25 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3800/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Голозубова О.І.
та представників учасників справи:
позивача - Павловська Д.С. (в режимі відеоконференції);
відповідача - Харцизова Т.В. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх.№109Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2025 (суддя Трофімова І.В. повний текст 29.12.2025) у справі №922/3800/25
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" м. Київ (правонаступник - Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" м. Харків,
про стягнення 18'518'640 грн., -
Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 18'518'640 грн за неналежне виконання державного контракту (Договору) про закупівлю № 119/04-24-РМ від 11.04.2024, з яких: 16'489'200 грн - пеня та 2'029'440 грн - штраф.
Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2025 у справі №922/3800/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, 4; код ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; код ЄДРПОУ 44830311) пеню в сумі 2'473'380 грн, штраф у сумі 304'416 грн та судовий збір у сумі 222'223,68 грн.
До Східного апеляційного господарського суду 16.01.2026 в системі "Електронний суд від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшла апеляційна скарга, в якій апелянт зазначає, що відповідно до наказу МОУ №7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (44830311) його правонаступнику ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (44725823), отже на підставі означеного наказу усі права та обов'язки ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшли ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
Просить суд:
1. Відкрити апеляційне провадження у справі № 922/3800/25.
2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2025 року у справі № 922/3800/25 і ухвалити нове, яким позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод засобів індивідуального захисту» задовольнити в повному обсязі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський завод засобів індивідуального захисту» (код ЄДРПОУ: 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» (місцезнаходження: 04074, Україна, місто Київ, вул. Автозаводська, будинок 2, ЄДРПОУ: 44725823) штрафні санкції у загальній сумі 18 518 640 грн за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 119/04-24-РМ від 11.04.2024, з яких: 16 489 200 грн - пеня та 2 029 440 грн - штраф.
4. Судові витрати у справі №922/3800/25 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський завод засобів індивідуального захисту».
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом помилково застосовано положення ст. 551 ЦК до спірних відносин без врахування предмету позову, статусу сторін, фактичних обставин справи та письмових доказів. Вважає, що вказані статті в частині “запобігання збагаченню кредитора» та “недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником» не підлягають застосуванню.
Зазначає, що за умовами державного контракту ДП “ДОТ» не є отримувачем товару, а всі сплачені суми штрафних санкцій за державним контрактом перераховуються до Державного бюджету України. Відтак, у ДП “ДОТ» відсутня заінтересованість у порушенні зобов'язання з боку постачальника та, відповідно, відсутній намір збагачення за рахунок штрафних санкцій.
Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково не застосував практику Верховного Суду, яка підлягає застосуванню у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 справу № 922/3800/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2025 у справі №922/3800/25 та призначено справу до розгляду на "25" лютого 2026 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
23.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3800/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 здійснено процесуальне правонаступництво. Замінено позивача у справі №922/3800/25 - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).
06.02.2026 від представника ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту» через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1571), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі; рішення Господарського суду Харківської області від від 24.12.2025 у справі №922/3800/25 залишити без змін.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" Харцизової Тетяни Володимирівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№ 1573 від 06.02.2026), яке задоволено ухвалою суду від 09.02.2026.
Від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" Павловської Дарини Сергіївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№ 2062 від 19.02.2026), яке задоволено ухвалою суду від 19.02.2026.
В судове засідання 25.02.2026 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Присутній також в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - Постачальник, Відповідач) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю №119/04-24-РМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити Замовнику Сітку протимоскітну, Вид 1 (39520000-3: Готові текстильні вироби) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA 2024-03-08-006792-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що отримувачами товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1 Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.
Згідно з п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку Товару у кількості 200000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 120,80 грн у строк до 30.04.2024.
Додатковою угодою № 1 до Договору від 30.04.2024, до пункту 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) внесено зміни, та подовжено строки поставки Товару у загальній кількості 200000 штук до 31.05.2024.
Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору, 11.04.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000174, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Після укладення Сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору, 30.04.2024 Замовником було направлено оновлену заявку на поставку № R000174 із зазначенням Отримувачів Товару і відповідної кількості Товару, яку погоджено поставити до 31.05.2024 включно.
Згідно з п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику:
- підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору;
- оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем,
- оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем;
- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757;
- оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами);
- оригінал акту приймального контролю за якістю. Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
Позивач стверджує, що Постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:
1) товар у кількості 45000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 11.10.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 981;
2) товар у кількості 30000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 27.09.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 941;
3) товар у кількості 15000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 23.09.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 893;
4) товар у кількості 60000 штук до військової частини НОМЕР_2 поставлено 20.09.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 250;
5) товар у кількості 40000 штук до військової частини НОМЕР_3 поставлено 28.08.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 465;
6) товар у кількості 10000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 17.10.2024, що підтверджується Актом приймання Товару № 1017.
Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
У зв'язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов'язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 28.10.2024 направлено претензію про стягнення штрафних санкцій у розмірі 18'623'736 грн за вих.№2165/06/1111-2024 від 24.10.2024.
Відповідно до п. 8.4 Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.
Оскільки, претензію направлено 28.10.2024, то у відповідності до п. 8.4 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 27.11.2024, однак претензію ним було проігноровано.
Позивач вказує, що при підготовці позовної заяви, Замовником було виявлено технічну помилку в нарахуванні штрафних санкцій та направлено на адресу Постачальника Уточнення інформації до Претензії № 2165/06/1111-2024 від 24.10.2024, за вих.№ 2165/6816/06-2025 від 17.09.2025 з коригувальним розрахунком на суму 18'518'640 грн.
Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що порушення термів постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорів) про що позивача було повідомлено належним чином. що затримка у строках виконання зобов'язань була пов'язана із незалежними від відповідача обставинами, що є підставою для застосування судом ч. 3 ст. 551 ЦКУ та ст.233 ГКУ та зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 відсотків до суми 1 851 864,00 грн. Відтак відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 (дев'яносто) відсотків до суми 1 851 864,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість водночас задовольнив частково клопотання відповідача про зменшення неустойки, зменшивши її на 85%.
При зменшенні штрафних санкцій, суд першої інстанції прийняв до уваги господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, а також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для позивача через простроченням відповідачем поставки позивачу товару за Договором про закупівлю №119/04-24-РМ від 11.04.2024.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача неустойка за прострочення поставки товару в розмірі 2'777'796 грн (пеня в сумі 2'473'380 грн та штраф у сумі 304'416 грн).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
З апеляційної скарги позивача вбачається, до її доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення неустойки.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. ( ст.629 ЦК України)
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з договору поставки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. ( ст.549 ЦК України)
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Місцевий суд вірно встановив, що відповідачем порушено строки поставки Товару, а саме:
1) термін прострочення за Актом № 893 складає 114 календарних днів;
2) термін прострочення за Актом № 941 складає 118 календарних днів;
3) термін прострочення за Актом № 981 складає 132 календарних дні;
4) термін прострочення за Актом № 1017 складає 138 календарних днів;
5) термін прострочення за Актом № 465 складає 88 календарних днів;
6) термін прострочення за Актом № 250 складає 111 календарних днів.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Враховуючи встановлені судами обох інстанцій обставини, які не заперечуються відповідачем, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені та штрафу, які встановлені п. 8.2 Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки Товару.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та штрафу, колегія суддів зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично правильним.
Частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названої статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, разом з іншим, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Враховуючи, що відповідач виконав зобов'язання за договором у повному обсязі, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару і його ступінь вини, а також ураховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для позивача через простроченням відповідачем поставки товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, Господарський суд Харківської області визнав за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення неустойку на 85%.
Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги те, що:
- товар, який постачався Відповідачем є специфічним товаром, який відсутній у звичайному доступі та виготовляється для потреб МОУ у відповідності до ТС МОУ, і лише після укладення державного договору,
- основний матеріал із якого виготовляється даний товар є полотно трикотажне (сітка), яке виготовляється на території України виключно одним підприємством ТОВ "Роменська гардинно - тюлева фабрика", яке виготовляє його на замовлення та не має товарних запасів, бо матеріал є специфічним, не призначений для цивільного використання;
- для належного виконання договору Відповідач здійснив замовлення у ТОВ "Роменська гардинно - тюлева фабрика" 60'000 м.п. полотна трикотажного (сітки);
- своїми листами від 28.05.2024 та 25.07.2024 ТОВ "Роменська гардинно - тюлева фабрика" повідомило Відповідача про затримку виробництва загалом на 4 місяці, через повітряні тривоги та перебої електропостачання у м. Ромни Сумської області;
- з метою мінімізації затримання в поставці товару, Відповідачем за межами України (Туреччина) було знайдено альтернативного постачальника необхідного матеріалу та повторно замовлено у SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. Ve TIC. LTD. STI (Туреччина) 60'000 м.п. полотна трикотажного (сітка) із терміном постачання до 20.05.2024;
- у зв'язку із повенями на території Туреччини своїм листом SOTEKS KUMASCILIK KONFEKSIYON SAN. Ve TIC. LTD. STI повідомило Відповідача про перенесення термінів виготовлення та постачання полотна трикотажного (сітка) у кількості 60'000 м.п., через зміщенням всіх термінів виготовлення продукції на підприємстві, що є наслідком повені, яка мала місце у лютому 2024 року на території Туреччини, що призвело до псування продукції та необхідність її повторного виготовлення по всім контрагентам компанії. У зв'язку із чим строк постачання полотна трикотажного переноситься на 4 місяці.
Суд першої інстанції врахував, що протягом 2024 року, жодна із процедур публічних закупівель оголошених іншими замовниками на аналогічний товар, не відбулася, через відсутність пропозицій. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться звіти про результати проведення процедур закупівлі в 2024 році сіток протимоскітних.
Відповідач фактично є єдиним виробником в Україні, який взяв на себе виготовлення та постачання такого специфічного товару. Розуміючи важливість виконання договору між позивачем та відповідачем, відповідач не відмовився від його виконання, що для відповідача було більш економічно вигідним (відповідно до п. 8.3.1. договору за відмову від договору сплачується штраф 20%, що складає 5'798'400 грн, суму в три рази меншу ніж нараховані позивачем штрафні санкції), а виконав його у повному обсязі.
Вищевказані обставини свідчать про те, що прострочення відповідача має об'єктивну причину з незалежних від відповідача причин та носить винятковий характер. При цьому відповідачем було докладено максимум зусиль для негайного повідомлення позивача про настання даних обставин та добровільного їх усунення в максимально можливі короткі терміни.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, при цьому порушення зобов'язання не завдало збитків Позивачу.
Суд також врахував соціальну значущість підприємства відповідача, який є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану, діяльність якого ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, через обстріли агресора, повітряними тривогами та артилерійськими обстрілами. Що також скорочує тривалість робочого часу, адже під час повітряних тривог, працівники припиняють свою роботу, відповідно до наказу керівника та повинні пройти до бомбосховища.
Заперечуючи проти зменшення розміру неустойки, апелянт не наводить обґрунтування відсутності правових чи фактичних підстав для застосування судом відповідного дискреційного повноваження. Зокрема, позивач не обґрунтовує співмірність заявленої неустойки наслідкам порушення зобов'язання, не спростовує наявність виняткових обставин, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, та не доводить, що зменшення неустойки суперечить засадам справедливості, розумності та добросовісності.
Як правильно зазначив відповідач за змістом відзиву на апеляційну скаргу, обставина (на яку посилається апелянт) перерахування штрафних санкцій, які сплачуються постачальниками за укладеними державними контрактами із закупівель товарів, робіт і послуг, до державного бюджету не може впливати на рішення суду про зменшення штрафних санкцій. Урахуванню підлягає сукупність обставин, що мають істотне значення (у розумінні ч.3 ст.551 ЦК України), а не бюджет, до якого зараховується така неустойка.
Щодо посилань апелянта на висновки, викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, від 19.03.20204 у справі №910/4390/23), які, на переконання позивача, мали бути враховані місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, Східний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У питаннях наявності / відсутності підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на їх варіабельність фактично неможливо говорити про подібність правовідносин, оскільки у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Аналіз наведених позивачем в апеляційній скарзі висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.
Справи, на які посилається апелянт, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.
Висновки Верховного Суду у цих справах щодо застосування ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення висновків Верховного Суду щодо застосування норм ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, викладених у постановах, на які він посилається.
Підсумовуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, приймаючи до уваги відсутність наміру відповідача ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язань та незначне прострочення виконання зобов'язань, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення з відповідача неустойки на 85% до розміру 2'777'796 грн., що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, який регулює можливість такого зменшення.
Застосований місцевим господарським судом розмір зменшення стягуваної неустойки кореспондується як зі ступенем виконання спірного зобов'язання (поставки товару відповідачем), так і з майновими інтересами обох сторін, а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні ст.15 ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі №922/3800/25 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2025 у справі №922/3800/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 04.03.2026.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя М.М. Слободін