 по 12.11.2025, 206 028,06 грн інфляційних, нарахованих за період прострочення з 30.06.2024 по 12.11.2025, 88 286,30 грн пені, нарахованої за період прострочення з 28.08.2025 по 12.11.2025, 5 712,18 грн судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення 445 640,77 грн пені, нарахованої за період прострочення з 28.08.2025 по 12.11.2025 відмовив.
Мотивуючи вказане рішення суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не оспорено факт несвоєчасного повернення коштів позивачу та матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, що є підставою для застосування ст.625 ЦК України та стягнення штрафних санкцій, при цьому суд наголосив, що розрахунок позивача в частині пені є невірним та пеня підлягає стягненню за період з 28.08.2025 по 12.11.2025. Також, суд першої інстанції, з огляду на доповнення Перехідних положень Цивільного Кодексу України пунктами 23-29, якими передбачено право позичальника звернутись до кредитодавця із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, не прийняв заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо застосування положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення від відповідальності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі 922/3654/24 (922/3906/25) та ухвалити нове рішення яким відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» в частині збільшених позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних, пені.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник посилається на те, що суд першої інстанції помилково тлумачить пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в контексті положень пунктів 23-29 цього розділу ЦК України, оскільки вони мають відмінний предмет регулювання, зокрема п.18 звільняє позичальника від сплати неустойки та компенсаційних платежів, що можуть бути стягненні виключно у випадку порушення зобов'язань позичальником, натомість пункти 23-24 визначають механізм тимчасового дозволу кредитора (чи суду) мораторію на сплату платежів, які за своєю правовою природою є суттю грошового зобов'язання. Заявник зауважує, що пункти 23-24 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами, оскільки зобов'язання не забезпечені іпотекою з особливостями, визначеними пунктом 23, а позичальник не входить до кола осіб, на яких розповсюджується дія пунктів 23-29 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, при цьому до спірних правовідносин мають застосовуватись положення пункту 18, який передбачає звільнення від відповідальності, визначеною статтею 625 ЦК України та обов'язку сплатити на користь кредитодавця неустойки за прострочення.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2026, апеляційну скаргу по справі 922/3654/24 (922/3906/25) передано на розгляд колегії суддів: Демідова П.В. - головуючий суддя, Склярук О.І. - суддя, Шутенко І.А. - суддя.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.02.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» (вх. №162 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі №922/3654/24 (922/3906/25); призначив справу до розгляду на 02 березня 2026 р.; встановив учасникам справи термін до 13.02.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3654/24 (922/3906/25).
Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.
Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з довідками, сформованими в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 28.01.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 02.02.2026 о 21:04 та о 21:10, у зв'язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою сторонам 03.02.2026.
Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.
09.02.2026 на виконання ухвали суду від 02.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3654/24 (922/3906/25).
26.02.2026 та 27.02.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА» та арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни через підсистему "Електронний суд" надійшли заяви про проведення судового засідання 02.03.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу https://vkz.court.gov.ua, які суд задовольнив ухвалою від 27.02.2026.
02.03.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі арбітражного керуючого.
Представник заявника в судове засідання з'явилась, брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала подану апеляційну скаргу та наполягала на скасуванні рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Стосовно поданих представником позивача письмових пояснень колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В ухвалі від 02.02.2026 колегія суддів встановила учасникам справи термін до 13.02.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
Письмові пояснення надійшли до суду в день судового засідання за відсутності клопотання про поновлення строку на їх подання, у зв'язку з чим відсутні підстави для прийняття їх до розгляду, оскільки позивачем пропущено термін, встановлений апеляційний судом, в ухвалі на їх подання.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд враховує обставини, встановлені судом першої інстанції та підтверджені матеріалами справи про наступне.
29 червня 2023 року між ТОВ «ЗІТА-ТКФ» (позикодавець) та ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА» (позичальник) було укладено договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (позики) № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що на умовах цього договору Позикодавець передає, а Позичальник приймає поворотну безпроцентну фінансову допомогу (позику) (надалі - фінансова допомога).
Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору розмір поворотної фінансової допомоги складає 1 500 000,00 (один мільйон п'ятсот тисяч грн. 00 коп.). Будь-яка плата (проценти) за користування фінансовою допомогою не нараховується.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4 Договору фінансова допомога надається за вимогою Позичальника шляхом перерахування відповідної грошової суми на рахунок Позичальника. Позичальник повинен повернути позикодавцю фінансову допомогу не пізніше 29 червня 2024 року включно за винятком, передбаченим пунктами 3.3, 3.4, 3.5 цього договору. Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю фінансову допомогу в порядку, передбаченому в п.3.2 цього Договору, або в строк, вказаний Позикодавцем у вимозі про дострокове розірвання цього Договору.
У разі прострочення надання або повернення фінансової допомоги винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п.4.1 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 29 червня 2024 року включно, але в будь-якому разі - до повного завершення розрахунків.
На виконання умов укладеного Договору Позивачем перераховано на рахунок Відповідача поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 500 000,00 грн, що підтверджується випискою банку за період з 04.11.2021 по 04.03.2025 по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «ЗІТА-ТКФ».
Відповідач частково повернув грошових коштів у розмірі 150 000,00 грн. Проте, в порушення умов Договору відповідачем, у встановлені договором строки, не було повернуто залишок отриманих грошових коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Після відкриття провадження у справі, відповідачем було погашено позивачу суму боргу за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023 в розмірі 1 350 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3377 від 13.11.2025.
Після погашення заборгованості за договором позики Позивач звернувся до суду з заявою (вх. №26757) про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 795 489,46 грн, які складаються з 55 534,33 грн 3% річних, 206 028,06 грн інфляційних та 533 927,07 грн пені, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія встановила наступне.
Укладений між сторонами договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ст.ст.1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Заперечуючи проти заявлених вимог і частині стягнення 3% річних, нені та інфляційних витрат, відповідач посилався на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, який передбачає звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Суд першої інстанції відхилив вказані доводи відповідача, посилаючись на положення п.23-29 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, зазначивши, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовими зобов'язаннями за договором кредиту (позики) включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі, та на відсутність судової практики за п.18, з урахуванням пунктів 23-29, у зв'язку з чим наведена відповідачем практика щодо застосування пункту 18 є нерелевантною до спірних правовідносин.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.3 ст.549 ЦК України, в редакції з 28.08.2025).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі прострочення надання або повернення фінансової допомоги винна Сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Такі особливості застосовуються: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; до договорів позики, кредитних договорів, в тому числі договорів про споживчий кредит, тобто договорів, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); стосовно звільнення позичальника від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих умов - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу та від сплати неустойки.
Дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики), що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22.
Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» від 27.03.2025 №4340-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 23-36.
Відповідно до п.23 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб'єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності умов наведених у підпунктах 1- 6 пункту 23 за сукупності наступних умов: сукупних дохід позичальника за 2021 рік не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро; відповідний договір укладено до набрання чинності Законом, яким внесено зазначені зміни; виконання зобов'язання забезпечено заставою, іпотекою майна, яке знаходиться або втрачено на території активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України; на день укладення договору оціночна вартість майна становила понад 50% оціночної вартості всієї застави іпотеки; сукупний річний дохід позичальника за попередній звітний рік не перевищує 75% його річного доходу за 2021 або загальна площа сільськогосподарських угідь, що перебувають у користуванні позичальника на день подання заяви, не перевищує 50% загальної площі угідь, що перебували у його користуванні в 2021 році; загальна сума дивідентів, виплачених позичальником з дня, коли застава, іпотека отримали статус, передбаченого п.3, до дня подання заяви складає не більше 20% від суми основного боргу, крім дивідентів загальною сумою 150 тисяч гривень.
Згідно з п.24 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник надсилає заяву про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики).
Пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.
У разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування: 1) позичальник звільняється від обов'язку сплати грошового зобов'язання за договором кредиту (позики); 2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язань за договором кредиту (позики); 3) зупиняється нарахування грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) (п.26 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Відповідно до п.п.27-29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк дії договору кредиту (позики) та договорів застави, іпотеки, поруки, укладених для забезпечення виконання зобов'язань за таким договором кредиту (позики), продовжується на строк мораторію. Перебіг позовної давності за вимогами про сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) чи звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, перебіг строків звернення з вимогами до поручителя, майнового поручителя зупиняються на період мораторію.
Отже, контекстний зміст п. 23-29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що запроваджений законодавцем мораторій застосується до основної вимоги/зобов'язання, притриманого відносинам позики та кредиту (повернення запозичених коштів, сплату відсотків, комісій). Стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо віднесено законодавцем до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України). За змістом глави 51 ЦК України застосування неустойки, 3 % річних та компенсації інфляційних витрат є наслідком порушення зобов'язання.
Аналізуючи положення спірних пунктів, судова колегія приходить до висновку, що пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України регулюються наслідки прострочення виконання зобов'язання, які виникли з правовідносин, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) в період дії воєнного стану та передбачають звільнення позичальника від відповідальності, визначеною статтею 625 ЦК України та сплати неустойки. При цьому, положення п.п.23-29 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України регулюють під час воєнного стану порядок застосування мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за договором кредиту (позики), що включає в себе основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі за умови відповідності позичальника, договору та майна, яким забезпечено його виконання, відповідним критеріям.
Колегія суддів наголошує, що норми чинного законодавства не пов'язують звільнення позичальників від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань за договором кредиту (позики) (п. 18) із процедурами введення мораторію на виконання грошових зобов'язань (п.23-29). Суд першої інстанції залишив поза увагою відмінність сфер регулювання п. 18 та пп.23-29 за: суб'єктним складом (п.18 розповсюджується на всіх позичальників, без застосування ознак, передбачених п.23); правовою природою (звільнення від відповідальності (п.18) та тимчасове відстрочення виконання зобов'язання на період дії мораторію (п.23); строком дії режиму запроваджених послаблень (звільнення від відповідальності запроваджується на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування (п.18) та відстрочення виконання зобов'язання на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування (п. 23-26).
Зазначене призвело до помилковості висновку суду першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача про застосування положень п.18 до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, враховуючи, що на договір укладений між сторонами розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, беручи до уваги, що суми 3% річних, інфляційних втрат та пені заявлені до стягнення в період з 30.06.2024 до 12.11.2025, тобто в період воєнного стану, відповідач підлягає звільненню від стягнення заявлених позивачем сум у загальному розмірі 795 489,46грн, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовна заява не підлягає задоволенню витрати за подання до суду позовної заяви залишаються за позивачем, а витрати відповідача за подання апеляційної скарги покладаються на позивача, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги.
Керуючись ст.129, 269, 270, 275,277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» (вх. №162 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі №922/3654/24 (922/3906/25) - задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 у справі №922/3654/24 (922/3906/25) - скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7д) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6297,28 грн.
5.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.03.2026.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя О.І. Склярук
Суддя І.А. Шутенко