03 березня 2026 року м. Харків Справа № 905/875/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс"(вх. № 2833 Д/2) на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 (повний текст рішення складено та підписано 09.12.2025 суддею Хабаровою М.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс" , м. Дніпро
до Акціонерного товариства “Українська залізниця», в особі регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»,м. Київ
про стягнення 15610,69грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 13143,30 грн та 3% річних у розмірі 2467,39 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2025 у справі №905/875/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» 3% річних у розмірі 2467,39 грн інфляційні втрати в розмірі 13143,30 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
26.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» подало до Господарського суду Донецької області заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн відмовлено.
В обґрунтування додаткового рішення суд, взявши до уваги заперечення відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, послався на відсутність доказів надання правової допомоги позивачу адвокатом, з огляду на те, що за договором про надання професійної правової допомоги від 27.08.2025 № 05 та Додатком № 1 до нього надання професійної правничої допомоги ТОВ “СКС Транс» зобов'язувалось надавати Адвокатське бюро “Юлії Біжко» в особі керуючого адвоката Біжко Юліїї Олександрівни, у той час як інтереси позивача в суді першої інстанції представляла та всі процесуальні документи, у тому числі заяви по суті справи, подавала Казак Єлизавета Сергіївна на підставі довіреності, за відсутності доказів, що вона є адвокатом та до матеріалів справи не додано доказів узгодження між позивачем та Адвокатським бюро “Юлії Біжко» на залучення для здійснення представництва (захисту) прав та інтересів Товариства на підставі договору інших осіб, зокрема, Казак Є.С.
Крім того, суд зазначив, що наведені в акті №01 від 26.11.2025 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 такі складові надання професійної правової допомоги, як аналіз документів та відзиву, консультування щодо правовідносин у справі, що визначені в акті приймання-передачі, охоплюються послугою з підготовки позову та відповіді на відзив, а тому не підлягають виокремленню.
Позивач подав на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності факту надання професійної правничої допомоги адвокатом Біжко Ю.О. з огляду на подання всіх процесуальних документів, у тому числі заяв по суті справи Казак Є. С., є безпідставним, оскільки він не відповідає матеріалам справи та сталій практиці Верховного Суду.
При цьому позивач вказує на те, що здійснення підготовки для нього заяв по суті справи в суді першої інстанції Адвокатським бюро «Юлії Біжко» підтверджується, зокрема, актом від 26.11.2025 № 01 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 05 від 27.08.2025, в якому наведено перелік наданих послугі і в якому чітко зазначено наступні послуги: аналіз документів, що стосуються спірних правовідносин, консультування позивача, підготовка позовної заяви для подання до суду, аналіз відзиву відповідача, складання відповіді на відзив, аналіз заперечень відповідача, з чого вбачається, що Адвокатське бюро «Юлії Біжко» здійснювало саме підготовку процесуальних документів по суті справи та надавало позивачу професійну правничу допомогу у формі правового аналізу, правової позиції та формування відповідних заяв, у той час як подання таких процесуальних документів безпосередньо до суду здійснювалось Казак Є.С. і такі її дії не включено до переліку послуг у зазначеному Акті.
При цьому скаржник стверджує, що подання підготовлених Адвокатським бюро «Юлії Біжко» заяв по суті справи здійснювалось позивачем самостійно через уповноважену особу -Казак Є.С., що жодним чином не спростовує факту підготовки цих документів саме зазначеним Адвокатським бюро, й відповідно, не свідчить про відсутність факту надання професійної правничої допомоги позивачу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.
При цьому скаржник посилається на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 12.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 924/122/19 щодо того, що поняття «Надання правничої допомоги» не тотожнє поняттю «представництво особи в суді», оскільки надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, у той час як представництво особи в суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2025 для розгляду справи №905/872/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тарасова І.В.., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс" на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 та ухвалено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін.
07.01.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 252), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення -без змін.
До відзиву відповідачем додано клопотання, в якому він просить витребувати у Пенсійного фонду України інформацію щодо місця роботи та займаної посади Казак Єлизавети Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2025 по теперішній час, а також докази та інформацію:
- щодо наявності трудових відносин між ТОВ «СКС Транс» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )за період з 01.01.2025 по теперішній час;
- щодо наявності договірних відносин між ТОВ «СКС Транс» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )за період з 01.01.2025 по теперішній час;
- щодо підстав вчинення правочину з оформлення електронної довіреності представнику ТОВ «СКС Транс» Казак Є.С.
Клопотання обґрунтовано необхідністю встановлення під час даного апеляційного розгляду відносин між позивачем та його представником Казак Є.С. згідно з даними Пенсійного фонду України для спростування інформації позивача щодо надання йому професійної правничої допомоги адвокатом Біжко Ю.О. та підтвердження виконання правової роботи Казак Є.С., з огляду на обґрунтовані сумніви вважати, що надання такої допомоги позивачу здійснювала саме адвокат Біжко Ю.О. , а не представник Казак Є.С., які викликані наступними обставинами:
-у процесі заміни сторони та видачі дубліката наказу у пов'язаній справі № 905/2261/19 від імені ТОВ «СКС Транс» заяви підписувались та подавались через ЄСІТС керівником Галкіним М.Г. та представником Казак Є.С., що свідчить про те, що позивач мав можливість, відповідну кваліфікацію та досвід самостійно оформити і подати суду заяви, які не передбачають стягнення витрат на професійну правничу допомогу;
-дана справа є малозначною, а тому за положеннями ГПК України не потребує здійснення представництва сторони виключно адвокатом, а тому правову роботу у даній справі міг виконати інший ніж адвокат представник, у тому числі Казак Є.С.;
-договір про надання правничої допомоги укладено сторонами 27.08.2025;
-згідно з актом здачі-приймання від 26.11.2025 на початковому етапі до 29.08.2025 були надані наступні послуги: аналіз наданих замовником документів, консультування замовника, підготовка позовної заяви для її подання замовником до суду;
-судовий збір за подання позовної заяви сплачено позивачем лише 27.08.2025 о 13:19;
-позовна заява сформована в ЄСІТС 29.08.2025 о 10:15;
-обсяг отриманої позовної заяви складає 11 аркушів та 15 додатків.
Таким чином за неповні три робочих дні адвокатом фактично було проведено роботу від укладання договору до подання позовної заяви та крім цього 29.08.2025 позивачем було подано до суду шість подібних позовних заяв про стягнення з відповідача коштів у справах:№ 905/870/25, 905/871/25, 905/871/25, 905/872/25, 905/873/25, 905/874/25, 905/876/25, що на думку відповідача є неможливим.
При цьому відповідач зазначає, що він не має можливості самостійно отримати вказану інформацію з Пенсійного фонду України, з огляду на те, що вона є конфіденційною інформацію щодо іншої особи, у тому числі щодо її особистих даних, а аналогічне клопотання не могло бути ним подано суду першої інстанції у строки, встановлені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що документи щодо розподілу судових витрат було подано позивачем після ухвалення рішення суду.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.
Так, за положеннями частин першої - четвертої статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 статті 80-1 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Натомість статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила подання сторонами доказів.
Так, відповідно до частини першої цієї статті учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2).
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи(частина 3).
Щодо досліджуваної справи, то судова колегія, встановивши, що відповідач не звертався з відповідним клопотанням до суду першої інстанції під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, пропустив строк на подання клопотання про витребування доказів.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
За змістом наведеної статті Кодексу пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і у цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд враховує, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває у межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №918/604/23.
За приписами ст.81 ГПК України особа, яка подає клопотання про витребування доказів, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Одночасно слід зазначити, що за приписами ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та ви мог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом з цим, наведені положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України містять правило щодо розподілу тягаря доказування між сторонами, за яким на кожну сторону покладено обов'язок із доказування саме тих обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень на будь- стадії процесу, у той час як за змістом статті 80 цього кодексу, зазначені у її другій та третій частинах строки подання доказів стосуються стадії розгляду справи по суті.
У даному випадку, відповідач не обґрунтовує наявність підстав для звернення з клопотанням про витребування нових доказів у справі лише до суду апеляційної інстанції, що вказує на відсутність правових підстав для його задоволення.
Всупереч вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано підтверджених доказами обґрунтувань щодо неможливості ініціювання ним з причин, що об'єктивно від нього не залежали відповідного клопотання під час вирішення судом першої інстанції процесуального питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу,враховуючи при цьому те, що на обставини, на підтвердження яких він просить суд апеляційної інстанції витребувати зазначені докази, він посилався у своїх запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, а тому в силу принципу змагальності мав обов'язок з їх доведення, в тому числі ініціюванням перед судом першої інстанції клопотання про їх витребування в порядку статті 81-1 ГПК України в разі неможливості їх самостійного отримання.
Крім цього колегія суддів зазначає, що обставини щодо наявності трудових чи договірних правовідносин між позивачем та представником Казак Є.С. не мають значення для вирішення питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Біжко Ю.О., оскільки не виключають та не спростовують надання такої допомоги, про що зазначено в мотивувальній частині цієї постанови.
Разом з цим колегія суддів зазначає про очевидну безпідставність припущення відповідача щодо неможливості здійснення адвокатом, який є кваліфікованим спеціалістом, що за результатами атестації отримав свідоцтво на зайняття адвокатської діяльності, здійснити протягом 3-х робочих днів підготовку договорів про надання правової допомоги та подання позовних заяв за кількома однотипними справами незначної складності.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Неналежне користування відповідачем процесуальними правами, що спричинило порушення передбаченого процесуальним законодавством порядку подання доказу не може бути підставою для прийняття нового доказу судом апеляційної інстанції.
Підстави незаявлення відповідачем до суду першої інстанції вказаного клопотання не не можуть вважатися такими, що об'єктивно не залежали від його волі, оскільки спричинені суб'єктивною поведінкою учасника справи щодо невиконання свго обов'язку доказування саме тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу..
Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Предметом апеляційного розгляду у даній справі є законність і обґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Донецької області від від 09.12.2025 у справі №905/875/25, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з підстав недоведеності фактичного надання адвокатом правничої допомоги у межах розгляду справи, з огляду на те, що на думку суду, усі процесуальні документи у справі були підписані та подані представником позивача Казак Є.С., щодо якої не надано жодних доказів, що вона діяла від імені адвокатського бюро, перебувала з ним у трудових відносинах або мала відповідні повноваження як адвокат і при цьому, в матеріалах справи відсутні докази особистої участі адвоката Біжко Ю.О. у підготовці та поданні документів до суду або в процесуальних діях у межах цієї справи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 21.11.2025 у справі №905/875/25, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Транс», розмір обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, відповідно до наведених положень, покладаються на відповідача - Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця».
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та просив стягнути судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу з відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в позові просив покласти судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу на відповідача та зазначив, що докази їх понесення будуть подані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Позивач 26.11.2025 через систему “Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат, до якої у встановлений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України строк додав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції, у встановлений ч. 8 статті 126 ГПК України п'ятиденний строк подано після ухвалення рішення разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначене питання згідно з вищенаведеними положеннями процесуального права вирішувалось судом при прийнятті додаткового рішення, яке є предметом оскарження в даному апеляційному провадженні.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2025 між Адвокатським бюро “Юлії Біжко» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» (замовник) підписано договір про надання професійної правничої допомоги №05, відповідно до п. 2.1 якого, адвокатське бюро зобов'язується надати замовнику професійну правничу допомогу (надалі - “послуги») у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 по справі №905/2261/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» про стягнення 18320,46 грн основної заборгованості та судового збору у розмірі 1921,00 грн, право вимоги за яким набуто Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс».
Під час передачі результатів послуг сторони складають у двох екземплярах акт здачі-прийняття наданих юридичних послуг по одному екземпляру для кожної зі сторін (п. 3.2 Договору).
Розділом 4 Договору визначено обов'язки адвокатського бюро, зокрема адвокатське бюро зобов'язується вчиняти усі необхідні дії для надання адвокатських послуг (професійну правничу допомогу): аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин пов'язаних зі стягненням заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 по справі №905/2261/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» про стягнення 18320,46 грн основної заборгованості та судового збору у розмірі 1921,00 грн, право вимоги за яким набуто Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс»; консультування замовника щодо вищезазначених правовідносин; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 по справі №905/2261/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» про стягнення 18320,46 грн основної заборгованості та судового збору у розмірі 1921,00 грн, право вимоги за яким набуто Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» для подання замовником позовної заяви до суду; складання інших процесуальних документів (за потреби).
Замовник зобов'язується своєчасно приймати надані послуги та сплачувати за них обумовлений цим договором гонорар (винагороду) (п. 6.1.1 Договору).
За послуги, що надаються відповідно до цього договору, замовник зобов'язується сплачувати адвокатському бюро гонорар (винагороду). Сума гонорару (винагороди) за послуги, що надаються адвокатським бюро, та проведення розрахунків між сторонами визначається Додатком №2 до цього договору (п. 8.1-8.2 Договору).
Відповідно до п. 8.4 Договору факт надання послуг підтверджується Актом здачі - прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро рахунком - підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).
Цей договір набирає чинності з дати підписання, яку зазначено на початку тексту цього договору і зберігає чинність до виконання зобов'язань за ним (п. 9.1 Договору).
Пунктом 1 додатку №1 від 27.08.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 буде надаватись адвокатом Біжко Юлією Олександрівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018).
Пунктом 2 додатку №1 від 27.08.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 визначено перелік прав які замовник надає адвокату за вказаним договором.
В пункті 2-3 Додатку №2 до Договору від 27.08.2025 сторони погодили, що гонорар (винагорода) Адвокатського бюро за надану професійну правничу допомогу за Договором про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 є фіксованим та складає 15000,00 грн.
Гонорар (винагорода) Адвокатського бюро оплачується частинами, а саме:
-5000,00 грн оплачується замовником протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду;
-10000,00 грн протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення суду.
Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печаткою з боку замовника.
26.11.2025 на виконання умов договору сторонами складено та підписано Акт №01 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025, відповідно до якого встановлено, що професійна правнича допомога згідно даного Акту надана Адвокатським бюро вчасно, у повному обсязі та з дотриманням інших умов Договору.
Згідно з п. 2.1, п. 4.1 Договору Адвокатське бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді:
- аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин, пов'язаних зі стягненням заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 по справі №905/2261/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» про стягнення 18320,46 грн основної заборгованості та судового збору у розмірі 1921,00 грн, право вимоги за яким набуто Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс»;
- консультування замовника щодо вищезазначених правовідносин;
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» інфляційних втрат та 3% річних внаслідок невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 по справі №905/2261/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля» до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Донецька залізниця» про стягнення 18320,46 грн основної заборгованості та судового збору у розмірі 1921,00 грн, право вимоги за яким набуто Товариством з обмеженою відповідальністю “СКС Транс» за для подання замовником позовної заяви до суду;
- аналіз відзиву на позовну заяву по справі №905/875/25;
- складання відповіді на відзив по справі №905/875/25 за для подання замовником до суду;
- аналіз заперечень на відповідь на відзив №905/875/25.
Відповідно до Акту здачі-приймання вартість наданих адвокатських послуг складає 15000,00 грн.
Враховуючи викладені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідач у запереченях проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення пославшись на невідповідність суб'єкта надання професійної правничої допомоги та суб'єкта ведення справи в суді, у зв'язку з тим, що всі процесуальні документи були подані представником Казак Є.С., яка здійснювала представництво інтересів заявника в суді, доказів перебування Казак Є.С. в трудових відносинах з адвокатським бюро матеріали справи не містять. Крім того, відповідач просить, у випадку повного або часткового задоволення заяви зменшити розмір витрат на правничу допомогу до співмірної суми - 1000 грн, оскільки справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.
Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.
Крім того, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Так, дослідивши вищенаведені докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що сторонами було погоджено саме фіксовану форму гонорару адвоката.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні правові висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу, а саме, конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 19.11.2021р. у справі №910/4317/21).
Оскільки умовами Додатку №2 до Договору сторони визначили, що розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги є фіксованим та становить 15000 грн., тому, у цьому випадку не потрібно досліджувати деталізацію часових затрат адвоката на надання кожної окремої послуги.
Разом з цим, як зазначено вище, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції послався на відсутність доказів надання правової допомоги позивачу адвокатом, з огляду на те, що за договором про надання професійної правової допомоги від 27.08.2025 № 05 та Додатком № 1 до нього надання професійної правничої допомоги ТОВ “СКС Транс» зобов'язувалось надавати Адвокатське бюро “Юлії Біжко» в особі керуючого адвоката Біжко Юліїї Олександрівни, у той час як інтереси позивача в суді першої інстанції представляла та всі процесуальні документи, у тому числі заяви по суті справи, подавала Казак Єлизавета Сергіївна на підставі довіреності, за відсутності доказів, що вона є адвокатом та до матеріалів справи не додано доказів узгодження між позивачем та Адвокатським бюро “Юлії Біжко» на залучення для здійснення представництва (захисту) прав та інтересів Товариства на підставі договору, зокрема, Казак Є.С.
Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, оскільки факт надання професійної правничої допомоги підтверджується підписаним позивачем та адвокатським бюро "Юлії Біжко" Актом від 26.11.2025 здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025. Відповідно до переліку видів наданої правничої допомоги, зазначеної у вказаному акті, адвокатське бюро надало такі послуги як аналіз документів, що стосуються спірних правовідносин, консультування позивача, підготовка позовної заяви для подання позивачем до суду, аналіз відзиву, складання відповіді на відзив для подання позивачем до суду, аналіз заперечень. З наведеного переліку вбачається, що адвокатське бюро здійснювало підготовку заяв по суті справи для позивача. Подання таких заяв по суті справи адвокатським бюро до суду не включено в такий перелік та фактично і не здійснювалось. Позивач самостійно через уповноважену особу Казак Є.С. подавав до суду заяви по суті справи. Подання позивачем підготованих адвокатським бюро заяв по суті справи до суду не спростовує факту підготовки таких заяв адвокатським бюро та факту отримання позивачем професійної правничої допомоги.
При цьому подання підготовлених Адвокатським бюро «Юлії Біжко» заяв по суті справи через уповноважену особу Казак Є.С., не спростовує факту підготовки цих документів саме зазначеним Адвокатським бюро, й відповідно не свідчить про відсутність факту надання професійної правничої допомоги позивачу під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.
Подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно ототожнив поняття представництва в суді та професійної правничої допомоги. Згідно з чинним законодавством та усталеною судовою практикою, правнича допомога є значно ширшим поняттям, ніж представництво. Вона охоплює різні форми юридичної підтримки, зокрема надання консультацій, правових висновків, аналіз документів, підготовку позовних та інших процесуальних документів, правовий супровід клієнта тощо.
Висновок суду першої інстанції про те, що всі процесуальні документи у справі надсилались до суду саме представником Казак Є.С., не може бути підставою для відмови у визнанні факту надання адвокатської допомоги.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з відповідним обґрунтуванням місцевого суду, оскільки факт надання професійної правничої допомоги підтверджується належним чином оформленим і підписаним як позивачем, так і Адвокатським бюро "Юлії Біжко" Актом здачі-приймання до Договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 27.08.2025.
У вказаному акті чітко визначено перелік наданих правових послуг, зокрема: аналіз документів, що стосуються спірних правовідносин; консультування позивача; підготовка позовної заяви для її подання позивачем до суду; аналіз відзиву відповідача; складання відповіді на відзив; аналіз поданих заперечень. Із цього переліку вбачається, що адвокатське бюро здійснювало саме змістовну юридичну підготовку заяв та інших документів по суті спору.
Подання ж цих документів до суду особисто позивачем через уповноважену особу Казак Є.С. не суперечить правовій природі договірних відносин між позивачем та адвокатським бюро, а також не спростовує факту отримання професійної правничої допомоги. Навпаки, з урахуванням положень договору та акту виконаних робіт, такі дії є логічною реалізацією правової допомоги у формі юридичного супроводу, без участі адвоката у безпосередньому представництві в суді.
До того ж, сама заява про ухвалення додаткового рішення подавалась до суду уповноваженим представником позивача адвокатом Біжко Юлією Олександрівною. У зазначеній заяві вказувалося, що ТОВ "СКС Транс" отримувало професійну правничу допомогу саме від Адвокатського бюро "Юлія Біжко" на підставі відповідного договору. Така обставина підтверджує, що сам позивач визнає факт отримання правової допомоги від адвокатського бюро, а дії Казак Є.С. як представника були спрямовані лише на реалізацію процесуального права на звернення до суду з позовною заявою, відповіді на відзив, що відповідає обсягу повноважень, визначених в наданій до матеріалів справи довіреності від 13.06.2025 (а.с. 7). Таким чином, і подання заяви про додаткове рішення не заперечує, а навпаки підтверджує факт надання адвокатських послуг.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що правова допомога, передбачена договором, дійсно була надана, і факт її надання підтверджено належними доказами. Відмова у компенсації таких витрат на підставі того, що документи подавались не адвокатом, є необґрунтованою.
Проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм наданих документів, виходячи із загальних законодавчих засад щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, на думку суду апеляційної інстанції, є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу - 5000 грн.
При цьому апеляційний суд враховує, що вартість адвокатських послуг в сумі 15 000,00 грн є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, а також суми позову, оскільки майже дорівнює їй.
За своєю правовою природою справа № 905/875/25 є справою незначної складності, яка в силу статті 12 ГПК України є малозначною, розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду, за яким було стягнено збитки, на суму яких позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати та заявив їх до стягнення у даній справі, обсяг матеріалів справи є невеликим, розрахунок нарахувань не є складним, заявлена сума до стягнення складає 15610,69 грн
Разом з цим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що наведені в акті №01 від 26.11.2025 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №05 від 27.08.2025 такі складові надання професійної правової допомоги, як аналіз документів та відзиву, консультування щодо правовідносин у справі, що визначені в акті приймання-передачі, охоплюються послугою з підготовки позову та відповіді на відзив, отже, не підлягають виокремленню.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21 та від 18.12.2024 у справі №911/826/23.
Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 дійшов висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
З огляду на викладене, враховуючи, що додаткове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення, а рішення Господарського суду Донецької області від 21.11.2025 у справі №905/875/25 залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 у даній справі, додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/876/25 слід скасувати в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" 5000 грн витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити. В решті додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 слід залишити без змін.
Керуючись статтею 269, пунктом 2 статті 275, п. 4.ч 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СКС Транс" задовольнити частково .
Додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 скасувати в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" 5 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги задовольнити.
В решті додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.12.2025 у справі №905/875/25 залишити без змін.
Резолютивну частину додаткового рішення викласти в такій редакції:
"Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8,оф. 13, код 43556600) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.
В решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити."
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза