ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 березня 2026 року Справа № 924/1071/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2026 (повний текст рішення складено 05.01.2026), ухвалене суддею Мухою М.Є. у м. Хмельницький
у справі № 924/1071/25
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружба-2011" по вул. Тернопільській 34/2А
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 31 414, 38 грн
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2026 у даній справі позов задоволено; ухвалено стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дружба-2011" по вул. Тернопільська, 34/2А 31 414, 38 грн заборгованості по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також 3 028 грн витрат із сплати судового збору.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2026 у справі № 924/1071/25.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Поряд з наведеним, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у справі № 924/1071/25 менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Разом з тим, клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд безпідставно поклав обов'язок зі сплати заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території на власника квартири - Державу Україна в особі ДТГО "Південно-Західна залізниця", не врахувавши, що фактичним споживачем житлово-комунальних послуг є наймач, який проживає у квартирі з 12.01.2012 по теперішній час.
Скаржник акцентує на тому, що обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг та здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком покладається на особу, яка фактично користується відповідними послугами, тому саме наймач квартири як індивідуальний споживач житлово-комунальних послуг, який проживає у приміщенні та отримує від їх споживання відповідні блага, зобов'язаний здійснювати оплату таких послуг у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, апелянт наголошує, що відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не є підставою для звільнення споживача від обов'язку їх оплати в повному обсязі.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки обґрунтував рішення положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", водночас не застосував норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", які, на думку апелянта, безпосередньо регулюють спірні правовідносини щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг.
З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також вирішити питання розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.
У відзиві, позивач зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та норми Цивільного кодексу України, які покладають на власника квартири обов'язок брати участь у витратах на утримання та управління спільним майном багатоквартирного будинку.
При цьому наголошено, що рішення загальних зборів ОСББ "Дружба-2011", оформлене протоколом № 1 від 01.10.2021, яким встановлено розмір внесків на утримання будинку та до резервного фонду, є чинним і не оскарженим у встановленому законом порядку, а тому є обов'язковим для всіх співвласників, у тому числі й для відповідача, як власника квартири.
Позивач вказує, що суд першої інстанції правильно оцінив надані докази та встановив, що попри те, що відповідач не є користувачем квартири АДРЕСА_1 , це не змінює того факту, що право власності на зазначену квартиру зареєстроване за ДТГО "Південно-Західна залізниця", тому, як власник зазначеного нерухомого майна, незалежно від його фактичного використання, він зобов'язаний нести обов'язки щодо утримання належного йому майна та брати участь у витратах, пов'язаних з утриманням багатоквартирного будинку. На переконання відповідача, обставини користування квартирою іншою особою не звільняють власника від передбачених законом обов'язків.
На підтвердження цього сторона посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, відповідно до якої рішення загальних зборів ОСББ є обов'язковими для всіх співвласників, а обов'язок зі сплати внесків виникає на підставі такого рішення.
З огляду на викладене, позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обставини справи, встановлені судами
Матеріалами справи встановлено, що рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Дружба-2011 по АДРЕСА_2 оформленого протоколом №1 від 01.10.2021 затверджено внесок на утримання будинку в розмірі 4,50грн. з 1м.кв житлових приміщень з 01.01.2022 та внесок до Резервного фонду в сумі 500 грн 1 раз на рік з однієї квартири з 01.01.2022.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на майно від 11.09.2025 (номер довідки 443091845) власником квартири АДРЕСА_1 є Держава Україна в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.12.2011 №1370 видано службовий ордер на жиле приміщення серія ХМН № 000834 від 03.01.2012 гр. ОСОБА_1 із сім'єю з трьох чоловік на право заселення в жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.04.2012 №306 виключено з числа службових трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 61,9кв.м.
18.09.2025 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу із сплати на утримання будинку та прибудинкових територій в розмірі 31414,38грн. на протязі 15 днів з дня направлення претензії.
У відповідь на претензію відповідач вказав, що житлова квартира АДРЕСА_1 обліковується за виробничим структурним підрозділом Київська дирекція філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця".
Згідно розрахунку позивача заборгованість Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" із сплати внесків за період з 01.09.2022 по 31.08.2025 становить 31 414,38 грн.
Доказів сплати зазначеного боргу відповідачем до матеріалів справи на надано.
Відповідачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право власності Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на квартиру АДРЕСА_1 від 10.11.2011, витяг про державну реєстрацію прав на квартиру АДРЕСА_1 від 10.11.2011, ордер на жиле приміщення виданий гр. ОСОБА_1 з сім'єю із трьох чоловік на заселення в жиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 від 03.01.2012.
Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статей 2, 4 ГПК України.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України перебачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У системному зв'язку із статтею 322 Цивільного кодексу України, якою визначено, що власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, наведені положення свідчать про те, що здійснення права власності нерозривно пов'язане з обов'язком нести витрати, пов'язані з утриманням такого майна.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, а також гарантії захисту прав співвласників і виконання ними обов'язків щодо спільного утримання будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Положення статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Обов'язок співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі закріплений у статті 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
З огляду на наведене, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2025 (номер довідки 443091845) власником квартири АДРЕСА_1 є Держава Україна в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".
З огляду на положення Цивільного кодексу України, право власності є непорушним, власник здійснює щодо належного йому майна права володіння, користування та розпорядження на власний розсуд, водночас власність зобов'язує, а власник зобов'язаний утримувати належне йому майно.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як власник квартири у багатоквартирному будинку, зобов'язаний забезпечувати утримання належного йому майна та брати участь у покритті витрат на утримання спільного майна будинку і прибудинкової території на рівних засадах з іншими співвласниками.
Доводи апелянта про те, що він не є користувачем квартири АДРЕСА_1 , були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки сам по собі факт невикористання квартири або передання її у користування іншим особам не спростовує та не припиняє зареєстрованого за відповідачем права власності на зазначене нерухоме майно.
Належність відповідачу права власності на зазначену квартиру є ключовою юридичною обставиною для виникнення у нього обов'язку щодо участі у витратах на утримання багатоквартирного будинку. Законом не визначено виконання такого обов'язку у залежність від фактичного користування майном власником чи відмови від його використання. Отже, перебування квартири у користуванні інших осіб не звільняє відповідача як власника від покладених на нього обов'язків щодо належного утримання майна та участі у фінансуванні витрат на управління будинком.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, що створюється власниками квартир та/або нежитлових приміщень з метою сприяння використанню належного їм майна, а також для управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною четвертою статті 4 зазначеного Закону визначено, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння і користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, а також у забезпеченні виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.
Статтею 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться у порядку, встановленому законом, а їх ініціатором може бути правління об'єднання або ініціативна група не менш як із трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняті відповідно до статуту, є обов'язковими для всіх співвласників. За приписами статті 15 Закону співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів об'єднання, прийняті в межах їх повноважень.
За змістом статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Приписами статті 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання зокрема має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі співвласники зобов'язані виконувати рішення загальних зборів ОСББ, а обов'язок брати участь у витратах на утримання спільного майна випливає як із спеціального Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", так і з положень цивільного законодавства щодо обов'язку власника утримувати належне йому майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 906/884/19.
Відповідно до законодавства та встановленого порядку управління багатоквартирними будинками, для нарахування співвласникам внесків на управління та утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території у разі створення та функціонування ОСББ, яке здійснює управління будинком, достатнім є наявність чинного рішення загальних зборів. Таке рішення є обов'язковим до виконання всіма співвласниками та не потребує укладення індивідуальних договорів з кожним із них.
Посилання апелянта на Закон України "Про житлово-комунальні послуги" правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що його дія не поширюється на відносини, які виникають між співвласниками, а також між співвласниками і обєднанням співвласників при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України "Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку".
Статтею 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" закріплено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
При цьому газо- та електропостачання квартир і нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками та відповідними постачальними організаціями.
Згідно статті 13 "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору, а вартість послуг визначається рішенням зборів співвласників та погоджується з управителем.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що рішенням зборів співвласників ОСББ "Дружба - 2011", оформленим протоколом № 1 від 01.10.2021, затверджено розмір внеску на утримання будинку та внеску до резервного фонду. Зазначене рішення є чинним та не визнане недійсним у встановленому законом порядку, а отже є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування внесків є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними нормами матеріального права та встановленими у справі обставинами.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача зі сплати внесків на утримання будинку та внесків до резервного фонду станом на 01.09.2025 становить 31 414,38 грн, що апелянтом належними та допустимими доказами не спростовано; у матеріалах справи не міститься доказів належного виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Висновки суду за наслідками апеляційного перегляду
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2026 у справі № 924/1071/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів апеляційної інстанції виснує про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.01.2026 у справі № 924/1071/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 924/1071/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "03" березня 2026 р.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.