вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 910/15509/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Авсюкевич Н.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/15509/25 про забезпечення позову (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендлес Енерджі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт»
про стягнення 12 331 010,89 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" про стягнення заборгованості у розмірі 11 744 774,24 грн, з яких пені - 234 029,14 грн, 3% річних - 22 648,05 грн та інфляційні втрати - 6 794,41 грн.
Позовні вимоги, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №РДД-0625-64601 про купівлю-продаж електричної енергії від 06.06.2025 щодо зобов'язання по оплаті придбаної електричної енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 481 302,64 грн. Крім того, посилаючись на порушення грошових зобов'язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати, нарахованих за прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.
22.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" в системі "Електронний суд" було сформовано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач вказував на донарахування сум заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на 22.01.2026, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №РРД-0625-64601 про купівлю-продаж електричної енергії від 06.06.2025 у розмірі 12 331 000,89 грн, що складається з заборгованості за невиконаним відповідачем основним зобов'язанням за договором - 11 481 302,64 грн, неустойки (пені) - 11 840,76 грн, 3% річних - 68 887,82 грн та інфляційних втрат - 68 979,67 грн.
22.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ендлес Енерджі" через систему "Електронний суд" подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт", в рамках ціни позову - 12 331 010,89 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що у відзиві на позов відповідач послався виключно на те, що ним не укладався договір №РРД-1221-4008 від 14.12.2021, на який в одному місці позовної заяви зроблено помилкове посилання, хоча як текст позовної заяви, так і додані до неї матеріали в повній мірі підтверджують виникнення спірних правовідносин саме за договором №РДД-0625-64601 від 06.06.2025. Наведене, на переконання позивача, викликане бажанням ухилитись від належного виконання зобов'язань за договором та відсутністю у відповідача будь-яких інших доводів, аргументів та/або доказів, які б могли бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, і є намаганням ввести суд в оману. Позивач вказує, що така позиція відповідача є додатковим підтвердженням його недобросовісної поведінки.
Окремо, позивач звертає увагу на те, що згідно відомостей реєстру переддефолту і дефолту НЕК "Укренерго" (https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault), з 15.01.2026 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтел Вольт" присвоєно статус "переддефолтний", а з 17.01.2026, у зв'язку з не усуненням порушень, статус "дефолтний", що означає неможливість ним здійснення діяльності з купівлі-продажу електричної енергії і фактично призведе до припинення ним комерційної діяльності, ризику порушення виконання договорів з іншими контрагентами та, як наслідок, неможливість належного виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Позивач зауважує, що згідно з фінансовими показниками господарської діяльності боржника за 2024 рік збитки від діяльності становили 18 525 800,00 грн, у 2025 році - 25 251 800,00 грн, при тому, що розмір грошових зобов'язань перед кредиторами становить 102 229 100,00 грн, а розмір активів майже у 2 рази менше - 58 539 000,00 грн.
Як вказує позивач, неможливість ТОВ "Інтер Вольт" продовжувати свою основну діяльність на ринку електричної енергії та незадовільний фінансовий стан жодним чином не обмежує відповідача у можливості вільно розпоряджатися наявними на його рахунках грошовими коштами, виводити їх на інші рахунки третіх сторін з метою унеможливлення виконання рішення суду.
На думку позивача, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми 12 331 010,89 грн спроможний забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендлес Енерджі» про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» і знаходяться на всіх виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт», у межах ціни позову в розмірі 12 331 010,89 грн.
Постановляючи дану ухвалу, місцевий суд дійшов висновку, що наведені заявником доводи у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача. А відтак, вони є підставою для задоволення вимог позивача шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах суми 12 331 010,89 грн. При цьому суд зазначив, що наведені види забезпечення позову у цьому випадку є адекватними, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення про забезпечення позовних вимог за відсутності належних і допустимих доказів, які свідчать про наявність реальної загрози зникнення, відчуження або нецільового використання грошових коштів відповідача (зокрема, реалізації майна чи підготовки до його реалізації, витрачання коштів не з метою здійснення розрахунків із позивачем тощо). На думку апелянта, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має керуватися презумпцією добросовісності поведінки відповідача щодо напрямів використання наявних у нього грошових коштів, а відтак - за відсутності доведення позивачем протилежного - відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому посилання позивача на присвоєння відповідачу статусу «дефолтний» не підтверджує наявності ризиків відчуження чи приховування майна, а лише свідчить про обмеження участі суб'єкта на ринку електричної енергії та фактичне припинення активної господарської діяльності.
Також апелянт зазначає, що його грошові кошти у сумі 11 481 302,64 грн уже перебувають під арештом на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.12.2025 у справі № 369/24668/25, постановленої в межах кримінального провадження № 42025112320000226, а відтак він уже позбавлений можливості ними розпоряджатися.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» у судовій справі № 910/15509/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.02.2026.
10.02.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 про забезпечення позову у справі №910/15509/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
16.02.2026 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. При цьому він зазначив, що наявність арешту, накладеного на грошові кошти відповідача у межах кримінального провадження, не є взаємозамінним чи таким, що дублює забезпечення позову у господарському провадженні, а відтак не впливає одне на одне. Водночас присвоєння відповідачу статусу «дефолтний» насамперед свідчить про його невиконання грошових зобов'язань перед іншими учасниками ринку електричної енергії, а відтак - про його критичний фінансовий стан. Крім того, усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що саме на відповідача покладено обов'язок доведення недоцільності та неспівмірності заходів забезпечення позову, оскільки його право на розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунках, та на відчуження майна, яке перебуває у його власності, є беззаперечним та очевидним.
У судове засідання 25.02.2026 представники сторін з'явилися.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини третя та четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Північний апеляційний господарський суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, Господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є належне йому право на отримання плати за продану електроенергію у розмірі 12 331 010,89 грн. Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів для виконання свого обов'язку.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції перевірена наведена позивачем інформація щодо збиткової діяльності відповідача, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову в рамках її основного виду припинена, а у відповідності до положень Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, встановлення ТОВ "Інтер Вольт" як учаснику ринку електричної енергії статусу "дефолтний" є наслідком невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими учасниками ринку та не усунення виявлених порушень.
А відтак, доводи апелянта щодо прийняття судом першої інстанції рішення про забезпечення позовних вимог за відсутності належних і допустимих доказів є неспроможними.
Водночас частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість застосування кількох заходів забезпечення позову, а законом не заборонено накладення арешту в межах господарського судочинства у разі наявність арешту на грошові кошти в межах кримінального провадження.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі № 608/2172/18 виснував, що накладений у межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений, і не може бути заходом забезпечення позовів, поданих в межах інших видів судочинства.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у поданій заяві позивачем не наведено переконливих доказів наявності обставин, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі, або зробити таке виконання неможливим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу суду у даній справі обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел Вольт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/15509/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/15509/25 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі №910/15509/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.03.2026.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко