вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2026 р. Справа№ 910/11947/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
згідно з протоколом судового засідання від 03.03.2026:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026
у справі № 910/11947/25 (суддя - Привалов А.І.)
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ"
про стягнення 455 697,24 грн
1. Короткий зміст поданої позовної заяви та рух справи
Державне підприємства "Медичні закупівлі України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (надалі - відповідач) про стягнення 455 697,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині строків поставки товару за договором про закупівлю № 09/309-09/2024 від 03.09.2024, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 313 924,60 грн та штраф - 141 772,64 грн, нараховані на підставі пунктів 8.2., 8.4. вказаного договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" на користь Державного підприємства "Медичні Закупівлі України" пеню в розмірі 311 899 грн 80 коп., штраф - 141 772 грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 5 444 грн 07 коп. В іншій частині вимог - відмовлено.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" 11.01.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 12.01.2026), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити її. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу у сумі 455 697,24 грн - відмовити.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026, у зв'язку з тим, що суддя Майданевич А.Г. перебував на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
20.01.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі № 910/11947/25 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення (обізнаності) даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідних доказів, а саме сплатити 8 202,55 грн.
27.01.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 4853 від 26.01.2026. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 було, зокрема, прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі № 910/11947/25, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2026.
В судове засідання 03.03.2026 представники сторін не з'явились. Представник позивача просив розглядати апеляційну скаргу без його участі. Вказана заява була задоволена судом. Представник скаржника в судове засідання 03.03.2026 також не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з цим, від адвоката скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги через участь в іншому судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні розглянув клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник був заздалегідь обізнаний про дату судового засідання, зокрема, отримавши 28.01.2026 ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді апеляційної інстанції.
З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді апеляційної інстанції. Тому, суд апеляційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання з розгляду апеляційної скарги уповноваженого представника сторони з урахуванням також тієї обставини, що жодних доказів (зокрема, ані судової повістки, ані ухвали суду у іншій справі, в якій брав участь адвокат відповідача надано не було).
Окрім того, ухвалою від 28.01.2026 явка представників сторін в судове засідання 03.03.2026 не визнавалася обов'язковою, та доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності обох адвокатів сторін.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Так, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі № 910/11947/25, яким задоволено позов Державного підприємства «Медичні закупівлі України» та стягнуто з ТОВ «ДОЙЧ-ФАРМ» пеню і штраф - є необґрунтованим та ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За доводами скаржника, порушення строків поставки було зумовлено об'єктивними обставинами, що не залежали від волі відповідача, зокрема, порушенням логістичного ланцюга постачання та процедурою отримання обов'язкового реєстраційного посвідчення, яке видається уповноваженими органами після проведення відповідних експертних висновків. Вказані обставини мали надзвичайний характер і не могли бути усунені відповідачем навіть за умови вжиття всіх можливих заходів.
Разом з цим, апелянт вважає, що відповідно до положень цивільного та господарського законодавства, відповідальність за порушення зобов'язання настає лише за наявності вини боржника. Особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або що його виконання стало неможливим унаслідок обставин непереборної сили. У даному випадку відповідач довів відсутність своєї вини, однак суд першої інстанції без належного мотивування відхилив ці доводи та не надав належної оцінки поданим доказам.
Крім того, скаржник зазначив, що застосовані до відповідача штрафні санкції є неспівмірними та фактично перетворюють неустойку із засобу забезпечення виконання зобов'язання на джерело необґрунтованого збагачення позивача. Такий підхід суперечить правовій природі неустойки та принципам справедливості, розумності й пропорційності.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та об'єктивного дослідження обставин справи, належним чином не оцінив докази у їх сукупності та не надав переконливого обґрунтування відхилення позиції відповідача, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та є підставою для скасування рішення. З огляду на викладене, за доводами скаржника, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.
5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає її безпідставною.
Так, за доводами сторони, апеляційна скарга фактично дублює позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, не містить нових обставин чи доказів та не наводить переконливих аргументів щодо незаконності або необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Єдиним доводом відповідача є посилання на затримку поставки з причин, пов'язаних із його контрагентом, однак такі обставини не підтверджені належними доказами та не можуть звільняти від відповідальності за договором, оскільки контрагент відповідача не є стороною спірних правовідносин, а ризик організації постачання покладається саме на постачальника.
Позивач наголошує, що відповідач добровільно брав участь у процедурі закупівлі, був ознайомлений із тендерною документацією та умовами договору і письмово підтвердив повну згоду з ними. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював наслідки його невиконання, зокрема можливість застосування штрафних санкцій. З огляду на принципи добросовісності, розумності та справедливості, сторони повинні належно виконувати взяті на себе зобов'язання, а підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, що включає відповідальність за неналежну організацію господарської діяльності.
Також зазначається, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а не його обов'язком, і можливе лише за наявності виняткових обставин, які відповідач не довів. Відповідач мав можливість реалізувати своє право на захист та подати всі необхідні докази, проте таких доказів не надано. У зв'язку з викладеним позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а розгляд справи провести без участі сторін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2024 між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дойч-фарм" (за договором - постачальник) було укладено договір про закупівлю № 09/309-09/2024 (далі - договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору (далі - продукція), а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до пунктів 2.1-2.4 договору, поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
Поставка продукції здійснюється на умовах DAP або DDP - склад замовника (на території України).
Адреса пункту призначення (складу замовника в Києві чи Київській області) визначається замовником шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, та/або в заявці на поставку продукції, складеній замовником за формою, встановленою у додатку № 2 до цього договору, та/або засобами електронної пошти.
Право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної або акту приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору, валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток № 1).
За умовами п. 3.4 договору, якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених у пунктах 3.5-3.9 цього договору.
Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства.
У пункті 3.10 договору узгоджено, що за умови отримання вмотивованого звернення постачальника та за згодою замовника, може проводитись оплата за партію поставленої продукції за цим договором (без застосування до постачальника вимог, встановлених в пунктах 3.4, 3.5 цього договору).
Оплата за партію поставленої продукції за цим договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту приймання продукції за умови поставки продукції відповідно до вимог п. 4.1 цього договору. а також за умови відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку замовника та/або кінцевого набувача.
У відповідності до п. 4.1 договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1).
Поставка продукції постачальником у строк, що є меншим за визначений у специфікації (додаток № 1) більш ніж на 30 календарних днів, потребує додаткового погодження зі сторони замовника. У такому випадку замовник протягом 5 робочих днів від дати звернення постачальника інформує останнього засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, про погодження поставки продукції у строк, що є меншим за визначений у специфікації (додаток № 1), або направляє відмову у такому погодженні.
Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.
У пункті 4.2 договору узгоджено, що вказані у специфікації (додаток № 1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 8.2 договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни продукції, строк якої порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому. відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного в специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання (п. 10.1 договору).
Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено специфікацію, відповідно до якої визначено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями (партія 1, партія 2, партія 3). Зокрема, партія 1 складається з продукції, закупленої за кошти Державного бюджету України 2024 року: АУРОТАЗ-Р (Піперацилін/тазобактам 4500 мг (4000 мг/500 мг)), 11 900 флаконів, АУРОТАЗ-Р (Піперацилін/тазобактам 4500 мг (4000 мг/500 мг)), 12 420 флаконів, на загальну суму 2 025 323,39 грн (з ПДВ).
У пункті 4 специфікації сторони узгодили, що у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 17.02.2025 включно.
Також, сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 21.05.2025 та № 2 від 14.08.2025, якими внесено зміни до специфікації, зокрема у пункт 6 специфікації викладено в наступній редакції: у відповідності до п. 10 договору цей договір діє до 17 серпня 2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
На виконання вимог договору позивач здійснив попередню оплату за договором, що підтверджується платіжним доручення від 11.09.2024 за № 7646.
Відповідачем поставлено позивачу товар на суму 2 025 323,39 грн з ПДВ, згідно видаткової накладної № 45606 від 22.07.2025.
Отже, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення поставки товару вартістю 2 025 323,39 грн, у зв'язку з чим, на підставі п. 8.2 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 313 924,60 грн та штраф у розмірі 141 772,64 грн.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1). У пункті 4 специфікації сторони узгодили, що у відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 17.02.2025 включно.
Матеріалами справи підтверджується, що товар на суму 2 025 323,39 грн був поставлений відповідачем 22.07.2025, що підтверджується видатковою накладною № 45606 від 22.07.2025. Вказана обставина визнавалась обома сторонами як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що строки поставки відповідачем було порушено, що не було спростовано стороною.
Так, умовами п. 8.2 договору визначено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни продукції, строк якої порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому. відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Як убачається з розрахунків пені та штрафу, наведених у позовній заяві, позивач за прострочення строків поставки товарів на підставі пунктом 8.2. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 313 924,60 грн за період з 18.02.2025 по 22.07.2025 та штраф у загальній сумі 141 772,64 грн. Перевіривши здійснений розрахунок штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично вірним.
Щодо доводів скаржника про відсутність його вини у простроченні строків поставки товарів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Так, щодо доводів скаржника про необхідність зменшення неустойки, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 916/1991/19 та від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.
В цій частині суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у cправі №910/12377/22, відповідно до якої Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України (які могли б бути підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій) відповідач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав. Більше того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач навіть не звернувся з відповідним клопотанням про зменшення пені та штрафу, а лише послався на ст. 614 ЦК України. Тоді як посилання на обставини, які спричинили несвоєчасне виконання апелянтом зобов'язань з поставки, що не залежали від його волі, зокрема, порушення логістичного ланцюга постачання та затримання процедури отримання обов'язкового реєстраційного посвідчення - є необґрунтованими. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу, що укладаючи договір, сторона мала врахувати можливі ризики, здійснюючи підприємницьку діяльність.
Водночас, до основних засад (принципів) господарського судочинства норма ч. 3 ст. 2 ГПК України відносить, зокрема, такі принципи: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 7 ГПК України), змагальність сторін (ст. 13 ГПК України) диспозитивність (ст. 14 ГПК України).
Основні засади (принципи) господарського судочинства визначені у ч. 3 ст. 2 ГПК України, до яких належать: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Таким чином, з урахуванням ненадання апелянтом та не надання доказів, які могли б стати підставою для зменшення нарахованих штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог із заявлених підстав. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично є частковою незгодою скаржника з рішенням суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - не встановив. А тому порушене майнове право позивача правомірно було задоволено судом першої інстанції в розумінні ст. 4 ГПК України.
А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі № 910/11947/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі № 910/11947/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко