вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" лютого 2026 р. Справа№ 910/14770/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Спасібухов Н. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2025 (про забезпечення позову) (повне судове рішення складено 01.12.2025)
у справі № 910/14770/25 (суддя Курдельчук І. Д.)
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Стерео Бар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс"
про витребування з чужого незаконного володіння об'єктів рухомого майна
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" рухомого майна згідно з переліком у 119 пунктів загальною вартістю 902 646,56 грн, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119 (119 літера "А").
Позов обґрунтований незаконним заволодінням і утриманням рухомого майна, а саме устаткування, приладдя та обладнання управителем нерухомого майна в приміщенні Стерео плаза Валерія Лобановського), 119-А, яке Управителем АРМА передано Управителю Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс".
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить накласти арешт на рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А, шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися майном та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" та будь - яким уповноваженим ним особам використовувати, демонтувати, змінювати рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А, яке перелічено у цій заяві.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" про забезпечення позову задоволено. До часу вирішення по суті спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" про витребування з чужого незаконного володіння об'єктів рухомого майна, накладено арешт на рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А, шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися майном згідно наведеним переліком та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" та будь - яким уповноваженим ним особам використовувати, демонтувати, змінювати рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А.
Ухвала суду мотивована тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому накладення арешту на рухоме майно може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову є співмірним, адекватним і пропорційним вимогам позову, так як заборона приймати конкретне визначене судом рішення прямо стосується предмета спору
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2025 у справі № 910/14770/25 та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач не довів факту перебування спірного майна у приміщенні, оскільки він не подав відповідних доказів на підтвердження цієї обставини, а його позиція ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_1 від 11.11.2025, які вона надала працівникам поліції.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не визначив де саме перебуває майно, на яке накладається арешт, що унеможливлює його пошук та виконання оскаржуваної ухвали.
Позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності ризиків утруднення виконання судового рішення у разі не вжиття судом заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції наклав арешт на майно, яке не є індивідуально визначеним і не зазначив місцезнаходження такого майна.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 752/6457/22 вже накладений арешт, тому господарський суд безпідставно наклав арешт на спірне майно.
Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що перелік рухомого майна, яке із зазначенням його найменувань, моделі, кількості та вартості наведено у додатках до позовної заяви, тому спірне майно містить індивідуальні ознаки. Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує перебування спірного майна за адресою: м.Київ, проспект Валерія Лобановського, 119-А. Відповідач чинить перешкоди та здійснює заходи із приховування перебування спірного майна за вказаною адресою, що підтверджується його діями по не допуску приватного виконавця до приміщення з метою виконання ухвали суду та в подальшому ухиленню від повернення рухомого майна позивачу, як власнику цього майна.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.12.2025 у справі № 761/52226/25 скасовано накладений арешт нерухомого майна за адресою м.Київ, проспект Лобановського, 119-А згідно з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 752/6457/22, тому відповідач безпідставно посилається на цю ухвалу суду, яка вже скасована.
Зважаючи на викладене, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2025 у справі №910/14770/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2026.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2026.
Присутній у судовому засіданні 26.02.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач явку свого представника у судове засідання 26.02.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 26.02.2026.
Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" з 2022 року є суборендарем частини приміщення концертного залу STEREOPLAZA (м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А.
Приміщення концертного залу STEREOPLAZA перебувало в оренді ТОВ "Стерео Плаза Груп" на підставі договору оренди нерухомого майна №580 від 07.03.2013.
ТОВ "Стерео Плаза Груп" передало в суборенду частину приміщення з метою проведення господарської діяльності ТОВ "Стерео Бар", а саме: діяльність барів під час проведення концертних заходів, організації виставок та ярмарків.
Видами економічної діяльності ТОВ "Стерео Бар" є: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.30 Обслуговування напоями, 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів тощо.
З метою провадження господарської діяльності у концертному залі STEREOPLAZA, ТОВ "Стерео Бар" за твердженням позивача було придбано та встановлено обладнання для бару, посуд, техніка, термопринтери, комп'ютери, термінали тощо.
Згідно з відомостей первинних документів, на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" належить рухоме майно (згідно переліку, яке оформлено окремим додатком до заяви) загальною вартістю 809 684,75 грн.
Утім, 14.10.2025 року Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів оголошено тендерну закупівлю, а саме: "Предмет закупівлі: Послуги з управління активами, відповідно до ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а саме: приміщенням за адресою: м. Київ, пр-т В. Лобановського, 119-А, яке згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, належить ТОВ "Гута-Скло", за ДК 021:2015 99999999-9 Не відображене в інших розділах".
Також встановлено, що 31.10.2025 Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмежено відповідальністю "Комбінат Плюс" укладено договір управління активами (нерухомим майном), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Л.В. зареєстрованого в реєстрі за № 1365.
Позивач вказував, що 11.11.2025 до будівлі по проспекту Валерія Лобановського 119 в приміщення зайшла група невідомих осіб у кількості приблизно 30-ти людей, які представились представниками ТОВ "Комбінат Плюс", які обмежили доступ орендарю приміщення - ТОВ "Стерео Плаза Груп" та іншим орендарям, зокрема ТОВ "Стерео Бар" до приміщення та рухомого обладнання, яке перебуває в приміщенні, первинних документів.
Позивач у позовній заяві просить витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерео Бар" рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний (Валерія Лобановського), 119-А та не є об'єктом управління - активами, відповідно до ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
Отже, за встановленими судом першої інстанції обставин справи вбачається, що на час подання заяви про забезпечення позову ТОВ "Комбінат Плюс" є фактичним володільцем приміщення у якому на підставі суборенди здійснював свою діяльність позивач та який був усунений від володіння рухомим майном, яке в свою чергу не є об'єктом управління і про повернення якого пред'явлено позовні вимоги.
Встановивши, що наявні у матеріалах справи відомості у своїй сукупності свідчать про реальний ризик можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального ускладнення або утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки із встановлених ним обставин вбачається, що застосування такого заходу забезпечить збереження становище позивача до часу вирішення судом позову та виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог щодо долі вищевказаного майна.
За таких обставин, вжиття судом першої інстанції відносно наведеного майна заходів забезпечення позову і щодо обмеження прав особи як заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких дій щодо такого майна не суперечитиме вимогам чинного господарського процесуального законодавства і узгоджується з практикою Верховного Суду, яка є сталою і послідовною.
Відповідач наведеного в апеляційній скарзі не спростував.
При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на дії, вчинені відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі та вирішення існуючого спору по суті.
Очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача полягає в тому, що відповідач продовжує чинити перешкоди позивачу у доступі до спірного майна, що призведе до неможливості в майбутньому позивачу одержати та розпорядитися спірним майном у разі задоволення позову.
Вищенаведені обставини, на думку колегії суддів свідчать про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду (у разі задоволення позову).
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 у справі №910/14770/25 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду оскаржуваної ухвали суду колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування зазначеної ухвали відсутні.
Розподіл судових витрат
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Плюс" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2025 у справі №910/14770/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали оскарження у справі № 910/14770/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 02.03.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова