ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3294/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025
по справі №916/3294/25
за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
до відповідача: Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ»
про стягнення 114 741,25 грн, -
Описова частина.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області 114 741,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області та Головним управлінням ДПС в Одеській області, що є правонаступником Ренійського відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, наявні кондикційні зобов'язання щодо повернення грошових коштів у сумі 114741,25 грн., оскільки підстава, на якій стягувачем було набуте майно - грошові кошти у сумі 114741,25 грн., перераховані йому позивачем платіжним дорученням №292 від 21.03.2017, згодом відпала.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено; стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти у сумі 114 741,25 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з ухваленням рішення Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 по справі №916/24/14, яким зокрема визнані недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ «Лагуна Рені», підстава, на якій відповідачем було набуте майно - грошові кошти у розмірі 114 741,25 грн., перераховані йому позивачем згідно з платіжним дорученням №292 від 21.03.2017, згодом відпала, що свідчить про наявність підстав для повернення таких коштів, як безпідставно збережених.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25.
Апелянт вказав, що за рахунок коштів у сумі 114 741,25 грн, набутих від продажу реалізованого майна боржника ТОВ «Лагуна-Рені», була погашена заборгованість (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вигодонабувачем спірних коштів є ТОВ «Лагуна-Рені», борг якого з єдиного внеску було погашено за рахунок коштів, отриманих після реалізації майна на торгах з реалізації лоту №183175. При цьому на дату подання позову, як вбачається з його змісту, Позивач стверджує, що виконавче провадження закрито. Таким чином, з оглядом на зазначене вище, позовна вимога Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області коштів у сумі 114 741,25 грн, є безпідставною та не обґрунтованою у розумінні приписів Податкового кодексу України.
Апелянт також вказав, що Головне управління ДПС в Одеській області не є набувачем коштів, перерахованих за виконавчим документом, кошти стягнуті на користь держави в рахунок погашення податкових зобов'язань ТОВ «Лагуна-Рені», що стало підставою для закінчення виконавчого провадження № 48801858 з примусового виконання вимоги від 03.09.2015 № Ю -495-25-У.
Апелянт також зазначив, що спір у цій справі пов'язаний з порядком справляння податків, отже не належить до юрисдикції господарського суду, а мав вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 05.11.2025 по справі № 916/3294/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3294/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3294/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3294/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3294/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 - залишено без руху; встановлено Державній податковій службі України в особі Головного управління ДПС в Одеській області строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі, встановленому законом. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25; розгляд апеляційної скарги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.01.2026.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 23.12.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/3294/25, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 23.12.2025, відповідачем - 23.12.2025, третьою особою - 23.12.2025.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації лоту №183175: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б. Переможцем електронних торгів було визначено ТОВ «Скарбниця Бесарабії», про що в матеріалах справи наявний протокол №221791 проведення електронних торгів від 21.12.2016.
В матеріалах справи також наявний акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна Рені», а саме: майнового комплексу нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016.
Згідно з даним актом вищевказаний майновий комплекс придбано ТОВ «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ» за 7 247 000,00 грн, які перераховано за придбане нерухоме майно наступним чином:
- 362 350,00 грн. на р/р № НОМЕР_1 в ПАТ «Державний ощадний банк України», м. Київ, МФО 322669, код ЄДРПОУ 39958500, одержувач: Державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (гарантійний внесок за участь. у торгах);
- 6 884 650,00 грн. - на р/р № 37319035000579 Державна Казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34929741, одержувач Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (кошти за придбане майно згідно протоколу торгів № 221791 від 21.12.2016 за лотом № 183175).
Наявне у справі платіжне доручення №292 від 21.03.2017 свідчить, що РВ Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області перераховано від Головного управління юстиції в Одеській області 114 741,25 грн. із призначенням платежу - згідно виконавчого документу №Ю-495-25 У від 03.09.2015 (В8/48801858 від 22.12.16) стягнуто з ТОВ «Лагуна-Рені» (31180219) КБК 71010000.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №48801858 від 30.06.2017 заборгованість за виконавчим документом, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі, у зв'язку з чим виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №495-25, виданого 03.09.2015 ДПІ у Ренійському районі про стягнення з ТОВ «Лагуна-Рені» єдиного соціального внеску у розмірі 114 741,25 грн, закінчено.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016. Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі №916/3626/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та постановою Верховного Суду від 02.06.2022, стягнуто з Державного підприємство "СЕТАМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" інфляційні збитки у розмірі 77864 (сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 84 коп, 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн 65 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн 50 коп. Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн 74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 94 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2021 у справі №916/3626/20, внесено виправлення в пункт 3 вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 року по справі № 916/3626/20. Внесено виправлення в пункт 3 резолютивної частини повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 року по справі № 916/3626/20. Пункт 3 вступної та резолютивної частини рішення та пункт 3 резолютивної частини повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 року по справі № 916/3626/20 викладено в наступній редакції:
« 3. Стягнути з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529) шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802, код 38794386) суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 94 коп.»
У вимозі від 05.06.2024 №18768/03.1 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просив Ренійське відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області у місячний термін з дня отримання даної вимоги, повернути кошти в розмірі 114741,25 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 21.03.2017 за №292, на визначені реквізити.
У відповідь на вказану вимогу ГУ ДПС в Одеській області листом від 05.07.2024 №15068/5/15-32-24-07-15 повідомлено, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС ТОВ «Лагуна Рені» з 13.02.2001 року, перебував на обліку у Ренійській Державній податковій інспекції, з 03.05.2019 року знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Приморська Державна податкова інспекція м. Одеси, здійснюючи діяльність згідно обраного виду «Трубопровідний транспорт», стан платника податків: 0 - платник податків за основним місцем обліку 11 січня 2018 року, Ренійською Державною податковою інспекцією, сформовано Рішення «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску», на загальну суму 248 339,66 грн.: штрафна санкція у сумі 60 014,26 грн. та пеня 188325,40 грн. Станом на теперішній час в інтегрованій картці платника ТОВ «Лагуна Рені» рахується переплата у сумі 23 959,89 грн. Враховуючи зазначене, запропоновано надати заяву, з дотриманням вимог Порядку № 417, щодо перерахування коштів з єдиного внеску на суму 23 959,89 грн.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Згідно з п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон, в редакції станом на час реалізації) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Статтею 47 Закону передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи, стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні). Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
За змістом ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.
За змістом ч.ч.1, 7 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Фізичні та юридичні особи, державні та інші органи мають право на повний доступ до судових рішень в Реєстрі, ухвалених у справах, у яких вони брали участь як учасники справи.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
За змістом ч. 1-3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Аналогічний правовий висновок, який викладений Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Так, під час виконання виконавчого провадження № 48801858 Ренійським відділенням Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, правонаступником якого є відповідач, були набуті грошові кошти у розмірі 114 741,25 грн за рахунок отриманих коштів від продажу реалізованого майна боржника за результатами проведених електронних торгів.
В свою чергу, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016 складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016. Визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі №916/3626/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 та постановою Верховного Суду від 02.06.2022, з врахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 07.05.2021 у справі №916/3626/20 про виправлення описки, вирішено:
« 3. Стягнути з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529) шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802, код 38794386) суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 94 коп.»
Таким чином, згідно з судовими рішеннями, які набрали законної, ці електронні торги були визнані недійсними, внаслідок чого з Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області були стягнуті кошти, зараховані на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби за результатом проведення торгів.
Таким чином, оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 визнано недійсним протокол проведення електронних торгів від 21.12.2016 р № 221791, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Лагуна Рені», а також визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016, складений за результатами проведення вищевказаних електронних торгів, то кошти сплачені переможцем торгів позивачу стягнуті судом з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь переможця торгів та фактично позивачем повернуті переможцю торгів, правова підстава для набуття грошових коштів відповідачем, як стягувачем у виконавчому провадженні №48801858, на користь якого були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна боржника, відпала.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/14177/21, зокрема в даній постанові вказано, що з урахуванням визнання електронних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
В свою чергу, безпідставним є посилання апелянта на те, що спір у цій справі пов'язаний з порядком справляння податків, адже між позивачем та відповідачем не виникли зобов'язання зі сплати податків, а спір направлений саме на повернення учасників правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Крім того, колегія суддів не приймає ДО уваги посилання відповідача на те, що він не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, стягувачем за виконавчим провадженням визначено - Ренійське відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39639539).
Водночас, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Ренійське відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (68803, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 88А, код ЄДРПОУ 39639539) припинено.
За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», Уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення ДПС України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження Положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС України.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», якою вирішено:
- утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, до якого включено, зокрема, Головне управління ДПС в Одеській області;
- реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, в якому вказано, зокрема, що Головне управління ДФС в Одеській області реорганізовано в Головне управління ДПС в Одеській області;
- визначити територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Згідно з додатком 1 постанови № 537 було утворено Головне управління ДПС в Одеській області, а згідно з додатком 2 - Головне управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Одеській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС в Одеській області. Установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30.09.2020 № 529 утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС в Одеській області.
Згідно з даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС в Одеській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, тип відокремленого підрозділу філія (інший відокремлений підрозділ), ідентифікаційний код ВП 44069166.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що належним відповідачем у даній справі є саме Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС в Одеській області як правонаступник Ренійського відділення Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки внаслідок ухвалення судового рішення у справі № 916/24/17 відпала підстава для перерахування відповідачу спірних коштів, то у спірних відносинах відповідач, як набувач безпідставно набутого майна, зобов'язаний повернути його позивачу. Оскільки відповідач цього обов'язку за вимогою позивача не виконав, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 по справі №916/3294/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 03.03.2026.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран